ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1128/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Руденко Ю.Г.

відповідача - Козирев А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.06.2021) просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- 7 544 812,32 грн. інфляційних втрат;

- 50 409 509,88 грн. пені;

- 40 274 805,75 грн. штрафу;

- 6 541 543,01 грн. три проценти річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0099-02024. Судові витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 05.04.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що пеня та штраф є фінансовими санкціями, які спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання виконання зобов`язання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Відповідач зазначає, що основною метою діяльності ПрАТ Харківенергозбут, у відповідності до чинного законодавства є забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Отже, ПрАТ Харківенергозбут є єдиним постачальником універсальної послуги на території м. Харкова та Харківської області і зобов`язаний обслуговувати понад 1,2 млн. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 1600 об`єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні, шкільні, навчальні заклади та дитячі садки, а також інші соціально важливі об`єкти. Отже специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами електричної енергії є бюджетні підприємства та населення, які мають постійну значну заборгованість за спожиту електричну енергію і мають тенденцію оплачувати заборгованість лише коли з`являться грошові кошти або ці кошти стягуються на виконання рішення суду. Заборгованість споживачів по категорії ПУП (постачальник універсальних послуг) перед відповідачем станом на 31.12.2019 становила 493,27 млн. грн. Окрім того, відповідач наголошує, що несвоєчасне виконання зобов`язання сталось внаслідок непереборної сили, а саме: встановлення НКРЕКП необґрунтованого тарифу на послуги постачальника універсальних послуг ПрАТ Харківенергозбут у 2019-2020 роках. Також відповідач вказує на те, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять належних, допустимих та достовірних доказів розміру завданих збитків у вигляді штрафних санкцій. Окрім того, відповідач вказує на те, що враховуючи, що і укладення договору, і настання прострочення виконання грошового зобов`язання відбулись до набрання чинності Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, то дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і тому строк позовної давності сплив 13.01.2021 за останнім періодом нарахування неустойки.

Відповідачем до суду подане клопотання про зменшення штрафу, пені та 3% річних на 90%.

У судовому засіданні 13.07.2021 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. У разі задоволення позову просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП) та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (користувач, відповідач) був укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0099-02024 (далі-договір).

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (НЕК "Укренерго", позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р Про погодження перетворення державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго у приватне акціонерне товариство. НЕК Укренерго є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

НЕК Укренерго виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Сторонами було прийнято нову редакцію договору №0099-02024 від 01.01.2019 додатковою угодою від 02.09.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Відповідно до п. 6.5 договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 6.6 договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Відповідно до п. 6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

Згідно з п.7.1 договору ОСП має право: 1) отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; 2) обмежувати, припиняти, знижувати надійність надання послуги та відключати від системи передачі у випадках, визначених розділом 8 цього договору та Кодексом системи передачі; 3) отримувати від користувача своєчасну оплату за перевищення замовником обсягів використання потужності, заявленої до приєднання, визначеної відповідним договором та технічними умовами на приєднання.

За п.9.3 договору користувач зобов`язується: 1) подавати ОСП планові обсяги передачі електроенергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та відповідно до порядку, що зазначені розділах 6 та 10 цього договору; 2) повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та відповідно до порядку, що зазначені у розділах 6 та 10 цього договору; 3) здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором; 4) надавати інформацію, зазначену в пункті 8.2 глави 8 розділу ІІ Кодексу системи передачі.

Відповідно до п.14.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Позивач вказує на те, що відповідачем допущено прострочення оплати послуг з передачі електричної енергії, що є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, встановленої договором та діючим законодавством. Відповідно до п. 9.1 договору, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України. Позивачем здійснено в межах строку позовної давності розрахунок пені, штрафу, 3% річних за користування коштами та інфляційних втрат виходячи з суми простроченої заборгованості та часткового її погашення за послуги надані в період з липня 2019 року по березень 2020 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно дост. 275 ГК Україниза договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Згідно з п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

За п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види про надання послуг з передачі, зокрема, про надання послуг з передачі.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч. 6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Сплата пені та штрафу передбачена п.6.7 договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 50409509,88 грн. та штрафу на суму 40274805,75 грн. господарським судом встановлена вірність їх обрахунку.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що нарахована позивачем пеня та штраф заявлені поза межами спеціального строку позовної давності.

Суд не погоджується з цими запереченнями відповідача з огляду на наступне. Так, дійсно згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Водночас, згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 нього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.. Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (з наступними змінами) установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року. На теперішній час встановлений на території України карантин не скасовано. Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу продовжився на підставі наведених вище правових норм і тому станом на даний час його не пропущено. Таким чином, заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу) не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6541543,01 грн. та 7544812,32 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановлена вірність їх обрахунку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наданими доказами та не спростованими відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Разом з тим, як зазначалося вище по тексту рішення, ПрАТ "Харківенергозбут" заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що ПрАТ Харківенергозбут є єдиним постачальником універсальної послуги на території м. Харкова та Харківської області і зобов`язаний обслуговувати понад 1,2 млн. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 1600 об`єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні, шкільні, навчальні заклади та дитячі садки, а також інші соціально важливі об`єкти. Отже специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами електричної енергії є бюджетні підприємства та населення, які мають постійну значну заборгованість за спожиту електричну енергію і мають тенденцію оплачувати заборгованість лише коли з`являться грошові кошти або ці кошти стягуються на виконання рішення суду. Заборгованість споживачів по категорії ПУП (постачальник універсальних послуг] перед відповідачем станом на 31.12.2019 становила 493,27 млн. грн., станом на 31.01.2020 - 550,13 млн. грн., а станом 29.02.2020 заборгованість складала 617,75 млн. грн. Також відповідач вказує на те, що ПрАТ Харківенергозбут знаходився та й на сьогоднішній день знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, тому стягнення штрафних санкцій заявлених позивачем у повному розмірі може призвести до негативних наслідків. Так, у разі задоволення позову, відповідач самостійно не зможе виконати рішення суду і позивач буде звертатися до Державної виконавчої служби, яка в свою чергу, під час вчинення виконавчих дій накладає арешти на всі наявні рахунки товариства. Враховуючи, що відповідач, у відповідності до Правил ринку електричної енергії повинен щодня за обігові кошти купувати електричну енергію для задоволення потреб споживачів - це буде означати фактичну зупинку діяльності підприємства. Зупинка діяльності підприємства завдасть шкоди його споживачам, серед яких 1,2 млн. домівок побутових споживачів міста Харкова та Харківської області та як мінімум 600 бюджетних установ соціальної направленості (заклади освіти, охорони здоров`я тощо). При цьому, відповідач вказує на те, що позивач, внаслідок затримки відповідачем з об`єктивних причин, без наявності вини, остаточного розрахунку, не зазнав і не міг зазнати жодних збитків. Також відповідач вказує на той факт, що навіть при низькому рівні сплати за спожиту електричну енергію з боку споживачів, відповідач в найкоротші терміни добровільно сплатив всю суму заборгованості за договором. Крім того, відповідачем посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів електричної енергії. Причинами, які зумовили наявність заборгованості перед учасниками ринку електроенергії, зокрема, є зменшення надходжень грошових коштів від населення, що відбулось внаслідок збільшення споживання електричної енергії в осінь-зимовий період та встановлення прямої заборони, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Окрім цього, відповідач вказує на те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг в грудні 2020 року провела позапланову виїзну перевірку відповідача, за результатами якої 29.12.2020 було складено акт № 681, який розміщено в мережі Інтернет. При цьому НКРЕКП під час здійснення перевірки, зокрема встановила що сума недофінансування витрат, затверджених структурою тарифу, за результатами діяльності ПрАТ Харківенергозбут з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у 2019 році склала 13877 тис. грн. (без ПДВ), а загальна сума недоотриманого доходу з урахуванням індексу споживчих цін на товари та послуги склала 66241,81 тис. грн. (без ПДВ). На засіданні НКРЕКП, яке відбулось 27.01.2021 було прийнято Постанову № 108 Про накладення штрафу на ПрАТ Харківенергозбут за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу та здійснення заходів державного регулювання, у п. 2 якої визначено що департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої 9 статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що буде проводитися у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на послуги постачальника універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут" шляхом його зміни в бік збільшення на суму недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії споживачу в розмірі 66241,81 тис. грн. (без ПЛВ). Відповідач вказує, що несвоєчасне виконання зобов`язання сталось внаслідок непереборної сили - а саме встановлення НКРЕКП необґрунтованого тарифу на послуги постачальника універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут" у 2019-2020 роках. Отже на підставі вищевикладеного, відповідач не мав і не міг мати жодного механізму впливу на прийняте Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг рішення щодо розрахунку та встановлення тарифу на послуги постачальника універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут" у 2019-2020 роках, так як у відповідності до п.6 ч. З ст. 6 Закону затвердження порядку формування цін на універсальні послуги та методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг є виключною компетенцією Регулятора на ринку електричної енергії, яким є НКРЕКП. Таким чином, внаслідок вищевикладеного, відповідач, по незалежним від нього причинам не зміг вчасно розрахуватися за червень-вересень 2019 року у строк, визначений п. 6.5 Договору від 01.01.2019 № 0099-02024. При цьому, в даному випадку, слід зважити на приписи ст. 614 Цивільного Кодексу України, у відповідності до якої особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Станом на 01.01.2021 Товариству з боку позивача не повернуто близько 93,4 млн. грн. за врегулювання небалансів електричної енергії за друге півріччя 2020 року, а станом на 01.01.2020 ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператор системи передачі не розраховувався своєчасно та у повному обсязі із постачальником універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут" за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії , внаслідок чого заборгованість складала 5908 тис. грн. (з ПДВ). При цьому НКРЕКП під час проведенні планової перевірки діяльності відповідача за 2019 рік було встановлено, що недоотриманий дохід ліцензіата внаслідок зменшення фактичних обсягів постачання електричної енергії в частині надання універсальних послуг порівняно із затвердженими в тарифах на послуги постачання універсальних послуг. Такий дохід визначається на підставі фактичного обсягу постачання електричної енергії у звітному році (за даними форми звітності № 3-НКРЕКП-постачання електричної енергії (квартальна) Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів за видами діяльності, затвердженої Постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282 та затверджених рівнів тарифів на послуги постачання універсальних послуг, які діяли у відповідні періоди звітного року становить 9 385 тис, грн. Також внаслідок того, що НКРЕКП, в межах виключних повноважень не здійснило корегування прогнозованої суми компенсації втрат на фактичні обсяги споживання у квітні, травні, червні 2019 року, та не було враховано під час запровадження повномасштабного ринку е/е з 01.07.2019, то сума не отриманої вчасно компенсації втрат на фактичні обсяги споживання електричної енергії у квітні, травні та червні 2019 року, становила 56565,208 тис. грн. Також у 2019 році, внаслідок того, що НКРЕКП не були враховані суми компенсації втрат за квітень, травень та червень 2019 року від постачання електричної енергії побутовим споживачам (населенню), які розраховуються за тарифами, диференційованими за періодами часу, то відповідач недоотримав 10591,655 тис. грн. Отже, як вказує відповідач, несвоєчасне виконання зобов`язання сталось внаслідок непереборної сили, а саме: встановлення НКРЕКП необґрунтованого тарифу на послуги постачальника універсальних послуг ПрАТ "Харківенергозбут" у 2019 - 2020 роках.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Статтею 13 ЦК України, якою врегульовані межі здійснення цивільних прав, передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. 1-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбаченихст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбаченіст. 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК Українизагальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).

За ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст.625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно дост. 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч. 1ст. 233 ГК Україниу разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18|12-79гс19).

При цьому вирішення питання про зменшення заявлених до стягнення сум закон відносить на розсуд суду. У свою чергу, судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Суд, реалізуючи надане йому право, ураховує, що суддівський розсуд підлягає не лише обмеженням, які позитивно передбачені законом, але також певним загальним правилам, зокрема: 1) сфера суддівського розсуду поширюється на варіанти, які не сприймаються юридичною спільнотою як явно незаконні (неправильні); 2) кожен суддя зобов`язаний обрати варіант, який він або вона вважає найкращим; 3) вибір не може бути випадковим чи свавільним і потребує пояснення.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру відповідальності задля недопущення явно нерозумних і несправедливих наслідків (взявши до уваги відсутність основного боргу) та зменшити розмір пені, штрафу та 3% річних на 50%, а саме: пеню до 25204754,94 грн., штраф до 20137402,88 грн., 3% річних до 3270771,51 грн.

При цьому суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з даним позовом до суду був оплачений судовий збір у розмірі 794500,00 грн., замість 722670,70 грн. В подальшому, при зверненні до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог позивачем був доплачений судовий збір у розмірі 71829,30 грн.

Разом з тим, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 794500,00 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 71829,30 грн. сплачений до Державного бюджету України платіжним дорученням №1183 від 11.06.2021 підлягає поверненню позивачу.

Для вирішення питання про повернення суми судового збору позивачу необхідно звернутись до господарського суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227):

- 7 544 812,32 грн. інфляційних втрат;

- 25 204 754,94 грн. пені;

- 20 137 402,88 грн. штрафу;

- 3 270 771,51 грн. три проценти річних та 794 500,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328).

Повне рішення підписано 15 липня 2021 року.

СуддяО.В. Погорелова