-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/1658/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв залісуду вм.Житомирі матеріаликримінального провадження№ 274/1658/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 серпня 2021 року, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону, без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_8 не вчиняв інкримінованого йому злочину, а обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях. Вказує, що прокурором в судовому засіданні не було належним чином обґрунтовано наявності жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Крім того, вважає, що прокурор звернувся до суду з клопотання про продовження строку тримання під вартою з порушенням строків, передбачених ч.1 ст.199 КПК України.
В ухвалі суду зазначено, що в провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12020060050000903 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.152 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на те, що вказаний строк спливає, а ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зникли і існують на даний час, тому до нього не може бути застосовано іншого більш м`якого виду запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №274/1658/21, в провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12020060050000903 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.152 КК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Частиною 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення прозадоволення клопотанняпрокурора пропродовження запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоющодо обвинуваченого ОСОБА_8 , судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 176-178 183, 196, 331 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі.
Також судом враховано наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що перебуваючи наволі,під загрозоюможливого покарання,обвинувачений можепереховуватися відсуду,незаконно впливатина потерпілу,свідків уцьому кримінальномупровадженні,вчинити іншекримінальне правопорушення, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою.
Вказані обставини підтвердив прокурор і при апеляційному розгляді справи.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як зазначено прокурором, на даний час судом не допитані малолітня потерпіла, її законний представник та свідки, а тому існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні. Крім того, апелянтом не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення слідчим суддею та судом ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Зазначення апелянтомпро те,що дообвинуваченого ОСОБА_8 можливо застосуватибільш м`якийзапобіжний західколегія суддіввважає безпідставними,оскільки апелянтомне наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов`язань в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Вказання апелянтом на те, що обвинувачення ОСОБА_8 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.152 КК України, ґрунтується виключно на припущеннях, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки це не є предметом розгляду в даному провадженні, де вирішується питання обгрунтованості продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Зазначення апелянтом на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 також не є предметом даного апеляційного розгляду. Зазначеному буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта про те, що прокурорзвернувся досуду зклопотання пропродовження строкутримання підвартою зпорушенням строків,передбачених ч.1ст.199КПК України,не спростовуютьвисновків судупро необхідністьпродовження запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюстосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .Крім того,прокурор заявиввказане клопотаннядо спливудії попередньоїухвали суду.
Колегія суддів звертає увагу, що стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_8 не змінилися з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.
Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, яка відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 серпня 2021 року без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
скопійовано
-
скопійовано
-
