Справа № 167/379/21

Номер провадження 2/167/204/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2021 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю секретаря судового засідання Л.О. Матвійчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в:

17.05.2021 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, мотивуючи свій позов тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем до 13.08.2020 року. Від спільного подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_3 , на яку відповідач з 29.04.2020 року сплачує аліменти в розмірі 1 200 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дочка зареєстрована і проживає з позивачем.

Згідно консультативного висновку спеціаліста, у дочки встановлений діагноз - «Плосковальгусна деформація стоп» і вона знаходиться на диспансерному обліку в Рожищенській АЗПСМ №1.

Враховуючи діагноз та рекомендації лікаря, позивач щороку купує дитині ортопедичні устілки та ортопедичне взуття і загальна сума витрат на їх придбання становить 3 435, 80 гривень. Крім того, за рекомендаціями лікаря дитина постійно приймає препарати з кальцієм і сума витрат на ліки становить 1 203, 20 гривень.

Крім того, позивач понесла витрати на вакцинацію дитини у приватній клініці, які становлять 1 350 гривень.

Просить стягнути з відповідача 3 000 грн, що становить половину від суми витрат, понесених нею на лікування дитини.

07.06.2021 року позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог і просила додатково стягнути з відповідача 556 грн додаткових витрат на дитину, що складаються з спонсорської допомоги для придбання матеріалів для дошкільної групи у садочку у сумі 800 грн і 312, 41 грн на придбання ліків.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 18.05.2021 року позовна заява прийнята до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відкрито провадження та призначено судове засідання на 08.06.2021 року.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 08.06.2021 року була прийнята до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог і судове засідання відкладено на 07.07.2021 року.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 07.07.2021 року судове засідання відкладено у зв`язку з тим, що станом на 07.07.2021 року не закінчився строк, встановлений судом відповідачу для надання заперечення на Відповідь на Відзив на позовну заяву.

01.07.2021 року відповідач подав Відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю та необгрунтованістю, оскільки він є безробітним, сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, немає стабільного доходу і додаткові витрати, понесені позивачем, не викликані особливими обставинами.

06.07.2021 року позивач подала суду Відповідь на Відзив на позовну заяву, у якій вказала, що відповідач є працездатного віку та має постійний дохід, а твердження відповідача про її надумані проблеми щодо здоров`я дочки вказують на його негативне ставлення до неї, як матері дитини, та небажання надавати будь які додаткові кошти на утримання дитини.

15.07.2021 року відповідач подав суду заперечення на Відповідь на Відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що твердження позивача, наведені у Відповіді, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви і заяви про збільшення розміру позовних вимог, Відзиву на позовну заяву, Відповіді на Відзив на позовну заяву, заперечення на Відповідь на Відзив на позовну заяву, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 13.08.2020 року і від спільного подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_3 , на яку відповідач з 29.04.2020 року сплачує аліменти в розмірі 1 200 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дані обставини підтверджуються рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 13.08.2020 року (ас 5-6), рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 27.05.2020 року (ас 7-8), Свідоцтвом про народження від 12.08.2018 року (ас 9), розрахунком заборгованості по аліментах ( ас 41).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована і проживає з позивачем (ас 10) і згідно консультативного висновку спеціаліста у ОСОБА_3 встановлений діагноз - «Плосковальгусна деформація стоп» (ас 11), і вона знаходиться на диспансерному обліку в Рожищенській АЗПСМ №1 (ас 12) та потребує домашнього догляду (ас 28).

У судовому засіданні встановлено, що позивач отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860,00 гривень (ас 13).

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідач не працює (ас 44-45, ас 46-48), але станом на 25.06.2021 року не зареєстований в Рожищенській районній філії Волинського обласного центру зайнятості як безробітний (ас 39) і є членом особистого селянського господарства (ас 40) та з квітня 2020 року сплачує аліменти на утримання позивача в розмірі 500 грн щомісячно (ас 42). Відповідач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.

Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, має каліцтво. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути, наприклад, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування.

Право одного із батьків, з яким проживає дитина, на стягнення додаткових витрат є відмінним від права на стягнення аліментів - коштів на утримання дитини. Лише за наявності особливих обставин, визначених законом, крім звичайних витрат на утримання дитини, виникає потреба у додаткових витратах.

Аналізуючи положення статті 185 СК України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність потреби у таких витратах має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Відповідач не заперечив, що його дочка дійсно хворіє і у неї встановлений діагноз - «Плосковальгусна деформація стоп» і, що вона знаходиться на диспансерному обліку в Рожищенській АЗПСМ №1. Однак, не погоджується, що її діагноз потребує додаткових витрат, пов`язаних з придбанням ортопедичного взуття, устілок, препаратів з кальцієм. Крім того, заперечив необхідність проведення вакцинації дитини у приватній клініці, а також не вбачає підстав для стягнення витрат на спонсорську допомогу дитячому закладу, який відвідує його дитина.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що до участі у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з квітня місяця 2020 року по день звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, позивач понесла витрати на придбання ОСОБА_3 ортопедичного взуття та устілок на загальну суму 3 135 грн (ас 14), а на придбання препаратів (ліків) для лікування вищевказаної хвороби - 1 203, 29 гривень (ас 15).

Враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд вважає, що вказані витрати пов`язані з додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами (її хворобою), а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача половину витрачених нею коштів на лікування дочки ОСОБА_3 в період з квітня 2020 року по 17.05.2021 рік, що становить 2 169, 15 грн (3 135 грн +1 203, 29 грн = 4 338, 29 грн : 2 = 2 169, 15 грн) .

У позові в частині вимог про стягнення з відповідача: 675 грн (1 350 грн : 2 = 675 грн, консультація лікаря і щеплення у приватній клініці (ас 14), а також 156, 21 грн (312, 41 грн : 2 = 156, 21 грн, простудне захворювання (ас 27, 28, 30) слід відмовити, оскільки дані витрати не пов`язані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хронічною хворобою, каліцтвом тощо).

Крім того, у позові в частині стягнення 400 грн, що становить половину сплачених позивачем благодійних внесків на рахунок дошкільного закладу (ас 29), який відвідує дитина сторін, також слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (стаття 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року №1222 «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб» благодійні внески не можуть заміняти плату за надання установами і закладами платних послуг за переліками, визначеними в установленому порядку.

Таким чином, благодійні внески не є формою оплати за навчання неповнолітніх дітей, а є формою добровільного внеску на розвиток навчального закладу, а тому у позові в цій частині слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі - 908 гривень, що становить мінімальний розмір судового збору, що підлягає обов`язкові сплаті.

Посилання відповідача на те, що він є безробітним, сплачує аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, немає стабільного доходу і додаткові витрати, понесені позивачем, не викликані особливими обставинами, не є підставою для звільнення його від сплати додаткових витрат на утримання дитини і для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків.

Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Отже, встановивши наявність у позивача, з якою проживає малолітня дитина, особливих обставин у додаткових витратах, зумовлених хворобою дочки - ОСОБА_3 , суд з урахуванням обставин, що мають істотне значення (рекомендації лікарів щодо усунення негативних наслідків наявної вродженої хвороби шляхом вживання певного переліку медичних препаратів і придбання спеціального взуття тощо; документального підтвердження виконання позивачем лікарських рекомендацій; матеріального стану позивача та відповідача) доходить обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дочки у відповідному розмірі, що становить половину понесених позивачем і підтверджених належними і допустимими доказами додаткових витрат на дитину.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що сплата аліментів на дітей, безробіття і відсутність стабільного доходу, не звільняє батьків від їх участі в додаткових витратах на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, в тому числі хворобою дитини.

Відтак, покликання відповідача на вищезазначені обставини не може бути підставою для відмови в позові, заявленому ОСОБА_1 .

Інші доводи, наведені відповідачем у Відзиві на позовну заяву і у Запереченнях на Відповідь на Відзив на позовну заяву, висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту рішення 16.07.2021 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька