Номер провадження: 11-кп/813/1397/21

Номер справи місцевого суду: 493/1712/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12020160230000279 від 07.10.2020 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_10 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 22.03.2021 відносно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Горбачі Почепського району Брянської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, який має середню спеціальну освіту, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст.286 КК України у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки;

- за ч.1 ст.135 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст..70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 встановлено обчислювати від дати набрання вироком законної сили та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування ним покарання період попереднього ув`язнення з 07.10.2020 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 08.10.2020, скасовано.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь КП «Балтська багатопрофільна лікарня» 11775 грн.

Стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 41913, 89 грн.

Стягнуто солідарно з ТАС АТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду 200000 грн.

Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 07.10.2020 приблизно 16 год. 40 хв., він, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-1102» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись зі швидкістю приблизно 50 км/год по сухому асфальтобетонному покриттю поблизу будинку №10 вул..Репіна в м.Балта Одеської області в напрямку м. Подільська при необмеженій видимості по правій смузі руху, за наявності організації двостороннього руху та по одній смузі руху в кожному напрямку, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог п.п. б п.2.3, 10.1, 10.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 за дорожньою обстановкою та конфігурацією дороги не слідкував, не впорався з керуванням автомобілем, маючи технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події, допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , внаслідок якого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді рани на потилиці справа, смугастого садна на задній поверхні правого наддпліччя, синця в проекції верхньої третини правого плеча, рани на внутрішній поверхні середньої третини правої гомілки, синця на задній поверхні нижньої третини лівого стегна, дрібних смугастих саден на передній поверхні пальців лівої та правої ступні, субдуральної гематоми об`ємом 100 мл, надриву селезінки, крововиливів по задній поверхні в м`які тканини спини справа, правого плеча та лівої гомілки, відкритого перелому обох кісток правої гомілки, а також переломів правих ребер, з них 2-го та 6-го по лопатковій лінії, 3-4-5-го по лопатковій середньо ключичній лініях. В результаті відкритого перелому обох кісток правої гомілки, перелому правих ребер, надриву селезінки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу та забою головного мозку 11.10.2020 в реанімаційному відділенні КП «Балтська багатопрофільна лікарня» настала смерть ОСОБА_9 від травматичного шоку.

Крім того, 07.10.2020 року приблизно о 16 год. 40 хв. ОСОБА_7 після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_9 в м. Балта Одеської області по вул. Репіна поблизу будинку №10, діючи умисно, усвідомлюючи, що потерпілий перебуває у небезпечному для життя стані, в який він його поставив, а також що потерпілий позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати допомогу останньому, не вжив усіх можливих заходів з надання потерпілому ОСОБА_9 необхідної невідкладної першої медичної допомоги, залишив його у небезпечному для життя стані, позбавленого можливості вжити заходів до самозбереження, та залишив місце події.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не заперечуючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченого і правильність кваліфікації його дій просив вирок суду 1-ої інстанції змінити з наступних підстав:

- судом 1-ої інстанції не було враховано обставину, яка пом`якшує покарання, а саме щире каяття обвинуваченого, його показання стосовно того, що він не помітив, як збив людину характеризують лише його стан на момент вчинення кримінального правопорушення, та не виключають щирого каяття;

- суд не прийняв до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, намагається відшкодувати та частково відшкодував завдані збитки, раніше не судимий.

За таких обставин, захисник просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_10 просить скасувати вирок в частині стягнення з ПАТ «СГ«ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_9 41913, 89 грн. матеріальної шкоди та солідарно з ОСОБА_7 та ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) 200000 грн. моральної шкоди з наступних підстав:

- всупереч ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_9 станом на 22.03.2021 не подала до ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) заяву про виплату страхового відшкодування встановленого зразка, відповідно звернення ОСОБА_9 до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставними, оскільки факту порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) не було;

- суд 1-ої інстанції необґрунтовано, всупереч вимогам спеціального ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не прийняв до уваги розрахунок ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) щодо витрат на поховання; на підставі отриманих з позовною заявою документів АТ «ТАС» (приватне) здійснило попередній розрахунок витрат на поховання, які складають 4049,35 грн.

- суд 1-ої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги відзив ПАТ « СГ «ТАС», в тому числі про те, що законом не передбачено право членів сім`ї на отримання страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого, ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) не має законних підстав для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування пов`язаного з лікуванням;

- ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) відповідно до вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» може відшкодувати моральну шкоду заподіяну смертю фізичної особи її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) у розмірі, який не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям( усиновленим) загиблої особи, що становить 60000 грн. ( 5000 грн. * 12). Згідно інформації, яка зазначена у позовній заяві у потерпілого є мати, дружина і донька, відповідно дружина може отримати відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн.

За таких обставин, представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду в частині стягнення з ПАТ « СГ«ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_9 41913, 89 грн. матеріальної шкоди та солідарно з ОСОБА_7 та АТ «СГ «ТАС» ( приватне) 200000 грн. моральної шкоди.

В судове засідання апеляційного суду представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» не з`явився, про час та місце його проведення був поставлений у відомість належним чином, будь-яких клопотань про відкладання розгляду справи не надавав, тому колегія судді, відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливе розглянути справи за його відсутності.

Заслухавши доповідьсудді,пояснення захисникаОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту, думку прокурора та потерпілої, які заперечували проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1ст.370КПК Українипередбачає,щосудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.

Враховуючи те, що висновки суду 1-ої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та правильність кваліфікації його дій ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24.10.2003 №7«Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд 1-ої інстанції, пославшись на положення ст. 65 КК України зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винуватого, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд 1-ої інстанції визнав часткове відшкодування завданого збитку.

Водночас, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 було встановлено вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння.

Судом 1-ої інстанції також було враховані відомості про особу обвинуваченого, який є одруженим, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий та досудову доповідь органу пробації відповідно до якої ризик вчинення повторно кримінального правопорушення обвинуваченим є середнім.

Що стосується доводів захисника відносно того, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, є раніше не судимим та намагається відшкодувати завдані збитки апеляційний суд приймає їх до уваги, разом з тим зауважує, що враховуючи фактичні обставин вчинення кримінальних правопорушень, вказані обставини не є безумовними підставами для призначення більш м`якого покарання. Крім того, вказані відомості були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскарженого вироку.

Стосовно тверджень захисника про те, що судом безпідставно не було визначено обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, апеляційний суд звертає увагу на те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 висловлював жаль з приводу вчиненого, частково відшкодував потерпілій завданий збиток, разом з тим свою вину вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав не в повній мірі, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не визнав щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо розміру призначеного обвинуваченому покарання і вважає його обґрунтованим та вмотивованим, таким, що слугуватиме виправленню ОСОБА_7 а також запобіганню вчиненню нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_10 апеляційний суд приходить до таких висновків.

Представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_10 в апеляційній скарзі вказував на те, що оскільки ОСОБА_9 не зверталася до зазначеної організації для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок чого питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, у зв`язку з чим звернення ОСОБА_9 до суду за захистом своїх прав є безпідставним.

Разом з тим апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування.

Не передбачений також обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика чи звернутися безпосередньо до суду. У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно дост. 36 Закону N 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з правовою позицією суду касаційної інстанції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі№465/4287/15 від 11.12.2019.

З матеріалів провадження вбачається, що страховий випадок, а саме ДТП сталася 07.10.2020 року, з позовом до суду потерпіла звернулася 03.12.2020, відповідно в межах встановленого законодавством річного строку.

Щодо стосується доводів апеляційної скарги представника ПАТ «Страхова Група «ТАС», щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За змістомЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.ст. 9, 22, 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до Полісу АО/6777523 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована в АТ Страхова група ТАС і розмір страхової виплати на одного потерпілого складає за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260000 грн., заподіяну майну 130000 грн.- розмір франшизи 2500 грн. (т.1, а.к.п. 70).

Відповідно до ст. 1167 УК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Так, відповідно до положень ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Разом з тим, застосування положень Закону Україи «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до положень ч. 3ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Можна виділити критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зокрема характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди; тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); істотність вимушених змін у способі життя потерпілого.

На думку апеляційного суду при вирішенні питання стосовно моральної шкоди суд 1-ої інстанції врахував характер кримінальних правопорушень, той факт, що внаслідок їх вчинення настала смерть людини, ступінь вини обвинуваченого, глибину душевних стражданьпотерпілої та інші обставини, які мають істотне значення, у зв`язку з чим розмір моральної шкоди був визначений обґрунтовано.

Доводи представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» стосовно того, що Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено право членів сім`ї на отримання страхового відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що ОСОБА_9 визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, і відповідно має право на відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинення кримінальних правопорушень.

Щодо доводів апелянта відносно того, що витрати на поминальний обід та інші непрямі збитки не підлягали відшкодуванню, на переконання апеляційного вказані витрати відносяться до витрат на поховання, оскільки вони були понесені потерпілою безпосередньо внаслідок загибелі її чоловіка, є обов`язковою церемоніальною частиною поховання, до того ж були здійснені відповідно до звичаїв і традицій, пов`язаних зі смертю людини, крім того, витрати на поховання були підтвердженні потерпілою належним чином.

За такихобставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний вирок суду 1-ої інстанції є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, істотних порушень законодавства під час апеляційного перегляду оскарженого вироку не встановлено.

Відповідно до п.1 ) ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 124, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_10 - залишити без задовлення.

Вирок Балтського райсуду Одеської області від 22.03.2021, яким ОСОБА_7 визнаний винуватиму вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз моментупроголошення іможе бутиоскаржена вкасаційному порядкудо ВерховногоСуду протягомтрьох місяцівз моментунабрання неюзаконної сили, а засудженим у той самий строк, з дня отримання копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4