ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1482/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термолайф-Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:
Позивача - не з`явився;
Відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термолайф-Україна", в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість у сумі 25 181 649,67грн. А також покласти судові витрати на Відповідача.
Позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 11.05.2021 р. о 11:45, а ухвалою від 11.05.2021 повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 25.05.2021 р. о(б) 11:00.
Представником АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" подано до суду заяву (вх. № 12059 від 25.05.2021) про зміну предмету позову, де просить суд, окрім заявленої суми щодо стягнення заборгованість у сумі 25181649,67 грн. стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1438549,66 грн.
Ухвалою від 25.05.2021 прийнято заяву (вх. № 12059 від 25.05.2021) АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про зміну предмету позову до розгляду, а підготовче засідання було відкладено на "15" червня 2021 р. о 11:15. Ухвалою суду від 15.06.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.07.2021 р. о 10:45.
Представник Позивача у судове засідання не з`явився, але в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням поданого збільшення заявлених вимог та просить суд задовольнити їх. 06.07.2021 р. через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи без участі Позивача.
Представник Відповідача у судові засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Ухвали суду, які направлялись на адресу Відповідача, були повернуті до суду з поміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою". Згідно наданого Позивачем витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідач знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шекспіра, 24. Саме на цю адресу направлялись процесуальні документи по справі.
Виконуючи вимоги ст. 120 ГПК України, суд вважає за доцільне зазначити, що ним виконані всі вимоги стосовно викликів та повідомлень учасників процесу, проте неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи, не з`являлись до суду, не перешкоджає розгляду справи, а отже вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідача.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Між публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (за умовами договору Перевізником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Термолайф-Україна» (за умовами договору Замовником) укладений договір про надання послуг від 16.02.2018 № 11071/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» найменування публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено на акціонерне товариство «Українська залізниця».
Умовами договору про надання послуг від 16.02.2018 № 11071/ЦТЛ-2018 визначено, а саме пунктом 2.1.6, що Замовник зобов`язаний оплачувати Перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що Перевізник для проведення розрахунків та обліку сплачених сум для Замовника відкриває особовий рахунок з наданням коду платника № 8215543. Пунктом 1.3 договору про надання послуг від 16.02.2018 № 11071/ЦТЛ-2018 передбачено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Крім того, відповідно до пункту 2.1.3 договору, Замовник зобов`язаний самостійно здійснювати всі необхідні погодження, пов`язані з перевезенням великовагових та негабаритних вантажів, оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю; відповідно до пункту 2.1.7 вказаного договору Замовник зобов`язаний відшкодувати Перевізнику (Позивачу по справі) витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через, зокрема, перевірку вантажів митними органами, недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Пунктом 2.4.3 договору закріплено право Перевізника припинити надання послуг за цим Договором, у разі відсутності попередньої оплати на особовому рахунку Замовника; пунктом 4.14. вказаного договору закріплено право Перевізника призупинити надання послуг за цим Договором, у разі відсутності або недостатності на особовому рахунку Замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг та не несе відповідальності за невиконання цього Договору; пунктом 5.2 вказаного договору визначено, що у разі відсутності на особовому рахунку Замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, Перевізник припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статтею 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Замовника за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту залізниць України), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.
Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем за надані залізницею послуги по договору. У зв`язку з цим Позивач був змушений звернутись до суду про стягнення з Відповідача нарахованих платежів та зборів за період з 18.12.2019 р. по 23.02.2020 р. у зв`язку з затримкою на станції Основа 24 вагонів, що прибували на адресу Відповідача у жовтні-листопаді 2019 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2020 р. по справі № 922/859/20 було задоволено позов АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термолайф-Україна" та Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" платежів в розмірі 8231029,35 грн., судового збору в сумі 128211,47 грн. та окремо стягнення з ТОВ "Торговий дім "Термолайф-Україна" пені в розмірі 316401,84 грн., оскільки суд встановив обставини затримки у жовтні-листопаді 2019 р. на станції Основа регіональної філії "Південна залізниця" 24 вагонів, що прибули на адресу вантадоодержувача - ТОВ "Торговий дім "Термолайф-Україна" з вини останнього.
Ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Станом на теперішній час ТОВ "Торговий дім "Термолайф-Україна" не вжив жодних заходів, спрямованих на розмитнення вантажів та розв`язання спору, що зумовило продовження Позивачем затримки 24 вагонів з вантажем відповідача на станційних коліях станції Основа регіональної філії "Південна залізниця" на підставі актів загальної форми ГУ-23 № 8716 від 20.10.2019 р., № 9748 від 20.11.2019 р., № 9760 від 20.11.2019 р. № 8992 від 25.10.2019 р., № 9747 від 20.11.2019 р., № 8811 від 23.10.2019 р., № 9745 від 20.11.2019 р., № 9003 від 26.10.2019 р., № 9749 від 20.11.2019 р., № 9088 від 30.10.2019 р., № 9755 від 20.11.2019 р., № 9768 від 20.11.2019 р., № 9087 від 30.10.2019 р., № 9750 від 20.11.2019 р., № 9205 від 02.11.2019 р., № 9752 від 20.11.2019 р., № 9764 від 20.11.2019 р. та нарахування Позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за період з 24.02.2020 р. по 31.01.2021 р. в розмірі 7839933,26 грн. згідно з наступними відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46: № 24020044, 25020045, 26020046, 28020004, 28020047, 29020048, 01030049, 02030050, 04030003, 04030051, 05030052, 06030053, 07030054, 09030003, 09030055, 10030056, 11030057, 12030058, 14030003, 14030059, 15030060, 16030061, 17030062, 19030002, 19030063, 20030064, 21030065, 22030066, 24030002, 24030067, 25030068, 26030069, 27030070, 29030004, 29030071, 30030072, 31030073, 01040074, 03040003, 03040004, 03040075, 04040076, 05040077, 06040078, 08040001, 08040079, 09040080, 10040081, 11040082, 13040083, 13040002, 14040084, 15040085, 16040086, 18040004, 18040087, 19040088, 20040089, 21040090, 23040001, 23040091, 24040092, 25040093, 26040094, 28040004, 29040096, 28040095, 30040097, 01050098, 03050002, 03050099, 04050100, 05050101, 06050102, 08050003, 08050103, 09050104, 10050105, 11050106, 13050002, 13050107, 14050108, 15050109, 16050110, 18050002, 18050111, 19050112, 20050113, 21050114, 23050001, 23050115, 24050116, 25050117, 26050118, 28050001, 28050119, 29050120, 30050121, 32050122, 02060001, 02060123, 03060124, 04060125, 05060126, 07060002, 07060127, 08060128, 09060129, 10060130, 12060003, 12060131, 13060132, 14060133, 15060134, 17060002, 17070135, 18060136, 19060137, 20060138, 22060002, 22060139, 23060140, 24060141, 25060142, 27060002, 27060143, 28060144, 29060145, 30030146, 02070147, 03070148, 04070149, 05070150, 06070003, 07070151, 08070152, 09070153, 10070154, 12070155, 13070156, 14070157, 15070158, 17070159, 18070160, 19070161, 20070162, 22070163, 23070164, 24070165, 25070166, 27070167, 28070168, 29070169, 30070170, 01080171, 02080172, 03080173, 06080174, 08060175, 07080176, 08080177, 09080178, 11080179, 12080180, 13080181, 14080182, 16080183, 17080184, 18080185, 19080186, 21080187, 22080188, 23080189, 24080190, 26080191, 27080192, 28080193, 29080194, 31080195, 01090196, 02090197, 03090198, 05090199, 06090200, 07090201, 08090202, 10090203, 11090204, 13090206, 15090207, 16090208, 17090209, 18090210, 20090211, 21090212, 22090213, 23090214, 25090215, 26090216, 27090217, 28090218, 30090219, 02100220, 05100222, 06100223, 07100224, 10100226, 11100227, 12100228, 15100230, 16100231, 17100232, 20100234, 21100235, 22100236, 25100238, 26100239, 27100240, 30100242, 31100243, 01110244, 04110246, 05110247, 06110248, 09110250, 10110251, 11110252, 14110254, 15110255, 16110256, 19110258, 20110259, 21110260, 24110262, 25110263, 26110264, 29110266, 30110267, 08100225, 18100233, 23100237, 28100241, 03100221, 13100229, 02110245, 07110249, 12110253, 17110257, 22110261, 27110265, 01120268, 0212269, 04120270, 05120271, 06120272, 07120273, 09120274, 10120002, 10120275, 11120276, 12120277, 14120278, 15120279, 16120280, 18120281, 19120282, 20120283, 21120284, 22120285, 24120286, 25120287, 26120288, 27120289, 29120290, 30120002, 30120291, 31120292, 01010001, 03010002, 04010003, 05010004, 06010005, 08010006, 09010007, 10010008, 11010009, 13010010, 14010011, 15010012, 16010013, 18010014, 19010015, 20010016, 21010017, 23010018, 24010019, 25010020, 26010021, 28010022, 28010001, 29010023, 30010024, 31010025.
Але Відповідач відмовився від підписання вказаних відомостей плати за користування вагонами, про що Позивач склав відповідні акти загальної форми ГУ-23 згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затвенрджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, а саме: № 1406 від 25.02.20, № 1447 від 26.02.20, № 1475 від 27.02.20, № 1526 від 28.02.20, № 1555 від 29.02.20, № 1607 від 01.03.20, № 1617 від 02.03.20, № 1640 від 03.03.20, № 1690 від 04.03.20, № 1717 від 05.03.20, № 1749 від 06.03.20, № 1759 від 07.03.20, № 1778 від 08.03.20, № 1806 від 09.03.20, № 1824 від 10.03.20, № 1864 від 11.03.20, № 1909 від 12.03.20, № 1950 від 13.03.20, № 1978 від 14.03.20, № 1992 від 15.03.20, № 2013 від 16.03.20, № 2031 від 17.03.20, № 2065 від 18.03.20, № 2103 від 19.03.20, № 2148 від 20.03.20, № 2184 від 21.03.20, № 2236 від 22.03.20, № 2269 від 23.03.20, № 2316 від 24.03.20, № 2369 від 25.03.20, № 2409 від 26.03.20, № 2429 від 27.03.20, № 2473 від 28.03.20, № 2489 від 29.03.20, № 2522 від 30.03.20, № 2551 від 31.03.20, № 2591 від 01.04.20, № 2648 від 02.04.20, № 2666 від 03.04.20, № 2666 від 03.04.20, № 2686 від 04.04.20, № 2707 від 05.04.20, № 2741 від 06.04.20, № 2765 від 07.04.20, № 2786 від 08.04.20, № 2807 від 09.04.20, № 2843 від 10.04.20, № 2869 від 11.04.20, № 2893 від 12.04.20, № 2949 від 14.04.20, № 2912 від 13.04.20, № 2981 від 15.04.20, № 2994 від 16.04.20, № 3022 від 17.04.20, № 3062 від 18.04.20, № 3099 від 19.04.20, № 3121 від 20.04.20, № 3145 від 21.04.20, № 3182 від 22.04.20, № 3212 від 23.04.20, № 3242 від 24.04.20, № 3266 від 25.04.20, № 3291 від 26.04.20, № 3317 від 27.04.20, № 3347 від 28.04.20, № 3409 від 30.04.20, № 3368 від 28.04.20, № 3439 від 01.05.20, № 3466 від 02.05.20, № 3503 від 03.05.20, № 3529 від 04.05.20, № 3568 від 05.05.20, № 3595 від 07.05.20, № 3596 від 07.05.20, № 3641 від 08.05.20, № 3665 від 09.05.20, № 3673 від 10.05.20, № 3687 від 11.05.20, № 3717 від 12.05.20, № 3735 від 13.05.20, № 3756 від 14.05.20, № 3775 від 15.05.20, № 3794 від 16.05.20, № 3816 від 17.05.20, № 3838 від 18.05.20, № 3872 від 19.05.20, № 3903 від 20.05.20, № 3929 від 21.05.20, № 3950 від 22.05.20, № 3965 від 23.05.20, № 3996 від 24.05.20, № 4023 від 25.05.20, № 4051 від 26.05.20, № 4072 від 27.05.20, № 4099 від 28.05.20, № 4135 від 29.05.20, № 4168 від 30.05.20, № 4181 від 31.05.20, № 4212 від 01.06.20, № 4249 від 02.06.20, № 4292 від 03.06.20, № 4322 від 04.06.20, № 4348 від 05.06.20, № 4378 від 06.06.20, № 4388 від 07.06.20, № 4405 від 08.06.20, № 4445 від 09.06.20, № 4469 від 10.06.20, № 4488 від 11.06.20, № 4516 від 12.06.20, № 4556 від 13.06.20, № 4578 від 14.06.20, № 4599 від 15.06.20, № 4631 від 16.06.20, № 4662 від 17.06.20, № 4689 від 18.06.20, № 4717 від 19.06.20, № 4741 від 20.06.20, № 4769 від 21.06.20, № 4808 від 22.06.20, № 4851 від 23.06.20, № 4908 від 24.06.20, № 4927 від 25.06.20, № 4984 від 26.06.20, № 5004 від 27.06.20, № 5031 від 28.06.20, № 5051 від 29.06.20, № 5102 від 30.06.20, № 45008 від 01.07.20, № 45009 від 03.07.20, № 45010 від 04.07.20, № 45011 від 05.07.20, № 45013 від 06.07.20, № 45014 від 06.07.20, № 45014/01 від 08.07.20, № 45015 від 09.07.20, № 45016 від 10.07.20, № 45018 від 11.07.20, № 45019 від 13.07.20, № 45020 від 14.07.20, № 45021 від 15.07.20, № 45023 від 16.08.20, № 45024 від 18.07.20, № 45025 від 19.07.20, № 45026 від 20.07.20, № 45027 від 21.07.20, № 45028 від 23.07.20, № 45030 від 24.07.20, № 45031 від 25.07.20, № 45032 від 26.07.20, № 45033 від 28.07.20, № 45034 від 29.08.20, № 45035 від 30.07.20, № 45037 від 31.07.20, № 45038 від 02.08.20, № 45039 від 03.08.20, № 45040 від 04.08.20, № 45042 від 07.08.20, № 45044 від 09.08.20, № 45043 від 08.08.20, № 45045 від 09.08.20, № 45047 від 10.08.20, № 45048 від 12.08.20, № 45049 від 13.08.20, № 45050 від 141.08.20, № 45052 від 15.08.20, № 45053 від 17.08.20, № 45054 від 18.08.20, № 45055 від 19.08.20, № 45057 від 19.08.20, № 45058 від 22.08.20, № 45059 від 23.08.20, № 45060 від 24.08.20, № 45062 від 24.08.20, № 450963 від 27.08.20, № 45064 від 28.08.20, № 45065 від 29.08.20, № 45067 від 30.08.20, № 45068 від 01.09.20, № 45069 від 02.09.20, № 45070 від 03.09.20, № 45071 від 04.09.20, № 45072 від 05.09.20, № № 45073 від 07.09.20, № 45074 від 08.09.20, № 45076 від 09.09.20, № 45076 від 11.09.20, № 45077 від 12.09.20, № 45079 від 14.09.20, № 45080 від 16.09.20, № 45081 від 17.09.20, № 45082 від 18.09.20, № 45084 від 19.09.20, № 45095 від 21.09.20, № 45096 від 22.09.20, № 45097 від 22.09.20, № 45086 від 24.09.20, № 45087 від 25.09.20, № 45088 від 27.09.20,№ 45090 від 28.09.20, № 45098 від 20.09.20, № 45091 від 01.10.20, № 45092 від 03.10.20, № 45093 від 07.10.20, № 45094 від 08.10.20, № 45101 від 09.10.20, № 45103 від 12.10.20, № 45104 від 13.10.20, № 45105 від 15.10.20, № 45107/01 від 17.10.20, № 45108 від 18.10.20, № 45109 від 19.10.20, № 45112 від 22.10.20, № 45113 від 23.10.20, № 45114 від 24.10.20, № 45118 від 27.10.20, № 45119 від 29.10.20, № 45121 від 29.10.20, № 45123 від 02.11.20, № 45124 від 03.11.20, № 45124/01 від 03.11.20, № 45126 від 06.11.20, № 45127 від 07.11.20, № 45128 від 08.11.20, № 45130 від 11.11.20, № 45131 від 12.11.20, № 45132 від 13.11.20, № 45134 від 16.11.20, № 45134/01 від 17.11.20, № 45134/02 від 18.11.20, № 45134/03 від 21.11.20, № 45134/04 від 22.11.20, № 45134/05 від 23.11.20, № 45135/01 від 26.11.20, № 45135/02 від 27.11.20, № 45135/03 від 28.11.20, № 45136/01 від 01.12.20, № 45136/02 від 02.12.20, № 45102 від 10.10.20, № 45111 від 20.10.20, № 45117 від 25.10.20, № 45122 від 30.10.20, № 45099 від 04.10.20, № 45107 від 15.10.20, № 45125 від 04.11.20, № 45129 від 09.11.20, № 45133 від 14.11.20, № 45135 від 19.11.20, № 45135 від 24.11.20, № 45136 від 29.11.20, № 45136/03 від 03.12.20, № 45137 від 04.12.20, № 45137/01 від 06.12.20, № 45137/02 від 07.12.20, № 45137/03 від 08.12.20, № 45138 від 09.12.20, № 45139 від 10.12.20, № 11079 від 10.12.20, № 11080/01 від 10.12.20, № 45140 від 13.12.20, № 45141 від 14.12.20, № 45142 від 16.12.20, № 45143 від 17.12.20, № 45144 від 18.12.20, № 45145 від 20.12.20, № 45146 від 21.12.20, № 45147 від 22.12.20, № 45148 від 23.12.20, № 45149 від 24.12.20, № 45150 від 26.12.20, № 45151 від 27.12.20, № 45152 від 28.12.20, № 45153 від 29.12.20, № 45136 від 01.01.21, № 11930 від 30.12.20, № 145 від 07.01.21, № 45137 від 02.01.21, № 439 від 01.01.21, № 146 від 07.01.21, № 147 від 07.01.21, № 148 від 07.01.21, № 440 від 06.01.21, № 208 від 10.01.21, № 246 від 11.01.21, № 261 від 12.01.21, № 45138 від 13.01.21, № 317 від 15.01.21, № 334 від 16.01.21, № 353 від 17.01.21, № 330 від 16.01.21, № 420 від 20.01.21, № 451 від 21.01.21, № 480 від 22.01.21, № 442 від 21.01.21, № 582 від 25.01.21, № 613 від 26.01.21, № 656 від 27.01.21, № 687 від 28.01.21, № 732 від 30.01.21, № 690 від 28.01.21, № 747 від 31.01.21, № 787 від 01.02.21, № 816 від 02.02.21.
Відповідно до п. 1, 3 розд. V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 р. № 317, ставки плати за користування вагонів перевізника України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в табл. 1. При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не врахзовується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Позивач також здійснив нарахування збору за зберігання вантажу за період з 24.02.2020 р. по 28.01.2021 р. включно в розмірі 13144774,80 грн. згідно з накопичувальними картками форми ФДУ-92: № 24020553, 25020571, 26020588, 28020618, 29020633, 01030641, 02030654, 04030676, 05030682, 06030695, 07030707, 09030730, 10030738, 11030745, 12030758, 14030787, 15030807, 16030814, 17030822, 19030848, 20030857, 21030875, 22030890, 24030919, 25030934, 26030954, 27030983, 29031018, 30031025, 31031042, 01041055, 03041078, 04041088, 05041102, 06041112, 08041135, 09041146, 10041156, 11041171, 13041190, 124041199, 15041213, 16041226, 18041248, 19041262, 20041269, 21041276, 23041303, 24041322, 25041330, 26041338, 28041365, 29041381, 30041393, 01051409, 03051424, 04051431, 06051458, 06051450, 08051478, 09051487, 10051495, 11051505, 13051523, 14051531, 15051537, 16051545, 18051567, 19051577, 20051584, 21051603, 23051623, 4051634, 25051640, 26051658, 28051678, 29051686, 30051700, 31051709, 02061726, 03061735, 04061743, 05061751, 07061776, 08061782, 09061790, 10061804, 12061837, 13061845, 14061852, 15061871, 17061891, 18061897, 19061914, 20061931, 22061942, 23061963, 24061979, 25061987, 27062035, 28062050, 29062057, 30062070, 10124003, 10124004, 30124231, 28010248.
Але Відповідач не з`явився для підписання цих карток, про що Позивач склав акти загальної форми ГУ-23 згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, а саме: № 1407 від 25.02.20, № 1445 від 26.02.20, № 1479 від 27.02.20, № 1556 від 29.02.20, № 1608 від01.03.20, № 1616 від 02.03.20, № 1655 від 03.03.20, № 1720 від 05.03.20, № 1748 від 06.03.20, № 1761 від 07.03.20, № 1780 від 08.03.20, № 1825 від 10.03.20, № 1865 від 11.03.20, № 1910 від 12.03.20, № 1949 від 13.03.20, № 1994 від 15.03.20, № 2015 від 16.03.20, № 2032 від 17.03.20, № 2066 від 18.03.20, № 2157 від 20.03.20, № 2185 від 21.03.20, № 2235 від 22.03.20, № 2272 від 23.03.20, № 2370 від 25.03.20, № 2410 від 26.03.20, № 2441 від 27.03.20, № 2476 від 28.03.20, № 2523 від 30.03.20, № 2552 від 31.03.20, № 2591 від 01.04.20, № 2649 від 02.04.20, № 2688 від 04.04.20, № 2708 від 05.04.20, № 2740 від 06.04.20, № 2764 від 07.04.20, № 2812 від 09.04.20, № 2844 від 10.04.20, № 2868 від 11.04.20, № 2896 від 12.04.20, № 2950 від 14.04.20, № 2983 від 15.04.20, № 2997 від 16.04.20, № 3027 від 17.04.20, № 3100 від 19.04.20, № 3123 від 20.04.20, № 3150 від 21.04.20, № 3183 від 22.04.20, № 3243 від 24.04.20, № 3267 від 25.04.20, № 3292 від 26.04.20, № 3316 від 27.04.20, № 3371 від 29.04.20, № 3408 від 30.04.20, № 3440 від 01.05.20, № 3475 від 02.05.20, № 3530 від 04.05.20, № 3567 від 05.05.20, № 3597 від 07.05.20, № 3598 від 07.05.20, № 3664 від 09.05.20, № 3674 від 10.05.20, № 3688 від 11.05.20, № 3716 від 12.05.20, № 3757 від 14.05.20, № 3776 від 15.05.20, № 3795 від 16.05.20, № 3819 від 17.05.20, № 3873 від 19.05.20, № 3908 від 20.05.20, № 3927 від 21.05.20, № 3949 від 22.05.20, № 3995 від 24.05.20, № 4022 від 25.05.20, № 4052 від 26.05.20, № 4073 від 27.05.20, № 4136 від 29.05.20, № 4169 від 30.05.20, № 4182 від 31.05.20, № 4213 від 01.06.20, № 4293 від 03.06.20, № 4323 від 04.06.20, № 4359 від 05.06.20, № 4377 від 06.06.20, № 4406 від 08.06.20, № 4447 від 09.06.20, № 4465 від 10.06.20, № 4489 від 11.06.20, № 4557 від 13.06.20, № 4579 від 14.06.20, № 4600 від 15.06.20, № 4630 від 16.06.20, № 4691 від 18.06.20, № 4718 від 19.06.20, № 4742 від 20.06.20, № 4770 від 21.06.20, № 4852 від 23.06.20, № 4909 від 24.06.20, № 4926 від 25.06.20, № 4985 від 26.06.20, № 5032 від 28.06.20, № 5052 від 29.06.20, № 5101 від 30.06.20, № 45007 від 05.07.20, № 11080 від 10.12.20, № 11931 від 30.12.20, № 691 від 28.01.21.
Згідно п. 36 Статуту, у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.П.п. 2.2. п. 2 розд. ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, завтердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 р. № 317 передбачено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зьерігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Рішенням суду від 23.07.2020 р. по справі № 922/859/20 було встановлено, що "Згідно з оперативним повідомленням від 20.10.2019 № 20/10 начальник станції Основа звернувся до філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням застосувати двократний розмір ставки за зберігання вантажу, що прибув на адресу 1-го Відповідача у вагонах № 62115431, 61434247, 60906666, 60655131, які простоюють на коліях станції Основа. У відповідь, керівництвом філії дозволено застосовувати двократний розмір ставки збору за зберігання вантажу у вагонах № 62115431, 61434247, 60906666, 60655131 згідно з телеграмою від 21.10.2019 № НЗ-1-40/521. Про застосування двократної ставки збору за зберігання 1-му Відповідачу було направлено телефонограму від 21.10.2019 № 2/10-21.
Згідно з оперативним повідомленням від 23.10.2019 № ДС-07/926 начальник станції Основа звернувся до філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням застосувати двократний розмір ставки за зберігання вантажу, що прибув на адресу 1-го Відповідача у вагоні № 61082855, який простоює на коліях станції Основа. У відповідь, керівництвом філії дозволено застосовувати двократний розмір ставки збору за зберігання вантажу у вагоні № 61082855 згідно з телеграмою від 23.10.2019 № НЗ-1-40/561. Про застосування двократної ставки збору за зберігання Відповідачу № 1 було направлено телефонограму від 23.10.2019 № 3/10-23.
Згідно з оперативним повідомленням від 28.10.2019 № ДС-07/941 начальник станції Основа звернувся до філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням застосувати двократний розмір ставки за зберігання вантажу, що прибув на адресу 1-го Відповідача у вагоні № 60216488, який простоює на коліях станції Основа. У відповідь, керівництвом філії дозволено застосовувати двократний розмір ставки збору за зберігання вантажу у вагоні № 60216488 згідно з телеграмою від 28.10.2019 № НЗ-1-40/630. Про застосування двократної ставки збору за зберігання Відповідачу № 1 було направлено телефонограму від 28.10.2019 № 5/10-28.
Згідно з оперативним повідомленням від 31.10.2019 № ДС-07/963 начальник станції Основа звернувся до філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням застосувати двократний розмір ставки за зберігання вантажу, що прибув на адресу Відповідача № 1 у вагонах № 67205864, 60443538, 67388132, 67616847, 60677580, 66939976, 61774857, 64274350, 66742537, 67852830, які простоюють на коліях станції Основа. У відповідь, керівництвом філії дозволено застосовувати двократний розмір ставки збору за зберігання вантажу у вагонах № 67205864, 60443538, 67388132, 67616847, 60677580, 66939976, 61774857, 64274350, 66742537, 67852830 згідно з телеграмою від 31.10.2019 № НЗ-1-40/677. Про застосування двократної ставки збору за зберігання 1-му Відповідачу було направлено телефонограму від 31.10.2019 № 6/10-31.
Згідно з оперативним повідомленням від 03.11.2019 № 117 начальник станції Основа звернувся до філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з проханням застосувати двократний розмір ставки за зберігання вантажу, що прибув на адресу 1-го Відповідача у вагонах № 67871764, 67153585, 65233181, 67663765, 66191404, 67920314, 67589010, 62010855, які простоюють на коліях станції Основа. У відповідь, керівництвом філії дозволено застосовувати двократний розмір ставки збору за зберігання вантажу у вагонах № 67871764, 67153585, 65233181, 67663765, 66191404, 67920314, 67589010, 62010855 згідно з телеграмою від 05.11.2019 № НЗ-1-40/729. Про застосування двократної ставки збору за зберігання 1-му Відповідачу було направлено телефонограму від 05.11.2019 № 7/11-05".
Відповідно до розрахунку сум, належних платежів залізниці при затримці вагонів вантажоодержувача - ТОВ "Торговий дім "Термолайф-Україна" на станції Основа, нарахованих за період з 24.02.2020 р. на 31.01.2021 р., загальна сума основної заборгованості складає 25181649,67 грн.
З пункту 5.3 договору про надання послуг від 16.02.2018 № 11071/ЦТЛ-2018 вбачається, що у разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі наявності заборгованості, із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов`язання за цим Договором, в першу чергу погашається пеня, у другу основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата. Моментом виникнення заборгованості у Замовника є дата фактичного надання Перевізником послуг за цим Договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку Замовника.
У відповідності до Розрахунку сум, належних платежів залізниці при затримці вагонів вантажоодержувача ТОВ «Торговий дім «Термолайф-Україна» на станції Основа, нарахованих за період з 24.02.2020 по 31.01.2021, Позивач, керуючись п. 5.3 договору про надання послуг від 16.02.2018 №11071/ЦТЛ-2018, здійснив щоденне нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.02.2019 по 01.02.2021, оскільки при розрахунку пені у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, її розмір перевищував суму пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Крім того, Позивач здійснив щоденне нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на суму боргу в розмірі 8231029,35 грн., стягнутої з Відповідача на підставі рішення суду від 23.07.2020 р. у справі № 922/859/20, яким задоволено позов АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про стягнення солідарно з ТОВ "Торговий дім "Термолайф-Україна" та ПАТ "Харківський коксовий завод" платежів в сумі 8231029,35 грн., судового збору в сумі 128211,47 грн. та стягнення з ТОВ "Торговий дім "Термолайф-Україна" пені в сумі 316401,84 грн. Отже, загальна сума пені за період з 25.02.2019 р. по 01.02.2021 р. складає 1438549,66 грн.
Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача нарахованих платежів та зборів, пов`язаних з наданням послуг з перевезення.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права щодо правомірності та обґрунтованості заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Ст. 306 ГК України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Ч. 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Як передбачено ч. 1 ст. 307 ГК України, п. 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Ст. 62 Статуту передбачено, що за час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.
В свою чергу, абз. 2, 3 ст. 119 Статуту встановлено, що плата за користування вагонами і контейнерами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.
Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458.
Відповідно до пункту 3 Правил користування, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться, зокрема, на станціях призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається, в тому числі, на підставі Актів загальної форми ГУ-23.
В свою чергу, пунктом п. 8 Правил користування передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктами 12, 13, 14, 17 Правил користування встановлено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. Унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України, відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317, ставки плати за користування вагонів перевізника України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в табл. 1. При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до пункту 5, 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу; збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Відповідно до пункту 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн; у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Відповідно до ст. 36 Статуту у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.
Підпунктом 2.2. пункту 2 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317 також передбачено, що при виникненні на станції ускладнень, пов`язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
П. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 визначено, що всі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в 3-х примірниках із зазначенням в них відомостей про надані послуги та їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції та вантажовласника.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню щодо стягнення з Відповідача платежів в розмірі 25181649,67 грн. та пені в сумі 1438549,66 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Термолайф-Україна» (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, Код ЄДРПОУ 38576630) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Південна залізниця" (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815; місцезнаходження рег. відділення: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) суму в розмірі 26620199,33 грн. (де: 25181649,67 грн. - платежі; 1438549,66 грн. - пеня) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 399303,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "15" липня 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
СуддяІ.П. Жигалкін
