ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7134/20

провадження № 2/753/2628/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Серюковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , діючого у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайап» про визнання дій такими, що порушують зобов`язання по договору, стягнення вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків із урахуванням інфляційної складової та трьох відсотків річних, нарахованих на суму боргу, а також одного відсотка вартості продукції за кожень день затримки, та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючий у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , 2008 року народження, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Скайап» про визнання дій такими, що порушують зобов`язання по договору, стягнення вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків із урахуванням інфляційної складової та трьох відсотків річних, нарахованих на суму боргу, а також одного відсотка вартості продукції за кожень день затримки, та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що 07 лютого 2020 року ним було здійснено бронювання та придбання п`яти квитків сполученням «Львів - Париж/Баве» на 25 березня 2020 року та такої ж вартості квитків у зворотньому напрямку на 28 березня 2020 року на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зі сплатою їх вартості електронними засобами на загальну суму 22 366 грн. 00 коп. 14 березня 2020 року він отримав повідомлення від ТОВ «Скайап» з інформацією про те, що з урахуванням прийнятого РНБО України рішення від 13.03.2020 року про обмеження в Україні авіасполучення з 17.03.2020 року по 03.04.2020 року ТОВ «Скайап» вимушене призупинити надання послуг перевезення на весь період вищевказаних обмежень. 16 березня 2020 року він та ОСОБА_8 , діючі, у тому числі, в інтерсах неповолітніх дітей, звернулись до відповідача із заявами про поверення коштів за невикористані квитки, з урахуванням того, що скасований ТОВ «Скайап» рейс, а також зміна його дати, їх не задовольняє, як пасажирів. Натомість відповідач не здійснив дій по поверненню вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків. У зв`язку із чим позивач просить визнати дії ТОВ «Скайап» такими, що порушують зобов`язання по договору, стягнути вартість невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків в сумі 8 946 грн. 00 коп., а також інфляційної складової - 71 грн. 57 коп. та 22 грн. 73 коп. - трьох відсотків річних, один відсоток вартості продукції за кожень день затримки - 2 773 грн. 26 коп. згідно ч.7 ст. 13, ч.9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та норми ЦК України, які передбачають правила перевезення пасажирів та норм зобов`язального права, відшкодування моральної шкоди.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа.

Матеріали справи містять заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на повторність неявки відповідача, необгрутнованість підстави відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, за погодженням позивача згідно поданої ним заяви.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням позивача.

Відповідачем надано відзив на позов від 28.10.2020 року (а.с. 37 - 41), у якому відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зважаючи на недотримання таким позивачем процедури звернення до ТОВ «Скайап» із заявою про поверення коштів.

Позивачем надано відповідь на відзив від 12.11.2020 року, у якому позивач виклав свою позицію про безпідставність та необґрунтованість відмови ТОВ «Скайап» у неповеренні вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відбувся у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчим судовм засіданням (а.с. 68).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Судом встановлено,що 07 лютого 2020 року позитвачем було здійснено бронювання та придбання п`яти квитків сполученням «Львів - Париж/Баве» на 25 березня 2020 року та такої ж кількості квитків у зворотньому напрямку на 28 березня 2020 року на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зі сплатою їх вартості електронними засобами на загальну суму 22 366 грн. 00 коп.

Так, матеріали справи містять два квитки на ім`я ОСОБА_1 на 25.03.2020 року вартістю 2 112 грн., на 28.03.2020 року вартістю 2 361 грн. (а.с. 11), а також два квитка на ім`я ОСОБА_2 на 23.03.2020 року вартістю 2 112 грн. й на 28.03.2020 року вартістю 2 361 грн. (а.с. 12), тобто загальною вартістю всіх чотирьох квитків 8 946 грн. 00 коп.

14 березня 2020 року позивач отримав повідомлення від ТОВ «Скайап» з інформацією про те, що з урахуванням прийнятого РНБО України рішення від 13.03.2020 року про обмеження в Україні авіасполучення з 17.03.2020 року по 03.04.2020 року ТОВ «Скайап» вимушене призупинити надання послуг перевезення на весь період вищевказаних обмежень (а.с. 15).

16 березня 2020 року позивач, діючий у свої інтересах, та інтересах неповнольного сина ОСОБА_2 , звернувся до ТОВ «Скайап» із заявою про поверення коштів за невикористані квитки, з урахуванням того, що скасований ТОВ «Скайап» рейс, а також зміна його дати, їх не задовольняє, як пасажирів (а.сю 19).

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ст. 910 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 Повітряного кодексу України повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та умови його засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами). Документами на повітряне перевезення є: квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира.

14 березня 2020 року на електронну адресу позивача з електронної адреси відповідача надійшло повідомлення про призупинення надання послуг перевезень у зв`язку з посиленням карантинних заходів з обмеження епідемії коронавірусу відповідно у період з 17.03.2020 року по 03.04.2020 року.

У зв`язку із чим, позивачу запропоновано змінення дати вильоту або повернення коштів за квиток, а також вказано електронну адресу, на яку необхідно було надіслати запит із обраним варіантом вирішення ситуації.

Відповідно до п. 3 розділу 1 глави XVIII «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених Наказом Державної авіаційної служби України 26 листопада 2018 року № 1239, повернення коштів здійснюється на підставі невикористаного повністю або частково перевізного документа, ордера різних зборів, квитанції про оплату наднормового багажу.

Відповідно до п. 4 розділу 1 глави XVIII Авіаційних правила, повернення коштів здійснюється за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави.

Відповідно до п. 6. Розділу 1 глави XVIII Правилами перевезення авіаперевізника може бути передбачена вимога обов`язкового письмового звернення щодо повернення коштів.

Відповідно до п. 5. Розділу 1 глави XVIII Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів багажу ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ СКАЙАП» Повернення коштів Авіакомпанія здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання Авіакомпанією інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Строк повернення коштів розраховується з дня, наступного за днем отримання авіаперевізником або агентом з продажу документів, необхідних для здійснення операції повернення коштів.

Відповідно до п. 6. Розділу 1 глави XVIII вказаних правил обов`язково необхідно направити письмове звернення пасажира щодо повернення коштів.

Згідно п. 3 глави 1 розділу XXVII Претензії та позови, Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, авіаперевізник зобов`язаний розглянути претензію і повідомити заявника про її задоволення чи відхилення з обґрунтуванням підстав протягом трьох місяців з дати її отримання, якщо перевезення, у зв`язку з яким було висунуто претензію, повністю здійснювалося одним перевізником.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2020 року позивач на адресу відповідача надіслала претензію із вимогою повернути сплачені грошові кошти за авіаквитки на рейси, що були скасовані (а.с.19).

Така претензія отримана ТОВ «Скайап» 20 березня 2020 року (а.с. 22).

Таким чином, претензія позивача мала б бути розглянута, задоволена та вимоги останньої реалізовані в межах строку для розгляду претензії протягом трьох місяців з дати її отримання, тобто до 20 червня 2020 року, водночас рішення про стягнення вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків не прийнято, у зв`язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, станом на час розгляду справи вбачається що відповідач після 20 червня 2020 року діяв в не межах та не у спосіб передбачений нормативно - правовим актом, вимоги якого не було дотримано останнім, а отже поведінка відповідача після 20 червня 2020 року є неправомірною. Таким чином, зважаючи на неправомірність дій відповідача щодо строку розгляду претензії та виконання ним у передбачений законом спосіб вимог позивача викладених у претензії, суд вважає що права позивача вважаються порушеними, проте не з часу звернення позивачем до суду, а з 21 червня 2020 року.

Водночас, вимога позивача про визнання дій відповідача такими, що порушують зобов`язання по договору, не підлягає окремому задоволенню у зв`язку із задоволенням майнової вимоги, яка охоплюється правильністю обраного захисту порушеного права.

Вирішуючи спір в частині застосування фінансових санкцій, а саме стягнення інфляційної складової та трьох відсотків річних, нарахованих на суму боргу, а також одного відсотка вартості продукції за кожень день затримки розрахунку за період з 28.03.2020 року по 28.04.2020 року, враховуючи, що позивачем невірно проведений розрахунок за невірний період, без урахуванням Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, така вимога задоволеною бути не може.

Окрім того, зважаючи на положення частини 6 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», частини 1 статті 906 ЦК України, з урахуванням того, що відповідач довів, що невиконання зобов`язання за договором виникли внаслідок дії непереборної сили, а саме пандемії коронавірусної інфекції у зв`язку із чим були запровадженні карантинні заходи, що підтверджується рішенням РНБО України, що підтверджує той факт, що в період форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорм діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), така вимога задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 906 ЦК України).

Відтак, оскільки відповідач довів що невиконання зобов`язання за договором виникли внаслідок дії непереборної сили,вимога позивача про відшкодування збитків задоволеною бути не може.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд також приходить до висновку про відмову у задоволення позову у цій частини, виходячи з наступного.

Позивач посилається на те, що йому була завдана моральна шкода відмовою в добровільному порядку повернути грошові кошти, свідомим порушенням відповідачем законодавства України, ігноруванням усних і письмових звернень потягнуло за собою вимушену необхідність звернення з позовом до суду.

Розмір завданої відповідачем моральної шкоди позивачами оцінюється у сумі 10 000 грн.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки під час розгляду справи не встановлено наявність обставин, з якими Закон України "Про захист прав споживачів" надає право на відшкодування моральної шкоди, а саме завдання небезпеки для життя і здоров`я позивача, у задоволенні позову у цій частимні вимог має бути відмовлено.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, відзиві до нього, запереченні на відзив, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зважаючи на надані докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, обставини, що спростовують уцілому позовні вимоги, судом не встановлені.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів», який підлягає стягненню з відповідача на користь держави відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.141 ЦПК України.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) стягнути за вимогу майнового характеру 840 грн. з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 23, 908, 910 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених Наказом Державної авіаційної служби України 26 листопада 2018 року № 1239, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позоввами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року (зі змінами та доповненнями), п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , діючого у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайап» про визнання дій такими, що порушують зобов`язання по договору, стягнення вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків із урахуванням інфляційної складової та трьох відсотків річних, нарахованих на суму боргу, а також одного відсотка вартості продукції за кожень день затримки, та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайап», код ЄДРПОУ - 41403314, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , 8 946 грн. 00 коп. - вартості невикористаних у зв`язку зі скасуванням рейсів квитків.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайап», код ЄДРПОУ - 41403314, на користь держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісмдесят) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: