Справа № 761/8294/21

Провадження № 2/761/6831/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників третьої особи: Луцика В.В., Богатова Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

02.03.2021 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25.01.2021 №92 «Про застосування дисциплінарного стягнення»; поновити його на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, особи відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми; стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячнї оплати за весь час вимушеного прогулу з дня звільненні і по фактичний день відновлення на посаді.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.01.2021 року в ДП «НАЕК «Енергоатом» йому вручили наказ від 25.01.2021 №92 «Про застосування дисциплінарного стягнення» з якого вбачається, що враховуючи викладені факти, які свідчать про невиконання посадових обов`язків директором із запобігання і протидії корупції - радником президента Поліщуком О.В., керуючись пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, наказано: звільнити ОСОБА_1 , директора із запобігання і протидії корупції - радника президента ДП «НАЕК «Енергоатом» з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків згідно з посадовою інструкцією, за п.3 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України 26.01.2021. Наказ підписаний тимчасово виконуючим обов`язки першого віце- президента - технічним директором ОСОБА_3 .

В позові зазначено, що оскаржуваний наказ є незаконним, прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом», Антикорупційної програми, є наслідком упереджених дій тимчасового очільника Компанії т.в.о. президента Петра Котіна, а тому підлягає безумовному скасуванню, а Позивач - відновленню на посаді з отриманням компенсації за вимушений прогул у повному обсязі.

При цьому, позивач зазначає, що до 26.01.2020 він працював в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента. В ДП «НАЕК «Енергоатом» діє Антикорупційна програма ПМ-Д.0.34.621-20 яка введена в дію Розпорядженням ДП «НАЕК «Енергоатом» від 07.05.2020 № 333-Р. Відповідно до п. 5.1 посадової інструкції директора із запобігання і протидії корупції - радника президента він є посадовою особою Компанії відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом» (Уповноважений) та перебуває у безпосередньому підпорядкуванні президента Компанії.

Як на підставу для скасування оскаржуваного наказу, позивач зазначає, що його оформлення і розірвання трудового договору з Позивачем відбулось без дотримання обов`язкової процедури, визначеної ст. 64 Закону, п. 15.5 Антикорупційної програми і п. 7.10 Статуту, а саме без надання згоди на таке звільнення НАЗК.

В позовній заяві зазначено, що позивач неодноразово повідомляв т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_4 про те, що позивач є викривачем корупції із відповідними правовими наслідками, а також правовими обов`язками керівника юридичної особи публічного права щодо захисту прав викривача, тому оскаржуваний наказ суперечить Закону України «Про запобігання корупції» і порушує його права як викривача корупції.

Позивач зауважує, що передумовою підписання оскаржуваного наказу було проведення службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 14.01.20201 і затверджене 21.01.20201 т.в.о. першим віце-президентом - технічним директором ОСОБА_5 , згідно п. 2 Пропозицій вказаного Акту запропоновано розглянути питання щодо визначення та накладення дисциплінарного стягнення, що відповідає ступеню вини на директора із запобігання і протидії корупції ДП «НАЕК «Енергоатом» - радником президента ОСОБА_1 та інших осіб, натомість, дисциплінарне стягнення було застосовано лише до позивача.

Так, позивач зазначає, що відповідачем порушено ч. 1 ст. 53-4 Закону, оскільки застосовано до викривача негативні заходи впливу, які хоч і носять ознаки формально правомірних, водночас носять явно вибірковий характер, так як в однакових ситуаціях такі наслідки застосовані виключно до позивача.

Крім того, позивач, як на підставу для задоволення позову, вказує, що рішення про проведення службового розслідування, а також всі інші рішення, пов`язані з цим Актом, прийняті т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П. Котіним в умовах реального конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 зазначає, що за результатами розгляду службової записки від 25.11.2020 № 10-17/2343 т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_4 дав доручення Бузницькому Д.М. - директору департаменту економічної безпеки та комплаєнсу, та ОСОБА_6 - виконавчому директору з правового забезпечення, організувати розслідування. Наказом від 01.12.2020 № 983 за підписом т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П. Котіна «Про проведення службового розслідування» щодо перевірки інформації, викладеної у службовій записці першого заступника виконавчого директора з правового забезпечення від 25.11.2020 № 10- 17/2343 стосовно листа НАЗК від 16.11.2020 № 23-04/61585/20 щодо позапланової перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом» створено комісію і свідомо виключено з переліку її питань, які необхідно перевірити, питання незаконного відсторонення від виконання посадових повноважень директора із запобігання і протидії корупції - радника президента О. Поліщука. Таким чином, під час розгляду листа НАЗК від 16.11.2020 № 23-04/61585/20 щодо позапланової перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом» у т.в.о. президента ОСОБА_7 виник потенційний конфлікт інтересів, оскільки він мав приватний інтерес, який міг вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішення, або вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню на підставі ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, позивач зазначає, що у ДП «НАЕК «Енергоатом» були відсутні підстави для проведення службового розслідування, оскільки відсутні об`єктивні дані визначені чинним законодавством які б вказували на встановлені у роботі ВП Компанії та структурних підрозділах Дирекції порушення за наслідками проведення позапланової перевірки організації роботи із запобігання і протидії корупції в ДП «НАЕК «Енергоатом», так як протягом вересня - жовтня 2020 року Національне агентство з питань запобігання корупції проводило позапланову перевірку організації роботи із запобігання і протидії корупції в ДП «НАЗК «Енергоатом». Перевірка була припинена у зв`язку із прийняттям 27.10.2020 Конституційним Судом України Рішення від 27.10.2020 №13-р/2020, яким НАЗК було позбавлено права проводити перевірки. За результатами вказаної перевірки Акт не оформлювався. Листом від 06.11.2020 № 23-07/60461/20 НАЗК повідомило відповідача, а 02.11.2020 на офіційному веб-сайті НАЗК опубліковано відповідну інформацію.

При цьому позивач зазначає, що службове розслідування, за яким було складено Акт службового розслідування від 14.01.2021, проведено з грубим порушенням процедури визначеної Інструкцією, а саме: абз. 2 «Термінів та Визначення», п. 7 п. 3.1 Розділу з, п. 3.7 (терміни), п. 5.4, п. 5.5, п. , п. 2.2.1 Комплаєнс-політики, а також Закону України «Про запобігання корупції», оскільки при призначенні, подальшому контролю т.в.о. президента ОСОБА_4 приймав всі свої рішення у стані реального конфлікту інтересів, про що фактично визнав сам підписуючи наказ від 20.01.2020 №01-67 «Про внесення змін до наказу та делегування повноважень».

Також позивач вказує, що оскаржуваний наказ про його звільнення суперечить інструкції про порядок застосування до працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» заходів дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни ІН-Д.0.07.365-18. І відповідно до п. 2.4 Інструкції про застосування дисциплінарного стягнення президент (або генеральний директор (директор) ДП «НАЕК «Енергоатом», розглянувши надані відповідно до п. 2.1.3 цієї Інструкції документи, повинен був зажадати письмові пояснення від порушника трудової дисципліни, як це передбачено ст. 149 Кодексу законів про працю України, однак цього зроблено не було.

Таким чином, позивач вважає, що, враховуючи сукупність вказаних порушень чинного законодавства та внутрішніх процедур в ДП «НАЕК «Енергоатом» при виданні оскаржуваного наказу і застосуванні до нього дисциплінарного стягнення, вказане дає підстави стверджувати, що відповідач в даних обставинах діяв упереджено та незаконно, в умовах реального конфлікту інтересів, порушуючи чинне законодавство, Комплаєнс-політику, внутрішні організаційно-розпорядчі та виробничі документи Компанії, її Антикорупційну програму, Кодекс корпоративної етики, оскільки штучно створював причини для формалізації порушень, нібито вчинених позивачем для його незаконного звільнення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2021 р. відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.04.2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи Національного агентства з питань запобігання корупції в яких просили суд розглянути вказану справу з урахування пояснень та прийняти рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (т.2 а.с. 3-10).

У вказаних поясненнях третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК) зазначило, що позивач ОСОБА_1 є викривачем. Статус викривача він набув 14.09.2020 після звернення із повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до Національного антикорупційного бюро України. Про набуття статусу викривача Позивач повідомив т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Котіна П.Б. листом від 17.09.2020 №34-17/710.

Третьою особою також вказано, зокрема, що звільнення ДП «НАЕК «Енергоатом» директора із запобігання і протидії корупції - радника президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 є негативним заходом впливу у зв`язку з повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_7 та водночас є порушенням вимоги ч. 1 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції».

При цьому третьою особою повідомлено, що на виконання вимог ч. 6 ст. 12, ч. З ст. 65 і Закону Національним агентством внесено т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» припис від 03.03.2021 .N2 23-07/13/21 з вимогою усунути порушення в тому числі і вимог ч. 1 ст. 5З4 Закону шляхом скасування в тому числі і наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25.01.2020 № 92.

В судому засіданні 01.04.2021 представником відповідача подано клопотання про продовження строку для подання відзиву (т.2 а.с.23), яке було задоволено судом.

В судому засідання 01.04.2021 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку розмірі виплати за час вимушеного прогулу (т.2 а.с. 32-34).

В судовому засіданні 01.04.2021 задоволено клопотання позивача відповідно до вимог ст. 92 ЦПК України про його допит як свідка.

15.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (Вхід. №36425) у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (т.2 а.с. 67-74).

В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову відповідач зазначив, що наказом Компанії від 16.08.2017 № 738-к «Про переведення ОСОБА_1 » на підставі організаційно-штатних змін, що відбулися в Компанії, позивача переведено з посади директора центру із запобігання і протидії корупції - радника президента на посаду директора із запобігання і протидії корупції - радника президента Компанії. Згідно з наказами Компанії від 17.09.2020 № 736 і від 30.09.2020 № 784 за порушення трудової дисципліни до позивача було застосовано заходи дисциплінарного впливу у вигляді оголошення доган. Наказом Компанії від 25.01.2021 № 92 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за порушення трудової дисципліни, що виявилося у невиконанні вимог Закону України «Про запобігання корупції», прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів, підпунктів 4.1.2, 4.1.25, 4.1.3 посадової інструкції директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, пункту 18.3 Антикорупційної програми Дії «НАЕК «Енергоатом» та інших актів, враховуючи, що до позивача раніше застосовувалися дисциплінарні стягнення на підставі зазначених вище наказів, які не зняті, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП.

