ДАРНИЦЬКИЙРАЙОННИЙ СУДМ.КИЄВА

справа № 753/14139/21

провадження № 1-кс/753/2772/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП в м. Києві у кримінальному провадженні №120201000020000273, -

ВСТАНОВИВ:

Особа, яка подала скаргу, просить зобов`язати слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП в м. Києві уповноваженого на розслідування кримінального провадження №120201000020000273:

- Зобов`язати уповноваженого слідчого СВ НП ГУНП Дарницького району м. Києва в рамках кримінального провадження виконати ухвалу Дарницького районного суду у справі № 753/111447/21 від 15.06.2021, що набрала законної сили;

-Надати ОСОБА_3 оформлену належним чином у відповідності до вимог ч.5,6 ст 110 КПК України постанову про закриття кримінального провадження №120201000020000273;

- Зобов`язати СВ НП ГУНП Дарницького району м.Києва в рамках кримінального провадження №120201000020000273 надати в досудове засідання скріншот інформації, внесеної до ЄРДР про закриття досудового розслідування вказаного кримінального провадження;

- Зобов`язати СВ НП ГУНП Дарницькогоорайону м.Києва в рамках кримінального провадження №120201000020000273 надати в досудове засідання оформлену у відповідності до вимог ч.5,6 ст 110 КПК України постанову про закриття досудового слідства у вказаном у кримінальному провадженні.

Статтею 22 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом (ст. 26 КПК України).

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Ознайомившись зі скаргою та доданими до неї документами слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у даній скарзі з огляду на наступне.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9 - 1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником. Вказаний перелік є вичерпним.

Так, відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він повинен вчинити у визначений цим Кодексом строк. Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (крім внесення відомостей до ЄРДР та повернення тимчасово вилученого майна), є третім, комплексним видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки:

1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію;

2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк;

3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

При цьому варто зважати на те, що відповідна бездіяльність може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.

Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів прокуратури вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

Аналіз вищенаведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що право на оскарження слідчому судді рішень, дій чи бездіяльності особа отримує лише тоді, коли слідчий або прокурор прийняли певні рішення, вчинили конкретні дії або допустили конкретну бездіяльність, оскарження яких передбачено ч. 1 ст. 303 КПК України.

Так, повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов`язання сторони кримінального провадження, якою є у даному випадку слідчий, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування перелічені у ч. 2ст. 307 КПК України, відповідно до якої, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 3) зобов`язання припинити дію; 4) зобов`язання вчинити певну дію; 5) відмову у задоволенні скарги.

Оскільки ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Оскаржуючи бездіяльність слідчого чи прокурора, особа повинна зазначити у скарзі, саме такий спосіб захисту своїх прав, який може забезпечити слідчий суддя, виходячи із його повноважень.

Із аналізу вказаних норм кримінального процесуального законодавства вбачається, що резолютивна частина скарги містять у собі вимоги які не можуть бути предметом судового розгляду та не входять до повноважень слідчого судді, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 6 цього Кодексу з урахуванням вимог ст. 220 КПК України, за таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.

Відповідно до ч. 4ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Таким чином, зважаючи на вимоги скарги, остання не може бути предметом розгляду слідчим суддею за правилом ч. 1 ст. 303 КПК України, що є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України.

При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі викладеного, керуючисьст. 304 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП в м. Києві у кримінальному провадженні №120201000020000273-відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів із дня отримання її копії.

Слідчий суддя: