Справа №949/404/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в режимі відеоконференції між Дубровицьким районним судом Рівненської області та Рівненським районним судом Рівненської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180110000404 від 30 грудня 2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої-спеціальної, працюючого на посаді менеджера ФОП ОСОБА_7 , неодруженого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

30 грудня 2020 року біля 08 год. 40 хв., у денну пору доби, ОСОБА_6 , в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Лесі Українки в с. Золоте, Сарненського району Рівненської області, у межах її ділянки, де наявне заокруглення дороги вліво, зі сторони с. Лісове, Сарненського району Рівненської області у напрямку м. Дубровиця, Рівненської області, неподалік будинку №72 по вказаній вулиці, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, не вибрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу з урахуванням обледенілого дорожнього покриття, щоб мати змогу спокійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив неконтрольований занос автомобіля марки "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вліво з подальшим його виїздом за межі проїжджої частини на ліве узбіччя, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , котра рухалася вказаним узбіччям попереду у попутному напрямку. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла в реанімаційному відділенні КНП "Дубровицька ЦРЛ". Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_6 зазнав механічних пошкоджень. Порушення ОСОБА_6 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, знаходиться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

Прокурор надала на підтвердження вини обвинуваченого письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.

Прокурор з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, наявність пом`якшуючих обставин, - просила визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України та встановленням іспитового строку 3 (три) роки, та покладенням обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, представника потерпілих, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, щире каяття, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".

Також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував шкоду потерпілим у розмірі 300 000 грн.

Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлені.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі, просять суд обрати обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі, не позбавляти його права керування транспортними засобами, а також задовольнити поданий ними цивільний позов, з урахуванням сплати ОСОБА_6 300000 грн, та зменшення позовних вимог до 250000 грн.

Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, частвого відшкодував потерпілим шкоду в розмірі 300000 гривень, з урахуванням вищенаведених пом`якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді пяти років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та вважає за можливе застосувати статтю 75 Кримінального кодексу України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та призначенням обов`язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заявлений цивільний позов до ОСОБА_6 та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", у якому кожен з позивачів просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на свою користь по 260000 грн. шкоди, заподіяної життю ОСОБА_12 , а також стягнути з ОСОБА_6 на користь позивачів по 600000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_12 .

14 липня 2021 року від представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - ОСОБА_13 на адресу суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, з якої вбачається, що потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було виплачено страхове відшкодування у розмірі по 20 000 грн. кожному, в сумі це становить 60000 гривень.

У відзиві на позовну заяву, який був поданий 21 травня 2021 року, представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - ОСОБА_13 просила суд частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та стягнути на їх користь по 20000 грн. моральної шкоди.

14 липня 2021 року через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про зменшення позовних вимог, згідно яких вони просять суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на свою користь по 240 000 грн. шкоди, заподіяної життю ОСОБА_12 ,оскільки по 20000 грн. коджен із них уже отримав, а також стягнути з ОСОБА_6 на користь позивачів 250000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_12 , тобто по 83300 грн. на кожного з позивачів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - ОСОБА_13 позов не визнала, зазначивши. що моральна шкода потерпілим бцула відшколдована в повному обсязі по 20000 гривень кожному з потерпілих, а в цілому сума становила 60 000 гривень. Розрахунок відшкодування проводився у відповідності до п.27.3.Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ", згідно якого страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настанння страхововго випадку, і ваиплачується рівними частинами. Станом на 30 грудня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати становив 5000 гривень, а тому загальний розмір моральної шкоди, який може бути виплачений стосовно померлої ОСОБА_8 становить 5000,00грн х 12= 60 000,00 грн.або по 20 000, 00 грн. на кожного позивача.

Окрім того, відповідно до п.27.2 .ст. 27 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ", страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України. Однак доказів про те, що на утриманні загиблої ОСОБА_8 перебували непрацездатні позивачі, суду не було надано.

Вимог про відшкодування коштів на поховання померлоі та встановлення пам"ятника померлій, позивачі в судовому засіданні не заявляли.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заявлений цивільний позов до ОСОБА_6 та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Як передбачено частиною 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж, частина 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з частини 1 статті 129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 6 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень статей 9, 22, 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

З наявної в матеріалах справи копії поліса обов`язкового страхування №АР/7069852 судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 на момент ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (том №1, а.п.42)., загальний розмір всіх страхових відшкодувань у звязку із смертю ОСОБА_8 не може перевищувати 260 000, 00 грн.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 була заподіяна моральна шкода, у зв`язку зі смертю матері та дружини ОСОБА_12 .

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.

Згідно статті 8 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" установлено з 1 січня 2020 року мінімальну заробітну плату в розмірі 4173 гривні., станом на 30 грудня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати становив 5000, 00 грн.