Справа № 495/541/21

№ провадження 2/495/1400/2021

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

16 липня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд у складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Іванченко А.С.,

справа №495/541/21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про розірвання договору безоплатного житлового найму та виселення,

представника позивача на підставі ордеру - адвоката Гула А.С.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 29.01.2021 року звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про розірвання договору безоплатного житлового найму та виселення, просить суд: розірвати укладений між ним та відповідачем в усній формі договір безоплатного житлового найму квартири та виселити відповідача без надання іншого житла.

Так, вимоги позивача мотивовані тим, що розпорядженням органу приватизації № 8495 від 18.02.2005 року передано у приватну часткову власність квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 гр ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_4 /дружина/ та ОСОБА_3 /син/ в рівних частках.

23.03.2005 року набуте на підставі вказаного Свідоцтва право приватної спільної часткової власності на зазначену квартиру було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським БТІ відповідно до чинного на той час законодавства, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6787479 від 21.03.2005 року, де за кожним із співвласником зареєстровано по 1/3 частини вказаної квартири.

Зазначає, що надалі, у 2006 році між ним та відповідачем було досягнуто взаємну угоду про майбутнє відчуження спірної квартири на користь останнього за умови повної сплати її вартості в обумовлений строк.

На виконання цієї домовленості відповідачем було сплачено певну частину грошової суми.

Разом з тим, в подальшому такий намір було скасовано через неможливість його виконання сторонами.

Рішенням суду по справі № 2-3127/2008, констатуючи припинення колишньої домовленості через фактичну неможливість її виконання, сплачені частково кошти визнано авансом та стягнуто з нього у повному обсязі на користь ОСОБА_2 .

Крім того, з мотивувальної частини рішення встановлено, що між сторонами була досягнута й домовленість не лише з приводу вчинення майбутньої купівлі-продажу квартири на суму 12 тис доларів, та факт неможливості виконання умов домовленості через відсутність згоди інших співвласників та фінансової неможливості ОСОБА_2 сплатити залишок обумовленої вартості, а й факт вселення відповідача до спірної квартири з добровільної його згоди.

Таким чином, вважає обставини вселення відповідача з його добровільної згоди у спірну квартиру встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, такими, що мають преюдиційне значення в даному конкретному спорі.

Надалі, вказував, що на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, належна ОСОБА_4 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 перейшла до їх сина ОСОБА_3 .

З огляду на відсутність домовленості між сторонами з приводу конкретного строку житлового найму, відповідно до презумпції ст. 821 ЦК України, останній вважався встановленим у 5 років.

Відповідно, вселившись на таких умовах в спірну квартиру в листопаді 2006 року, строк дії такого договору закінчився у листопаді 2011 року.

Разом з тим, відсутність завчасного попередження наймодавця про відмову від укладання договору на новий строк та подальше фактичне користування житлом наймачем призвели до пролонгації дії договору на тих самих умовах і на той самий строк, тобто до листопада 2016 року.

За його твердженням, з огляду на зміну життєвих обставин /потреба звільнення ним житла, яке тимчасово він винаймав/, обумовило необхідність використання ним належного йому на праві часткової власності квартири для власного проживання.

Тож, відповідачу було надіслано письмове повідомлення про розірвання договору найму житла, у строк встановлений законодавством/ поштове відправлення від 03.08.2020 року № 6770108524180/.

Лист з повідомленням направлений на адресу спірної квартири повернений відправнику за закінченням терміну зберігання 11.09.2020 року.

Аналогічне поштове повідомлення направлено ним за іншою відомою адресою відповідача та було вручено 27.08.2020 року, адже відповідач є ФОП, та інформація включаючи його місцезнаходження є відкритою.

Втім, спірна квартира звільнена відповідачем не була.

Наразі він не має доступу до його житла, ключі від квартири не повернуті.

Іншого житла він не має, спірна квартира є його єдиним житлом, необхідним для власного проживання.

Також зауважив, що за фактом безпосереднього відвідування будинку, в якому знаходиться спірна квартира виявилось, що даним житлом відповідач не користується протягом тривалого часу/ біля 2 років/, двері зачинені, за комунальні послуги оплата не здійснюється, наявний борг по рахункам, доступ до житла відсутній..

На підставі вищевикладеного він і звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

03 лютого 2021 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

25 березня 2021 року Ухвалою суду була задоволена заява представника позивача про виклик та допит свідків в судовому засіданні.

25 березня 2021 року Ухвалою суду було закрито підготовче провадження по справі та вона призначена до судового розгляду по сутті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома .

Третя особа в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявні його письмові пояснення, згідно яких він позов підтримує, не заперечує проти його задоволення.

Так, у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться..

Зі згоди позивача, про що свідчить його заява, суд ухвалою на місці перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вислухавши представника позивача, допитавши в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно на підставі розпорядження органу приватизації № 8495 від 18.02.2005 року, того ж дня було видано Свідоцтво про право власності на житло на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Вказані особи зареєстрували своє право власності по 1/3 частці кожний у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6787479 від 21.03.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2008 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено заочне рішення № 2-3127/2008, з мотивувальної частини якого встановлено, що 27.11.2006 року позивач, яким у тієї справі виступав ОСОБА_2 домовився з відповідачем ОСОБА_1 про купівлю-продаж однокімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_1 .

Відповідачем була обумовлена повна вартість квартири 12000 доларів США.

У якості авансу позивач 27.11.2006 року, 27.03.2007 року, 31.07.2007 року, 25.09.2007 року виплатив відповідачу 5200 доларів США.

У зв`язку з передачею грошового авансу відповідачем було складено 2 розписки, в яких він зобов`язався переоформити вказану квартиру на позивача після повного розрахунку з ним.

Але подальшому з`ясувалось, що відповідач не в змозі виконати свої вимоги по договору, тому що в нього немає згоди на продаж квартири його колишньої дружини та неповнолітньої дитини /співвласників/.

З урахуванням викладеного, суд визнав передані грошові кошти ОСОБА_2 - ОСОБА_1 авансом та стягнув їх з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Крім того, вказаним судовим рішенням було встановлено, що з добровільної згоди ОСОБА_1 ОСОБА_2 /разом з дружиною та 2 дітьми/ вселився в квартиру АДРЕСА_1 та став мешкати в ній.

У сенсі розуміння ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2008 року у справі № 2-3127/2008 має преюдиційне значення для вирішення даної конкретної справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про закриття провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди від 05.12.2011 року, ОСОБА_4 відмовилась на користь ОСОБА_3 від своєї частки в нерухомому майні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, до ОСОБА_3 перейшла 1/3 частки у вищезгаданому нерухомому майні, внаслідок чого він став власником 2/3 частин кв. АДРЕСА_1 .

Власником іншої 1/3 частини спірної квартири так і залишився позивач ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 113055650 від 06.02.2018 року.

У зв`язку із виниклими обставини, що викладені у вимозі до ОСОБА_1 , він вимушений був звільнити житлове приміщення у якому він тимчасово проживав /вимога ОСОБА_7 від 01.08.2020 року/.

03.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся з повідомленням до ОСОБА_2 про розірвання договору найму, у якому йшлося про виникнення між сторонами відносин житлового найму.

Він посилався на наданій згоді на вселення ОСОБА_2 , при якому сторони не обумовлювали прямо визначено строку користування житлом, що в силу ст. 821 ЦК України свідчило про укладання такого строком на 5 років.

У зв`язку з відсутністю з боку наймодавця попередження про відмову укласти договір на новий строк за спливом такого 5 річного строку / у листопаді 2011 року/, а також продовження при цьому користування житлом наймачем призвело до пролонгації дії укладеного між сторонами договору на тих самих умовах /до листопада 2016 року/.

Аналогічна пролонгація дії договору відбулась з тих самих підстав і в листопаді 2016 року, що вказувало на продовжені існування відносин житлового найму.

Поміж з цим, у листі було повідомлено, що відправник, як власник житла, яке є предметом вищеописаного договору найму має необхідність його використання для власного проживання з 01.11.2020 року, тому просив у зазначений строк звільнити належну квартиру АДРЕСА_1 в добровільному порядку.

Аналогічне поштове відправлення направлялось за адресою місцезнаходження ФОП Відповідача 27.08.2020 року, проте відповідного реагування наймачем здійснено не було, що і призвело до необхідності вирішення вказаного питання в судовому порядку.

Крім того, особливу увагу позивач звертав і на наявність заборгованості зі сплати комунальних послуг наймачем, що підтверджено особовими рахунками.

Так, згідно нарахування за надані послуги за водопостачання наявна заборгованість у розмірі 3059,98 грн, при цьому остання сплата рахується у жовтні 2018 року на суму 1000 грн.

Задля повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, за клопотанням позивача, в судовому засіданні були заслухані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно показів свідка ОСОБА_5 , вона вказувала, що є сусідкою позивача, та проживає у кв. АДРЕСА_3 , яку вона придбала з чоловіком у 2011 році. На той момент там проживав ОСОБА_2 разом з ОСОБА_8 , та вона думала, що це ОСОБА_2 є власником кв. № 5 , проте виявилось не так. Останній раз бачила їх у 2018 році.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_2 мешкав у кв. АДРЕСА_1 більше 3 років. Впродовж останнього року він нікого не бачив. Квартира закрита.

Зазначив також, що родина вивезла речі рік тому. Залишили наймачі квартиру літом. Оскільки їх квартири знаходились у одному тамбурі, то стало відомо з платежів, що надсилались до кв. 5 про наявність боргів за комуналку.

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін. Висновки суду.

У сукупності з`ясованих обставин справи, та наданих доказів, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором найму житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем.

Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов`язків щодо користування житлом (ч.1 ст.816 ЦК України).

Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому (ч.1 ст.817 ЦК України та ст. 161 ЖК).

Відповідно до ч. 3 ст. 825 ЦК України, договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім`ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Згідно ч.1 ст. 158 ЖК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Жиле приміщення здається наймачеві на визначений строк або без зазначення строку (ст.159 ЖК)

Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім`ї.

У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці ( ч.3 ст.168 ЖК).

Крім того, за умовами ч.4 ст. 168 ЖК України, договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, зокрема якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематичного не вносять квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Згідно ст. 169 ЖК України, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов`язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Укладений між сторонами по справі договір є договором найму житла, безстроковий, безоплатний.

За умовами договору наймачем житла за адресою АДРЕСА_1 є наймач ОСОБА_2 , адже вселений до даного житла з добровільної згоди співвласника такої квартири.

Натомість позивач, як співвласник будинку, вимагав розірвання договору житлового найму та виселення відповідача із членами його сім`ї, аргументуючи необхідністю власного проживання у ньому, що підтверджується відповідними письмовими заявами, які направлялись відповідачу на різні адреси.

З огляду на те, що на вимогу позивача, відповідач не звільнив житло, а тому зайняття ним указаної квартири є порушенням права позивача та третьої особи/ яка також вважає безспірним такий факт/ на користування та розпорядження їх майном.

Оскільки позивач в даний час має необхідність у використанні житла для власного проживання, так як іншого житла на праві власності не має, завчасно попередив про розірвання договору найму житла наймача, який до того ж має досить велику заборгованість по сплаті комунальних послуг у зв`язку із систематичним невнесенням плати, в т.ч. за водопостачання на протязі декількох років, отже існують усі правові підстави для розірвання договору найму житла.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону України від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність розірвати договір найму житла за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,3 кв.м., укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2 та усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення відповідача із вказаного житла без надання іншого приміщення.

Вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 63КР-1ТВН-Т69В-А7ВА від 29.01.2021 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158,159,168,169 ЖК України, ст. ст. 317, 391, 810,816,825 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛ И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про розірвання договору безоплатного житлового найму та виселення - задовольнити.

Розірвати укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в усній формі договір житлового найму квартири № 5, загальною площею 29,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_2 з квартири № 5 , загальною площею 29,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним згідно квитанції № 63КР-1ТВН-Т69В-А7ВА від 29.01.2021 року судовий збір у розмірі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення складений 21 липня 2021 року.

С У Д Д Я :