Номер провадження: 11-кп/813/1410/21

Номер справи місцевого суду: 508/1008/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Миколаївського районного суду Одеської області від 26 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020160370000124 від 09.10.2020 відносно:

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Стрюкове, Миколаївського району Одеської обл., не одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 12.12.1979 Миколаївським райсудом Одеської області за ч. 2 ст. 81 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 19.09.1983 Червоногвардійським райсудом АР Крим за ст. 17, ч. 2 ст. 81, ч. 3 ст. 81, 42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 30.09.1992 Центральним райсудом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 101, 42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 22.01.1997 Центрально-міським райсудом м. Макіївка Донецької області за ч. 3 ст. 213 КК України до 2 років позбавлення волі зі штрафом 2000 гривень;

- 22.05.2005 Сімферопольським райсудом АР Крим за ч. 3 ст. 185, 297, 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 11.11.2016 Миколаївським райсудом Одеської області по ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки;

- 23.12.2016 Миколаївським райсудом Одеської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

- 09.06.2020 постановою Малиновського райсуду м. Одеси від 29.05.2020 звільнений умовно-достроково від відбування покарання (невідбутий строк: 1 рік 7 місяців 15 днів),

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Миколаївського районного суду Одеської області від 23.12.2016 та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 відрахований з часу його фактичного затримання, тобто з 09.10.2020. Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Окрім того, ухвалою Миколаївського райсуду Одеської області від 20.05.2021 за власною ініціативою суду виправлено описку у мотивувальній частині вироку шляхом виключення з неї абзацу першого наступного змісту: « ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння».

Вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що 08.10.2020 близько 23 год., він разом з потерпілим ОСОБА_9 перебували за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , на подвір`ї домоволодіння вживали спиртні напої.

Після розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .. Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, маючи на меті спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, кулаком руки наніс удар в область лівого вуха ОСОБА_9 , після чого металевою трубою наніс удар останньому в область голови, від якого потерпілий впав на землю та металевою трубою наніс 3-4 удари в область рук та ніг ОСОБА_9 , в той час коли останній лежав на землі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 98 від 20.11.2020, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (дві забиті рани голови та вдавлений перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку середнього ступеню), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння (пункт 2.1.3 а/, б/ «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»); тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої лопатки, закритих переломів правих 9-12 ребер ускладнених правостороннім гемопневмотораксом та закритих переломів правих поперечних відростків Л1-Л4, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я, котрі відносяться до середньої тяжкості (пункт 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»); тілесні ушкодження у вигляді синців тулубу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію його дій, просить зменшити розмір призначеного судом покарання з урахуванням усвідомлення ним своєї вини та розкаяння у вчиненому.

Заслухавши доповідьсудді,пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила вирок суду 1-ої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом 1-ої інстанції було дотримано в повній мірі. Даних, які би свідчили, що в провадженні допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Безпідставними є і посилання обвинуваченого на невідповідність призначеного йому покарання через суворість з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили тяжкі злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні злочини.

Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо пом`якшення покарання, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги Закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання, а також зважаючи на принцип індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд 1-ої інстанції врахував, що обвинуваченим вчинено злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, він є особою, раніше неодноразово судимою, вчинив злочин маючи невідбуте покарання за попереднім вироком Миколаївського райсуду Одеської обл. від 23.12.2016, характеризується за місцем мешкання посередньо, не працює.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_10 , судом не встановлено.

Отже, повною мірою врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, зваживши на принцип індивідуалізації покарання, суд правильно призначив ОСОБА_10 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми.

Також з урахуванням того, що вказаний злочин вчинений ОСОБА_8 в період умовно-дострокового звільнення на підставі ухвали Малиновського райсуду м. Одеси від 29.05.2020 від відбування покарання, призначеного вироком Миколаївського райсуду Одеської обл. від 23.12.2016, суд 1-ої інстанції за правилами ч. 1 ст. 71 КК України та призначив обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого за цим вироком покарання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 , можливе лише в умовах ізоляція від суспільства, тому підстави для пом`якшення призначеного йому покарання відсутні.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_10 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Вирок Миколаївського райсуду Одеської області від 26.03.2021,яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4