Справа № 646/864/21

Провадження № 2/201/2217/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання недійсним договору позики, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22 квітня 2021 року за підсудністю надійшла справа за указаним позовом з Червонозаводського районного суду м. Харкова.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, між нею та ТОВ «Алекскредит» було укладено договір № 3347838, відповідно до якого позивачем було отримано позику. Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки нею не було підписано договір, відповідачем не було повідомлено письмово позивачу всю необхідну інформацію щодо умов договору, в оспорюваному договорі не було вказано ціну та сукупну вартість кредиту, працівниками ТОВ «Алекскредит» не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом.

Від позивача до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без її участі.

Від представника відповідача ТОВ «Алекскредит» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, та посилався на те, 04 березня 2020 року позивач на веб - сайті кредитора, увійшовши в особистий кабінет, оформила заявку про надання кредиту шляхом обрання бажаних параметрів: сума кредиту 5000 грн. та базовий період 30 днів. Після чого, позивач підтвердила відсутність змін в наданій при реєстрації на веб-сайті кредитора інформації щодо особистих даних. Після здійснення перевірки та прийняття кредитором рішення про надання кредиту, заявнику було направлено паспорт споживача кредиту, посилання на пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №3347838 від 04 березня 2020 року, що містить всі істотні умови договору та одноразовий ідентифікатор. Ознайомившись з Правилами, що знаходяться у вільному доступі на веб-сайті кредитора, паспортом споживчого кредиту та офертою, погодившись з якими, позивач підписав паспорт споживчого кредиту, акцептував оферту та підписав договір №3347838 від 04 березня 2020 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі укладеного договору, кредитодавець 04 березня 2020 року перерахував на картковий рахунок позивача кошти у розмірі 5000 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до графіку платежів. Із змісту пунктів укладеного з позивачем договору вбачається, що позичальник підтвердила отримання та ознайомлення із інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, які надані, виходячи із обраних нею умов кредитування, ознайомилась в особистому кабінеті з паспортом споживчого кредиту від 04 березня 2020 року в порядку передбаченому ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та іншою необхідною інформацією. Договір про надання кредиту №3347838 від 04 березня 2020 року укладено у відповідності до вимог ст.11,12 Закону України «Про електрону комерцію» та прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі. Крім того, на самому договорі міститься підпис позивача за допомогою одноразового ідентифікатора PS3347838, зазначене свідчить про те, що між сторонами був укладений договір у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому всі твердження позивача свідчать про намагання ухилитися від виконання взятих на себе кредитних зобов`язань. Стосовно тверджень позивача про ненадання йому всієї необхідної інформації щодо істотних умов договору та включення в договір несправедливих умов, представник відповідача зазначив, що позичальника перед укладенням договору було ознайомлено з інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України, що підтверджується наданими Товариством документами з підписом позичальника.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За наявними в матеріалах справи доказами встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» було укладено договір про надання кредиту №3347838, за умовами якого ТОВ «Алекскредит» надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру у розмірі 5000 грн. з кінцевим терміном повернення 03 квітня 2020 року (включно), кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника. Пунктом 1.7 договору визначено, як здійснюється нарахування процентів за користування кредитом .

Дата надання кредиту, узгоджений строк повернення кредиту і відповідна узгоджена дата повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту вказані у Графіку платежів, що визначається у Додатку№1 до цього договору та є невід`ємною його частиною. За умовами договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами.

Згідно п.7.9 договору сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 ЦК України та із застосуванням норм ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим договором та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися своїх обов`язків та виконувати їх. Укладаючи договір, позичальник заявляє та гарантує кредитодавцю, що він усвідомлює та підтверджує, що умови договору та Правила йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Під час укладення договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

Договір про надання кредиту №3347838, а також Графік платежів з боку позичальника ОСОБА_1 підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору PS 3347838 .

Відповідно до п.4.8. договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з дати укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин , в тому числі в разі отримання грошових коштів.

Відповідно до п.п.7.5.6, 7.5.8. 7.5.9 договору, позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію , зазначену в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Повідомлений про свої права згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів», а також в частині 2 та 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». Отримав від кредитодавця інформацію з дотриманням вимог діючого законодавства, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

В пункті 8 договору зазначені реквізити та підписи сторін, а саме: підписом фізичної особи ОСОБА_1 є електронний підпис одноразовим ідентифікатором PS 3347838 , а підписом ТОВ «Алекскредит» - факсимільне відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця.

Вказаними електронними підписами підписано і Графік платежів до договору про надання кредиту №3347838 від 04 березня 2020 року.

З долученого до матеріалів справи витягу в Log-file послідовності (хронології) дій ТОВ «Алекскредит» та заявника №3347838 вбачаються покрокові дії клієнта ОСОБА_1 для ідентифікації заявника в ІТС, направляння заявки фінансовій установі щодо можливості отримання кредиту, направлення фінансовою установою заявнику оферти, паспорту споживчого кредиту, одноразового ідентифікатора, прийняття заявником оферти фінансової установи (акцепт), підписання заявником оферти та паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором.

Отже, до моменту укладання договору про надання кредиту №3347838, позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS3347838 був підписаний також паспорт споживчого кредиту у вигляді електронного документа, який за формою та змістом відповідає формі встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживчий кредит».

Таким чином, проходження позивачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Алекскредит», прийняття та підписання заявником оферти фінансової установи, паспорту споживчого кредиту підтверджує його ознайомлення з правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та іншою необхідною їй інформацією.

04 березня 2020 року ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 5000 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку позивача, що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс».

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно ч.ч.12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно п. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частина 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно наданих суду копій договору про надання кредиту №3347838, паспорту споживчого кредиту, Log-file послідовності (хронології) дій ТОВ «Алекскредит» та заявника №3347838, чітко вбачається, що договір №3347838 було підписано шляхом надсилання позивачем з використанням ІТС товариства акцепту фінансовій установі, договір про надання кредиту № 3347838 підписаний в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», а саме: електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS 3347838 .

Таким чином, договір про надання кредиту № 3347838 укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст.10, 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020р. у справі №732/670/19.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на день укладення договору), зазначено, що Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону «Про споживче кредитування».

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. За змістом ст.18 Закону до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі, є: сума кредиту, строк кредитування, умови і порядок його видачі та повернення, відсоткова ставка, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі (у вигляді паперового документу або у електронному).

Договір про надання кредиту №3347838 містить усі істотні умови, визначені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Договір укладений у відповідній вимогам закону для договору в електронній формі. Позивач підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені у запропонованому договорі, договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови кредитування, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, строк, умови повернення кредиту, нарахування та сплату відсотків, порядок сплати за кредит, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Згідно пункту 2 ч.1, п.4 ч.2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про ціну або спосіб розрахунку ціни.

Перед укладенням договору ТОВ «Алекскредит» шляхом надіслання паспорту споживчого кредиту до відома позичальника було доведено розмір процентної ставки, яка підлягає сплаті за користування кредитом. Отже, позивач знала і усвідомлювала про наявність негативних для неї наслідків у вигляді додаткового майнового навантаження, нарахування процентів за базовою та спеціальною ставкою за кожен день користування кредитом, у разі неповернення кредиту більше ніж в строк 30 днів коли відсотки нараховуються за лояльними умовами, та у разі незгоди з такими умовами мала абсолютну можливість не укладати договір на таких умовах.

У даному випадку йдеться мова не про нечесність чи недобросовісність кредитодавця, який діяв в межах закону, а про зміну намірів і прагнень позичальника, який станом перед отриманням кредитних коштів вважав такі умови прийнятними для себе, а після їх отримання і використання для задоволення своїх власних потреб та допущенням прострочення виконання зобов`язання - змінив свою думку.

Крім того, позивач у разі незгоди з умовами договору мав право, в порядку визначеному в пункті 4.8 договором та ст.15 Закону України «Про споживче кредитування», протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, у встановлений строк позивач від договору не відмовився та не сплачував кредит.

Частина 1 ст. 230 ЦК України зазначає, що у випадку, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В постанові Верховного Суду України від 28.08.2019р. по справі №753/10863/16-ц викладено висновок, що правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що відповідачем перед укладенням договору було порушено порядок надання позивачу, як споживачу, інформації про умови отримання кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, сукупну вартість кредиту, а також що електронний договір про надання кредиту №3347838 містить несправедливі умови щодо позичальника. Враховуючи, що з підписанням паспорту споживчого кредиту, оспорюваного договору №3347838, позивач погодилась, що вона до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких кредитор здійснює кредитування, та з загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням та поверненням кредиту, а отже свідомо обрав запропоновані умови кредитування, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що кредитодавець при укладенні договору з ОСОБА_1 застосував нечесну практику, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням відмови в задоволення позову та з огляду на те, що відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. (за ставками 2021р., коли подано позов) слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12-13, 77-82, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання недійсним договору позики - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев