Дата документу 07.07.2021 Справа № 937/4560/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/4560/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/614/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 181 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 1 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави та у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Димитрове Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, працюючого на посаді помічника оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий Першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі не менше 40 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90800 грн.

За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.

10 листопада 2020 року, приблизно о 10 годині, перебуваючи біля парку ім. лейтенанта Шмідта, за адресою: м. Бердянськ, просп. Праці, 41, ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_7 , якому в ході спілкування повідомив про необхідність допомоги у постановці на військовий облік та подальшому отриманні відповідного військово-облікового документу.

В свою чергу ОСОБА_7 пояснив, що може допомогти у вирішенні вказаних питань та запропонував звернутись до його знайомого ОСОБА_12 , який обіймає посаду заступника військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що ОСОБА_11 погодився.

В цей же день, приблизно о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , повідомив ОСОБА_12 про вищевказану розмову з ОСОБА_13 щодо необхідності постановки останнього на військовий облік та подальшого отримання відповідного військово-облікового документу.

Внаслідок цього, отримавши від ОСОБА_7 вищевказану інформацію, у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, спрямований на використання свого службового становища та наявних із цим повноважень, з метою одержання неправомірної вигоди за вчинення ним, в інтересах ОСОБА_14 дій з використанням наданої йому влади та службового становища щодо здійснення постановки ОСОБА_11 на військовий облік та подальшого отримання відповідного військово-облікового документу.

При цьому, ОСОБА_12 , з метою запобігання викриттю своєї злочинної діяльності та подальшого можливого притягнення його до кримінальної відповідальності, прийняв рішення про залучення до реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 в якості особи, яка сприятиме вчиненню ним кримінального правопорушення. Після цього ОСОБА_12 довів зміст своїх злочинних намірів до відома ОСОБА_7 повідомивши його про свій злочинний умисел та запропонував ОСОБА_7 взяти участь у вчиненні вказаного вище корупційного умисного злочину.

При цьому ОСОБА_12 визначив роль ОСОБА_7 як особи, яка має здійснювати подальше безпосереднє спілкування із ОСОБА_13 з приводу вчинення дій щодо постановки останнього на військовий облік та подальшого отримання відповідного військово-облікового документу, а також одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , її зберігання і подальшої передачі ОСОБА_12 , а також надання ОСОБА_15 інших порад і вказівок щодо ухилення останнього від проходження військової служби.

В свою чергу ОСОБА_7 погодився на вказану пропозицію ОСОБА_12 щодо вимагання та отримання від ОСОБА_14 неправомірної вигоди.

В цей же день, приблизно о 10 годині 30 хвилин, перебуваючи біля приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_16 на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_12 злочинного умислу, повідомив ОСОБА_15 , що за постановку останнього на військовий облік, не проведення відносно нього заходів з організації призову на військову службу та подальше отримання відповідного військово-облікового документу, він має передати ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 8000 гривень.

Будучи поставленим в умови за яких відмова від надання неправомірної оди зашкодить його законним правам та інтересам, ОСОБА_17 погодився на вищевказану вимогу.

18 листопада 2020 року, приблизно о 12 годині 25 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_12 злочинного умислу, зустрівся з ОСОБА_13 , якому в ході спілкування повідомив, що за постановку останнього на військовий облік, в т.ч. за проставляння штампу та печатки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на картці реєстрації особи, ОСОБА_17 має надати ОСОБА_12 частину неправомірної вигоди у розмірі 4000 гривень.

27 листопада 2020 року, приблизно о 11 годині 10 хвилин, перебуваючи адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 реалізуючи спільний із ОСОБА_12 злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, зустрівся з ОСОБА_13 , після цього, отримавши від останнього картку реєстрації особи направився до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 . В свою чергу ОСОБА_17 залишився чекати на вищевказаному місці.

В подальшому, приблизно о 11 годині 42 хвилини ОСОБА_7 вийшов з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 та на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_12 злочинного умислу повідомив ОСОБА_15 , що надання ОСОБА_12 частини раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 4000 гривень необхідно здійснити у завуальованій формі, поклавши грошові кошти в стаканчик, на що ОСОБА_17 погодився.

В цей же день, приблизно о 12 годині, біля приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_12 на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_18 злочинного плану передав останньому картку реєстрації особи ОСОБА_14 , в якій було проставлено штампу та печатку «Бердянського ОМВК». В свою чергу, ОСОБА_7 , виконуючи роль пособника, передав ОСОБА_12 раніше обмовлену частину неправомірної вигоди у сумі 4000 гривень, які з метою запобігання викриттю злочинної діяльності були поміщені ОСОБА_13 на вимогу ОСОБА_7 до стаканчику.

Також в ході спілкування ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_15 , що для отримання військово-облікового документу, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, останньому необхідно звернутись до нього після виповнення 27 років.

21 травня 2021 року приблизно о 08 годині 55 хвилин, діючи під контролем правоохоронних органів, виконуючи вказівки ОСОБА_12 , після виповнення 27 років (13.04.2021) ОСОБА_17 направився до приміщення будівлі ІНФОРМАЦІЯ_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрівся з ОСОБА_12 .

В свою чергу, ОСОБА_12 , перебуваючи у службовому кабінеті № ІНФОРМАЦІЯ_7 , на виконання раніше обумовленого з ОСОБА_7 злочинного плану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, уточнив суму та одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень, за вирішення питання щодо видачі військово-облікового документу, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та не проведення відносно нього заходів з організації призову на військову службу.

Безпосередньо після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_12 , було затримано працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється упособництві,проханні таодержанні службовоюособою,яка займаєвідповідальне становище,неправомірної вигодидля себеза вчиненняв інтересахтого хтонадає неправомірнувигоду,будь-якоїдії звикористанням наданогоїй службовогостановища,поєднане звимаганням неправомірноївигоди,тобто,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, 3 ст. 368 КК України.

11 листопада 2020 року відомості про кримінальні правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020080000000823 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 15).

31травня 2021року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 64-74).

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри, проте, зазначив про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким та відповідно до примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних.

Вказує, що аналізуючи поведінку підозрюваного, його рівень достатку, з урахуванням суми грошових коштів, що використовується ним для поточних витрат вилучених у ході обшуку, підозрюваний може використовувати своє матеріальне становище з метою укриття слідів вчинення кримінального правопорушення, у тому числі для підкупу чи залякування свідків, може переховуватися від органів досудового слідства у тому числі за кордоном.

Звертає увагу на те, що в ухвалі належним чином не вмотивовано відмову у задоволенні клопотання слідчого, що саме запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе запобігти вказаним ризикам.

Зазначає, що єдиним способом запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України є повна ізоляція підозрюваного ОСОБА_7 від суспільства, оскільки останній може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження, шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу, що не виключає можливість вчинення іншого злочину.

Вказує, що згідно отриманої досудовим розслідуванням інформації УСБУ в Запорізькій області (від 27 травня 2021 року №59/3/2-648), ОСОБА_7 висловлював погрози на адресу заявника ОСОБА_11 , що підтверджує об`єктивне існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_7 може продовжити протиправну діяльність, а саме скоєння інших злочинів, в тому числі щодо свідків, експертів та інших учасників у даному кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 мешкаючи в одному населеному пункті зі сторонами кримінального провадження та іншими учасниками провадження, використовуючи свої зв`язки у правоохоронних органах в т.ч. Бердянському міськрайонному суді та досвід роботи зможе незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а саме спонукати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Запорізькому слідчому ізоляторі строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, разом з тим вказав, що доказів порушення підозрюваним умов домашнього арешту сторона обвинувачення немає. Вказав, що після застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, погроз та інших дій спрямованих на перешкоджанню досудовому розслідуванню з боку підозрюваного не було.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що судом першої інстанції при винесенні судового рішення були враховані всі обставини, а тому підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу немає. Вказав, що знищити речові докази підозрюваний не може, як і впливати на свідків. Звернув увагу на те, що доказів про порушення підозрюваним умов застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту немає, останній з`явився на виклик слідчого та суду. У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що не порушував умов перебування під домашнім арештом.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Виходячи з приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" поняття "обґрунтована підозра", - воно означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

При цьому, підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину в апеляційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вірно зазначив про відсутність обставин для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора, з приводу того, що перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя неправильно встановив їх відсутність.

Так, підозрюваному ОСОБА_7 можуть бути відомі адреси проживання чи роботи свідків, у зв`язку з чим, він може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.

Таким чином, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, як вбачається із листа заступника начальника Управління начальника ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_19 від 27 травня 2021 року, підозрюваний ОСОБА_7 висловлював погрози на адресу свідка ОСОБА_11 та погрожував йому фізичної розправою і пошкодженням майна в частині спалення транспортного засобу, який йому належить (а.с. 63).

Відтак, посилання прокурора на наявність ризику незаконного впливу на свідків є реальним та цілком обґрунтованим.

Разом з тим, відповідно до п. "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Штегмюллер проти Австрії" вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.

Перевіряючи доводи прокурора щодо наявності інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає їх недоведеними та необґрунтованими.

Так, посилання на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України носить не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту його існування на теперішній час прокурором не надано.

Посилання на рівень достатку підозрюваного ОСОБА_7 , який дасть останньому змогу переховуватися від органів досудового розслідування є неспроможними та недоведеними, оскільки єдиним доводом з цього приводу є начебто вилучення у підозрюваного під час обшуку грошових коштів, що не підтверджується жодним доказом.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині посилання на тяжкість інкримінованого злочину, оскільки необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може обґрунтовуватись виключно тяжкістю злочину та суворістю передбаченого за нього покарання, тому що тримання під вартою є заходом забезпечення виконання особою процесуальних обов`язків, а не покаранням за вчинений злочин.

З приводу доводів прокурора щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слід зазначити наступне.

З урахуванням процесуальних дій, які ще належить вчинити органу досудового розслідування колегія суддів вважає, що вказаний ризик на теперішній час втратив свою актуальність. Нових обставин на підтвердження існування цього ризику прокурором не надано.

Таким чином, стороною обвинувачення було доведено тільки наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку із вказаним, доводи прокурора з приводу того, що запобігти встановленому ризику можливо тільки шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими.

Так, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання.

Також, слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під домашнім арештом.

Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який від органу досудового розслідування не переховувався, на виклики слідчого з`являвся, не чинив перешкод кримінальному провадженню, за викликом апеляційного суду самостійно з`явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.

З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлений в клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України попереджений застосованим відносно підозрюваного запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту у певний час доби.

Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об`єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 407, 422, 492 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 1 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4