Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5924/20Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого:Градовського Ю.М.
суддів:Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2020р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 8.10.2020р. №21-399 вих-20 пенсії у розмірі 60% від заробітку із обмеженням граничного розміру пенсії у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити із 1.10.2020р. перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 8.10.2020р. №21-399вих-20, в розмірі 90% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням виплаченої суми;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Миколаївської обласної прокуратури від 8.10.2020р. №21-399вих-20, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) що враховується для перерахунку пенсій.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до ЗУ «Про прокуратуру».
У листопаді 2020р. позивачка звернулась із заявою до УПФ про перерахунок пенсії та додала відповідну довідку. Так, пенсійним органом зроблено перерахунок пенсії із застосуванням проценту розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 60% та з обмеженням максимальним розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка вважає, що застосування пенсійним органом зменшеного відсотку розрахунку пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України та є необґрунтованим для цілей перерахунку пенсії.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 8.10.2020р. №21-399вих-20 пенсії у розмірі 60% від заробітку із обмеженням граничного розміру пенсії у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1.10.2020р. перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 8.10.2020р. №21-399вих-20, в розмірі 90% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 560,5грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №76-VIII до ст.50-1 Закону №1789-XII зміни щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку пенсії.
Що стосується позовних вимог у частині перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, то суд першої інстанції вважав, що оскільки пенсія позивачці призначена у 2008р., тобто до набрання чинності Закону №3668 та №911, а тому при перерахунку її розмір не повинен обмежуватися максимальним розміром.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно ЗУ "Про прокуратуру" від 5.11.1991р. №1789-XII.
22.11.2020р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої, додала довідку №21-399 вих-20 від 8.10.2020р. видану Миколаївською обласною прокуратурою про розмір заробітної плати.
На підставі зазначеної заяви та доданих документів, 23.10.2020р. ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснило перерахунок пенсії позивачці з 1.10.2020р., застосувавши загальний процент розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 60% та з обмеженням максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (17 120грн.)
Позивачка не погодилася із такими діями пенсійного фонду, у зв`язку з чим звернулася в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій УПФ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Що стосується перерахунку пенсії позивачки, виходячи із 60% місячної заробітної плати, судова колегія дійшла висновку, що такі дії відповідача є правомірними, з огляду на таке.
Так, у відповідності до ст.147, 151-2 та 152 Основного Закону Держави Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Так, у Рішенні від 8 жовтня 2008 року №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
У Рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Рішення пенсійного органу стосовно позивача у цій справі ґрунтується на положеннях чинного закону, відступ від якого напряму б суперечив ч.2 ст.19 Конституції України.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень).
Приписами ч.2 ст.86 ЗУ "Про прокуратуру" визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, у відповідача не було правових підстав для здійснення на підставі звернення позивача перерахунку пенсії із застосування 90%, у зв`язку із чим відповідач, приймаючи рішення про перерахунок пенсії позивача у розмірі 60%, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені висновки судової колегії узгоджуються із усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в постановах від 23 квітня 2020 року у справі №522/838/17, від 30 квітня 2020 року у справі №569/6069/16-а, від 10 червня 2020 року у справі №569/3120/16-а, від 23 червня 2020 року у справі №263/13109/16-а та від 19 серпня 2020 року у справі №756/3598/17, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
Звертаючись із позовом до пенсійного органу про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, позивач просила перерахувати її пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону №1789-XII в редакції, чинній на момент призначення пенсії, з 1 січня 2020р..
Разом з тим, ст.50-1 Закону №1789-XII на момент звернення позивача із заявою про такий перерахунок втратила чинність, а тому відсутні підстави для її застосування.
Судова колегія звертає увагу на те, що перерахунок призначеної пенсії працівникам органів прокуратури може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №640/1744/20 від 20 січня 2021р..
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із 90% заробітку.
Що стосується позовних вимог про обмеження виплати пенсії максимальним розміром, то колегія суддів виходить з наступного.
Згідно абз.1 п.2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. У постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020р. у справі №580/234/19 зроблено такі висновки:
"Тлумачення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1.10.2011р. і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1.10.2011р., але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виділення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст.2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6.09.2012р. №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.
Норми ст.2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями ч.4 ст.85 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку".
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах по справі №347/2083/16 від 21 травня 2021р..
Абз.6 ч.15 ст.86 ЗУ "Про прокуратуру", чинний на час здійснення перерахунку пенсії позивача, встановлює, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, призначення пенсії позивачці у 2008р. жодним чином не надає право пенсійному органу не застосовувати обмеження до пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, визначенні чинним на час проведення перерахунку законодавством.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий:Ю.М.Градовський
Судді:А.В.Крусян
О.В.Яковлєв
