__________ _ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______ ____

Справа №521/1026/21

Пр. №2/521/2266/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Ткач А.О., за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сєдової Л.П.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання дій незаконними, скасування незаконно нарахованої заборгованості та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (далі КП «Теплопостачання м. Одеси»),посилаючись на те, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 07 травня 2001 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2009 року належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,9 кв.м., в тому числі житловою площею 39,1 кв.м.

Позивачка зазначала, що 16 червня 2011 року за заявою КП «Теплопостачання м. Одеси» Малиновським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ про стягнення з неї на користь КП «Теплопостачання м. Одеси» за період з 2008 року по 2010 рік заборгованості за теплову енергію у розмірі 2112,28 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2012 року судовий наказ Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року було скасовано.

Вказувала, що вона не погоджується з нарахованою за період з 2008 року по 2010 рік заборгованістю по оплаті за теплопостачання у розмірі 2112,28 грн., оскільки в даний період в її квартирі було відсутнє постачання теплової енергії у зв`язку з ремонтом труб, а тому нарахування заборгованості є незаконним.

Стверджувала, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням скасувати нараховану їй заборгованість, але останній їй відмовляє.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд визнати дії КП «Теплопостачання м. Одеси» по нарахуванню заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 за надання послуг з централізованого опалення у період з 2008 року по грудень 2010 року у розмірі 2112,28 грн. незаконними, скасувати незаконно нараховану КП «Теплопостачання м. Одеси» заборгованість за період з 2008 року по 2010 рік за особовим рахунком № НОМЕР_1 за теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 2112,28 грн. та зобов`язати відповідача виключити вказану нараховану заборгованість із відомості про заборгованість з системи « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 26-28).

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 65-66).

Позивачка та її представник, діюча за ордером від 25 січня 2021 року та за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 991 від 05 листопада 2020 року, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. Раніше надали відповідь на відзив (а.с. 38, 39, 57).

Представник відповідача, діюча за довіреністю від 31 грудня 2020 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні (а.с. 37).

Раніше надала відзив на позов, в обґрунтування якого зазначала, що будинок по АДРЕСА_2 , в якому розташована квартира АДРЕСА_3 , що належить на праві власності позивачці, обладнаний системою централізованого опалення та знаходиться на балансі КП ЖКС «Черьомушки», яке є виконавцем послуг з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій.

Відповідно до рішення Одеської міської ради №1173-V від 05 квітня 2007 року та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Теплопостачання м. Одеси» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Вказувала, що КП «Теплопостачання м. Одеси» є виробником та постачає теплову енергію на межу балансової приналежності магістральних і внутрішньобудинкових мереж-точку розподілу та не має повноважень для втручання в роботу внутрішньобудинкових мереж будинку, а також не несе відповідальність за розподіл теплової енергії по внутрішньобудинковим мережам будинку.

Зі змісту пункту 2.3.7. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 вбачається, що точкою розподілу балансової належності для тепломережі є вентиль (трійник) біля будинку або зовнішня стіна будинку, контроль технічного стану внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та її експлуатація входить в обов`язки організації, яка надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

28 вересня 2009 року між КП «Теплопостачання м. Одеси» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також на ім`я ОСОБА_1 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 . Вказаний договір на теперішній час не розірваний.

Встановлення тарифів є компетенцією відповідних органів влади та місцевого самоврядування.

Зазначала, що нарахування за централізоване опалення проводяться відповідно до вимог п. 21 Правил наданняпослуг зцентралізованого опалення,постачання холодноїта гарячоїводи іводовідведення татипового договорупро наданняпослуг зцентралізованого опалення,постачання холодноїта гарячоїводи іводовідведення від 21 липня 2005 року №630 по тарифу, діючому в період надання послуг.

Крім того, вказаними Правилами визначений порядок зниження оплати у випадку надання чи ненадання не в повному обсязі послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Вказувала, що відповідно до п. п. 37, 39 Правил підставою для перерахунку нарахувань при зниженні якості опалення або відсутності опалення є акт-претензія, в якому повинні бути вказані строки, види порушень та з якої причини, кількісні та якісні показники послуг.

Стверджувала, що позивачка жодного разу не зверталась на адресу КП «Теплопостачання м. Одеси» з заявою про відсутність системи централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_1 у спірній період.

Вважає, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2012 року про скасування судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року не є підставою для зняття нарахувань за послуги надані КП «Теплопостачання м. Одеси».

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та не доказаністю.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією №630 від 21 липня 2005 року, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно достатті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Частиною 1статті 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріпленостаттею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав, визначенийстаттею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 07 травня 2001 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2009 року (а.с.6-7,8-9).

Встановлено, що будинок по АДРЕСА_2 обладнаний системою централізованого опалення та знаходиться на балансі КП ЖКС «Черьомушки», яке є виконавцем послуг з утримання будинків та споруд, прибудинкових територій.

Відповідно до рішення Одеської міської ради №1173-V від 05 квітня 2007 року та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Теплопостачання м. Одеси» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

КП «Теплопостачання м. Одеси» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с. 23-25).

Встановлено, що КП «Теплопостачання м. Одеси» є виробником та постачає теплову енергію на межу балансової приналежності магістральних і внутрішньобудинкових мереж-точку розподілу та не має повноважень для втручання в роботу внутрішньобудинкових мереж будинку, а також не несе відповідальність за розподіл теплової енергії по внутрішньобудинковим мережам будинку.

Відповідно до п. 2.3.7. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, точкою розподілу балансової належності для тепломережі є вентиль (трійник) біля будинку або зовнішня стіна будинку, контроль технічного стану внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та її експлуатація входить в обов`язки організації, яка надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Судом встановлено, що 28 вересня 2009 року між КП «Теплопостачання м. Одеси» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також на ім`я ОСОБА_1 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 . Вказаний договір на теперішній час не розірваний (а.с. 47).

Отже, ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. ст.16,19,26Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» №1875-ІV від 24 червня 2004 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 20 Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» №1875-ІVвід 24червня 2004року встановлено, щоспоживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).

Отже, згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24 червня 2004 року та Правил, споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Крім того, вказаними Правилами визначений порядок зниження оплати у випадку надання чи ненадання не в повному обсязі послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. п. 33, 37, 39 Правил у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. У повідомленні зазначається прізвище, ім`я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно здодатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно здодатком 3. Виконавець зобов`язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв`язуються у суді. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії (п. п. 37, 39).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до КП «Теплопостачання м. Одеси» в період з 2008 року по 2010 рік з приводу не надання відповідачем належних послуг.

Встановлено, що 16 червня 2011 року за заявою КП «Теплопостачання м. Одеси», Малиновським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання м. Одеси» за період з 2008 року по 2010 рік заборгованості за теплову енергію у розмірі 2112,28 грн. (а.с. 10).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2012 року судовий наказ, виданий 16 червня 2011 року Малиновського районного суду м. Одеси, було скасовано (а.с. 11).

В процесісудового розгляду ОСОБА_1 стверджувала, що нарахована відповідачем за період з 2008 року по 2010 рік заборгованість по оплаті за теплопостачання у розмірі 2112,28 грн. є незаконною, оскільки у даний період в її квартирі було відсутнє постачання теплової енергії у зв`язку з ремонтом труб, тому вказану заборгованість слід скасувати.

Відповідно достатті 8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(іззмінами тадоповненнями)бухгалтерський облікна підприємствіведеться безперервноз дняреєстрації підприємствадо йоголіквідації. Питанняорганізації бухгалтерськогообліку напідприємстві належатьдо компетенціїйого власника(власників)або уповноваженогооргану (посадовоїособи)відповідно дозаконодавства таустановчих документів. Відповідальністьза організаціюбухгалтерського облікута забезпеченняфіксування фактівздійснення всіхгосподарських операційу первиннихдокументах,збереження обробленихдокументів,регістрів ізвітності протягомвстановленого терміну,але неменше трьохроків,несе уповноваженийорган (посадоваособа),який здійснюєкерівництво підприємством,або власниквідповідно дозаконодавства таустановчих документів. Підприємствосамостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

За змістом статті 9вказаного цьогоЗакону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом14.1.11а) статті14 Податкового кодексу Українивизначено термін «безнадійна заборгованість» - це заборгованість за зобов`язаннями щодо яких минув строк позовної давності.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за №725/4018, затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «дебіторська заборгованість» (з наступними змінами і доповненнями), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

У пункті 4 вказаного Положення визначено поняття безнадійної дебіторської заборгованості як поточної дебіторської заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пункту 11 Положення виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженоїнаказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 року №242та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004 року за №106/8705, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про неповернення її боржником або за якою строк позовної давності минув.

Враховуючи зазначене, прострочена дебіторська заборгованість є безнадійною у випадках: коли прострочена дебіторська заборгованість обліковується за суб`єктами господарювання, які ліквідовані без правонаступників та виключені з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ: коли установами вжито всіх заходів по проведенню претензійно-позовної роботи, інших заходів щодо стягнення заборгованості відповідно до чинного законодавства.

Списання сум дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженоїнаказом Державного казначейства України від 10 липня 2000 року №61та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2000 року за №497/4718.

Таким чином, виходячи із розумінняЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,Податкового кодексу Українита Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що особовий рахунок, відкритий на ім`я споживача житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Вичерпний перелік припинення зобов`язання передбачено главою 50 ЦК України, яка не містить такої підстави як закінчення строку позовної давності, а тому заборгованість, яка утворилася за межами строку позовної давності не підлягає перерахунку на підставі ст. ст. 257, 267 ЦК України. Враховуючи викладене,відповідачобґрунтовано обліковує по особовому рахунку позивачки заборгованість, яка утворилася в період користування позивачкою послугами.

Крім того, в процесі судового розгляду встановлено, що відповідач після скасування ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2012 року судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року в судові органи з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не звертався.

Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2012 року про скасування судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2011 року також не є підставою для зняття нарахувань за послуги надані КП «Теплопостачання м. Одеси».

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачка посилалась на незаконність нарахування їй в зазначений вище період заборгованості у зв`язку з ненаданням послуг, однак не надала суду доказів, які б підтверджували її твердження.

Тому, підстав вважати, що позивачці не надавались відповідачем в зазначений період послуги у суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.509, ст.526 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та другастатті 598 ЦК України).

Статтею 525ЦК України встановлено,щоодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, то суд звертає увагу на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивачкою судовий збір сплачено не було, оскільки вона звільнена від його сплати на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому такі витрати покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 322, 391, 901, 902, 903 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання дій незаконними, скасування незаконно нарахованої заборгованості та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 липня 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда