open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2021 р. Справа№ 910/20172/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 05.03.2021 (повний текст складено 29.03.2021)

у справі № 910/20172/20 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-2"

про стягнення 52 431, 15 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-2", про стягнення 52431,15 грн., з яких 40 067,48 грн. боргу, 1913,38 грн. інфляційних витрат, 1401,36 грн. 3% річних, 7045,56 грн. пені, 2003,37 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Житлово-будівельний кооператив "Ювілейний-2" не виконував покладених на нього обов`язків, які передбачені Договором від 14.12.2004 року №05329/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з оплати за надані позивачем послуги. Крім того, на суму основного боргу нараховано річні та інфляційні втрати на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України, а також штрафні санкції (штраф та пеня).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі № 910/20172/20 у позові відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не має відповідної ліцензії та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення". Неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що станом на день прийняття рішення набрав чинності новий Закон України "Про житлово-комунальні послуги" відповідно до ст. 8 якого саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Судом відхилено доводи позивача про те, що відповідач на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є колективним споживачем, оскільки матеріали справи не містять доказів, що усі співвласники будинку є членами Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-2". Крім того, у матеріалах справи відсутні докази про балансову належність будинків за адресою: м. Київ, вул. А. Корольова, будинок 5 та м. Київ, вул. А. Корольова, будинок 11/1 саме до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний 2".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Привате акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не дослідив у повному обсязі обставини справи та не врахував, що прийняття Закону № 1198, яким ПрАТ «АК «Київводоканал» визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів всіх форм власності, не зобов`язує сторін в обов`язковому порядку розривати вже існуючі договори на послуги з водопостачання та водовідведення. Вказаний Закон передбачає можливість споживачів, в тому числі відповідача, отримувати відповідні послуги на підставі раніше укладеного договору, у даному випадку договору № 05329/4-08 від 14.12.2004.

Апелянт зазначає, що змінами, внесеними до законодавства, не вимагається розірвання попередніх договорів між постачальниками та абонентами, зокрема, на постачання послуг водопостачання та водовідведення, а тому доводи суду першої інстанції про необхідність позивача укласти договори на надання послуг з водопостачання та водовідведення виключно з власниками квартир, як споживачами послуг не впливають на необхідність виконання ЖБК «Ювілейний-2» зобов`язань за наданими послугами відповідно до діючого договору, який недійсним не визнавався і дія якого не припинялася.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі з водопостачання та водовідведення є безпідставними, як іі висновки по те, що апелянт, враховуючи зміни у законодавстві України, нібито зобов`язаний укладати прямі договори з мешканцями будинку, оскільки зазначене зобов`язання нічим не встановлено.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відповідач через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Одночасно відповідач зазначає, що він не здійснює господарської діяльності з центрального водопостачання та водовідведення та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та не є ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а отже позивач зобов`язаний укласти безпосередньо зі споживачами послуг, які він надає.

Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконанням у зв`язку обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованим водопостачанням та водовідведенням за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь які нарахування за комунальні послуги, утому числі за водопостачання та водовідведення. Відтак відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги водопостачання та водовідведення із безпосередніми споживачами цих послуг або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та у постановах Верховного суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, від 10.01.2020 у справі 910/17776/17.

Крім того, позивач не надав доказів того, що усі власники та співвласники квартир є членами Житлово- будівельного кооперативу «Ювілейний-2», та що між власниками та кооперативом існують укладені договори на водопостачання та водовідведення, а отже відсутні докази того, що квартири перебувають у власності кооперативу, а не його мешканців, тобто позивачем не доведено, що саме кооператив є власником будинку, який споживає послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Відповідь позивача на заперечення відповідача

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ надано право позивачу укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим Законом передбачена можливість для споживачів (юридичних осіб) отримувати послуги на підставі вже укладених договорів (як колективний споживач). Разом з тим, прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів.

Позивач зазначає, що прийняття Закону № 1198, яким ПрАТ «АК «Київводоканал» визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів всіх форм власності, не зобов`язує сторін в обов`язковому порядку розривати вже існуючі договори на послуги з водопостачання та водовідведення. Тобто вказаним Законом передбачено можливість споживачів, в тому числі відповідача, отримувати відповідні послуги на підставі раніше укладеного договору, в даному випадку договору № 05329/4-08 від 14.12.2004.

На переконання позивача, доводи відповідача про необхідність позивача укласти договори на надання послуг з водопостачання та водовідведення виключно з власниками квартир як споживачами послуг не впливають на необхідність виконання ЖБК «Ювілейний-2» зобов`язань за наданими послугами відповідно до діючого договору, який недійсним не визнавався і дія якого не припинялася.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

14.12.2004 між позивачем (постачальник за умовами договору ) та відповідачем (абонент за умовами договору ) було укладено договір № 05329/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - Місцеві правила приймання), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 1.2 договору встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо).

Відповідно до пункту 1.3 договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору встановлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об`ємом споживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником квартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонент в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 договору якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість води визначається, виходячи із середньодобової витратити абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та Місцевих правил приймання.

Підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 договору встановлено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника.

Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника), направляє до останнього письмовий звіт за обсягами наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (підпункт 2.1.6 пункту 2.1 Договору).

Підпунктом 2.1.7 пункту 2.1 договору встановлено, що у разі прострочення абонентом термінів повірки лічильника обсяг наданих послуг визначається постачальником за середньодобовою витратою абонента. Такий порядок розрахунків обсягів наданих послуг проводиться за погодженням з постачальником до дня встановлення абонентом повіреного лічильника. Перерахунки за період здійснення розрахунків за середньодобовими витратами абонента не проводяться.

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору).

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.4 пункту 2.2 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Відповідно до пункту 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Згідно з наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з приладу обліку, за період з 01.01.2018 по 31.03.2020 позивачем були надані відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на суму 213 777,22 грн., які відповідачем частково оплачено, у зв`язку із чим в останнього утворилася заборгованість в сумі 40 067,48 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40 067,48 грн. боргу, а також нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання 1913,38 грн. інфляційних витрат, 1401,36 грн. 3% річних, 7045,56 грн. пені, 2003,37 грн. штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що постачання питної води та водовідведення за укладеним між сторонами у справі Договором здійснювалось по житловому будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А. Корольова, будинок 5.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються у період спірних правовідносин з 01.01.2018 по 31.03.2020 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, який втратив чинність з 01.05.2019 у зв`язку з веденням в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017який розповсюджує свою дію на послуги надані з 01.05.2019 по 31.03.2020 та на теперішній час, а також Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.10.2012 N5400-VI) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (на момент спірних правовідносин з 01.01.2018 по 31.03.2020) встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 були внесені зміни до статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (яка діяла протягом спірного періоду, чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 N 2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 р. N 2047-VIII) суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Частина 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

При цьому, позивач зобов`язаний укладати договори безпосередньо зі споживачами послуг, які він надає.

За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, від 10.01.2020 у справі 910/17776/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором з ЖБК "Ювілейний-2" полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК "Ювілейний-2" немає. Тобто, у ЖБК "Ювілейний-2" відсутнє право виступати стороною в договорі, у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як, на позивача покладено обов`язок укладення договорів на водопостачання та водовідведення зі споживачами вказаних послуг послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які і повинні їх оплачувати.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з ЖБК "Ювілейний-2" на користь ПрАТ " АК "Київводоканал" основної заборгованості у розмірі 40 067, 48 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Ювілейний-2" на користь ПАТ "Київводоканал" інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу є похідними від вимог про стягнення основного боргу, судом першої інстанції за результатами розгляду спору правомірно відмовлено у позові в цій частині.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до належних відповідачів, якими є власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, яким належать приміщення до яких відбувається централізоване водопостачання та/або водовідведення за відповідними тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку.

Доводи апелянта про те, що укладений сторонами договір є чинним, у встановленому законодавством України порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, не заслуговують на увагу та відхиляються судом, як такі, що не спростовують факту припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором на підставі статті 607 ЦК України у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" N 1198-VII.

Доводи апелянта про те, що 10.06.2018 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, у зв`язку із чим п.2 розділу І Закону №1198- VII втратив чинність, суд апеляційної інстанції оціною критично та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Враховуючи зазначене, колегія суддів оцінює критично твердження скаржника, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII не змінив можливості балансотримача укладати договори та вказаний закон змінив ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV, якою було передбачено, що договір на постачання холодної води та водовідведення укладається між власниками квартири та виконавцями цих послуг, а відповідно спірний договір є чинним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58).

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що зводяться до намагань апелянта здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції та не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність викладених в судовому рішенні висновків.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі № 920/20172/20 обґрунтоване, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі № 910/20172/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі № 910/20172/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2017/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка

Джерело: ЄДРСР 98389257
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку