ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/423/21Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Цибулько М.П.,

від відповідача (ДП ,,АМПУ в особі Чорноморської філії ДП ,,АМПУ (Адміністрація морського порту Чорноморськ)): Остапов В.В.,

від відповідача (ТОВ ,,АНКОР): Ткач С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства ,,ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНО ВИШУКУВАЛЬНИЙ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ ,,ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ до Державного підприємства ,,АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ в особі Чорноморської філії Державного підприємства ,,АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (Адміністрація морського порту Чорноморськ) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АНКОР про солідарне стягнення 2399499,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/423/21, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 23.03.2021 р.

Підготовче засідання 23.03.2021 р. не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. в період з 22.03.2021 р. по 31.03.2021 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2021 р. повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 20.04.2021 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 р.:

-за клопотанням позивача витребувано у відповідачів акт прийому-передачі вихідних даних, який передбачено п.26 завдання на проектування та п.5.3.1 договору від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18, акти здавання-приймання виконаних робіт по договору від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18, висновок експертної організації щодо проектної документації по стадії проект, виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АНКОР по договору від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18;

-за клопотанням позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 26.05.2021 р., оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.05.2021 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 р.:

-відмовлено у задоволенні уточненого клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АНКОР про призначення експертизи з мотивів, обґрунтування яких буде наведено нижче в тексті цього судового рішення;

-закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2021 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 22.06.2021 р., а від 22.06.2021 р. до 29.06.2021 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 р.:

-відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АНКОР про зупинення провадження у справі № 916/423/21 до вирішення спору у справі № 522/7908/21, оскільки ч.3 ст.195 ГПК України визначено виключні підстави зупинення провадження у справі під час розгляду справи по суті, до яких не входить розгляд судом іншої справи;

-оголошено перерву в судовому засіданні до 06.07.2021 р.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 06.07.2021 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне підприємство ,,ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНО ВИШУКУВАЛЬНИЙ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ ,,ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ (далі Інститут) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства ,,АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ в особі Чорноморської філії Державного підприємства ,,АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі Адміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АНКОР (далі ТОВ ,,АНКОР) про солідарне стягнення 2399499,97 грн збитків.

Позиція Інституту викладена в заявах по справі, а саме в позові (т.1 а.с.2-8), відповіді на відзив ТОВ ,,АНКОР (т.4 а.с.123-135), відповіді на відзив Адміністрації (т.5 а.с.122-137), поясненнях (т.6 а.с.28-52), та полягає в наступному.

На виконання договору від 12.04.2016 р. № 90А-785/67-В-ІЛФ-16 між Інститутом та Адміністрацією перший за завданням на проектування другої розробив проектну документацію по стадії Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) з ,,Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП ,,АМПУ. ТЕО пройшло державну експертизу та з позитивним експертним звітом передано Адміністрації.

Інститут не надавав згоди Адміністрації передавати ТЕО іншим особам, розголошувати дані, що містяться у ньому (п.2 ч.1 ст.889 ЦК України), а також не передавав Адміністрації майнові права інтелектуальної власності, пов`язані з ТЕО, в т.ч. право використовувати та право дозволяти використання (ч.1 ст.424, ч.1 ст.440 ЦК України, ст.15 Закону України ,,Про авторське право і суміжні права), не передавав Інститут такі права і ТОВ ,,АНКОР.

Однак, не зважаючи на попередження Інституту стосовно неприпустимості порушення авторських прав, між Адміністрацією та ТОВ ,,АНКОР укладено договір від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18, на виконання якого перша передала другому розроблене Інститутом ТЕО без згоди останнього та його дозволів, а ТОВ ,,АНКОР з використанням ТЕО виконало роботи по стадіям Проект та Робоча документація по цьому ж причалу.

Згідно п.п.4.6.3, 7.1, 9.1 ДБН А.2.2-3-2014 ,,Склад та зміст проектної документації на будівництво для об`єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії: ТЕО, Проект, Робоча документація; при тристадійному проектуванні Проект, а за ним і Робоча документація розробляються на підставі схваленої попередньої стадії, тобто ТЕО, та творчого, авторського задуму, що в ньому міститься. Без розробленого ТЕО, без його використання, вчинення та реалізація договору між відповідачами були б неможливими, оскільки на стадії ТЕО створюються основні технологічні, будівельні та архітектурно-планувальні рішення об`єкту будівництва, у т.ч. конструктивні, які оформлюються, зокрема, кресленнями, планами, ілюстраціями, схемами тощо.

Працівниками Інституту створено проектно-кошторисну документацію (ТЕО), яка підлягає захисту як комерційна таємниця за правилами ст.ст.505,862,889,890 ЦК України та одночасно є об`єктом авторського права, т.я. містить літературний твір технічного характеру (текст ТЕО), твір архітектури (реконструйований причал № 2 Іллічівської філії Адміністрації) та включає креслення, плани, які візуалізують твір.

ТОВ ,,АНКОР розробило проектну документацію по стадії Проект з використанням, змінами шляхом переробки та дописання твору, створеного Інститутом на стадії ТЕО, що підтверджується висновком від 14.06.2018 р. науково-правової експертизи, проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, а також експертним звітом ДП ,,Укрдержбудекспертиза № 00-1059-18/ПБ. При цьому всі майнові права інтелектуальної власності щодо ТЕО належать Інституту, якому їх передали за договором від 15.06.2016 р. № 90А-785/ТЕО безпосередні творці працівники Інституту.

Згідно з ч.1 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.15 Закону України ,,Про авторське право і суміжні права до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Крім того, ч.5 ст.30 Закону України ,,Про архітектурну діяльність передбачає, що автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

Приписи ст.31 Закону України ,,Про авторське право і суміжні права, ст.1107 ЦК України встановлюють, що автор чи інша особа, яка має майнові права автора, набуває право розпоряджатися своєю інтелектуальною власністю передавати, відчужувати її тощо. В ч.2 ст.1107 ЦК України закріплено, що договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі; у разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Позивач не укладав з відповідачами договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності щодо ТЕО або надання згоди, дозволів на передачу ТЕО ТОВ ,,АНКОР для його використання. Навпаки, відповідачам встановлено заборону на використання ТЕО як об`єкту авторського права.

Відсутність у законодавстві прямої вказівки на укладання договору підряду на розроблення проектної документації по стадії Проект з проектувальником (автором) ТЕО, право на вибір контрагентів, свободу договору та необхідність дотримання законодавства про публічні закупівлі у будь-якому випадку не надавали відповідачам можливість порушувати права позивача.

Стаття 52 Закону України ,,Про авторське право і суміжні права визначає одним зі способів захисту майнових прав суб`єктів авторського права позов до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду.

Враховуючи факт наявності в спільних діях відповідачів складу правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, позивач нарахував та заявив до стягнення 2399499,97 грн упущеної вигоди, яку отримав би Інститут у разі укладання з ним угоди на розробку стадій Проект та Робоча документація, адже не мав наміру відчужувати, а розраховував самостійно реалізовувати свої права інтелектуальної власності при розробці наступних стадій проектної документації та у подальшому.

Розмір збитків Інститут визначив, виходячи з власної пропозиції, зробленої під час проведення Адміністрацією торгів в електронній системі закупівель Prozorro з метою визначення особи, яка розроблятиме стадії Проект та Робоча документація. Переможцем торгів стало ТОВ ,,АНКОР з пропозицією в розмірі 1950000,00 грн.

Мотивуючи необхідність притягнення відповідачів до солідарної відповідальності, Інститут посилається на приписи ст.1190 ЦК України, де зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, та вказує, що, укладаючи договір від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18, відповідачі діяли спільно, а, отже, мають відповідати перед позивачем солідарно.

Окремо Інститут звертає увагу суду на те, що:

-він не погоджував, що наступні стадії проектування будуть виконуватися іншим підрядником-проектувальником, та не дозволяв передачу проектної документації ТЕО третім (іншим) особам, тому відповідачі про зворотне заявляють безпідставно;

-розбивка проектування по стадіям на два чи три договори, визначення (вибір) генпроектувальника відповідно до Закону України ,,Про публічні закупівлі у будь-якому випадку не є наданням первинним проектувальником згоди на передачу замовником розробленої проектної документації по стадії ТЕО, на розголошення її даних іншим особам, у т.ч. іншим проектувальникам, не позбавляє замовника проектних робіт обов`язку виконати вимоги закону та не порушувати права первісного проектувальника щодо проектної документації як такої, так і його майнових прав інтелектуальної власності;

-ч.ч.1,2 ст.35 Закону України ,,Про публічні закупівлі, чинні на момент закупівлі, передбачали захист прав інтелектуальної власності через застосування переговорної процедури закупівлі, а не конкурсу;

-посилання на п.6 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (наказ Мінрегіонбуду від 16.05.2011 р. № 45) щодо вибору проектувальника для розроблення проектної документації відповідно до Закону України ,,Про публічні закупівлі та на сам цей закон не мають правового значення для вирішення справи, не виключають обов`язку Адміністрації отримати від Інституту чітку, ясно виражену згоду на передачу проектної документації (ТЕО) іншими проектувальникам або укласти з Інститутом (за його згодою) договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності та лише після цього через законну процедуру укладати договір з іншим проектувальником. В разі відсутності згоди Інституту Адміністрація мала укладати договір на стадію Проект з розробником стадії ТЕО, а ТОВ ,,АНКОР мало утриматись від виготовлення Проекту без наявності таких погоджень;

-поведінка позивача, у т.ч. його дії та заяви, не суперечать попередній поведінці, що видно з документів та обставин справи, не є зловживанням правами. Позивач завжди намагався захистити свої права у спосіб з найменшими негативними наслідками для відповідачів.

Позиція Адміністрації викладена в заявах по справі, а саме у відзиві на позов (т.5 а.с.1-14), запереченнях на відповідь на відзив (т.5 а.с.208-216), письмових поясненнях (т.6 а.с.6-8), та полягає в тому, що у позові слід відмовити з огляду на таке.

На виконання умов договору від 12.04.2016 р. № 90А-785/67-В-ІЛФ-16, укладеного між Адміністрацією як замовником та Інститутом як підрядником, останньому передано вихідні дані для виконання проектних робіт та оплачено їх вартість, а Інститутом передано Адміністрації розроблену проектну документацію по стадії ТЕО з ,,Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП ,,АМПУ.

В п.п.8 та 9 додатку № 3 до цього договору ,,Завдання на проектування сторони погодили, що: генпідрядник визначається за процедурою закупівлі; стадійність проекту: ТЕО; Проект; Робоча документація; стадія Проект та Робоча документація виконується за окремим договором.

Таким чином, роботи за договором від 12.04.2016 р. № 90А-785/67-ВЛФ-16 стосувались виключно ТЕО, а сторонами за цією угодою погоджено, що наступні стадії можуть виконуватись іншими підрядниками за процедурою закупівлі. Про це Інститут знав ще до розробки ним ТЕО. В подальшому він прийняв участь у закупівлі на рівні з іншими учасниками. Те, що вибір проектувальника для розроблення проекту об`єктів будівництва за кошти державних підприємств проводиться відповідно до Закону України ,,Про публічні закупівлі, передбачено не тільки названим вище договором, а й п.6 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45.

Серед всіх учасників закупівлі на проведення проектно-вишукувальних робіт з реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Інститут запропонував найвищу ціну (2399499,97 грн). ТОВ ,,АНКОР запропонувало 1950000,00 грн та було обрано за правилами Закону України ,,Про публічні закупівлі переможцем як особа, яка запропонувала найнижчу ціну.

Твердження Інституту про те, що виключно з ним міг бути укладений договір на розробку Проекту, є такими, що суперечать принципам закупівлі. Ні законодавством, ні умовами договору Інституту не гарантувалось після розробки ТЕО виключне право на розроблення Проекту, а своє право на участь у торгах на конкурсних, чесних та відкритих засадах він реалізував невдало.

У випадку, якщо Інститут вважає, що процедура закупівель була незаконною, він мав би оскаржити її в установленому порядку, проте не зробив цього. Натомість після програшу тендеру у конкурентній боротьбі Інститут почав наполягати на наявності виключного право на розробку наступних стадій проектної документації.

Стосовно розміру збитків у формі упущеної вигоди Адміністрація зазначає, що наданий позивачем розрахунок є теоретичним, побудованим на бажаннях та не підтвердженим жодними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати Інститут.

Серед іншого, Адміністрація зауважує, що саме нею надавались вихідні дані та приймалось остаточне конструктивне рішення щодо необхідних робіт для реконструкції причалу, а запропонована Інститутом технологія вже реалізовувалась іншими підприємствами в портах України та світу. Таким чином, Інститут чи безпосередні автори (працівники Інституту) не є самостійними розробниками ТЕО, працювали спільно з Адміністрацією, приймали не нові, а традиційні технологічні рішення. Отже, Адміністрація має усі права на розроблену на підставі договору проектну документацію, передбачені актами діючого законодавства, в т.ч. право на надання дозволу на використання твору іншими особами.

Адміністрація наполягає, що ТЕО за своєю характеристикою не є розробкою, яка містить нові наукові, практичні, графічні ідеї стосовно будівництва об`єкта, а лише обґрунтовує проектні рішення. Стадія ТЕО являється частиною комплексного проекту (проектно-кошторисної документації), яка не може використовуватись самостійно.

Адміністрація заперечує проти можливості врахування при прийнятті рішення по справі висновку науково-правової експертизи, оскільки такий документ стосується питання права, тлумачення якого відноситься до компетенції суду.

Коментуючи посилання Інституту на ч.5 ст.30 Закону України ,,Про архітектурну діяльність, Адміністрація звертає увагу на те, що в названій нормі йдеться про участь автора проекту в його реалізації, в той час як ТЕО не є завершеним проектом, а, отже, його реалізація, тобто виконання передбачених проектом робіт, без наступних стадій проектування неможлива.

Позиція ТОВ ,,АНКОР викладена в заявах по справі, а саме у відзиві на позов (т.4 а.с.105-109), клопотанні про призначення експертизи (т.4 а.с.110-112) та заяві про його уточнення (т.5 а.с.196-198), запереченнях на відповідь на відзив (т.5 а.с.182-191), письмових поясненнях (т.6 а.с.63-73), та полягає в тому, що у позові слід відмовити, зокрема, оскільки:

-матеріалами справи підтверджується згода позивача на використання ТЕО в процесі розробки стадії Проект;

-Інститут безпідставно посилається на приписи п.2 ч.1 ст.889 ЦК України, адже ТЕО без проекту та робочої документації не є проектно-кошторисною документацією. До того ж у вказаній нормі міститься обов`язок замовника використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей договору, який (обов`язок) виконано, про що свідчить використання ТЕО з метою виготовлення проекту, якому ТЕО передувало;

-ТЕО за своєю суттю є збірником раніше існуючих рішень, креслень та розрахунків, а Інститут виступає лише упорядником цих рішень. ТЕО, виготовлене позивачем, не містить результатів творчого процесу, рішення, які викладені у ТЕО, не мають ознак оригінальності;

-ТОВ ,,АНКОР не визнає ні факт створення працівниками Інституту твору архітектури або інших об`єктів авторського права, ні передачу майнових прав від безпосередніх авторів до позивача;

-ТОВ ,,АНКОР вважає хибними твердження Інституту стосовно того, що ТЕО є літературним твором технічного характеру, т.я. інтелектуальна праця працівників позивача не мала творчого змісту. З метою доведення цього ТОВ ,,АНКОР заявило клопотання про призначення судової експертизи з питань інтелектуальної власності;

-позивач посилається на те, що ним у складі ТЕО створено твір архітектури у вигляді реконструйованого причалу, проте, по-перше, такого об`єкту як реконструйований причал не існує в природі, оскільки на даний час проект реконструкції причалу не реалізований, по-друге, якщо позивач під твором архітектури мав на увазі архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення щодо реконструкції причалу № 2, то слід зазначити, що ТЕО їх не містить. Відповідно до п.5.2 ДБН А.2.2-3-2014 ТЕО обґрунтовує основні проектні рішення, потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції, якщо вони не задані директивно, кооперацію виробництва, забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, електро- та теплоенергією, водою і трудовими ресурсами, включаючи вибір конкретної ділянки для будівництва, вартість будівництва та основні техніко-економічні показники. Виходячи з цього, в ТЕО обґрунтовуються проектні, а не архітектурні рішення;

-для поновлення своїх, нібито, порушених прав позивач обрав вимогу про стягнення збитків, однак не надав суду обґрунтованого розрахунку цих збитків, а також належних та допустимих доказів проведення господарських операцій, вартість яких враховується під час розрахунку суми збитків (упущеної вигоди).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність їх тверджень фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України збитками, зокрема є: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків потрібна наявність складу відповідного господарського правопорушення, в т.ч.: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Спір у рамках провадження у даній справі виник, оскільки позивач вважає, що спільними діями відповідачів завдано йому збитки у вигляді упущеної вигоди, яку Інститут мав би отримати, розробивши на замовлення Адміністрації проектну документацію по стадіям Проект та Робоча документація. Однак Адміністрація уклала відповідний договір з ТОВ ,,АНКОР, не врахувавши, що після розробки першої стадії проектування (ТЕО) Інститут набув право на виконання наступних стадій проектування, яке випливає з ряду інших прав, а саме: надавати згоду Адміністрації передавати ТЕО іншим особам, розголошувати дані, що містяться у ньому (п.2 ч.1 ст.889 ЦК України); майнових прав інтелектуальної власності, пов`язаних з ТЕО, в т.ч. права використовувати та дозволяти використання (ч.1 ст.424, ч.1 ст.440 ЦК України, ст.15 Закону України ,,Про авторське право і суміжні права); виключного права автора проекту твору архітектури на участь у подальшій його реалізації (ч.5 ст.30 Закону України ,,Про архітектурну діяльність).

Відтак, до предмету доказування у справі входять обставини щодо наявності у Інституту безумовного права, а у Адміністрації обов`язку укладати з розробником стадії ТЕО договору на наступні стадії проектування. Предмет доказування сформульовано судом саме таким чином, адже Інститут заявляє до стягнення збитки, завдані неукладанням з ним угоди на розробку проекту та робочої документації, а не збитки у вигляді вартості дозволу на використання розробленого ним ТЕО. Про небажання надавати дозвіл на використання ТЕО або відчужувати права на нього іншим особам Інститут прямо заявляє в заявах по справі.

В контексті визначеного предмету доказування суд повинен був з`ясувати, чи має місце під час укладання між ними угоди протиправна поведінка відповідачів, яка як елемент складу правопорушення обов`язкова для притягнення осіб до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що між Інститутом (підрядник) та Адміністрацією (замовник) укладено договір від 12.04.2016 р. № 90А-785/67-В-ІЛФ-16, на виконання умов якого Інститут за завданням на проектування Адміністрації розробив проектну документацію по стадії Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) з ,,Реконструкції гідротехнічної частини причалу № 2 Іллічівської філії ДП ,,АМПУ. ТЕО пройшло державну експертизу та з позитивним експертним звітом за обумовлену договором плату передано Адміністрації.

В п.п.6.3 та 6.4 цього договору визначено обов`язки замовника та права підрядника відповідно. Так, замовник зобов`язаний: передати підряднику вихідні дані, визначені завданням на проектування, протягом 5-ти днів з дати підписання зазначеного договору…; прийняти на визначених договором умовах виконані підрядником роботи; належно виконувати визначені договором платіжні зобов`язання за умови надання підрядником належно оформлених рахунків. Підрядник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконанні роботи; за письмовим запитом отримувати додаткову інформацію, що стосується предмету договору; підрядник має право за погодженням із замовником залучати субпідрядників на виконання робіт, передбачених цим договором; підрядник не несе відповідальності у випадку, якщо по незалежним від нього причинам проект, схвалений Укрдержбудекспертизою, не буде затверджено. У цьому випадку Замовник зобов`язаний підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та сплатити виставлений рахунок.

В п.п.8 та 9 додатку № 3 до договору від 12.04.2016 р. № 90А-785/67-В-ІЛФ-16 ,,Завдання на проектування сторони погодили, що: генпідрядник визначається за процедурою закупівлі; стадійність проекту: ТЕО; Проект; Робоча документація; стадія Проект та Робоча документація виконується за окремим договором.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх; до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника.

Господарський суд зазначає, що між Інститутом як підрядником та Адміністрацією як замовником виникли господарські зобов`язання, підставою яких є договір на проведення проектних робіт щодо розробки першої стадії проектування об`єкту ТЕО.

Дослідивши законодавство з питань виконання договорів на проведення проектних робіт та зміст досягнутих між Інститутом та Адміністрацією домовленостей, у т.ч. права та обов`язки контрагентів, господарський суд вказує, що ані приписами ЦК України, ані умовами договору прямо не передбачено те, що Інституту належать виключні права на розроблену ним документацію по стадії ТЕО або права інтелектуальної власності на окремі об`єкти, що містяться в ТЕО. Також в договорі жодним чином не відображено те, що з огляду на наявність виключних прав на розроблене ТЕО або з інших причин наступні стадії проектування (Проект та Робоча документація) будуть в обов`язковому порядку розроблені Інститутом, а, навпаки, в завданні на проектування зазначено про визначення генпідрядника за процедурою закупівлі та вчинення нового правочину для розробки проекту та робочої документації.

Положення договору між Інститутом та Адміністрацією повністю кореспондуються з нормою п.6 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ,,Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів від 16.05.2011 р. № 45 (зі змінами, внесеними в 2017 році), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 р. за № 651/19389, де передбачено, що вибір генпроектувальника (проектувальника) для розроблення проектної документації об`єктів будівництва, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, проводиться відповідно до Закону України ,,Про публічні закупівлі.

Не порушуючи положень договору з Інститутом, на виконання процитованого вище нормативно-правового акту Адміністрацією проведено відкриті торги в електронній системі закупівель Prozorro з метою визначення особи, яка розроблятиме стадії Проект та Робоча документація. У конкурсі взяли участь, зокрема, Інститут з пропозицією в розмірі 2399499,97 грн та ТОВ ,,АНКОР з пропозицією в розмірі 1950000,00 грн. Переможцем за критерієм найнижчої ціни стало ТОВ ,,АНКОР, з яким Адміністрацією укладено договір від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18, на виконання якого з використанням ТЕО виготовлено проект та робочу документацію.

Слід зауважити, що результати конкурсу, в т.ч. з мотивів відсутності законодавчої потреби у його проведенні або в зв`язку з необхідністю застосування передбаченої п.1 ч.2 ст.35 чинного на момент проведення відкритих торгів Закону України ,,Про публічні закупівлі переговорної процедури для закупівлі, пов`язаної із захистом прав інтелектуальної власності, в установленому порядку оскаржені не були.

Господарський суд вважає, що факти участі Інституту в торгах, неоскарження їх результатів позивачем та те, що на теперішній час не визнано недійсним договір між Адміністрацією та ТОВ ,,АНКОР, а, отже, за правилами ст.204 ЦК України правочин між відповідачами є правомірним, мають вирішальне значення для вірної правової кваліфікації поведінки сторін з урахуванням того, яким чином Інститутом сформульовано підстави та предмет позову. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що посилатись на незаконність дій відносно проведення конкурсу та укладання договору не можна, не довівши наведені твердження належними та допустимими доказами. Для оскарження конкурсу таким доказом являється рішення органу оскарження або суду, для договору рішення суду. За відсутності названих рішень передчасно констатувати, що ТОВ ,,АНКОР незаконно, замість Інституту, отримало підряд на виконання наступних стадій проекту.

В цьому аспекті слід вказати на те, що Інститутом подано позов до господарського суду по справі № 916/808/18, де однією з вимог є визнання недійсним договору від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18, укладеного між Адміністрацією та ТОВ ,,АНКОР. Інститут не просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням по справі № 916/808/18, суд зі своєї ініціативи таку процесуальну дію не вчинив, виходячи з презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст.204 ЦК України.

Враховуючи викладене, те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять ту обставину, що, укладаючи договір з ТОВ ,,АНКОР, а не з Інститутом, Адміністрація діяла всупереч вимогам законодавства, господарський суд доходить висновку щодо відсутності протиправної поведінки відповідачів як елемента складу правопорушення, потрібного для притягнення осіб до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків, з огляду на що у задоволенні позову про стягнення збитків відмовляє.

Окремо потрібно зауважити, що в разі визнання судовим рішенням по справі № 916/808/18 недійсним договору від 05.03.2018 р. № 46-В-ІЛФ-18 Інститут не позбавляється права на перегляд судового рішення по справі № 916/423/21 за нововиявленими обставинами. Крім того, у випадку отримання позитивного для себе рішення по справі № 916/808/18 Інститут вправі заявити новий позов про зобов`язання Адміністрації укласти з ним договір на розробку стадій Проект та Робоча документація.

Також господарський суд в аспекті посилань позивача на існування в нього переважного права укласти договір з Адміністрацією на розробку стадій Проект та Робоча документація вважає необхідним прокоментувати приписи ч.5 ст.30 Закону України ,,Про архітектурну діяльність, в якій закріплено, що автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

У абз.6 ч.1 ст.1 Закону України ,,Про архітектурну діяльність надано визначення проекту, під яким потрібно розуміти документацію для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає будівельним нормам і правилам.

Проаналізувавши це визначення, господарський суд погоджується з доводами Адміністрації про те, що в правилі, закріпленому в ч.5 ст.30 Закону України ,,Про архітектурну діяльність, йдеться про права автора проекту на стадії його реалізації, тобто під час втілення проекту архітектури в життя, в той час як ТЕО не є завершеним проектом, його реалізація, тобто виконання передбачених проектом робіт, без наступних стадій проектування неможлива. Отже, приписи ч.5 ст.30 Закону України ,,Про архітектурну діяльність не можуть бути нормативним обґрунтуванням права Інституту на розробку стадій Проект та Робоча документація та, відповідно, на стягнення збитків у зв`язку з незалученням до виконання наступних стадій проектування.

Обставини щодо наявності як прав інтелектуальної власності на об`єкти, створені в зв`язку з розробкою ТЕО, так і їх виключної належності Інституту, не є предметом доказування у даній справі, на відміну від провадження у справі № 916/808/18, де з урахуванням предмету та підстав позову мають бути досліджені названі питання, в т.ч. за наслідками проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності, адже для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. Саме у зв`язку з цим господарським судом у справі № 916/423/21 відмовлено у задоволенні уточненого клопотання ТОВ ,,АНКОР про призначення експертизи.

Решта доводів сторін на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд відмовляє у задоволенні позову, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені Інститутом, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16 липня 2021 р.

Суддя Л.В. Лічман