Справа № 737/547/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/543/21 Категорія - приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодасвтвом України. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

16 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

сторін кримінального провадження

засудженого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2019 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації від 14 вересня 2018 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вересоч Куликівського району Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з середньою освітою, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,

яким він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації до покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Суд визначив, що ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, за якою ОСОБА_6 засуджений вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу-Югри від 14 вересня 2018 року, відповідає ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України, за якою останньому, з урахуванням п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислюється з 06 березня 2018 року, з дня затримання.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та привести вирок Сургутського міського суду у повну відповідність до вимог законодавства України.

Аргументує тим, що вироком Сургутського міського суду йому було призначено покарання нижче від найнижчої межі на 2 роки відповідно до законодавства Російської Федерації, з урахуванням пом`якшуючих обставин. Однак, розглядаючи клопотання, Куликівський районний суд не прийняв цей факт до уваги та при призначенні покарання, не застосував положення ст. 69 КК України, що призвело до визначення йому максимального строку покарання, що не відповідає вимогам закону та покаранню, призначеному вироком суду Російської Федерації.

Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти аргументів сторони захисту, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

З матеріалів провадження убачається, що вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу-Югри від 14 вересня 2018 року ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та засуджено до покарання у виді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Вирок набув законної сили 20 жовтня 2018 року та був звернутий до виконання. (а.с.21)

Після набрання вироком законної сили, 29 січня 2019 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до компетентних органів Російської Федерації із клопотанням про передачу його для подальшого відбування покарання на території України, до громадянства якої він належить (а.с. 25).

02 травня 2019 року наказом Міністерства юстиції України № 1355/5 було прийняте рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 21 березня 2019 року за № 06-35537/19.

13 травня 2019 року Міністерство юстиції України звернулося до Куликівського районного суду Чернігівської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації від 14 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 у відповідність із законодавством України, у якому містилося прохання про визначення статей, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_6 визнаний винуватим та призначене покарання судом іноземної держави.

Районний суд привів у відповідність вирок суду Російської Федерації з національним законодавством, дії засудженого ОСОБА_6 , кваліфіковані за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, за якою засуджено вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу-Югри від 14 вересня 2018 року, відповідають ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України та, з урахуванням п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України, визначив покарання у виді 8 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Згідно ч. 3 ст. 603 КПК України при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або главою 46 КПК України. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, дотримання процесуальних прав засудженого, забезпечення реалізації його права на захист та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Стаття 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення, збут або пересилку наркотичних засобів або їх аналогів, а також незаконний збут або пересилку рослин, які у своєму складі містять наркотичні засоби або психотропні речовини, чи їх частини, у складі яких містяться наркотичні засоби чи психотропні речовини.

Частина перша передбачає відповідальність за незаконне виробництво, збут або пересилку наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, а також незаконний збут чи пересилку рослин які у своєму складі містять наркотичні засоби або психотропні речовини, чи їх частини, у складі яких містяться наркотичні засоби чи психотропні речовини, -

Карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з обмеженням волі на строк до одного року чи без такого.

Частина друга передбачає покарання за збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинений:

а) у слідчому ізоляторі, виправній установі, адміністративній будівлі, споруді адміністративного значення, освітній організації, на спортивних об`єктах, залізничному, повітряному, морському, внутрішньому водному транспорті чи метрополітені, на території військової частини, у громадському транспорті або приміщеннях, які використовуються для розваг та дозвілля;

б) з використанням засобів масової інформації або електронних або інформаційно-телекомунікаційних мереж (в тому числі мережу «Інтернет»), -

карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років та штрафом у розмірі до п`ятисот тисяч рублів чи у розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до трьох років або без такого та з обмеженням волі на строк до одного року чи без такого.

Частина третя передбачає відповідальність за діяння,передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені:

а) групою осіб за попередньою змовою;

б) у значному розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років та штрафом у розмірі до п`ятисот тисяч рублів чи у розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до трьох років або без такого та з обмеженням волі на строк до двох років чи без такого.

Частиною четвертою передбачено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою, другою чи третьою даної статті, вчинені:

а) організованою групою;

б) особою з використанням свого службового становища;

в) особою, яка досягла віку 18 років відносно неповнолітньої особи;

г) у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права займати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до двадцяти років чи без такого та штрафом у розмірі до одного мільйону рублів чи в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п`яти років чи без такого.

Частиною п`ятою передбачено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою, другою, третьою чи четвертою даної статті, вчинені в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до двадцяти років чи без такого та штрафом у розмірі до одного мільйону рублів чи у розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п`яти років чи без такого чи довічним позбавленням волі.

Дана стаття КК Російської Федерації відповідає частині 3 статті 307 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в особливо великих розмірах, за що передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Частина 3 статті 30 КК Російської Федерації вказує на те, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у закінченому замаху на вчинення незаконного збуту наркотичних засобів, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, що відповідає частині 2 статті 15 КК України.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що дії ОСОБА_6 належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідальність за ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років позбавлення волі, в той час як ч. 3 ст. 307 КК України , передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Враховуючи,що покарання за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим,ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Оскільки за вироком суду Російської Федерації такий вид покарання, як конфіскація майна засудженому не призначався, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку не призначати ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, як обов`язкове додаткове покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України не може перевищувати 9 років позбавлення волі.

З урахуванням вказаних вимог, суд вірно визначив ОСОБА_6 основне покарання у виді 8 років позбавлення волі, що відповідає вимогам п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України.

За правилами п. 2 ч. 4 ст. 610 КК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, за виключенням, якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком іноземної держави.

Вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації від 14 вересня 2018 року ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 30 та ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, з урахуванням положень ч. 1 ст. 62 та ч. 3 ст. 66 КК Російської Федерації, призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі без визначення додаткових видів покарань, що нижче від найнижчої межі санкції ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації.

Однак, покарання у виді 8 років позбавлення волі є нижчим від мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 307 КК України, якій відповідає ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, та якою передбачено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Таким чином, твердження засудженого про те, що під час приведення вироку Російської Федерації у відповідність до вимог національного законодавства, суд не застосував до нього положення ст. 69 КК України суперечать вимога кримінального процесуального закону.

Так, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України, оскільки призначене вироком суду Російської Федерації покарання є меншим від мінімального покарання за кримінальним законом України, суд вірно дотримувався того, покарання, яке було призначено вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації від 14 вересня 2018 року 8 років позбавлення волі, яке не може бути меншим, як про це просить засуджений.

Посилання засудженого на те, що на підставі ст. 69 КК України йому необхідно зменшити строк призначеного покарання, позбавлені підстав і не ґрунтуються на законі, оскільки застосування такої норми суперечить положення ч. 3 ст. 603 КК України, відповідно до якої суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком іноземної держави та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Фактично, доводи ОСОБА_6 про необхідність призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та врахуванням пом`якшуючих його вину обставин, зводяться до вимоги переглянути вирок іноземної держави в частині призначення покарання, що є недопустимим.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 602-604, 610 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2019 року про приведення вироку іноземної держави щодо ОСОБА_6 у відповідність до законодавства України, без змін.

Ухвала набуває законної сили після проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11