ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Справа № 240/9071/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2021 р. у справі № 240/9071/19 (суддя Машевська О.П., повний текст рішення складено 16.03.2021 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл"

до Васьковицької сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ниви Полісся"

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю представників:

позивача - Бугайов Д.М.;

відповідача - Ущапівський О.П.;

третьої особи - Халімончук Р.М.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним рішення Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. № 266 "Про скасування рішення № 260 43 сесії VII скликання від 23.05.2019 р. Васьковицької сільської ради "Про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття на території Васьковицької сільської ради".

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12-15 Регламенту роботи Васьковицької сільської ради VII скликання, п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України та зазначає, що рішення сільської ради від 27.05.2019 р. № 266, яким скасовано рішення № 260 від 23.05.2019 р. про надання позивачу в оренду 94 земельні ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є незаконним та порушує права позивача на отримання в строкову платну оренду земельних ділянок.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 р. у справі №240/9071/19 визнано протиправним та скасовано рішення 44 сесії VII скликання Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. № 266 "Про скасування рішення № 260 43 сесії VII скликання від 23.05.2019 р. Васьковицької сільської ради "Про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття на території Васьковицької сільської ради".

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 р. рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 р. у справі №240/9071/19 скасовано, провадження у справі - закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд вказав, що оскільки спір у справі не є публічно-правовим, то з урахуванням змісту позовних вимог, характеру спірних правовідносин, встановлених обставин, та враховуючи суб`єктний склад учасників спору, цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 р. справу №240/9071/19 передано до Господарського суду Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.03.2021 р. у справі №240/9071/19 в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, оскільки даний позов про визнання недійсним рішення ради не поновить порушене право позивача на надання йому в строкову оренду тих самих об`єктів орендних відносин, що і третій особі у справі, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що він звернувся до суду з даним позовом ще у 2019 році. Єдиним можливим способом захисту порушеного права було скасування оскаржуваного рішення сільської ради, яким було позбавлена права оренди позивача. Як і на день звернення позивача до адміністративного суду, так і на час відкриття провадження господарським судом, між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "Ниви Полісся" ще не було укладено договорів оренди не успадкованих земельних часток - паїв.

Апелянт звертає увагу суду на те, що у нього немає іншого способу захисту порушеного права (визнання права власності, витребування із чужого незаконного володіння і т.і.) та позивач офіційно звертався до відповідача з вимогою не укладати договори оренди із ТОВ "Нива Полісся" до закінчення розгляду справи та винесення судового рішення. Однак, відповідач та третя особа цілеспрямовано, не дочекавшись розгляду справи та винесеного рішення, уклали та зареєстрували договори оренди для створення додаткових перешкод в поновленні порушеного права.

В разі задоволення позову, обставини встановлені у рішенні суду, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, не підлягатимуть доказуванню при зверненні позивача до суду з новим позовом про скасування рішення сільської ради від 03.06.2019 року за № 267, розірвання договорів оренди, укладених між ТОВ "Ниви Полісся" та Васьковицькою сільською радою, скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди. Відмова господарським судом у позові перешкоджає позивачу оскаржити незаконні рішення Васьковицької сільської ради, визнати недійсними договори оренди, оскільки повторне звернення з аналогічним позовом є зловживанням процесуальними права.

Скаржник стверджує, що на день відкриття провадження господарським судом, рішення Васьковицької сільської ради від 03.06.2019 р. № 267, яким передано в оренду ТОВ "Ниви Полісся" спірні земельні ділянки, не було реалізоване, договори оренди не підписані. Таким чином, позивачем вибрано належний спосіб захисту свого порушеного права, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову.

В свою чергу, на думку скаржника, безпідставне скасування Васьковицькою сільською радою рішення № 260 від 23.05.2019 р., порушення відповідачем вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту роботи Васьковицької сільської ради при прийнятті рішення від 27.05.2019 р. № 266 порушили законні права та інтереси ТОВ "Укрсоіл", оскільки перешкоджає підприємству укласти договори з відповідачем та приступити до законного використання земельних ділянок.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 р. у справі № 240/9071/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.05.2021 р. об 15:30 год.

У зв`язку із відпусткою судді - члена колегії у справі Гудак А.В. в період з 25.05.2021 р. по 03.06.2021 р. включно, судове засідання 26.05.2021 р. об 15:30 год. у справі №240/9071/19 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 24.06.2021 об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 р. у справі №240/9071/19 розгляд справи було відкладено на 15.07.2021 р. об 14:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.07.2021 р. № 01-04/403 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Мельника О.В. та Гудак А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів-членів колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ниви Полісся" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі посилається на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 р., однак в протиріччя своїм доводам апелянт в апеляційній скарзі також зазначає, що згадане рішення Житомирського окружного адміністративного суду було скасовано судом апеляційної інстанції та закрито провадження у справі, що ніяким чином не впливає на оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області. Безпідставним в апеляційній скарзі є також посилання на те, що на день звернення ТОВ "Укрсоіл" до адміністративного суду так і на час відкриття провадження господарським судом, між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "Ниви Полісся" ще не було укладено договорів оренди не успадкованих земельних ділянок.

Також третя особа вказує, що рішення Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. № 266 є законним, а те, що рішення Васьковицької сільської ради від 23.05.2019 р. № 260, яким було ТОВ "Укрсоіл" передано в оренду 94 земельні ділянки орієнтовною площею 173 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є незаконним, оскільки сільська рада 23.05.2019 р. не розглядала сесійно клопотання ТОВ "Ниви Полісся" про надання йому вказаних земельних ділянок в оренду.

ТОВ "Ниви Полісся" вказує, що на даний час спірні земельні ділянки є об`єктом оренди, Васьковицькою сільською радою укладені договори оренди земельних ділянок з ТОВ "Ниви Полісся". Додатково повідомляє про те, що орендовані земельні ділянки вироблені орендарем і готові до весняно польових робіт, що ніяким чином у законний спосіб не спростовано позивачем, а тому посилання позивача на те, що на час подання позову до суду не було укладено договорів оренди земельних ділянок є безпідставні як і безпідставним є посилання і на те, що у позивача немає іншого способу захисту порушеного права, а саме визнання права власності, яке навіть не було набуто позивачем. Крім того, голослівним є те, що позивачу було створено додаткові перешкоди у реалізації його прав.

Васьковицька сільська рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що відносини у яких перебували сільська рада та ТОВ "Ниви Полісся" відбувалися лише на чіткому дотриманні чинного законодавства, та регламенту роботи сільської ради, що і зазначено в рішенні суду першої інстанції, зокрема, вказано, що якщо обраний позивачем спосіб захисту хоча і передбачений законом, але є неефективним для захисту порушеного права позивача саме у спірних правовідносинах, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Такі висновки судом першої інстанції було зроблено відповідно до усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду (п. 63 постанови від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 та п. 6.13 постанови від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19).

Також суд першої інстанції чітко та у відповідності до чинного законодавства зазначив, що станом на дату прийняття рішення сільської ради № 266 ще не було виконано рішення сільської ради № 260, і в позивача не виникли речові права на об`єкт оренди. Водночас це не дає підстав вважати дії сільської ради, вчинені у період з 23.05.2019 р. по 27.05.2019 р. включно правомірними, оскільки виконання рішення сільської ради № 260 в частині п. 2 було покладено на сільського голову Лазаренко П.П. без встановлення строку його виконання, а також в оскаржуваному рішенні суду чітко зазначено, що позивач у період з 23.05.2019 р. до 27.05.2019 р. не ініціював перед сільською радою питання скасувати рішення сільської ради № 260. Оскільки зі сторони позивача такої ініціативи не було рішення сільської ради № 266 є незаконним.

Представник позивача в судових засіданнях 24.06.2021 р. та 15.07.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача та третьої особи заперечив доводи апеляційної скарги, просять відмовити в задоволенні її вимог, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Васьковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області було прийнято рішення від 22.05.2013 р. № 187 "Про охорону спадкового майна" на підставі якого, Васьковицькою сільською радою взято під охорону майно, що входить до складу спадкового майна померлих громадян до часу оформлення прав спадкоємцями.

При цьому, для забезпечення утримання та догляду частини спадкового майна (земельних ділянок) померлих громадян, що взяте під охорону згідно рішення від 22.05.2013 р. № 187, Васьковицькою сільською радою було прийнято рішення від 22.05.2013 р. № 188 "Про укладення договорів на управління спадщиною", відповідно до якого до часу оформлення прав спадкоємцями управителем земельних ділянок, які входять до складу спадкового майна було установлено ТОВ "Ниви Полісся".

На виконання зазначеного рішення між Васьковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області та ТОВ "Ниви Полісся" був укладений договір на управління спадщиною від 27.05.2013 р. № 1.

В подальшому, Васьковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області було прийнято рішення від 06.11.2013 р. № 213, яким рішення Васьковицької сільської ради від 22.05.2013 р. № 188 "Про укладення договорів управління спадщиною" було скасовано, а договір на управління спадщиною № 1 від 27.05.2013 р. укладений між Васьковицькою сільською радою та ТОВ "Ниви Полісся" було визнано таким, що втратив чинність.

ТОВ "Ниви Полісся" зверталося до Васьковицької сільської ради з клопотанням від 25.09.2017 р., в якому просило переглянути питання про передачу товариству під нагляд та охорону земельні ділянки, власники яких померли, до оформлення прав спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Листом Васьковицької сільської ради від 17.10.2017 р. № 286 ТОВ "Ниви Полісся" було повідомлено, що згідно ст. 122 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями в межах населеного пункту, а земельні ділянки (паї) знаходяться на території сільської ради за межами населеного пункту. У зв`язку з цим ТОВ "Ниви Полісся" фактично було відмовлено в задоволенні клопотання.

ТОВ "Укрсоіл" звернулося до Васьковицької сільської ради з листом від 17.05.2019 р., в якому з метою збереження та охорони майна просило розглянути та прийняти рішення щодо взяття в управління та передачі товариству у строкове платне користування (оренду) наявні неуспадковані земельні ділянки, що розташовані в межах сільської ради.

23.05.2019 р. вказаний лист позивача був розглянутий на засіданні постійної комісії сільської ради з питань сільського господарства, земельних ресурсів і розвитку особистих підсобних господарств і за наслідками розгляду прийнято рішення про винесення даного питання на розгляд сесії сільської ради.

23.05.2019 р. Васьковицькою сільською радою було прийнято рішення № 260, яким ТОВ "Укрсоіл" надано в строкову платну оренду земельні ділянки (земельні частки (паї)) в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Васьковицької сільської ради.

23.05.2019 р. Васьковицькою сільською радою було прийнято рішення № 261, яким надано ТОВ "Укрсоіл" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж невитребуваних земельних ділянок (земельних часток (паїв)) в натурі (на місцевості) в кількості 109 земельних ділянок орієнтовною площею 315 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

24.05.2019 р. до Васьковицької сільської ради надійшло клопотання ТОВ "Ниви Полісся" (вх. № 33/0219 від 24.05.2019 р.), в якому товариство просило переглянути рішення сесії сільської ради щодо передачі під нагляд та охорону земельних ділянок власники яких померли.

27.05.2019 р. Васьковицькою сільською ради було прийнято рішення № 266 "Про скасування рішення Васьковицької сільської ради № 260 від 23.05.2019 р., яким ТОВ "Укрсоіл" передано в оренду 94 земельні ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31.05.2019 р. до Васьковицької сільської ради надійшло клопотання ТОВ "Ниви Полісся" №46, в якому товариство просило сільську раду надати йому в управління (оренду) неуспадковане майно у вигляді земельних ділянок сільськогосподарського призначення власники яких померли, за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованою площею 170 га.

03.06.2019 р. за наслідками розгляду клопотання ТОВ "Ниви Полісся", Васьковицькою сільською радою було прийнято рішення від 03.06.2019 р. № 267, яким ТОВ "Ниви Полісся" надано в оренду земельні ділянки (земельні частки (паї)) в кількості 94 ділянки орієнтовною площею 170 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Васьковицької сільської ради.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним рішення Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 № 266, яким скасовано рішення № 260 від 23.05.2019 р. про надання позивачу в оренду 94 земельні ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 12-15 Регламенту роботи Васьковицької сільської ради VII скликання, п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України та зазначає, що спірне рішення сільської ради порушує його право на отримання в строкову платну оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів держави.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За приписами ч. 5 ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 162 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Стаття 163 Земельного кодексу України визначає, що завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 164 Земельного кодексу України порядок охорони земель встановлюється законом.

Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону земель", який визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать: розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону; установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 1285 Цивільного кодексу України охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.

Так, пунктом 5 статтею 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Частиною 1 ст. 1285 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Отже, вищенаведеними нормами права визначено, що відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу положень закону і в межах наданих їм законом повноважень наділені правом здійснювати передачу в оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з частиною першою вищезазначеної статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У частині 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) визначається, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради (ч. 4 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Колегія суддів вказує, що порядок діяльності Васьковицької сільської ради VII скликання, її органів та посадових осіб визначається також Регламентом роботи Васьковицької сільської ради VII скликання, затверджений рішенням першої сесії Васьковицької сільської ради від 10.11.2015 (далі - Регламент).

В статті 9 Регламенту закріплені аналогічні норми, що й у ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема визначено, що першу сесію сільської ради скликає голова сільської виборчої комісії після обрання ради в правомочному складі і веде її до визнання повноважень депутатів та сільського голови, після чого передає йому головування на сесії. Наступні сесії скликаються головою сільської ради, а при його відсутності - секретарем ради, в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал. Сесія може бути скликана за пропозицією не менше як третини від загальної кількості обраних депутатів ради.

Відповідно до ст. 10 Регламенту розпорядження голови ради про скликання сесії із зазначенням питань, які вносяться на розгляд ради, місця і часу проведення сесії оприлюднюється, а також направляється індивідуально кожному депутату не пізніш, як за десять днів до її відкриття, а у виняткових випадках - не пізніш, як за день до сесії.

Як встановлено апеляційним судом, позачергова 44 сесія Васьковицької сільської ради VIІ скликання була скликана на підставі розпорядження сільського голови Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. № 17. При цьому, з розпорядження вбачається, що датою проведення вказаної сесії було визначено 27.05.2019 р. о 15:00 год.

Матеріалами справи стверджується, що 27.05.2019 р. зазначена позачергова сесія була проведена і саме на ній було прийнято оскаржуване рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що строки оприлюднення та направлення депутатам розпорядження сільського голови Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. № 17 про скликання позачергової 44 сесії Васьковицької сільської ради відповідачем дотриманні не були, що свідчить про те, що дана сесія була скликана і проведена з порушенням відповідної процедури, визначеної в ч. 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 10 Регламенту роботи Васьковицької сільської ради.

Також як встановлено апеляційним судом, ст. ст. 12, 14 Регламенту роботи Васьковицької сільської ради передбачено, що пропозиції до проекту порядку денного сесії вносяться сільським головою, постійними комісіями, депутатами сільської ради, не пізніш як за п`ятнадцять днів до відкриття сесії. Пропозиції щодо внесення питань до порядку денного сесій подаються з супровідною запискою і проектом рішення, яке повинно бути юридично обґрунтованим.

Водночас, відповідно до ст. 15 Регламенту роботи Васьковицької сільської ради, пропозиції до порядку денного, внесені пізніше зазначеного терміну (тобто пізніш як за п`ятнадцять днів до відкриття сесії) або під час сесії, вносяться на розгляд сільської ради після обговорення та підготовки висновку про доцільність їх включення до порядку денного сесії відповідною постійною депутатською комісією.

Отже, враховуючи те, що внаслідок вже встановлених судом обставин пропозиції до порядку денного 44 сесії Васьковицької сільської ради у визначений ст. 15 Регламенту термін - не пізніш як за п`ятнадцять днів до відкриття сесії подані бути не могли, а відтак питання про включення до порядку денного питання про перегляд рішення Васьковицької сільської ради 43 сесії VII скликання від 23.05.2019 р. № 260, повинно було бути винесеним на розгляд сільської ради після обговорення та підготовки висновку про доцільність його включення до порядку денного сесії відповідною постійною депутатською комісією.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідною постійною депутатською комісією проводилося обговорення та був підготовлений висновок про доцільність включення питання про перегляд рішення Васьковицької сільської ради від 23.05.2019 р. № 260 до порядку денного сесії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст. 12, 15 Регламенту роботи Васьковицької сільської ради в частині дотримання процедури винесення питання про перегляд рішення Васьковицької сільської ради від 23.05.2019 р. № 260 до порядку денного сесії Васьковицької сільської ради.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в п 4.1. зазначено, що системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення). Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, в цьому ж рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Таким чином, за органом місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Разом з тим, рішення органу місцевого самоврядування про скасування та власного рішення, як і будь-яке інше рішення, повинно бути обґрунтованим, прийнятим за наявності необхідних для цього підстав та урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також неупередженим, добросовісним та прийнятим з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Слід зазначити, що акт органу місцевого самоврядування чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При цьому, суд надає оцінку правомірності акту органу місцевого самоврядування на час його винесення даним органом.

Матеріалами справи підтверджується, що фактичною підставою для скасування рішення Васьковицької сільської ради від 23.05.2019 р. № 260 про надання земельних ділянок в оренду ТОВ "Укрсоіл" стало те, що директор ТОВ "Ниви Полісся", який раніше теж виявляв бажання отримати вказані земельні ділянки в оренду, не був запрошений на 43 сесію Васьковицької сільської ради на якій це рішення приймалось.

В свою чергу, суд вказує, що бажання ТОВ "Ниви Полісся" отримати вищезазначені земельні ділянки в оренду, а також не вирішення чи відмова у задоволенні раніше поданих цим товариством клопотань про надання земельних ділянок в оренду та відсутність директора ТОВ "Ниви Полісся" на сесії сільської ради, де вирішувалось питання про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ "Укрсоіл", не є підставою для висновку про те, що рішення від 23.05.2019 р. № 260 є протиправним чи таким, що порушує права ТОВ "Ниви Полісся", а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для прийняття рішення від 27.05.2019 р. № 266 про скасування рішення № 260 від 23.05.2019 р.

Отже, враховуючи встановленні судом обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що рішення 44 сесії VII скликання Васьковицької сільської ради від 27.05.2019 р. № 266 "Про скасування рішення № 260 43 сесії VII скликання від 23.05.2019 р. Васьковицької сільської ради "Про надання в строкову оренду земельних ділянок (земельних часток (паїв) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття на території Васьковицької сільської ради" є необґрунтованим, оскільки прийнятий з порушення законодавчо визначеної процедури та порушує права позивача на отримання в строкову платну оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке він отримав на підставі рішення сільської ради від 23.05.2019 р. № 260.

Окрім того, як вірно вказано судом першої інстанції, станом на дату прийняття рішення сільської ради № 266 ще не було виконано її рішення № 260, що свідчить про те, що в позивача фактично не виникли речові права на об`єкт оренди. Однак, це не дає підстав вважати дії Васьковицької сільської ради, вчинені у період з 23.05.2019 р. по 27.05.2019 р. правомірними, оскільки виконання рішення сільської ради № 260 в частині п. 2 було покладено на сільського голову ОСОБА_1 без встановлення строку його виконання. Окрім того, позивач ТОВ "Укрсоіл" у період з 23.05.2019р. до 27.05.2019р. не ініціював перед Васьковицькою сільською радою питання скасувати рішення № 260.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 ГК України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом статей 92, 95 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 р. у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 р. у справі № 905/2260/17.

Як вказувалося судом вище, предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним рішення відповідача від 27.05.2019 № 266, яким скасовано рішення № 260 від 23.05.2019 р. про надання позивачу в оренду 94 земельні ділянки орієнтовною площею 173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів вказує, що факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.