У відзиві зазначено, що у новій організаційній структурі та штатному розписі Компанії, затверджено т.в.о. президента Компанії 02.10.2020 та введеного з 05.10.2020 згідно з наказом Компанії від 05.10.2020 №798 «Про затвердження організаційної структури та штатного розпису ДП «НАЕК «Енергоатом» (зі змінами внесеними наказом 05.10.2020 №806 і від 20.10.2020 №844), передбачена посада Уповноваженого з антикорупційної діяльності. Водночас, дирекція із запобігання і протидії корупції як структурний підрозділ Дирекції Компанії, керівником якої був позивач, відсутня в організаційні структурі та штатному розписі Компанії, затвердженої наказом від 05.10.2020 №798. Відповідач зазначає, що з позивачем не укладався трудовий договір, як з особою відповідальною за виконання Антикорупційної програми в ДП «НАЕК «Енергоатом» (Уповноваженим), оскільки такої посади не існувало у штатному розписі Компанії до зазначених вище організаційно-штатних змін. Наказом Компанії від 22.01.2021 №01-83-НЮ особою, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми в Компанії (Уповноважений) визначено, Уповноваженого з антикорупційної діяльності, тобто структурою і штатним розписом. Так, відповідач зазначає, що з 22.01.2021 і станом на дату звільнення позивач не виконував обов`язки особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми, відтак звільнення позивача з посади директора запобігання і протидії корупції - радника президента, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, на підставі оскаржуваного наказу не потребувало згоди органу НАЗК.

Окрім того, відповідач заперечує твердження позивача про те, що він набув статусу викривача, з огляду на те, що ні позивач, ні НАЗК не надали до суду копії письмових повідомлень адресованих НАЗК, про те, що за заявами позивача органами досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінальних корупційних правопорушень, вчинених посадовими особами Компанії. Відповідач вважає, що позивач не довів шляхом надання належних допустимих і достовірних письмових доказів, зокрема копія заяви (повідомлення) позивача про вчинення конкретними посадовими особами Компанії кримінальних корупційних правопорушень, опис вкладення, доказами надіслання заяви (повідомлення) до органів досудового розслідування, що позивач дійсно надсилав такі повідомлення до органів досудового розслідування.

Щодо підстав та обставин призначення службового розслідування, зазначено, що відповідач на підставі власного організаційного-розпорядчого акта Інструкції - має право провести службове розслідування щодо невиконання вимог антикорупційного законодавства, а не тільки на підставі актів, висновків, приписів НАЗК. Таким чином, відповідач вважає, що правильно кваліфікував підставу для розірвання трудового договору з позивачем, оскільки до прийняття оскаржуваного наказу до позивача застосовувались заходи дисциплінарного стягнення( догани), що не заперечується позивачем та враховуючи акт службового розслідування та всі докази які додаються до відзиву, звільнення позивача є законним.

22.04.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якому викладені обставини, аналогічні обставинам викладених у позовній заяві (т.2 а.с.208-212).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 05.05.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», про зупинення провадження в цивільній справі за вказаним позовом.

06.05.2021 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які в судовому засіданні 20.05.2021 року протокольною ухвалою відповідно ч.4 ст. 183 ЦПК України повернуто відповідачу (т.3 а.с. 1-4).

18.05.2021 року представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позову без руху.

20.05.2021 року представником відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке в судовому засіданні 20.05.2021 року залишено без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2021 року задоволено клопотання відповідача, позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків щодо сплати судового збору.

20.05.2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо заперечень на відповідь на відзив у яких зазначено, що доводи відповідача у відзиві є помилковими та необґрунтованими, які засновані виключно на суб`єктивному тлумаченні Відповідачем норм Закону і суперечать попередній позиції відповідача (т.3. а.с.42-61).

21.05.2021 року позивачем недоліки усунуто, вимоги ухвали від 20.05.2021 року виконані у встановлений судом строк.

27.05.2021 року до суду надійшли письмові доводи та аргументи на відповідь на відзив відповідача, у яких частковою дублюються обставини викладені у відзиві (т.3 а.с.66-88).

01.06.2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на пояснення НАЗК від 17.05.2021 року, що відповідач не погоджується з доводами НАЗК та зазначає, що у ч. 1 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції» вказано, що Уповноважений є посадова особою юридичної особи, яка призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою, тобто особа набуває статусу Уповноваженого з часу видання керівником юридичної особи акту (наказу, розпорядження) про призначення особи на посаду Уповноваженого є тим юридичним фактом, який підтверджує виникнення трудових правовідносин між цими особами. Відповідач вкотре наголошує на тому, що позивач не призначався на посаду Уповноваженого в передбаченому законодавством порядку як того вимагає ч. 1 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції», п. 1 розділу VI Типової антикорупційної програми юридичної особи та Антикорупційні програми ДП «НАЕК «Енергоатом», які ті, що втратили чинність, так і діюча (т.3 а.с. 89-120).

В судому засідання 07.06.2021 року до матеріалів справи долучено заяву про виправлення описки у позовній заяві, а саме виправлення номеру наказу: зазначити замість невірного №91 вважати вірним наказ №92 (т.3. а.с.121-123).

05.07.2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо оформлення документів (т.3 а.с.136-140).

06.07.2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на пояснення НАЗК від 01.07.2021 року (т.3 а.с. 141-142).

В судовому засіданні 08.07.2021 представником позивача подано до суду клопотання про компенсацію судових витрат позивача в межах справи.

В судому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов та просили його задовольнити. При цьому, позивач, допитаний в судових засіданнях 07.06.2021 та 22.06.2021 як свідок, підтвердив обставини, викладені ним в позові.

Відповідач в судове засідання 08.07.2021 свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в день розгляду справи 08.07.2021 до суду представником відповідача через канцелярію суду (вх.№ 64369 від 08.07.2021) подано заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із перебуванням представника відповідача, який приймав участь у розгляді справи, у відпустці (т.3 а.с. 142-143).

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку, слід зазначити, що вказаний спір відноситься до трудових спорів, його розгляд відбувається в спрощеному провадженні, який вже відкладався на задоволення клопотання представника відповідача, а в судових засіданнях, які відбулись до 08.07.2021, всі сторони та третя особа скористались своїм правом та надали відповідні пояснення, ставили питання та відповідали на них, також було допитано позивача як свідка. Крім того, при оголошенні перерви в попередньому судовому засіданні 22.06.2021, судом була узгоджена з усіма учасниками справи дата наступного судового засідання - 08.07.2021. Суд звертає увагу, що у вказаному клопотанні відповідача не наведено поважності причин неможливості забезпечення явки в судове засідання іншого представника, тому, враховуючи зазначене та з урахуванням скорочених строків розгляду справ вказаної категорії (трудовий спір), суд ухвалив продовжити розгляд справи 08.07.2021 за відсутності представника відповідача, визнавши причини його неявки неповажними.

Представники третьої особи підтримали позов і просили його задовольнити з викладених підстав.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені на наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю, є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

У відповідності до положень ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається не невизначений строк.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 16.08.2017 наказом №738-к від 16.08.2017 ОСОБА_1 переведено з 16 серпня 2017 року на посаду директора із запобігання і протидії корупції - радника президента із відповідним посадовим окладом з збереженням встановлених надбавок та доплат (т.2 а.с.75).

Наказом №92 від 25.01.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1 було звільнено з посади директора із запобігання і протидії корупції - радника президента з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків згідно з посадовою інструкцією, за п.3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України 26.01.2021 (т.1 а.с.23-24).

В преамбулі оскаржуваного наказу вказано, що службовим розслідуванням, проведеним на виконання вимог наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 01.12.2020 №983 « Про проведення службового розслідування» (зі змінами внесеними згідно з наказами від 15.12.2020 №1036 від 05.01.2021 №01-2, від 11.01.2021 № 01-23, від 20.01.2020 №01/67), щодо порушень викладених у листах НАЗК від 16.11.2020 №23-04/61585/20 та від 23.12.2020 №23-04/68009/20, встановлено та відображено в акті службового розслідування невиконання своїх посадових обов`язків директором із запобігання і протидії корупції - радником президента ОСОБА_1 , а саме:

-невиконання посадових обов`язків щодо вжиття заходів для забезпечення анонімності телефонного каналу через який здійснюється повідомлення про можливі факти корупційних пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» (надалі - Закон), що унеможливило забезпечення викривачам конфіденційності їх повідомлень, які здійснюються з використанням цього каналу, що є порушенням п. 4.1.25 посадової інструкції директора із запобігання і протидії корупції - радника президента Компанії ІП-К.6.34.001-19; п.18.3 Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом» ПМ-Д.0.34.621-20, вимог частини четвертої статті 53 та підпункт 4 частини другої статті 53-1 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 3,4 розділу ІІІ «Вимог до захисту анонімних каналів зв`язку, через які здійснюються повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затверджених наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.04.2020 №127/20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2020 №370/3465;

- допущення невиконання посадових обов`язків своїм підлеглим персоналом, а саме заступником директора - начальником відділу протидії корупції, дирекції із запобігання і протидії корупції ОСОБА_8 , що є порушенням п. 4.1.3 Посадової інструкції директора запобігання і протидії корупції - радника президента Компанії ІП-К.6.34.001-19;

- неорганізація підготовки внутрішнього документа Компанії з питань формування та реалізації антикорупційної політики, відповідно до якого мали б бути впроваджені механізми заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону на виконання вимог пункту 1 частини другої статті 53-1 Закону України «Про запобігання корупції», що є порушенням п. 4.1.2 Посадової інструкції директора із запобігання і протидії корупції - радника президента Компанії ІП-К.6.34.001-19 та пункту 1 частини другої статті 53-1 Закону України «Про запобігання корупції»;

-ненадання документів та інформації членам комісії з службового розслідування, що є порушенням п. 4.3 Інструкції з організації та порядку проведення службових розслідувань у ДП «НАЕК «Енергоатом» ИН-Д.0.26.512-12 від 17.12.2012.

Як зазначено в акті службового розслідування, деякі виявлені порушення залишаються наявними на час проведення розслідування, тобто є триваючими.

Пояснення, надані директором із запобігання і протидії корупції - радником президента ОСОБА_1 , не спростовують виявлені порушення.

Згідно з наказами від 17.09.2020 № 736 та від 30.09.2020 № 784 за порушення трудової дисципліни директору із запобігання і протидії корупції - раднику президента ОСОБА_1 були оголошені догани, тобто раніше до працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

В наказі зазначено, що, ураховуючи викладені факти, що свідчать про невиконання посадових обов`язків директором із запобігання і протидії корупції - радником президента Поліщуком О.В., керуючись пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, наказано: звільнити ОСОБА_1 , директора із запобігання і протидії корупції - радника президента ДП «НАЕК «Енергоатом» з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків згідно з посадовою інструкцією, за п.3 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України 26.01.2021. Виконавчому директору з персоналу О. Бояринцеву ознайомити ОСОБА_1 з цим наказом. Наказ підписаний тимчасово виконуючим обов`язки першого віце- президента - технічного директора Ю. Шейко (т.1 а.с.23-24).

Із наявної в матеріалах справи копії вказаного наказу також вбачається, що позивач був з ним ознайомлений 26.01.2021 і власноруч написав про те, що наказ незаконний, відсутнє погодження з НАЗК, органом управління, що є обов`язковим згідно Закону України «Про запобігання корупції», Статуту і Антикорупційній програмі. Наказ підписаний неуповноваженою особою, наказ пов`язаний з переслідуванням позивача, як викривача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Звертаючись до суду із вказаним позовом та вважаючи своє звільнення незаконним, позивач, як на одну з підстав для його задоволення, посилався, зокрема, на те, що оформлення наказу і розірвання трудового договору відбулось без дотримання обов`язкової визначеної ст.64 закону України «Про запобігання корупції», п. 15.5 Антикорупційної програми і Статуту процедури щодо надання згоди на таке звільнення Національним агентством з питань запобігання корупції, а також за погодженням з уповноваженим органом управління - Міністерством енергетики України.

Так, відповідно до п.2 ч.5 ст.64 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що Уповноважений може бути звільнений з посади достроково в разі: розірвання трудового договору з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників). Особа, яка працює на посаді Уповноваженого в юридичній особі, зазначеній у частині другій статті 62 цього Закону, може бути звільнена за умови надання згоди Національним агентством.

Наказом НАЗК №408/20 від 15.09.2020 затверджено Порядок надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення особи, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми (чинний з 06.11.2020).

Цей Порядок визначає процедуру надання згоди НАЗК на розірвання трудового договору з особою, відповідальною за реалізацію антикорупційної програми (далі - Уповноважений), яка працює на відповідній посаді в юридичній особі, зазначеній у частині другій статті 62 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - юридична особа), з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників).

Згода Національного агентства надається з метою з`ясування обставин, передбачених частинами першою і третьою статті 53-4-4 Закону України «Про запобігання корупції».

З метою отримання згоди Національного агентства на звільнення особи з посади Уповноваженого керівник юридичної особи або її засновники (учасники) вносять у письмовій формі подання про надання згоди на розірвання трудового договору (далі - подання) до Національного агентства.

Відповідно до пункту 7.9 Статуту відповідача передбачено, що Керівник уповноваженого підрозділу (особа) з питань запобігання та протидії корупції (особа, відповідальні за реалізацію Антикорупційної програми юридичної особи) звільняється з посади президентом підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління та Національним агентством з питань запобігання корупції (т.1 а.с.106).

Відповідно до ч.5 ст.62 Закону встановлено, що в юридичних особах, зазначених у частині другій цієї статті, для реалізації антикорупційної програми призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми (далі - Уповноважений), правовий статус якої визначається цим Законом.

При цьому, правовий статус Уповноваженого визначено ст.64 Закону, відповідно до положень частини першої якої Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

Так, судом встановлено, що на виконання ст.62 Закону на ДП «НАЕК «Енергоатом» було затверджено Антикорупційну програму ПМ-Д.0.43.621-20 (т.1 а.с.112-152).

Відповідно до вказаної програми визначено, що Уповноважений - посадова особа ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідальна за реалізацію цієї Антикорупційної програми, правовий статус якої визначений Законом України «Про запобігання корупції» і цією Антикорупційною програмою, директор із запобігання і протидії корупції ДП «НАЕК «Енергоатом» - радник президента Компанії(т.1 а.с.115).

Сторонами не оспорюється, що саме вказану посаду займав позивач.

Пунктом 15.1 Антикорупційної програми визначено, що Уповноважений може бути звільнений з посади достроково у випадках, передбачених частиною п`ятою ст.64 Закону з ініціативи президента Компанії за погодженням з уповноваженим органом управління за умови надання згоди НАЗК (т.1 а.с.139).

Відповідно до п. 15.5 Антикорупційної програми передбачено, що Уповноважений може бути звільнений з посади достроково у випадках, передбачених ч.4 ст. 64 Закону.

При цьому, згідно п.17.1 Антикорупційної програми визначає, що Уповноважений здійснює нагляд і постійний контроль за дотриманням вимог Антикорупційної програми президентом, першим віце-президентом - технічним директором, віце-президентом, генеральним інспектором - директором з безпеки, генеральними директорами (директорами) ВП, працівниками Компанії (т.1 а.с.145).

В свою чергу, положеннями п.5.1 посадової інструкції директора із запобігання і протидії корупції ДП «НАЕК «Енергоатом» - радника президента Компанії, тобто посади, яку займав ОСОБА_1 , визначено, що директор - радник президента, який є посадовою особою Компанії, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом» (Уповноважений) перебуває у безпосередньому підпорядкуванні президента Компанії та підзвітний і підконтрольний керівникові уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції органу виконавчої влади (Міненерговугілля) до сфери управління якого належить компанія (т.1 а.с.60).

Крім того, п.15.1 Антикорупційної програми визначено, що Уповноважений Компанії призначається на посаду та звільняється з посади президентом Компанії за погодженням з уповноваженим органом управління відповідно до законодавства.

Так, 18.06.2015 Президент ДП «НАЕК «Енергоатом» звернувся до Міністерства із листом №8940/34 щодо погодження ОСОБА_1 до директора центру із запобігання і протидії корупції Компанії та Уповноваженого в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» і листом №27-1148 від 22.06.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду (т.2 а.с.215-216, 217).

Таким чином, відповідно до зазначених положень Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом», враховуючи також вищевказані обов`язки позивача відповідно до його посадової інструкції, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 , будучи директором із запобігання і протидії корупції в Компанії, був призначений саме Уповноваженим за Законом України «Про запобігання корупції». В ДП «НАЕК «Енергоатом» директора із запобігання і протидії корупції призначено особою, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми (Уповноваженим) - посада, яку займав ОСОБА_1 .

При цьому, суд зауважує, що посилання сторони відповідача на ту обставину, що до 05.10.2020 у штатному розписі не було відповідної посади Уповноваженого, яка була введена тільки наказом №798 від 05.10.2020 Уповноважений з антикорупційної діяльності, - не спростовує наявність саме у позивача ОСОБА_1 правового статусу Уповноваженого, який визначається Законом України «Про запобігання корупції» та внутрішніми документами роботодавця.

Крім того, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що твердження відповідача у відповіді на відзив про те, що ОСОБА_1 був визначеним Уповноваженим, а не призначеним і на нього не поширюються гарантії Уповноваженого відповідно до Закону, оскільки такими гарантіями користується особа, яка призначена на посаду Уповноваженого, - не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки спростовується вищенаведеними нормами Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом», посадової інструкції позивача.

Крім того, вимоги до назви посади Уповноваженого у законодавстві не визначені, а спосіб призначення Уповноваженого жодним чином не впливає ні на застосування до Уповноваженого гарантій, передбачених Законом, Антикорупційною програмою підприємства, ні на обов`язок відповідача погодити звільнення Уповноваженого з НАЗК.

Внесення посади Уповноваженого, як окремої штатної одиниці в штатний розпис відповідача не вимагається ні нормами чинного законодавства, ні внутрішніми документами відповідача.

Таким чином, з того часу, коли на особу, визначену Антикорупційною програмою та призначеною на вказану посаду відповідно до Закону, покладаються обов`язки Уповноваженого, у відповідача виникає зустрічний обов`язок - погодити звільнення такої особи за ініціативи керівника з НАЗК на виконання вимог ч.5 ст. 64 Закону, та, у даному випадку, ще і отримати відповідно до п.7.9 Статуту погодження Міністерства енергетики України.

Вказане підтверджується також і листом Міністерства енергетики України за №13-ВИХ/9-21 від 21.06.2021 (т.1 а.с. 191-192).

Окрім цього, суд окремо зазначає, що згідно наданих третьою особою копій подань, вбачається, що відповідач ДП «НАЕК «Енергоатом» в липні та серпні 2020 року, тобто до видання оспорюваного наказу про звільнення, вже намагався звільнити позивача з посади, але з інших підстав, і в той час звертався до НАЗК із проханням розглянути подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та надати згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 , як Уповноваженим. Вказані подання були повернуті Керівником Департаменту запобігання та виявлення корупції без розгляду (т.3 а.с. 48-60)..

Вказане також розцінюється судом як визнання відповідачем статусу Уповноваженого у позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, посилання відповідача на той факт, що ОСОБА_1 не був призначений Уповноваженим, тому на нього не розповсюджуються відповідні гарантії щодо звільнення, встановлені Законом, - є помилковим і не відповідає дійсним обставинам справи.

Виходячи із вищенаведеного, судом встановлено, що позивач звільнений з посади директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, як Уповноважений в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та особа, відповідальна за реалізацію Антикорупційної програми.

Крім того відповідним приписом НАЗК від 03.03.21 за № 23-07/13/21 окремо встановлено, що всупереч ч.1 ст.53-4, п.2 ч.5 ст. 64 Закону, наказом від 25.01.2021 №92 Уповноваженого незаконно звільнено з посади не тільки без надання згоди Національним агентством, але навіть без спрямування керівником ДП «НАЕК «Енергоатом» запиту щодо її отримання (т.2 а.с.13-15).

Таким чином, притягаючи позивача ОСОБА_1 , як Уповноваженого, до відповідальності шляхом звільнення за невиконання своїх обов`язків, відповідач діяв всупереч вимог ч.5 ст. 64 Закону, оскільки не отримав згоду НАЗК на звільнення позивача, як Уповноваженого, з посади та не виконав свого обов`язку відповідно до Антикорупційної програми та всупереч п. 7.9 Статуту не отримав погодження Міністерства енергетики України на звільнення позивача.

Вказане призвело до порушення трудових прав позивача під час його звільнення із займаної посади директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, як особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми.

Крім того, позивачем визначено наступну підставу для скасування наказу, а саме, що оскаржуваний наказ суперечить Закону України «Про запобігання корупції» і порушує права позивача як викривача корупції.

Так, визначення викривача наведено в абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону, а саме: викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно з п. 162 ч. 1 ст. 3 КПК України викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Приписом № 23-07/13/21 від 03.03.2021 «Про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування» НАЗК вимагає усунути порушення, в тому числі і вимог ч.1 ст. 53-4 Закону шляхом скасування в тому числі і наказу від 25.01.2021 №92 (т.2 а.с. 13-15).

Зміст припису також свідчить про те, зокрема, що 14.09.2020 Уповноважений звернувся із повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до НАБУ, набув статус викривача та повідомив ДП «НАЕК «Енергоатом» про цей факт.

Також зазначено, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення є негативним заходом впливу до викривача та водночас порушенням вимоги ч.1 ст.53-4, ч.2 ст. 61 Закону, п. 10.7.2 Антикорупційної програми (т.2 а.с.13-15).

А також окремо встановлено, що всупереч ч.1 ст.53-4, п.2 ч.5 ст. 64 Закону, наказом від 25.01.2021 №92 Уповноваженого незаконно звільнено з посади не тільки без надання згоди Національним агентством, але навіть без спрямування керівником ДП «НАЕК «Енергоатом» запиту щодо її отримання.

Вказане підтверджується також листом від 22.12.2020 №23-04/67326/20 , яким НАЗК повідомило, ОСОБА_1 , що в розумінні КПК він з 14.09.2020 має статус викривача, тобто з дня відправлення через послуги Укрпошти заяви про вчинення корупційного правопорушення.

При цьому, окремо зазначено, що на запит НАЗК до НАБУ останнім проінформовано про внесення за заявою ОСОБА_1 від 14.09.2020 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою кваліфікацією за ч.5 ст. 191 КПК України ( т.1 а.с. 154).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Таким чином орган державної влади із спеціальним статусом підтвердив факт набуття позивачем статусу викривача.

Судом встановлено, що позивач повідомляв відповідача про свій статус викривача, зокрема: листом від 17.09.2020 № 34-18/710 в якому також проінформував т.в.о. президента Котіна П.Б. про вжиті заходи та спрямування відповідних повідомлень щодо його дій при прийнятті ряду управлінських рішень, які, на думку позивача, суперечать антикорупційному законодавству з можливим нанесенням збитків ДП «НАЕК «Енергоатом» (т.1 а.с. 156);

Службовою запискою від 12.01.2021 № 34-18/890 позивач поінформував т.в.о президента П. Котіна про те, що ним повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про невиконання ним як керівником ДП «НАЕК «Енергоатом» ч. 1 і ч. 2 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції» (т.2 а.с.158-159).

13.01.2021 позивач направив на ім`я т.в.о президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П. Котіна службову записку № 34-18/893 від 13.01.2021 «Про статус викривача». Тобто, 13.01.2021 Позивач вкотре повідомив, що він є викривачем і про обов`язки президента компанії забезпечити умови захисту викривачів (т.1 а.с.160).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , як викривач, набув такого статусу з моменту повідомлення ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону - з 14.09.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про обізнаність відповідача про наявність у позивача статусу викривача корупції на час видання оспорюваного наказу про звільнення позивача із займаної ним посади.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого, зокрема, розкрито в частині 1 статті 53-4 Закону України "Про запобігання корупції".

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Так, відповідно до ч.1 ст.53-4 Закону, викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.

Вказані положення також передбачені і положеннями п. 19.1 Антикорупційної програми (т1 а.с.148).

Судом встановлено, що передумовою видання наказу про звільнення позивача, було проведення службового розслідування, яке оформлене відповідним актом службового розслідування від 14.01.2021 і затверджене 21.01.2021 тимчасово виконуючим обов`язки першим віце-президентом - технічним директором ОСОБА_5 (т.2 а.с.124-190).

Аналіз вказаного акту дає підстави стверджувати, що при проведенні службового розслідування встановлено посадових осіб, які, на думку комісії, порушили в тій чи іншій мірі вимоги чинного законодавства, внутрішні виробничі документи та посадові інструкції.

Зокрема, у вказаному акті наявні висновки про те, зокрема, що: 1) Начальниками ЦНАВ порушено вимоги Посадової інструкції щодо відповідальності за невиконання вимог організаційно-розпорядчої документації ДП «НАЕК «Енергоатом», внаслідок чого порушено Інструкцію про порядок застосування до працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» заходів дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни ІН-Д.0.07.365-18 в частині незабезпечення інформування генеральних директорів ВП АЕС про порушення працівниками підлеглого їм цеху вимог організаційно-розпорядчих документів, зокрема в частині недотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» та ненадання пропозицій щодо застосування дисциплінарного стягнення; 2) Генеральними директорами ВП АЕС порушено вимоги Посадової інструкції щодо незабезпечення контролю виконання організаційно-розпорядчих документів, а саме Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом»; 3) директором із запобігання і протидії корупції - радником президента ОСОБА_1 не здійснено контроль за дотриманням працівниками Компанії антикорупційного законодавства;4) виходячи із пояснень ВП ЗАЕС та ВП ХАЕС можна зробити висновок, що у працівників ВПЗК різні підходи до тлумачення Закону в частині застосування дисциплінарного стягнення до працівників, які були притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, що є порушенням ОСОБА_1 п. 4.1.3 Посадової інструкції щодо незабезпечення оперативного управління, взаємодії і координації діяльності уповноважених підрозділів ВП з питань запобігання та протидії корупції (т.2 а.с. 160-161).

Водночас, пропозиціями згідно акту визначено розглянути питання щодо визначення та накладення дисциплінарного стягнення, що відповідає ступеню вини на директора із запобігання та протидії корупції ДП «НАЕК «Енергоатом» - радника президента ОСОБА_1 та інших посадових осіб (т.2 а.с.170).

Натомість, дисциплінарне стягнення передбачене ст.147 КЗпП України було застосовано виключно до позивача, який, як вже зазначалось, є викривачем корупції та користується відповідним імунітетом.

Стороною відповідача не було надано жодного доказу на спростування вказаного твердження позивача.

В свою чергу, вимогами ч.ч.4-5 ст. 53-4 Закону передбачено, що викривачу, його близьким особам, права яких порушені всупереч положенням частин першої - третьої цієї статті, гарантується поновлення їх порушених прав.

Викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення викривача, його близької особи на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, під час розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, на яку посилається ОСОБА_1 , що його було звільнено з порушенням вимог абз.2 ч.1 ст.53-4 Закону, оскільки відповідач застосував до позивача, який має імунітет викривача, негативні заходи впливу, які хоч і носять ознаки формально правомірних, водночас носять явно вибірковий характер, зокрема, не були застосовані до інших працівників у подібних ситуаціях, а застосовані виключно до позивача.

Положеннями статті 67 зазначеного Закону передбачено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Наступна підстава заявленого позову стосується прийняття рішення про проведення службового розслідування, а також всі інші рішення, пов`язані з актом, прийняті т.в.о президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_4 в умовах реального конфлікту інтересів.

Однак, суд в даному випадку позбавлений можливості надати правову оцінку вказаним обставинам, викладеним в позові в цій частині (наявність конфлікту інтересів, неповідомлення про це та вчинення дій в умовах конфлікту інтересів), оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду при розгляді трудового спору, а матеріали справи не містять доказів щодо встановлення вини та притягнення до відповідальності посадових осіб відповідача, зокрема, за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відповідно до ст. 172-7 КУпАП. Крім того, ОСОБА_4 , як т.в.о президента ДП «НАЕК «Енергоатом», не являється учасником вказаного судового розгляду і до нього стороною позивача позовних вимог заявлено не було.

Разом із тим, під час розгляду справи частково знайшло своє підтвердження посилання позивача на ту обставину, що відповідно до п. 2.4 Інструкції про застосування дисциплінарного стягнення (т.2 а.с. 209) президент (або генеральний директор (директор) ВП) ДП «НАЕК «Енергоатом», розглянувши надані відповідно до п. 2.1.3 цієї Інструкції документи, повинен зажадати письмові пояснення від порушника трудової дисципліни, як це передбачено ст. 149 Кодексу законів про працю України.

Перевіривши в цій частині виконання вимог трудового законодавства, судом встановлено, що на підставі наказу відповідача від 20.01.2020 №01-67 «Про внесення змін до наказу та делегування повноважень» т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_4 делегував право на прийняття рішення за результатами службового розслідування та підписання відповідних організаційно-розпорядчих документів т.в.о. першого віце-президента - технічного директора ОСОБА_10 .

При цьому, відомостей щодо нечинності такого наказу матеріали справи не містять і він не являється предметом розгляду у вказаному провадженні.

Згідно наявної в матеріалах справи службової записки за підписом ОСОБА_5 , позивачу було запропоновано надати пояснення позивачу щодо виявлених порушень, зазначених у акті службового розслідування від 14.01.2021 (т.3 а.с.85).

З приводу вказаної пропозиції позивачем було складено відповідну службову записку №34-18/911 на ім`я ОСОБА_11 (т.3 а.с.86).

Разом із тим, суд вважає, що запропонований позивачу строк до 16.00 цього ж дня надати пояснення щодо виявлених порушень, зазначених в акті службового розслідування від 14.01.2021, - являється явно недостатнім для надання відповідних пояснень, по суті зводиться до формального виконання вимог ст.149 КЗпП України, враховуючи обсяг акту (т.2 а.с. 124-190).

При цьому, здійснення процедури звільнення ОСОБА_1 суперечило інструкції про порядок застосування до працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» заходів дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни ІН-Д.0.07.365-18.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції, при виявленні порушення дисципліни працівником ДП «НАЕК «Енергоатом» керівник структурного підрозділу ВП чи Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» у якого працівник перебуває у підпорядкуванні, або керівник Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом», у якого згідно з посадовою інструкцією перебуває в оперативному управлінні працівник ДП «НАЕК «Енергоатом»: протягом трьох робочих днів з дати виявлення порушення, зобов`язаний: з`ясувати причини та обставини, за яких сталося порушення трудової дисципліни; зібрати достатньо доказів, які свідчать про факт вчинення працівником порушення (службові записки; медичні висновки; висновки фахівців тощо); підготувати службову записку на ім`я керівника, до компетенції якого входить застосування дисциплінарного стягнення відповідно до цієї Інструкції, у якій докладно викласти: суть порушення трудової дисципліни, дату його скоєння, ПІБ та посаду працівника(ів), який(і) допустив(ли) порушення, положення якого нормативного чи внутрішнього документу Компанії порушено, якими доказами це підтверджується; пропозиції щодо заходу дисциплінарного стягнення (догана, звільнення), або іншого заходу впливу;

До службової записки долучити докази, що підтверджують факт порушення працівником(ами) трудової дисципліни, а також копію посадової інструкції працівника(ів).

Однак, стороною відповідача не було спростовано наявність вказаних в позові в цій частині порушень та не доведено дотримання роботодавцем визначеною інструкцією процедури під час звільнення позивача.

Положеннями ст.263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку, суд керується також вимогами ч.3 ст. 81 ЦПК України, якими встановлено, що у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

Всупереч вищенаведеній нормі процесуального законодавства, стороною відповідача не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що оспорюваний позивачем наказ про звільнення є правомірним і не був мотивований діями позивача щодо здійснення ним повідомлень про вчиненні правопорушення посадовими особами відповідача за час обіймання позивачем займаної ним посади, враховуючи наявність у ОСОБА_1 , як викривача, гарантованого Законом імунітету.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті та відповідних поясненнях, не впливають на вищевказані висновки суду щодо встановлення судом порушень відповідачем вимог чинного законодавства при звільненні позивача з роботи.

Отже, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника та тягне за собою поновлення його прав.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства, а отже наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача.

Так, ч. 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Так, з урахуванням положень абз.4 ч.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 р. за №100, враховуючи вказаний у довідці розмір нарахованої заробітної плати позивачу за вересень-жовтень 2020 року, середньоденна заробітна плата позивача становила 2986 грн. 84 коп., суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2021 по 08.07.2021 у розмірі 331539 грн. 24 коп. (111 робочих днів вимушеного прогулу х 2986,84 грн. = 331539,24 грн.).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - підлягає задоволенню повністю.

Крім того, враховуючи положення ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача з дня звільнення - з 26. 01.2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 147, 149, 235 КЗпП України, ст.ст. 3-13, 43, 49, 55, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №92 від 25.01.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми з дня звільнення - з 26. 01.2021 року.

Стягнути із Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 331539,24 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, особи, відповідальної за реалізацію Антикорупційної програми, з дня звільнення - з 26.01.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників (сторін):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 024584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська,3.

Третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 40381452, адреса: 01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 28.

Повний текст складений 19.07.2021.

Суддя: