Справа №461/4174/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої продавцем магазину «Діні», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за ст.ст. 185-9, 44-3 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 690022, 14.05.2021 року о 16 год. 30 хв. на пл. Д.Галицького, у м. Львові, ОСОБА_1 перебувала без документів, що засвідчують особу, чим порушила вимоги пп.12 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано заст. 44-3 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу серії ВАБ № 690023, 14.05.2021 року о 16 год. 30 хв. на пл. Д.Галицького, у м. Львові, ОСОБА_1 , вчинила злісну непокору неодноразовим законним вимогам працівників транспорту, а саме:ЛКП «Львівелектротранс», що вираилось у відмові залишатись на місці вчинення адміністравтиного правопорушення, передбаченого ст. 135 КУпАП.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано заст. 185-9 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно із ч. 2ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи те, що протоколи про адміністративні правопорушення складені відносно однієї особи, вважаю, за необхідне об`єднати їх для розгляду в одному провадженні, присвоївши їм єдиний судовий №461/4174/20 (номер провадження 3/461/2253/21), оскільки розгляд справ яких підвідомчі одному і тому ж органу, вказані справи взаємопов`язані між собою, спільний їх розгляд є доцільним, тому, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду цих справ, а також економії процесуального часу, вважаю за доцільне об`єднати матеріали про адміністративні правопорушення та розглядати в одному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.ст. 185-9, 44-3КУпАПвраховуючи наступне.

Згідност. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогамист. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 44-3КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозиція ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами.

Всупереч наведеному, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано яку саме статтю Закону України«Про захист населення від інфекційних хвороб» порушила ОСОБА_1 , відсутні відомості про свідків адміністративного правопорушення, не надано суду їх письмових пояснень, не надано інших доказів, які б підтверджували факт вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення.

Тобто, до складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення.

Відповідно до ст. 185- 9 КУпАП, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів, пов`язана з фізичним опором або образою, а так само з іншими протиправними діями.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

До матеріалів справи, не долучено належних доказів на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення передбаченогост. 185 -9 КУпАП, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цьогоКодексу.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, прихожу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 185-9,44-3 КУпАП.

Керуючись ст.ст.7,44-3, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 185-9, 44-3 КУпАП Українизакрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через Галицький районний суд м. Львова.

Суддя Радченко В.Є.