Справа № 447/2309/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1338/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши укримінальному провадженіпрообвинувачення увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ст.391КК України, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час відбуває покарання в ДУ «Миколаївська ВК №50»,

з участю прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості від 31.08.2020, укладену між прокурором Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , який є обвинуваченим у кримінальному провадженні №12020140250000304, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, за участі захисника адвоката ОСОБА_10 .

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Романівського районного суду Житомирської області від 30.08.2017 та визначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Згідно з ОСОБА_11 , відбуваючи покарання в дільниці посиленого контролю (далі ДПК) Державної установи «Миколаївська виправна колонія №50» (далі МВК №50), яка знаходиться у с. Заклад, Миколаївського району Львівської області, будучи впродовж року, а саме 25.05.2020 підданим стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), терміном на 1 місяць, 18.08.2020 о 08 год. 45 хв. вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації ДУ «МВК №50», яка виявилася в тому, що ОСОБА_6 , згідно графіку чергування та розпорядку дня для засуджених, які відбувають покарання у ДПК, на серпень 2020 року, який затверджено 06.08.2020 начальником ДУ «МВК №50» ОСОБА_12 , та відповідно до ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України), 18.08.2020 повинен був чергувати та прибирати у ДПК і, будучи забезпеченим необхідним інвентарем для здійснення прибирання, в демонстративній, зухвалій і категоричній формі відмовився виконати законну вимогу представника адміністрації установи в.о. начальника ДУ «МВК №50» ОСОБА_13 щодо прибирання житлового приміщення ДПК вказаної установи виконання покарань.

Крім цього, 12.08.2020 о 12:00 год. засуджений ОСОБА_6 , будучи черговим згідно графіку чергування та розпорядку дня для засуджених, які відбувають покарання у ДПК, на серпень 2020 року, який затверджено 06.08.2020 начальником ДУ «МВК №50» ОСОБА_12 , та відповідно до ст. 107 КВК України, після пред`явлення йому представником адміністрації начальником ДПК ОСОБА_14 законної вимоги приступити до прибирання прогулянкового дворика ДПК, в демонстративній, зухвалій і категоричній формі відмовився виконати вказану законну вимогу представника адміністрації установи.

Також, 14.08.2020 об 11:00 год. засуджений ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні складу ДУ «МВК №50», під час повторної видачі йому одягу єдиного зразка за сезоном, на законну вимогу в.о. начальника ДУ «МВК №50» ОСОБА_13 отримати форму одягу, поставити свій підпис у відомості про отримання такого одягу та одягнути одяг єдиного зразка, в демонстративній, зухвалій і категоричній формі, порущуючи вимоги ч. 4 ст. 102 КВК України, відмовився виконати вказану законну вимогу представника адміністрації установи.

На вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити даний вирок та зазначити у ньому, що початком відбування узгодженого сторонами покарання строком 1 рік 4 місяці позбавлення волі є 21 серпня 2020 року.

В обґрунтування покликається на те, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій, вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог п.2 ч.4 ст. 374 КПК України у вироку не вказано розмір (строк) невідбутої частини покарання за першим вироком, яка приєднується до покарання за новим вироком, а також не зазначено початок строку відбування покарання за сукупністю вироків, що негативно впливає на законні права та інтереси ОСОБА_6 та істотно погіршує його становище. Вказує, що судове засідання 11 листопада 2020 року відбулось в режимі відео конференції сторонами, якість зв`язку була не була хороша, і можливо це перешкодило стороні належним чином з`ясувати ці істотні обставини щодо призначення покарання за угодою порядку і строків його викокання.

У ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в них мотиви, та просять апеляційну скаргу задоволити.

Прокурор апеляційну заперечив, просить вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 , думку прокурора щодо законності судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Апеляційний суд переглядає вирок у межах апеляційної скарги відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України.

Фактичні обставини, доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у вироку не вказано розмір (строк) невідбутої частини покарання за першим вироком, яка приєднується до покарання за новим вироком, а також не зазначено початок строку відбування покарання за сукупністю вироків апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода міжпрокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Положеннями ч. 4ст. 469 КПК України, що угода про визнання винуватості міжпрокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно оскаржуваного вироку, 31 серпня 2020 року, між прокурором Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участі захисника ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12020140250000304 від 19.08.2020, було укладено угоду про визнання винуватості.

Із вищевказаної угоди вбачається, що ОСОБА_6 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, погодився із зазначеним видом та мірою покарання, угода підписана обвинуваченим ОСОБА_6 , захисником ОСОБА_10 .

Судом першої інстанції було з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п.1 ч. 4ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та останній погодився на призначення покарання, визначеного в угоді про визнання винуватості укладеної між прокурором та підозрюваним.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_8 та прокурор укладену угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним від 31 серпня 2020 року, в судовому засіданні підтримали, просили її затвердити.

Відповідно до положень ч. 6ст. 474 КПК України, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, окрім того, міра покарання визначена відповідно дост. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного.

Як слідує з ч. 1 ст. 475КК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Тобто, обов`язкові умови розгляду справи на підставі угоди про визнання винуватості в порядкуст. 474 КПК України, судом першої інстанції дотримано в повному обсязі, а саме, судом призначено покарання, узгоджене сторонами угоди, та затверджено судом угоду у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК Україниугода може бути укладена.

За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.

Разом з тим, вирок суду підлягає уточненню із зазначенням початку строку відбуття покарання ОСОБА_6 , а саме - 11.11.2020, і не зазначення такого у вироку, не може бути підставою для його зміни, оскільки судом призначено покарання, узгоджене сторонами угоди.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 задоволити частково.

Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня постановлення вироку 11.11.2020 року.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особами, що перебувають під вартою, - з моменту отримання ними копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4