СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. Справа № 913/266/20(401/255/19)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Світловодськ, Кіровоградська область, ОСОБА_2 , Vancouver, на рішення Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року (суддя Масловський С.В.) у справі № 913/266/20(401/255/19),

за позовом: ОСОБА_1 , м.Світловодськ, та ОСОБА_2 , Vancouver,

до 1-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", м. Сєвєродонецьк,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Тех-Інвест", м. Київ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: -Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, -Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, м. Київ,

про визнання недійсним правочину,

в межах справи №913/266/20,

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл", м. Київ,

до боржника: Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", м.Сєвєродонецьк,

про банкрутство,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Євроінвест" про визнання недійсним правочину - договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12 квітня 2013 року №20136/S-1, укладеного між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Євроінвест", посвідченого 21 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №12501.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у справі №913/266/20(401/255/19) позов задоволено; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 21 серпня 2018 року за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року, укладений між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Євроінвест", посвідчений 21 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А та зареєстрований в реєстрі за №12501.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд не погодився з позицією позивачів щодо відсутності прав у ПАТ "Українська інноваційна компанія" на укладення спірного правочину з підстав того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Український інноваційний банк" є відмінними особами, та лише ПАТ "Укрінбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як іпотекодержатель мало право проводити будь - які операції з майном, що знаходиться у нього в іпотеці. Мотивуючи своє рішення Господарський суд Луганської області виходив з того, що рішенням Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі №913/266/20(910/1468/19) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №27/06/17-2 від 27 червня 2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Євроінвест" за кредитним договором №20136 від 12 квітня 2013 року, що виключає можливість набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Євроінвест" статусу іпотекодержателя за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року. При розгляді спору місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, оскільки: 1)відповідна постанова не є остаточною у вирішенні справи; 2)такі правові висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору.

Фізична особа ОСОБА_1 та фізична особа ОСОБА_2 з відповідним рішенням суду не погодились, звернулись з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину щодо підстав задоволення позовних вимог.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянти наголошують про надання судом першої інстанції неналежної правової оцінки обставинам справи та помилковості задоволення позову з підстав визнання у судовому порядку недійсним правочину щодо набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Євроінвест" прав кркдитора за кредитним договором №20136 від 12 квітня 2013 року, а не відсутності у Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" прав іпотекодержателя за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року у справі №913/266/20(401/255/19) клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено; строк на подання апеляційної скарги поновлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у справі № 913/266/20 (401/255/19); учасникам справи встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; призначено справу до розгляду на 12 липня 2021 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; зупинено дію рішення Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у справі № 913/266/20(401/255/19).

У судове засідання, яке відбулось 12 липня 2021 року, представники учасників судового процесу не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

12 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Форт 2" укладений кредитний договір №20136 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав товариству грошові кошти у сумі 800000,00 грн.

В якості забезпечення виконання основного зобов`язання за договором, 12 квітня 2013 року між ПАТ "Український інноваційний банк" та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №20136/S-1, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Звертаючись з позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вказують, що у грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Євроінвест" подало позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав укладення договору про відступлення права вимоги від 21 серпня 2018 року за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року.

Проте, позивачі зазначають, що укладений договір відступлення права вимоги не відповідає нормам чинного законодавства з огляду на таке.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних", і у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

23 червня 2016 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", і у банку розпочата процедура ліквідації із делегуванням повноважень ліквідатора банку уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивачі, посилаючись на приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначають, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку, керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; виключно Фонду надані повноваження щодо продажу майна банку, що ліквідується.

Крім того, позивачі звертають увагу, що відповідно до приписів статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації.

Таким чином, позивачі зазначають, що лише Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений повноваженнями органів управління банку, що ліквідується, в свою чергу, лише ПАТ "Укрінбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як іпотекодержатель мав право проводити будь - які операції з майном, що знаходиться у нього в іпотеці.

Для належного правонаступництва повинні існувати докази підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

За таких обставин, позивачі зазначають, що договір про відступлення права вимоги від 21 серпня 2018 року за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року є недійсним оскільки порушує норми чинного законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Форт 2" укладено кредитний договір №20136 відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії (далі -кредит) з лімітом заборгованості в розмірі 800000,00 грн на термін до 13 квітня 2015 року.

12 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель за договором) та ОСОБА_3 , який діє від імені неповнолітньої ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 (іпотекодавці за договором) укладено іпотечний договір №20136/S-1, відповідно до умов якого, іпотекою за договором забезпечується вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №20136 від 12 квітня 2013 року, укладеного між ТОВ "Форт 2" та іпотекодержателем, та додаткових угод до нього, укладених протягом строку дії кредитного договору.

Відповідно до кредитного договору іпотекодержатель при виконанні позичальником певних її умов надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з встановленням ліміту по кредитній лінії в сумі 800000,00 грн, на умовах, визначених кредитним договором, граничним терміном повернення - 13 квітня 2015 року а позичальник зобов`язується повернути іпотекодержателю до 13 квітня 2015 року кредит повністю та сплатити відсотки за його користуванням, комісію, а також пеню та штрафи, у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договором, а також забезпечує всі можливі збитки, понесені іпотекодержателем (п.1.1. договору).

Іпотекою за договором також забезпечуються вимоги щодо сплати позичальником інших платежів у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування позичальником збитків, понесених у зв`язку з невиконання (неналежним виконанням) ним зобов`язань за кредитним договором та іпотечним договором, а також забезпечуються вимоги, зазначені у п.3.1.4 та 3.2.3 іпотченого договору.

Віповідно до п.1.2 іпотекодавця з метою забезпечення виконання позичальником передбачених кредитним договором зобов`язань передають в іпотеку нерухоме майно,а саме житловий будинок , загальною площею 332,8 кв.м, житловою площею 143,7 кв.м, з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва в обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 543 кв.м, кадастровий номер 3510900000:50:124:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки складається з житлового будинку, загальною площею 332,8 кв.м, житловою площею 143,7 кв.м, з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 543 кв.м, кадастровий номер 3510900000:50:124:0003, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п.2.1. іпотечного договору).

Вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить: житловий будинок з надвірними будівлями - 1141171 грн 00 коп; земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 28122,00 грн(п.2.2. іпотечного договору).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності, а саме:

- ОСОБА_1 - 1/3 частина житлового будинку на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого 14.06.2001 приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Соломенко В.В., реєстр №1661, зареєстрованого Світловодським МБТІ 01.08.2001 під номером №2440-11, та державним реєстратором Юрченко О.В. РС Світловодського МРЮ Кіровоградської області 04.03.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №16699835109; та 1/3 частина земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії КР №061026, виданого Світловодською міською радою 13.02.2007, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за номером 332 та зареєстровано державним реєстратором Юрченко О.В. РС Світловодського МРЮ Кіровоградської області 12.04.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №6675935109.

- ОСОБА_2 - 2/3 частини житлового будинку на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого 14.06.2001 приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Соломенко В.В., реєстр №1661, зареєстрованого Світловодським МБТІ 01.08.2001 під номером №2440-11, та державним реєстратором Юрченко О.В. РС Світловодського МРЮ Кіровоградської області 04.03.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №16699835109; та 2/3 частини земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії КР №061026, виданого Світловодською міською радою 13.02.2007, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за номером 332 та зареєстровано державним реєстратором Юрченко О.В. РС Світловодського МРЮ Кіровоградської області 12.04.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №6675935109 (п.2.3. іпотечного договору).

21 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством " Українська інноваційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Євроінвест" укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №20136 від 12 квітня 2013 року, відповідно до якого у зв`язку з укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги №27/06/17-2 від 27 червня 2017 року, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю право вимоги за кредитним договором №20136 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12 квітня 2013 року зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є невід`ємною частиною, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно - виробнича фірма "Форт 2", код ЄДРПОУ 30702937 (п.1.1. договору про відступлення права вимоги), первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року, який укладений між ПАТ "Український інноваційний банк" та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідчений державним реєстратором Світловодської міської державної нотаріальної контори Москаленко Н.І. та зареєстрованого в реєстрі №1-535 зі всіма змінами та доповненнями, внесеними до нього (п.1.1. договору).

Право вимоги за договором іпотеки відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи (але не обмежуючись) право від свого імені продати предмет іпотеки будь - які особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; право набути у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку у будь - який спосіб, який не суперечить чинному законодавству України; право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; право звернути стягнення на предмет іпотеки звернувшись до компетентних органів з вимогою зареєструвати за новим іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки за наявності рішення суду будь - якої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за первісним іпотекодержателем; інші права і повноваження, які належать первісному іпотекодержателю за договором іпотеки (права вимоги) (п.1.2. договору).

Право вимоги за договором вважається відступленим в повному обсязі з моменту підписання договору, скріплення печатками сторін та його нотаріального посвідчення, а також складання та підписання сторонами акту прийому - передачі прав та документів у відповідності до вимог п.2.2.3 договору (п.3.1. договору).

Новий іпотекодержатель не здійснює на користь первісного іпотекодержателя будь - яких додаткових платежів за виключенням тих, що визначені договором про відступлення права вимоги №27/06/17-1 від 27 червня 2017 року (п. 4.1. договору).

Згідно положень статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 202, ч. 2 статті 203, ч. 1 статті 205, ч. 2 статті 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналізуючи зміст договору про відступлення права вимоги від 21 серпня 2018 року за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Фінансова компанія "Євроінвест" в розрізі викладених позивачами підстав, колегія суддів визнає їх обґрунтованими ураховуючи таке.

За змістом п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладені норми, колегія суддів зазначає, що предметом договору відступлення права вимоги може бути виключно дійсне та існуюче у первісного кредитора майнове право.

Тобто, укладаючи спірний договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки ПАТ "Українська інноваційна компанія" повинно було мати обсяг прав іпотекодержателя такого майна за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/5325/16 від 29 квітня 2016 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №826/5325/16 залишено без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову ОСОБА_4 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", ОСОБА_5 , про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України

14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20 лютого 2018 року по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 грудня 2017 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно - правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі статтями 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.

З огляду на викладене ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначає, що у даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника із збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва, і ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою.

Господарський суд Луганської області визнав таку позицію ПАТ "Українська інноваційна компанія" обґрунтованою, зазначивши, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним іпотекодержателем за вищезазначеним правочином.

Однак колегія суддів, погоджується з аргументами апелянтів та зазначає про безпідставне незастосування місцевим господарським судом при розгляді даного спору висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, де розглядалась виключна правова проблема, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах.

Вказане обґрунтовується таким.

У разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 Господарського кодексу України (далі ГК України)).

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України).

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу III Положення про заходи впливу.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків).

Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону України "Про національний банк України".

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України (далі також НБУ), спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону України "Про національний банк України").

Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків.

З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону України "Про національний банк України").

Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно гарантій незалежності Фонду. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь- яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом України "Про національний банк України".

Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про національний банк України" (частина третя статті 53 Закону України "Про національний банк України").

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво.

Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" так і пункту 2,4 глави 2 розділу III Положення про заходи впливу.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено.

Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.

Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку.

Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 3.1 глави 3 розділу III Положення про заходи впливу, ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Отже, незалежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства.

Відповідна вимога є обов`язковою незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.

Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.

Відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено.

Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін.

Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.

Ураховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", останнє не набуло прав банку.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, належним суб`єктом, уповноваженим представляти банк у спірних правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

При розгляді даного спору Господарський суду Луганської області необґрунтовано врахував висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року, не застостосувавши висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, який має перевагу при використанні правозастосовчої практики.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, необхідно розглядати як вирішення виключної правової проблеми, дослідження якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Такі висновки є актуальними незалежно від того, чи є постанова Великої палати Верховного Суду остаточною у вирішенні справи.

Не спростовують актуальність таких висновків й посилання суду першої інстанції на ухвалу Третьої колегії суддів Другої сенату Конституційного Суду України у справі № 3- 88/2020(175/20) від 03 червня 2020 року та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2144/16 від 25 листопада 2020 року, адже у них жодним чином не йдеться про нівелювання здійснених висновків Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що висновки у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року для даної справи мають значення не як преюдиція, а як правозастосування, що є не тотожним за своїм змістом. Суд першої інстанції відійшов від запропонованого правозастосування Великої Палати Верховного Суду без будь-якого обґрунтування такого відступлення по суті, обмежившись лише твердженням про неостаточність такої постанови.

Ураховуючи наведене колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є належними іпотекодержателем за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року, що свідчить про незаконність передання даною особою ТОВ "Фінансова компанія "Євроінвест" прав іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого 21 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №12501, а відтак і недійсність даного правочину.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з позицією апелянтів щодо правомірності задоволення позовних вимог виходячи з обставин, визначених позивача в обґрунтуванні позовної заяви щодо ненабуття Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" прав іпотекодержателя за іпотечним договором №20136/S-1 від 12 квітня 2013 року, а не визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №27/06/17-2 від 27 червня 2017 року, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Євроінвест" передано право кредитора за основним кредитним договором №20136 від 12 квітня 2013 року.

Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення позову, що викладений в резолютивній частині рішення є обґрунтованим, проте за мотивів, наведених у даній постанові. У зв`язку з цим апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у справі №913/266/20(401/255/19) зміні в мотивувальній частині щодо обґрунтування підстав задоволення позову у даній справі.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 , судові витрати понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню відповідачми в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у справі №913/266/20(401/255/19) щодо обґрунтування підстав задоволення позову у даній справі, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 10 лютого 2021 року у справі №913/266/20(401/255/19) залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404. ідентифікаційний номер 05839888) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 576,30 грн.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Євро-Тех-Інвест" (місцезнаходження: вул. Колекторна, буд. 38, кімната 25, м. Київ, 02121, ідентифікаційний номер 40340746) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 576,30 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13 липня 2021 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін