ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19298/18

провадження № 2/753/1186/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретарі судового засідання Кримчук Я.Р., Косолап Л.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Полікомбанк»,

представник відповідача - Марченко Н.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полікомбанк» про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У жовтні 2018 р. ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» (змінило назву на Акціонерне товариство «Полікомбанк»,далі за текстом - АТ «Полікомбанк», банк, відповідач) про відшкодування завданих порушенням зобов`язання майнових збитків в розмірі 510 000 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн,

Позов обґрунтований такими обставинами. 01.12.2015 між сторонами укладено договір про надання в оренду ячейки, згідно з яким ОСОБА_1 було надано в оренду ячейку (індивідуальний банківський сейф) № НОМЕР_1 в АТ «Полікомбанк». 14.07.2016 позивач дізнався про те, що з його банківської ячейки викрадені грошові кошти в сумі 510 000 грн. Грошові кошти були набуті за рахунок подарунку від батьків на весілля в сумі 10 000 дол. США, продажу земельної ділянки в сумі 86 000 грн. та особистих заощаджень позивача і його дружини. За фактом вчинення кримінального правопорушення відкрито кримінальне провадження № 12015100050002534. З урахуванням того, що умовами договору на відповідача покладено обов`язок забезпечення цілісності та охорони ячейки, позивач направив АТ «Полікомбанк» вимогу від 12.08.2018 про відшкодування завданої шкоди, проте відповіді на неї не отримав.

Вимоги про компенсацію моральної шкоди мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу як споживачу банківських послуг завдано душевних страждань з приводу втрати грошових коштів, він вимушений був скасувати заплановану купівлю квартири для власної родини, що в свою чергу призвело до непорозумінь у стосунках, а відверте ігнорування відповідачем звернень позивача негативно відобразилось на стані його здоров`я.

Відповідач позов не визнав та на обґрунтування заперечень послався на те, що банк належним чином виконав узяті на себе зобов`язання за договором про надання в оренду ячейки у сховищі відділення Полікомбанку. Вказав, що згідно з умовами договору на банк покладені обов`язки щодо передачі в оренду ячейки, надання клієнту комплекту ключів та можливості користуватися ячейкою протягом строку дії договору, забезпечення цілісності та охорони ячейки. АТ «Полікомбанк» стверджує, що ним була дотримана зовнішня недоторканність ячейки № 49, оскільки остання була закрита, слідів злому не було. Покликаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів розміщення в ячейці будь-якої суми грошових коштів, не довів наявність вини банку у спричиненні збитків та на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2018 в аналогічній справі № 750/3651/17-ц, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними..

Заперечуючи проти наведених аргументів відповідача, представник позивача зазначив, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення цивільного законодавства про найм (оренду), договором передбачено обов`язок відповідача забезпечити цілісність та охорону ячейки, а згідно з пунктом 75 постанови Правління Національного банку від 10.02.2016 № 63 «Про затвердження Правил з організації захисту приміщень банків України» банк також зобов`язаний забезпечити зберігання цінностей клієнта в індивідуальному сейфі.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 22.10.2018 суд залишив позов без руху з підстав відсутності документів про сплату судового збору.

У зв`язку із усуненням недоліків позову ухвалою від 19.12.2018 суд відкрив провадження за даним позовом та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 13.03.2019.

12.03.2019 від представника позивача надійшла заява про перенесення судового засідання.

13.03.2019 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху з підстав ненадання належних документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву.

Суд, узявши до уваги клопотання представника позивача, відклав підготовче засідання на 05.09.2019.

21.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.06.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 05.09.2019 суд залишив позов без руху з підстав відсутності належних документів на підтвердження повноважень представника, який підписав позовну заяву.

24.09.2019 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла позовна заява за його підписом з доданням до неї документів на підтвердження його повноважень.

02.10.2019 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат з доказами направлення її копії відповідачу та клопотання про заміну первісного відповідача його правонаступником.

В підготовчому засіданні 30.01.2020 суд відхилив клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача його правонаступником, оскільки не вважав зміну організаційної форми юридичної особи підставою для застосування положень статті 55 ЦПК України, закрив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті, заслухав вступні промови сторін, дослідив письмові докази та оголосив перерву в судовому засіданні до 26.05.2020.

25.03.2020 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо позову, у яких міститься посилання на правову позицію Верховного Суду щодо висновків судової психологічної експертизи, викладену у постанові по справі № 457/906/17.

25.05.2020 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав впровадженням на території України карантинних обмежень.

Суд, узявши до уваги клопотання відповідача, відклав розгляд справи на 18.09.2020.

31.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідків.

16.09.2020 від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

Суд, узявши до уваги клопотання позивача, відклав розгляд справи на 18.01.2021.

В судовому засіданні 18.01.2021 суд задовольнив клопотання позивача про допит свідків, допитав як свідків самого позивача та його родичів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заслухав виступи учасників справи в судових дебатах, вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.12.2015 між ПАТ «Полікомбанк» (банком) та ОСОБА_1 (клієнтом) укладено договір № 16\7 про надання в оренду ячейки (т. 1 а.с. 11-14, далі - договір).

Предметом даного договору є передання банком клієнту в оренду ячейки № 49 розміром 75*325*500 мм у сейфі № 2, який знаходиться в спеціально обладнаному приміщені банку за адресою: АДРЕСА_1 , на строк з 01.12.2015 по 01.06.2016, з умовою забезпечення її цілісності та охорони (пункт 2.1. договору).

Згідно з умовами, визначеними пунктом 4.2. договору, банк зобов`язався: надати клієнту ключі від ячейки та можливість користуватися нею протягом встановленого строку за умови виконання клієнтом вимог пункту 3.1. цього договору (сплати заставної вартості та вартості послуг); забезпечити цілісність та охорону ячейки; у випадку пошкодження ячейки не з вини клієнта усунути таке пошкодження або замінити ячейку за згодою клієнта; у випадку втрати/зіпсування ключа(ів), пошкодження/зіпсування замка від ячейки з вини клієнта відкрити ячейку у присутності клієнта, адміністратора та комісії, про що складається акт. Акт підписується всіма присутніми особами та клієнтом; повернути клієнту заставну вартість за умов, визначених пунктом 3.3. цього договору.

Зі змісту договору вбачається, що при його укладенні позивач був ознайомлений з Правилами зберігання майна в ячейці Полікомбанку та зобов`язався їх виконувати.

Згідно з доданими до матеріалів справи платіжними документами у червні 2016 р. позивач продовжив строк користування ячейкою на наступне півріччя (т. 1 а.с. 16), що не суперечить умовам договору, яким передбачено можливість пролонгування строку його дії (пункт 4.3.4.).

14.07.2016 невстановлені особи, перебуваючи в приміщенні відділення ПАТ «Полікомбанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 4, переслідуючи мету викрадення чужого майна, шляхом обману, з використанням підроблених паспортів громадян України, проникли до депозитарію (спеціально обладнаного приміщення), відімкнули передані банком клієнтам в оренду ячейки, в тому числі і орендовану позивачем ячейку № НОМЕР_1 , та викрали з них грошові кошти та інші цінності.

За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12015100050002534 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України, у якому ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілого (т. 1 а.с. 66).

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває.

12.01.2018 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про відшкодування майнових збитків в сумі 510 000 грн. та моральної шкоди в сумі 50 000 грн. (т. 1 а.с. 60-62).

На вимогу позивача банк не відреагував, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу є одним з видів діяльності, які можуть здійснюватися банком, окрім надання фінансових послуг (пункт 4 частини 6 статті 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

У параграфі 3 «Спеціальні види зберігання» глави 66 «Зберігання» ЦК України закріплено три види договорів з надання послуг зберігання банком, а саме: договір зберігання цінностей у банку (стаття 969); договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (стаття 970); договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком (стаття 971).

Основна відмінність між договором зберігання цінностей у банку та договорами про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, полягає у способі розміщення цінностей - у загальному сховищі, розміщення цінностей в якому здійснює представник банку, або в індивідуальному сейфі.

Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред`явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.

На відміну від договору зберігання цінностей у банку (стаття 969 ЦК), договори зберігання, зазначені у статтях 970, 971 цього Кодексу, об`єднує те, що умовою зберігання є розміщення цінностей в індивідуальному банківському сейфі.

Згідно з частиною третьою статті 970 ЦК України банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа.

За нормою статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду) та норми глави 58 ЦК України.

Відповідно до умов Положення про надання в оренду індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам в Полікомбанку, затвердженого рішенням Правління від 24.11.2014, адміністратор не складає опису майна, що вкладається клієнтом до індивідуального сейфа, проте забезпечує виключення доступу до нього сторонніх осіб, не обумовлених укладеним договором між клієнтом і банком.

За обставинами справи установлено, що до підписання договору банк ознайомив позивача з Правилами зберігання майна в ячейці Полікомбанку та не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом.

Отже ураховуючи загальні ознаки зобов`язань, зафіксовані в укладеному сторонами договорі, які характеризуються відсутністю відповідальності банку за вміст сейфа, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення ЦК України про майновий найм (оренду).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільної законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до положень статей 526, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положенням статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Такими правовими наслідками є зокрема розірвання договору, зміна умов зобов`язання, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За нормою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому розмірі.

За приписом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є норма закону або іншого акта цивільного законодавства, а фактичною - склад цивільного правопорушення.

Статтею 768 ЦК України передбачено, що наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму.

Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за найм речі; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.

Укладаючи договір про надання в оренду ячейки, банк гарантував клієнту її цілісність та охорону, а відтак за наслідком порушення наймодавцем даної гарантії та наявності відповідної вимоги наймача у наймодавця виникають обов`язки, передбачені нормою статті 768 ЦК України.

За загальним правилом, встановленим частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Оставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що предметом даного позову є зокрема відшкодування майнових збитків, завданих порушенням зобов`язання, склад цивільного правопорушення в даному випадку повинен бути повним, тобто позивач повинен довести факт невиконання або неналежного відповідачем зобов`язань, завдання таким порушенням збитків та їх розмір, а відповідач, якщо він заперечує проти позову, - відсутність його вини у невиконанні або неналежному виконанні зобов`язання.

Факт проникнення невстановлених осіб до спеціально обладнаного приміщення банку та отримання доступу до розташованих у ньому банківських ячейок підтверджується наданими суду витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копіями матеріалів досудового розслідування і не спростований відповідачем, а відтак є доведеним порушення банком умов договору щодо забезпечення цілісності та охорони орендованої позивачем ячейки.

Представник відповідача посилався на те, що досудовим розслідуванням не встановлено ні механізму викрадення цінностей, ні особу винного (винних), проте сама по собі вказана обставина не свідчить про вжиття банком всіх залежних від нього заходів щодо забезпечення цілісності та охорони орендованої позивачем ячейки, а жодних належних доказів на підтвердження відсутності вини банку у порушенні договірного зобов`язання суду не надано.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача про недоведеність інших елементів складу цивільного правопорушення, а саме: завдання порушенням зобов`язання майнових збитків та їх розміру, тягар доказування яких покладається на позивача.

Так, допитані на прохання позивача його дружина ОСОБА_4 , матір ОСОБА_5 та батько ОСОБА_6 в суді підтвердили факт дарування позивачу на весілля коштів в сумі 10 000 дол. США та наявність в сім`ї позивача інших накопичень, метою яких було придбання житла, однак ураховуючи, що ніхто з них особисто банк не відвідував, а про суму викрадених коштів їм стало відомо лише зі слів позивача, наведені показання не є належними доказами завдання позивачу майнових збитків та їх розміру.

Більше того, за змістом положень цивільного та цивільного процесуального законодавства розмір збитків має підтверджуватись письмовими доказами, а відтак показання свідків не є допустимими доказами цієї обставини.

З наведеної вище підстави суд відхиляє як недопустимий доказ і надані позивачем в суді під присягою показання про те, що з орендованого ним банківського сейфа було викрадено грошові кошти та валютні цінності, загальний розмір яких приблизно відповідав еквіваленту 20 000 дол. США, з яких 10 000 дол. США були подаровані батьками на весілля, 86 000 грн. були набуті внаслідок продажу належної йому земельної ділянки, а решта коштів - це їх сімейні накопичення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.04.2015 р., відповідно до умов якого позивач здійснив продаж земельної ділянки за 86 793 грн. (т. 1 а.с. 18-19), виписка по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 23-44), попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2016 (т. 1 а.с. 22) та інвестиційний договір від 18.05.2017 (т. 1 а.с. 74-78) не підтверджують, що станом на 14.07.2016 в орендованій позивачем ячейці знаходились грошові кошти в сумі 510 000 грн.

Зважаючи на відсутність інших належних та допустимих доказів завдання позивачу майнових збитків та їх розміру, наданий позивачем на підтвердження правдивості його свідчень висновок дослідження з використанням поліграфа (т. 1 а.с. 51-53) не є достатнім доказом обставин, які відносяться до предмета доказування у даній справі.

Отже на підставі оцінки наведених сторонами аргументів і наданих ними доказів суд дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 до АТ «Полікомбанк» про відшкодування майнових збитків, завданих порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

З огляду на викладені у позовній заяві обгрунтування завдання позивачу душевних страждань та недоведеність обставин, які свідчать про завдання йому майнових збитків, є недоведеними і вимоги позову про відшкодування моральної шкоди.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За загальним правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Зважаючи на результат розгляду справи та ненадання доказів понесення відповідачем судових витрат, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полікомбанк» про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: