Справа № 212/3453/21

2/212/2395/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь позивача за спричинену моральну шкоду у розмірі 200000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював за спеціальністю підземний прохідник з повним робочим днем у підземних умовах на протязі 20 років 11 місяців на ш. «Ювілейна» ПАТ «Суха Балка».

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлені професійні захворювання:

1. «Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічний синдромом та частими акроангіоспазмами в сполученні з полірадикулопатією на шийному (С5,С6,С7) та попереково-крижовому (L5,S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, двобічним плечолапотковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня) періартрозом колінних суглобів. (ПФ другого ступеня, деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей;

2.Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого другого ступеня.

3.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

10 березня 2021 року на підприємстві ПАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах.

Згідно довідки МСЕК від 20.04.2021 року позивач пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності 65%, та встановлена третя група інвалідності з переоглядом в квітні 2022 року.

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства -статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов`язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимогст.13 Закону України «Про охорону праці»несе безпосередню відповідальність, оскільки професійне захворювання виникло у нього внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, тобто заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

В зв`язку з професійним захворюванням змінився уклад та якість життя, що завдає позивачу моральних страждань. Оскільки він втратив своє здоров`я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Крім того просить стягнути витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 гривень.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з призначенням дати та часу розгляду справи.

19 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначив, що позивач жодним чином не аргументував та не обґрунтував, заявлену суму моральної шкоди в розмірі 200000,00 гривень. Не надано жодного доказу заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, відповідно до ч.5ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2ст.247ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, наступні правовідносини:

Згідно копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача міста ПрАТ «Суха Балка» шахта «Ювілейна» в шкідливих умовах праці з 19.07.1999р.- 12.01.2000р. підземним гірником, 12.01.2000 по 19.06.2020 підземним прохідником.

Звільнений 19.06.2020 за власним бажанням по виходу на пенсію за віком за ст.38 КЗпП України.

Всього в шкідливих умовах праці - 20 років 11 місяців.

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлені професійні захворювання:

1. «Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічний синдромом та частими акроангіоспазмами в сполученні з полірадикулопатією на шийному (С5,С6,С7) та попереково-крижовому (L5,S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, двобічним плечолапотковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня) періартрозом колінних суглобів. (ПФ другого ступеня, деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей;

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого другого ступеня.

3.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху

По факту отримання професійного захворювання ОСОБА_1 на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 10.03.2021 року, де вказано, що хронічне професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технології та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації, аерозолів фіброгенної дії та шуму, що перевищували нормативи.

20.04.2021 року висновком МСЕК позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності (40%- по вібраційній хворобі, 20% -ХОЗЛ, 5% -тугов.) та встановлено 3 група інвалідності з переоглядом 01.04.2022 року, що підтверджується виписками з актів огляду МСЕК.

Встановлюючи правовідносини, якими регулювалось положення сторін під час означених подій, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві ПАТ «Суха Балка» та отримав професійне захворювання, пов`язане із виконанням трудових обов`язків, то йому, з огляду на тривалість періоду трудової діяльності має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі ст.1167 ЦКУтаст.237-1 КЗпПУза рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Як встановлено із медичних документів позивач ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання відчуває біль у шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівці, що посилюється при рухах після фізичного навантаження, відчуття затерпання в кінцівках, побіління пальців рук на холоді, судоми ліктьових м`язах та м`язах передплічь, частіше в нічний час, біль і обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднену ходу, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель частіше сухий, приступоподібний, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, головний біль при підвищеному АТ, нестабільність АТ. Через стан здоров`я, позивач вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення в стані здоров`я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача майже не покращується. .

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно дост. 1167 ЦКУтаст.237-1 КЗпП Україниза рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно зі ст.1167 ЦКУ- моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦКУвідносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності дост.4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XIIдержавна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьомурішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 рокуз питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 1167 Цивільного кодексу Українитастаттею 237-1 Кодексу законів про працю Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульованістаттею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 237-1 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004передбачено: «4.1. Відповідно до статей23,1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю -це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи та відповіді надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній деньє даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув правахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 65%, встановлення 3 групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Так, згідно положеньст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»розмір мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2021 - становить 6000,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 , у розмірі тридцять мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 180000 гривень, що буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідност.5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставіст.141 ЦПК Українисудовий збір підлягає стягненню з відповідачана користь держави у сумі 1800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди»Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці",Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1 ч.1,153КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215,218 ЦПК Українисуд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 -180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень за спричинену моральної шкоди в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 1800,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до ч.6ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 05.07.2021 року

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «СухаБалка»,місце знаходження юридичної особи: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Конституційна, 5, код ЄРДПОУ- 00191329.

Суддя: Ю. В. Козлов