Справа № 145/902/21

УХВАЛА

16 липня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці клопотання слідчого СВ Відділення поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, маючого середню освіту, неодруженого, судимого 30.10.2018 Тиврівським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Відділення поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 12.07.2021 звернувся до Тиврівського районного суду Вінницької області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 ..

Ухвалою голови Вінницького апеляційного суду ОСОБА_6 від 12.07.2021 задоволено подання Тиврівського районного суду Вінницької області та матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 передано на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області.

Клопотання слідчого мотивовано наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи незняту і непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області, на шлях виправлення не став та перебуваючи в період іспитового строку, приблизно о 00-15 год 22.05.2021, маючи умисел, спрямований на незаконне збагачення та таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, перебуваючи в м. Гнівань Вінницької області, підійшов до адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після чого виліз на дах одного із корпусів даної будівлі, через який наблизився до вікна приміщення перукарні, що розташоване на третьому поверсі. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, всупереч волі законного володільця та за відсутності визначених законом підстав, ОСОБА_5 , діючи таємно, повторно, з корисливим мотивом, шляхом віджиму вікна, проник до приміщення перукарні, де зберігалися різні матеріальні цінності, звідки вчинив крадіжку перукарських ножиць марки «Sway Art», чоловічого шампуню марки «EON MEN Professional», об`ємом 1000мл., фарби для вій та брів марки «Estel Only Looks» об`ємом 50мл, електробритви марки «Andis Profoil Lithium Plus Shever TS-2» та безпровідного тримера марки «Walh Detailer Wide Cjrdless Li», загальна вартість яких згідно висновку експерта від 29.06.2021 становить 6697,16 грн. Після вчиненого ОСОБА_5 залишив місце події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 6697,16 грн.

ОСОБА_5 30.06.2021 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у приміщення, вчинене повторно.

Вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами огляду від 22.05.2021 та 31.05.2021, вилученими під час огляду речовими доказами, показами підозрюваного ОСОБА_5 , який свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Підставою застосування вказаного запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, оскільки, окрім вчиненого злочину, згідно наявних у нього судимостей, йому загрожує реальне позбавлення волі; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 вчинив даний злочин під час іспитового строк, що підтверджує його злочинні наміри та небажання ставати на шлях виправлення.

Враховуючи викладене, особу ОСОБА_5 , його вік і стан здоров`я, матеріальний стан, а також те, що він офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, окрім як від своєї злочинної діяльності, стійких соціальних зв`язків, окрім як злочинних, останній є суспільно-небезпечним для громадян, наявні усі підстави вважати про його схильність до вчинення інших кримінальних правопорушень. Вказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.

Всі вищевказані обставини, на думку слідчого, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, а застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В зв`язку із цим, слідчий вважає, що існує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Визначити ОСОБА_5 , заставу в розмірі 50) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки: прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; цілодобово перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;здати власний паспорт громадянина України та, за наявності, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав, просив його задоволити.

Слідчий ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання, за викладених у ньому обставин та просив його задоволити. Додатково вказав, що підозрюваний ОСОБА_5 з моменту пред`явлення йому підозри лише один раз не з`явився на його усний виклик.

Підозрюваний ОСОБА_5 вказав, що він щиро кається у скоєному, пояснив, що дійсно вчинив крадіжку чужого майна. Додатково пояснив та надав довідку, що зареєстрований в АДРЕСА_1 . за цією адресою він і проживає разом із батьками, неофіційно працює на шинному заводі в м. Гнівань, де отримує заробітну плату. Тому просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати більш м`який у вигляді доманього арешту у нічну пору доби, аби він міг працювати. Наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду не має. Він зявляється та буде з`являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, суду, впливати на потерпілу та свідків також не має намірів.

Слідчий ОСОБА_4 на клопотання підозрюваного ОСОБА_5 зазначив, що враховуючи, що ОСОБА_5 лише один раз не з`явився за його усним викликом, тому він не заперечує щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання підозрюваного.

Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали додані до клопотання слідчого, прийшов до наступного висновку.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що 30.06.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у приміщення, вчинене повторно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.05.2021 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.05.2021; протоколами огляду місця події від 22.05.2021 та від 31.05.2021, протоколом допиту потерпілого від 24.05.2021; іншими матеріалами кримінального провадження, які в своїй сукупності підтверджують причетність саме ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного злочину.

З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.

Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги наступне.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох семи до шести років.

При цьому підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , постійно проживає з батьками, працює, що свідчить про міцність соціальних зв`язків за місцем його проживання.

Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об`єктивно існують, з огляду на таке.

1. Усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує йому у разі доведеності вини, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

2. Крім того, підозрюваний перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків, потерпілу, з метою зміну їх показів на її користь, чим буде перешкоджати встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні.

Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що підозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; та незаконно впливати на потерпілого, свідків.

Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто, застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду суворим винятком. При цьому сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, стан здоров`я, сімейний стан, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що останній працевлаштований, отримує дохід, має родинну, має зареєстроване місце проживання де мешкає з родиною вже тривалий час, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу неможливо.

Положеннями ст. 181 КПК України передбачено, що до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Таким чином, з урахуванням даних про особу підозрюваного, (відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду), слідчий суддя вважає, що, не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в нічний час з покладенням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують.

При цьому слідчий суддя зважає на практику ЄСПЛ, що за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт, прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1 (с) Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії»), тому вважає, що застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу найбільш відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Відділення поліції №2Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.

Клопотання підозрюваного ОСОБА_5 щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, за місцем проживання за адресою:

АДРЕСА_1 строком на 60 днів, тобто до 16-45 годин 13 вересня 2021 року, включно.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло з 22.00 год. до 06.00 год.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та покласти на нього строком до 13.09.2021 року такі обов`язки:

- не відлучатися із м. Гнівань Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим в цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з метою контролю направити для виконання до Відділення поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися до нього в житло, в якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Дія ухвали закінчується 13 вересня 2021 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1