open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 927/416/21
Моніторити
Постанова /03.11.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.10.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.10.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /20.09.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.07.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.06.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.06.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.04.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.02.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.02.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.01.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /20.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /20.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.11.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.08.2021/ Господарський суд Чернігівської області Рішення /07.07.2021/ Господарський суд Чернігівської області Ухвала суду /22.06.2021/ Господарський суд Чернігівської області Ухвала суду /27.05.2021/ Господарський суд Чернігівської області Ухвала суду /27.04.2021/ Господарський суд Чернігівської області
emblem
Справа № 927/416/21
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /03.11.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.10.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.10.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /20.09.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.07.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.06.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.06.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.04.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.02.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.02.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.01.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /20.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /20.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /13.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.12.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.11.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.09.2021/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.08.2021/ Господарський суд Чернігівської області Рішення /07.07.2021/ Господарський суд Чернігівської області Ухвала суду /22.06.2021/ Господарський суд Чернігівської області Ухвала суду /27.05.2021/ Господарський суд Чернігівської області Ухвала суду /27.04.2021/ Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/416/21

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд», вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000, код 21393386

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та припинення права власності

за участю: треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , позивача: ОСОБА_6 ; відповідача: не з`явився

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 05.07.2021 оголошувалась перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України

Позивач Чернігівська міська рада, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд», в якому просить суд:

1. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 від 06.04.2010 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010.

2.Припинити право власності Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2301539374101

3.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_7 від 06.04.2010 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010.

4.Припинити право власності Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на квартиру АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2301872574101

5.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_7 від 06.04.2010 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010.

6.Припинити право власності Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23848005

7.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_7 від 01.04.2010 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010.

8.Припинити право власності Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23847667

9.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_7 від 01.04.2010 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010.

10.Припинити право власності Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на квартиру АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23845327.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки п.1.37 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010 скасовано рішенням Чернігівської міської ради від 04.06.2015, то свідоцтва про право власності є недійсними.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 справу № 927/416/21 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; встановлено строки подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, заяв, клопотань, тощо; підготовче засідання призначено на 27.05.2021.

14.05.2021 від відповідача надійшло клопотання №1/77 у якому відповідач просить суд продовжити строк подання відзиву на позов, встановленого ухвалою суду від 27.04.2021 посилаючись на не отримання від позивача позовної заяви та доданих до неї документів.

Клопотання прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

25.05.2021 від третіх осіб надійшло письмове пояснення на підтримку позовних вимог. Так, відповідно до пояснень рішенням Чернігівської міської ради №16/VII-30 від 28.02.2017 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.04.1995 №86, правомірність якого було предметом судового розгляду у справі № 927/731/17 в результаті якого, у задоволенні позову ПрАТ «Чернігівоблбуд» про визнання незаконним та скасування рішення Чернігівської Міської ради №16/VII-30 від 28.02.2017 відмовлено.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_11 зареєстровано за ЗАТ «Чернігівоблбуд» на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 від 15.03.2010, яке в подальшому скасовано як протиправне, а тому свідоцтва про право власності на такі квартири, якими посвідчено право власності відповідача на нерухоме майно, підлягають визнанню недійсними.

Спірні квартири віднесені до державного житлового фонду, перебувають у віданні Чернігівської міської ради і за рішенням останньої передані у користування третіх осіб та підлягають приватизації квартиронаймачами та членами їх сімей.

Проте третім особам у приватизації квартир Чернігівською міською радою було відмовлено у зв`язку з реєстрацією права власності за відповідачем, тоді, як існування свідоцтв на зазначені квартири, виданих відповідачу на підставі скасованих рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради, перешкоджає позивачу здійснювати повноваження, передбачені ст.15,18 ЖК Української РСР та передати їх у власність третіх осіб.

Крім того, в ході судового розгляду аналогічної справи №927/1027/19 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, судом установлювались обставини та відповідні їм правовідносини щодо правомірності свідоцтв та реєстрації права власності за ПрАТ «Чернігівоблбуд» на квартиру АДРЕСА_16 . Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 та постановою Верховного Суду від 25.11.2020 позов задоволено, оскільки визнання незаконними та скасування у встановленому законом порядку рішень виконавчого комітету ради, на підставі яких відповідачу видано свідоцтва про право власності на квартиру, яка належить до державного житлового фонду, є підставою для визнання цих свідоцтв недійсними.

Обставини, встановлені рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №927/1027/19, яке набрало законної сили, на думку третіх осіб мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі та не потребують повторного доказування.

Разом із тим, в письмових поясненнях треті особи повідомляють суд, що розмір витрат на правничу допомогу кожної із третіх осіб складає 5000 грн і які підлягають стягненню на їх користь в порядку ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Письмове пояснення прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

26.05.2021 від приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» надійшов відзив №1/93 на позов у якому відповідач погоджується з твердженням позивача що спірні свідоцтва не є правовстановлюючими документами і є недійсними як в силу закону, так і у зв`язку із скасуванням рішеннями Чернігівської міської ради. В свою чергу, на думку відповідача, позивач ніякого відношення до управління спірними квартирами позивач не мав і доказів про це не надав, як не надав доказів того, що спірні квартири належать до житлового фонду Чернігівської міської ради чи знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні конкретного державного підприємства, організації чи установи суду не надано і такі конкретні державні підприємства, організації чи установи в позові не вказані.

Згідно рішення №7 виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.01.2002 будинок по АДРЕСА_7 збудований попередником відповідача закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» для власних потреб, а згідно акту державної приймальної комісії, затвердженого вказаним рішенням виконавчого комітету замовником і підрядником було ЗАТ «Чернігівоблбуд», що і є підставою для виникнення права власності, а не видане свідоцтво про право власності. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на спірні квартири, підставами для державної реєстрації у всіх випадках були правовстановлюючі документи, а саме акт державної приймальної комісії від 23.01.2002, який недійсним не визнавався.

Оскільки визнання недійсними свідоцтв про право власності на спірні квартири по АДРЕСА_7 не позбавить ПрАТ «Чернігівоблбуд» права власності на них, так як рішення про державну реєстрацію таких прав не скасовані і були прийняті не тільки на підставі свідоцтв, які не є правовстановлюючими документами, а також і на підставі правовстановлюючих документів (акту державної приймальної комісії) в позові має бути відмовлено.

Крім того, відповідач наголошує, що незавершене будівництво вказаного вище будинку було включено до статутного капіталу попередника відповідача, обставини, встановлені рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №927/731/17 та Північного апеляційного господарського суду у справі №927/1027/19 на його думку не є преюдиційними.

Оскільки позивач стверджує, що спірна квартира є державною власністю а відповідач це заперечує, останній стверджує, що будівництво ніколи не фінансувалось за державні кошти, просимо зобов`язати позивача надати докази про фінансування будівництва квартири та належність її до власності держави.

Відповідно до довідки ПАТ «Укрпошта» відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №1400051261595, у якому на адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, якою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, вручено останньому 13.05.2021 у зв`язку із чим останнім днем подання (надсилання) в суд відзиву на позов є 28.05.2021 таким чином суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку подання відзиву на позов №1/77 від 14.05.2021 оскільки такий відзив подано ПрАТ «Чернігівоблбуд» з дотриманням встановленого судом строку. Відповідно відзив прийнято судом та разом із доданими документами долучено до матеріалів справи.

Разом із відзивом на позов відповідачем подано клопотання №1/92 від 26.05.2021 про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із перебуванням представника на лікарняному. До клопотання додано ордер щодо надання відповідачу правової допомоги адвоката та копія листку непрацездатності.

Присутні представники сторін проти клопотання відповідача не заперечували.

В підготовчому засіданні 27.05.2021 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.06.2021 до 10:00 год.

04.06.2021 від Чернігівської міської ради надійшла відповідь на відзив (№175 від 01.06.2021) у якому позивач наполягає на приналежності спірної квартири до державного житлового фонду, при тому, що відповідачем не надано суду доказів здійснення будівництва за принципом дольової участі у фінансуванні будівництва.

Посилаючись на положення ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інструкції до Переліку правовстановлювальних документів на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 діюче на момент реєстрації позивач вважає, що саме свідоцтва про право власності від 01.04.2010 та 06.04.2010, а не акт державної приймальної комісії є документами, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав на спірні квартири, а тому в разі визнання недійсними свідоцтв право власності відповідача на ці квартири має бути припинено.

Відповідь на відзив прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

07.06.2021 від третіх осіб надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позов в якому з міркувань, аналогічних до відповіді на відзив позивача треті особи вважають, що наведені у відзиві ПрАТ «Чернігівоблбуд» обставини не можуть слугувати підставою для відмови у заявленому Чернігівською міською радою позові.

Письмові пояснення прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 22.06.2021 відповідачем подано клопотання у якому ПрАТ «Чернігівоблбуд», посилаючись на позицію позивача щодо належності квартир до державного житлового фонду, рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки між державою та відповідачем, а внаслідок припинення права власності на спірні квартири відповідач буде позбавлений права власності на частину первинного капіталу та, відповідно, на частину його активів, що на його думку становить «втручання» та «позбавлення власності», у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. див. рішення ЄСПЛ у справі у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», у разі припинення рішення у даній справі і позбавлення права власності ПрАТ на частину первинного капіталу та, відповідно, на частину його активів, відповідач заявляючи про намір пред`являти позов до держави про відшкодування ринкової вартості спірних квартир, просить залучити до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2021 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» (б/н від 21.06.2021) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області відмовлено, в підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження, розгляд справи по суті призначено на 05.07.2021 об 11:00год.

В судовому засіданні 05.07.2021 представником відповідача подано заяву з процесуальних питань, яку представник ПрАТ «Чернігівоблбуд» просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи. Представник позивача та треті особи проти прийняття судом заяви заперечували.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно норм ст. 176 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановлює строк для подання відповідачем відзиву на позов; строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі; строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження тощо.

Разом із тим положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в судовому засіданні головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні.

У встановлений судом строк відповідач скористався наданим правом та подав суду відзив на позов, разом із тим подана відповідачем заява (з процесуальних питань), яка за своїм змістом є письмовим поясненням, не містить обґрунтування поважності причин її подання з пропуском встановленого строку, доказів поважності таких причин, а відтак викладені у ній доводи судом не розглядаються та відповідно не будуть враховані при ухваленні рішення.

05.07.2021 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 07.07.2021 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 07.07.2021 відповідач не з`явився про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та третіх осіб, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд», затвердженого загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд (протокол №1 від 27.05.2011) товариство створене згідно установчих зборів засновників (протокол від 13.04.1995 №7) шляхом перетворення суб`єкта підприємницької діяльності Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд». Товариство зареєстровано 27.11.1995 розпорядженням № 385-р виконкому Чернігівської міської ради і є правонаступником Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» (п.1.4, 1.5. статута т.1. а.с. 99).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст. 5 Конституції України унормовано, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. Названим Законом встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев`ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

Відповідно до п. 1.8 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.04.1995 № 86 «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, повторне заселення звільнених квартир, видачу ордерів, затвердження представлених списків, виділення житла громадянам, які проживають в аварійних будинках і в тих, які підлягають знесенню» (т.1. а.с. 38-40) Проектно-ремонтному будівельному орендному підприємству «Чернігівоблбуд» виділено житлову площу розміром 2643,71 кв. м., а саме квартири з АДРЕСА_12 по АДРЕСА_17 та з АДРЕСА_18 по АДРЕСА_19 , оскільки 40-квартирний будинок збудований за кошти орендного підприємства.

Акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію об`єктів житлово-комунального призначення щодо 40-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_7 загальною площею 2475, 3 кв. м., збудованого ЗАТ «Чернігівоблбуд», затверджено рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.01.2002 № 7 ( т.1. а.с. 44-50).

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19.10.1999 № 268 «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, видачу ордерів, затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік» (пунктом 16.2) було скасовано пункт 1.8 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.04.1995 № 86 про видачу свідоцтв на право власності на квартири № НОМЕР_5 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_19 Закритому акціонерному товариству «Чернігівоблбуд» (т.1. а.с. 51-65).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 927/731/17 встановлено, що в 2003 році Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» зареєстроване право власності на квартири №№ 1, 2, 8, 13, 15, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 28, 29, АДРЕСА_22 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 . Зазначено, що копії відповідних свідоцтв про право власності від 08.01.2003 наявні в матеріалах справи 927/731/17.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради згідно з п.1.37 рішення «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтв про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками» №48 від 15.03.2010 вирішив доручити Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації юридичним та фізичним особам: Закритому акціонерному товариству «Чернігівоблбуд» на квартири АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 ; на квартири АДРЕСА_12 , 2, 8, 13, 15, 20, АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_32 ; на квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 ; на квартири АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 .

На підставі вказаного рішення ЗАТ «Чернігівоблбуд» 01.04.2010 та 06.04.2010 вдруге отримав свідоцтва про право власності на квартири 1, 23, АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_11 (т.1. а.с. 113-117).

07.04.2010 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію за Закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» (код ЄДРПОУ 03333653) права приватної власності на квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер майна 23850304, підстава: свідоцтво про право власності від 06.04.2010).

07.04.2010 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію за Закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» (код ЄДРПОУ 03333653) права приватної власності на квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер майна 23848224, підстава: свідоцтво про право власності від 06.04.2010).

07.04.2010 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію за Закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» (код ЄДРПОУ 03333653) права приватної власності на квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер майна 23848005, підстава: свідоцтво про право власності від 06.04.2010).

02.04.2010 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію за Закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» (код ЄДРПОУ 03333653) права приватної власності на квартиру АДРЕСА_10 (реєстраційний номер майна 23847667, підстава: свідоцтво про право власності від 01.04.2010).

02.04.2010 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію за Закритим акціонерним товариством «Чернігівоблбуд» (код ЄДРПОУ 03333653) права приватної власності на квартиру АДРЕСА_11 (реєстраційний номер майна 23847667, підстава: свідоцтво про право власності від 01.04.2010).

Відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 04.06.2015 «Про скасування п.1.37 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 від 15 березня 2010 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтва про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками», пункт 1.37 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 від 15 березня 2010 року скасовано (т.1. а.с. 43).

На час розгляду даної справи рішення Чернігівської міської ради від 04.06.2015 «Про скасування п. 1.37 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 від 15 березня 2010 року» у судовому порядку не оскаржувалось, доказів його зміни чи скасування суду не надано.

У відповідності до статті 1 Житлового кодексу Української РСР відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно зі статтею 3 Житлового кодексу Української РСР (чинного на момент прийняття рішення № 268) житлові відносини в Українській РСР регулюються Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік та видаваними відповідно до них іншими актами житлового законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР. Відносини, зв`язані з будівництвом житла, регулюються відповідним законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до ст. 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Також статтею 1 Закону УРСР «Про приватизацію державного житлового фонду», встановлено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно зі ст. 52 Житлового кодексу Української РСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті (в тому числі): приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51); затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52); видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141).

Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (ст. 18 Житлового кодексу Української РСР).

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з доводами позивача, щодо того, що спірні квартири відноситься до державного житлового фонду, знаходились і знаходиться у віданні Чернігівської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56, були чинні на момент створення в 1995 ЗАТ «Чернігівоблбуд» не передбачали обов`язкової державної реєстрації речових прав власності, а тільки реєстрацію об`єктів нерухомого майна.

Додатком №1 до Правил затверджено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб:

1. Документи, що посвідчуються згідно з чинним законодавством державними нотаріальними конторами: а) договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання; б) свідоцтва про право на спадщину; в) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; г) свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів; д) дублікати правовстановлюючих документів, що зберігаються у справах нотаріальних контор.

2. Документи, що посвідчуються приватними нотаріусами: а) договори купівлі-продажу, міни, дарування; б) свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів.

3. Документи, що видані державними нотаріальними архівами: а) дублікати, засвідчені копії і виписки з документів, що зберігаються в справах цих архівів.

4. Документи, що оформляються консульськими установами України: а) свідоцтва про право на спадщину; б) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

5. Рішення судів, арбітражних судів щодо права власності на об`єкти нерухомого майна.

6. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

7. Рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об`єкти нерухомого майна.

8. Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, що видаються місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами приватизації.

9. Рішення про відведення земельної ділянки або про право власності на земельну ділянку для будівництва об`єкта і акт прийняття цього об`єкта в експлуатацію, затверджений рішенням місцевого органу державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно містять зазначення, що підставою для державної реєстрації від 07.04.2010 є виключно свідоцтва про право власності на квартири, видані виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

Дана обставина узгоджується з чинним на час проведення державної реєстрації законодавством, оскільки згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (затверджено наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002) до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна належали: 1. Договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній часткову чи спільній сумісній власності. 2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного із подружжя, що видаються нотаріусами. 3. Свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусами. 4. Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видані нотаріусами. 5. Свідоцтва про придбання майна з приладних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусами 6. Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування. 7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді. 8. Свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України. 9. Договори відчуження нерухомого майна, що перебуває уподатковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з погашення податкового зобов`язання. 10. Рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. 11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди. 12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизацїї), та акт приймання- передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. 13. Дублікати правовстановлювальних документів, видані нотаріусами та органами місцевого самоврядування, органами приватизації^ копії архівних документів, видані державними архівами. 14. Свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна. 15. Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об`єкти суб`єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Згідно ч. 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на -спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на, нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката, 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про поверненні об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13'1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13'2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що фактично вищезгаданий будинок станом на дату прийняття Рішення від 17.04.1995 № 86 збудовано та введено в експлуатацію у встановленому законом порядку не було, адже Акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію об`єктів житлово-комунального призначення щодо збудованого ЗАТ «Чернігівоблбуд» 40-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_7 загальною площею 2475, 3 кв. м., було затверджено рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.01.2002 № 7, тобто на сім років пізніше прийняття зазначеного рішення виконкому.

Посилання відповідача на акт прийняття будинка в експлуатацію та технічний паспорт, як на документи підтверджуючі право власності судом відхиляються оскільки в силу наведених положень такі документи не є правовстановлюючими, а є лише технічними документами, які підтверджують завершення будівництва.

Разом із тим, при реєстрації відповідачем обов`язкового для надання Рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об`єкти нерухомого майна не надавалось, матеріали справи примірника такого рішення також не містять.

Таким чином, подання відповідачем для здійснення реєстрації акту державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію 40-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_7 та технічного паспорту на будівлю, за умови відсутності свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, що видаються місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування не утворюють підстави для самостійної реєстрації речового права, а здійснення повторної перереєстрації з іншим переліком поданих для реєстрації документів (за умови відсутності рішення) не створюють додаткових підстав підтверджуючих приналежність права власності на спірні квартири ЗАТ «Чернігівоблбуд».

Твердження відповідача, що незавершене будівництво вказаного будинку увійшло до статутного фонду відповідача судом не може бути прийнято до уваги оскільки поданий відповідачем акт оцінки вартості майна Чернігівського обласного проектно ремонтно-будівельного орендного підприємства «Чернігівоблбуд» від 30.06.1994 (т.1. а.с. 217-218) у п.9 містить зазначення відновлювальної вартості незавершеного будівництва /рахунок 33/ з урахуванням середнього індексу цін 2527664 тис крб, а п. 10 Відомості відновлювальної вартості (т.1. а.с. 219) містить назви недобудов, а саме 40кв. Будинок по вулиці Освіти рік початку будівництва 1991, що не відповідає ні року будівництва будинку зі спірними квартирами не містить визначеної адреси місцезнаходження (номеру будинку), тому за відсутності інших доказів суд не може прийняти ці відомості як такі, що стосуються будинку по АДРЕСА_7 .

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України)

Положеннями п.3. ч.1. ст. 346 Цивільного кодексу України визначено однією із підстав припинення права власності - припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Всупереч вищенаведеним нормам відповідачем не надано суду свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, яке в межах наданих повноважень мало бути видано власнику нерухомого майна. Також відповідачем не надано суду доказів включення будинку (об`єкта незавершеного будівництва) по АДРЕСА_7 до статутного капіталу ЗАТ «Чернігівбуд», скасування рішення Чернігівської міської ради від 04.06.2015 «Про скасування п.1.37 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 від 15 березня 2010 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оформлення дублікатів свідоцтва про право власності, заміну ідеальних частин між співвласниками в загальному користуванні житловими будинками», яким пункт скасовано 1.37 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 від 15.03.2010, тощо.

Таким чином, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених Чернігівською міською радою позовних вимог, тому такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про порушення позивачем його права на мирне володіння майном, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна.

Так, Верховний Суд у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.

Крім того, з`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) пов`язане з визначенням критерію добросовісності / недобросовісності набувача, і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами.

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності / недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ з питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України (постанови КГС ВС від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/2011).

Оскільки відповідач у встановлений законом спосіб спірних квартир не набував, суд не вбачає порушення у цій справі ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, за заявленими позивачем вимогами, визначається законним заходом, який ставить за мету як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження в країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їхніх прав власності на майно, і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.

Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії`ми ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах, поданих до матеріалів справи документах ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином 22 700,00 грн судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду підлягають стягненню на його користь з відповідача

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними свідоцтва про право власності:

- на квартиру АДРЕСА_6 від 06.04.2010, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010;

- на квартиру АДРЕСА_8 від 06.04.2010, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010;

- на квартиру АДРЕСА_9 від 06.04.2010, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010;

- на квартиру АДРЕСА_10 від 01.04.2010, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010;

- на квартиру АДРЕСА_11 від 01.04.2010, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №48 від 15.03.2010.

3. Припинити право власності Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд»:

- на квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2301539374101;

- на квартиру АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2301872574101

- на квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23848005;

- на квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23847667;

- на квартиру АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23845327.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд», (вул. Музейна, 2, м. Чернігів, 14000, код 21393386) на користь Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код 34339125) 22 700,00 грн судового збору.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2021.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Джерело: ЄДРСР 98361060
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку