ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Справа № 903/47/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут"

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 30.03.21р. суддею Гарбар І. О. о 11:39 год. у м.Луцьку, повний текст складено 31.03.21р.

у справі № 903/47/21

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

- Міністерства охорони здоров`я України,

- Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",

- Західного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут"

про стягнення 73978,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 позов Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" про стягнення 73978,15грн. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на користь Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" 73978,15грн..

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на користь Волинської обласної прокуратури 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п.2 ч.4 ст.36 вказаного Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту ч.1 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Поряд з цим відповідно до Положення про Державну службу статистики України (далі - Держстат України), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014р. №481, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень. Утім перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним;

- вказує на те, що сторони договору мали право вносити зміни до договору декілька разів, при цьому збільшувати ціну товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін. Спірні додаткові угоди були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства, постачання природного газу здійснювалося за середньо ринковими цінами, що відповідало як інтересам споживача, так і інтересам постачальника. На підтвердження зміни ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку споживачу були направлені листи ДП "Держзовнішінформ" від 26.03.2018р. №232/20 та від 07.08.2018р. №232/29, листи Рівненської торгово-промислової палати від 13.09.2018р. №56.07/405 та від 02.11.2018р., лист Івано-Франківської торгово-промислової палати від 28.09.2018р. №В-612, лист Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018р. №19-09/286;

- зазначає, що чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку органів, установ, організацій, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, так само і не встановлено якусь певну форму фіксації коливання ціни товару на ринку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019р. у справі №915/1868/18. Саме усі ці документи в комплексі і свідчать про коливання ціни на ринку, відсутність якоїсь усталеної ціни на газовому ринку України;

- також, не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення додаткових угод №6-11 прямо суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки при їх укладенні додержання вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% не дотримано, при укладені додаткової угоди №6 від 04.06.2018р. ціна збільшена на 61,2%, при укладені додаткової угоди №7 від 06.08.2018р. ціна збільшена на 64%, при укладені додаткової угоди №8 від 24.09.2018р. ціна збільшена на 80,4%, при укладені додаткової угоди №9 від 25.09.2018р. ціна збільшена на 95,4%, при укладені додаткової угоди №10 від 04.10.2018р. ціна збільшена на 113,2%. Додатковою угодою №11 ціна зменшена, однак ціна на природний газ була збільшена на 95,5%;

- крім того, не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що додаткові угоди №1-11 до договору укладені всупереч вимогам ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", дані правочини є нікчемними, а тому, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. При цьому суд послався на висновок щодо нікчемності додаткових угод, викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019р. №916/3156/17. Однак суд першої інстанції безпідставно погодився з висновком прокурора про нікчемність додаткових угод №1 від 19.03.2018р., №2 від №3 від 21.03.2018р., №4 від 22.03.2018р., №5 від 23.03.2018р., №6 від 04.06.2018р., №7 від 06.08.2018р., №8 від 24.09.2018р., №9 від 25.09.2018р., №10 від 04.10.2018р., №11 від 17.12.2018р. до договору №41АВУЬг362-18 від 14.03.2018, укладення кожної з яких в розумінні ст.202 ЦК України було окремим правочином. Суд першої інстанції задоволив позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Волиньгаз Збут" на користь ДП "Волинський ОЛЦ МОЗ України" 73 978,12грн. на підставі помилкового висновку про нікчемність додаткових угод до договору.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/47/21/2662/21 від 22.04.2021р. матеріали справи №903/47/21 витребувано з Господарського суду Волинської області.

29.04.2021р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли справи №903/47/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.21р. у справі №903/47/21, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Також, запропоновано учасникам справи подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.05.2021р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" надійшло клопотання від 07.05.2021р. №VLz-CK-2940, в якому просить зупинити провадження у справі №903/47/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/491/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2021р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" про зупинення провадження у справі №903/47/21, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/491/19. Також, зобов`язано учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №927/491/19.

19.05.2021р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від виконувача обов`язків першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 - без змін.

07.07.2021р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від виконувача обов`язків заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшло клопотання в якому просить поновити провадження у справі №903/47/21, оскільки об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.06.2021р. закінчено касаційний перегляд у справі №927/491/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21.

Позивачі не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів, яке розміщено на веб - порталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro" UА-2018-02-02-000419-а, замовником є Державна установа "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", предмет закупівлі - газове паливо (природний газ) в кількості 35457м.куб., строк поставки до 31.12.2018р.. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі 391943,10грн.. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 10.02.2018р. 09:00год.. Дата та час розкриття тендерних пропозицій 20.02.2018р. 13:23год., після завершення електронного аукціону (а.с.23, т1).

Зокрема, учасниками вказаних торгів зареєструвалися: ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" з попередньою пропозицією 312 730,74грн. (остаточна пропозиція 249020,00грн); ТОВ "Волиньгаз Збут" з попередньою пропозицією 380 221,01грн. (остаточна пропозиція 249021,11грн.), ТОВ "ВТП ЕНЕРДЖІ" з попередньою пропозицією 342514,62грн. (остаточна пропозиція 310603,32грн.) (а.с.24. т.1).

Так, за результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" з пропозицією 249 020,00грн., однак тендерним комітетом ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" 03.03.2018р. відхилено тендерну пропозицію ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" у зв`язку з надходженням відмови вказаного товариства від укладення договору.

Надалі, найбільш економічно вигідною пропозицією за ціною визначено пропозицію учасника ТОВ "Волиньгаз Збут" із вартістю 249 021,11грн., тобто з ціною за природний газ по 7023,19грн за 1 тис. куб.м..

В подальшому, 14.03.2018р. між ТОВ "Волиньгаз збут" (постачальник) та Державною установою "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (споживач) укладено договір №41АВVLz362-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ за визначеним предметом закупівлі (ДК 021:2015:09120000-6), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу, що визначені договором (а.с.29-32, т.1).

Відповідно до п.1.2 договору, річний плановий обсяг постачання газу - 35,457тис.куб.м.

Пунктами 3.2 - 3.3 договору узгоджено, що ціна газу становить -5852,66грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1170,53грн., всього з ПДВ - 7023, 19грн.. Ціна, зазначена в п.3.2 договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Згідно до п.3.6 договору, загальна сума договору складається із місячних платежів сум вартості газу поставленого споживачеві і складає 249 021,11грн., в тому числі ПДВ 41503,52грн..

У відповідності до п.11.5 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Надалі, сторонами даного договору укладено додаткову угоду №1 від 19.03.2018 (а.с.33, т.1), якою збільшено ціну газу до 7725,19грн. за 1 тис.куб.м. газу.

Аналогічні додаткові угоди в частині збільшення ціни газу сторонами укладено:

- від 20.03.2018р. - до 8497,69грн. (додаткова угода №2, а.с.34, т.1);

- від 21.03.2018р. - до 9347,39грн. (додаткова угода №3, а.с.35, т.1);

- від 22.03.2018р. - до 10282,09грн. (додаткова угода №4, а.с.36, т.1);

- від 23.03.2018р. - до 10723,44грн. (додаткова угода №5, а.с.37, т.1);

- від 04.06.2018р. - до 11323,44грн. (додаткова угода №6, а.с.38, т.1);

- від 06.08.2018р. - до 11523,84грн. (додаткова угода №7, а.с.39, т.1);

- від 24.09.2018р. - до 12676,20грн. (додаткова угода №8, а.с.40, т.1);

- від 25.09.2018р. - до 13723,44грн. (додаткова угода №9, а.с.41, т.1);

- від 04.10.2018р. - до 14973,24грн. (додаткова угода №10, а.с.42, т.1);

та зменшення ціни газу;

- від 17.12.2018р. - до 13734,12грн. (додаткова угода №11, а.с.43).

Також, додатковою угодою №12 від 21.12.2018р. внесено зміни до договору № 41ABVLz362-18 від 14.03.2018р., а саме викладено п.3.6 у новій редакції - Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві і становить 184 164,28грн..

Тобто, до договору № 41 ABVLz3 62-18 від 14.03.2018р. у період його виконання 10 разів вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення та 1 раз в сторону зменшення.

За вказаних обставин, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" про стягнення 73978,15грн..

Обґрунтовуючи позовну заяву, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури посилається на те, що відповідно до ст.37 Закону України "Про публічні закупівлі", ч.2 ст.215 ЦК України додаткові угоди №1 від 19.03.2018р., №2 від 20.03.2018р., №3 від 21.03.2018р., №4 від 22.03.2018р., №5 від 23.03.2018р., №6 від 04.06.2018р., №7 від 06.08.2018р., №8 від 24.09.2018р., №9 від 25.09.2018р., №10 від 04.10.201р.8, №11 від 17.12.2018 до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р. є нікчемними, а отже, недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вважає, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно.

26.01.2020 заступником керівника Луцької місцевої прокуратури подано до Господарського суду Волинської області уточнену позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

12.02.2021р. Західним офісом Держаудитслужби подано до Господарського суду Волинської області пояснення, в якому просить суд не залучати Західний офіс Держаудитслужби як позивача у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" 15.02.2021р. подало до Господарського суду Волинської області відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

23.02.2021р. представником відповідача подано до Господарського суду Волинської області клопотання, в якому просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Протокольною ухвалою від 23.02.2021р. Господарський суд Волинської області відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні.

22.02.2021р. заступник керівника обласної прокуратури надіслав на адресу Господарського суду Волинської області відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 16.03.2021р. Господарський суд Волинської області закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про заміну учасника справи, а саме просить замінити Луцьку місцеву прокуратуру на правонаступника Луцьку окружну прокуратуру.

Протокольною ухвалою від 30.03.2021р. Господарський суд Волинської області замінив учасника справи, а саме Луцьку місцеву прокуратуру на правонаступника Луцьку окружну прокуратуру у відповідності до ст.52 ГПК України.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно оголошення про проведення відкритих торгів, яке розміщено на веб - порталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro" UА-2018-02-02-000419-а, замовником є Державна установа "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", предмет закупівлі - газове паливо (природний газ) в кількості 35457м.куб., строк поставки до 31.12.2018р.. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі 391943,10грн.. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 10.02.2018р. 09:00год.. Дата та час розкриття тендерних пропозицій 20.02.2018р. 13:23год., після завершення електронного аукціону.

14.03.2018р. між ТОВ "Волиньгаз збут" (постачальник) та Державною установою "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (споживач) укладено договір №41АВVLz362-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ за визначеним предметом закупівлі (ДК 021:2015:09120000-6), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу, що визначені договором (а.с.29-32, т.1).

Згідно договору №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р. сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах.

Водночас, відповідно до п.3.2 - 3.3 договору узгоджено, що ціна газу становить - 5852,66грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1170,53грн., всього з ПДВ - 7023,19грн.. Ціна, зазначена в п.3.2 договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Згідно до п.3.6 договору, загальна сума договору складається із місячних платежів сум вартості газу поставленого споживачеві і складає 249 021,11грн., в тому числі ПДВ 41503,52грн..

У відповідності до п.11.5 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

В подальшому, сторонами даного договору укладено додаткову угоду №1 від 19.03.2018р. (а.с.33, т.1), якою збільшено ціну газу до 7725,19грн. за 1 тис.куб.м. газу.

Аналогічні додаткові угоди в частині збільшення ціни газу сторонами укладено:

- від 20.03.2018р. - до 8497,69грн. (додаткова угода №2, а.с.34, т.1);

- від 21.03.2018р. - до 9347,39грн. (додаткова угода №3, а.с.35, т.1);

- від 22.03.2018р. - до 10282,09грн. (додаткова угода №4, а.с.36, т.1);

- від 23.03.2018р. - до 10723,44грн. (додаткова угода №5, а.с.37, т.1);

- від 04.06.2018р. - до 11323,44грн. (додаткова угода №6, а.с.38, т.1);

- від 06.08.2018р. - до 11523,84грн. (додаткова угода №7, а.с.39, т.1);

- від 24.09.2018р. - до 12676,20грн. (додаткова угода №8, а.с.40, т.1);

- від 25.09.2018р. - до 13723,44грн. (додаткова угода №9, а.с.41, т.1);

- від 04.10.2018р. - до 14973,24грн. (додаткова угода №10, а.с.42, т.1);

та зменшення ціни газу;

- від 17.12.2018р. - до 13734,12грн. (додаткова угода №11, а.с.43).

Додатковою угодою №12 від 21.12.2018р. внесено зміни до договору №41ABVLz362-18 від 14.03.2018р., а саме викладено п.3.6 у новій редакції - Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві і становить 184 164,28грн..

Отже, до договору № 41 ABVLz3 62-18 від 14.03.2018р. у період його виконання 10 разів вносились зміни вартості одиниці газового палива в сторону збільшення та 1 раз в сторону зменшення.

Частиною 5 ст.180 ГК України встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.1, 2 ст.632 ЦК України).

У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору, встановленої ст.629 ЦК України.

В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018р. у справі №904/8354/16.

Згідно ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі").

Аналогічна підстава для внесення змін до договору узгоджена сторонами у п.11.5 договору постачання природного газу від 14.03.2018р. №41АВVLz362-18.

Водночас, аналізуючи вказані положення Закону України "Про публічні закупівлі" слід дійти висновку, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст.651) та Господарського кодексу України (ст.188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №916/1491/17.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю визначено, що згідно з п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п.2 ч.4 ст.36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.

З огляду на викладене, сторони у випадку коливання ціни на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10%, з урахуванням попередніх змін. Однак, у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, договір постачання природного газу було укладено 14.03.2018р., а вже 19.03.2018р., 20.03.2018р., 21.03.2018р., 22.03.2018р., 23.03.2018р. було укладено додаткові угоди №1-5 до нього.

Судом встановлено, що додаткові угоди №1-5 укладено на підставі одного і того листа Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018р., який не встановлює наявності факту коливання ціни на газ в період між 14.03.2018р. та 19.03.2018р., 20.03.2018р., 21.03.2018р., 22.03.2018р., 23.03.2018р..

Також, стосовно укладення додаткових угод №6-11, колегія суддів зазначає, що укладення таких угод прямо суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки додержання вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків не дотримано.

Зокрема, при укладені додаткової угоди №6 від 04.06.2018р. ціна збільшена на 61,2%, при укладені додаткової угоди №7 від 06.08.2018р. ціна збільшена на 64%, при укладені додаткової угоди №8 від 24.09.2018р. ціна збільшена на 80,4%, при укладені додаткової угоди №9 від 25.09.2018р. ціна збільшена на 95,4%, при укладені додаткової угоди №10 від 04.10.2018р. ціна збільшена на 113,2%. Додатковою угодою №11 ціна зменшена, однак ціна на природний газ була збільшена на 95,5%.

При цьому, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Відповідно до роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження підвищення збільшення ціни газу долучено прейскурант на природний газ з 01.01.2018р., з 01.02.2018р., з 01.03.2018р. по 31.03.20018р., з 01.06.2018р., з 01.08.2018р., з 01.09.2018р., з 01.10.2018р., з 01.12.2018р. (а.с.101-108, т.1).

Відповідно до листа Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018р. №19-02/286 (а.с.115, т.1) на запит від 02.03.2017р. директора ТОВ "Львівгаз збут" встановлено, що за результатами пошуку інформації щодо рівнів цін по продажу газу обласними газопостачальними товариствами (ТОВ "Чернівцігаз збут", ТОВ "Закарпаттягаз збут", ТОВ "Волиньгаз збут", ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", ТОВ "Житомиргаз збут", ТОВ "Сумигаз збут", ТОВ "Івано-Франківськгаз збут", ДП "Газпостач", ПАТ "Тернопільміськгаз") для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на березень 2018 року становить від 9515,88грн. до 11438,52грн./тис. куб.м, з ПДВ.

ДП "Держзовнішінформ" листом від 23.06.2018р. (а.с.109, т.1) на запит ТОВ "Волиньгаз збут" від 20.06.2018р. зазначає, що природний газ не відноситься до предмету постійного моніторингу, який здійснює ДП "Держзовнішінформ", тому інформація збиралась шляхом опитування газопостачальних підприємств України. Згідно з інформацією ПАТ НАК "Нафтогаз України", рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів на території України за 1000 куб.м, складав: травень 2018 року - 9250,00грн. - 10700,40грн., червень 2018 року - 9541,00грн. - 11350,00грн..

З листа ДП "Держзовнішінформ" від 07.08.2018р. (а.с.110, т.1) на запит ТОВ "Волиньгаз збут" від 02.08.2018р. вбачається, що природний газ не відноситься до предмету постійного моніторингу, який здійснює ДП "Держзовнішінформ", тому інформація збиралась шляхом опитування газопостачальних підприємств України. Згідно з інформацією ПАТ НАК "Нафтогаз України", рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів на території України за 1000куб.м, складав: липень 2018 року - 9650,00грн. - 11350,00грн, серпень 2018 року - 10050,00грн. - 11500,80грн..

Рівненська торгово-промислова палата листом від 13.09.2018р. №56.07/405 (а.с.111, т.1) на запит від 05.09.2018р. директора ТОВ "Волиньгаз збут" повідомила, що за інформацією отриманою із офіційних сайтів суб`єктів господарювання, (ТОВ "Волиньгаз збут", TOB "Вінницягаз збут", ТОВ "Рівнегаз збут", ТОВ "Кременчукгаз-постачання", ТОВ "Азовгаз", ТОВ "Укртрансгазресурс", ДП "Газпостач", ТОВ "Укрістгаз") відносно прейскуранту цін на природній газ для потреб не побутових споживачів з ПДВ за вересень становить 10920,00грн. - 13790,28грн. за 1000 куб.м..

Як вбачається з листа Івано-Франківська торгово-промислової палати (а.с.112-113, т.1) на замовлення ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" у фактографічній довідці №В-612 від 28.09.2018р. від 27.09.2018р. вказує, що згідно даних джерел інформації ПАТ НАК "Нафтогаз України" вартість природного газу для постачальників для подальшої реалізації газу установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів, промисловим споживачам на вересень 2018 року за 1000 куб.м. становить 14586,00грн..

Рівненська торгово-промислова палата листом від 02.11.2018р. №56.03/480 (а.с.114, т.1) на запит від 01.11.2018р. директора ТОВ "Волиньгаз збут" повідомила, що за інформацією отриманою із офіційних сайтів суб`єктів господарювання, (ТОВ "Волиньгаз збут", ТОВ "Вінницягаз збут", ТОВ "Рівнегаз збут", ТОВ "Кременчукгаз-постачання", ТОВ "Азовгаз", ТОВ "Укртрансгазресурс", ДП "Газпостач", ТОВ "Укрістгаз") відносно прейскуранту цін в період жовтня 2018 року на природній газ для потреб не побутових споживачів становить 14340,00грн. - 15315,00грн. за 1000 куб.м..

З огляду на викладене вище, слід дійти висновку, що на час укладання договору №41ABVLz362-18 від 14.03.2018р., ТОВ "Волиньгаз збут", володів інформацією про ціни на ринку природного газу.

Слід зазначити, що додаткові угоди № 1-5 укладено на підставі одного і того листа Львівської торгово-промислової палати від 14.03.2018р., який не встановлює наявності факту коливання ціни на газ в період між 14.03.2018р. та 19.03.2018р., 20.03.2018р., 21.03.2018р., 22.03.2018р., 23.03.2018р..

Отже, вищевказаний лист не містить відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2. ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно відомостей, розміщених на офіційному сайті НАК "Нафтогаз України" (http://www.naftogaz.com), ціна на природний газ, який використовують промислові споживачі та інші суб`єкти господарської діяльності, для потреб, що не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, за умови оплати після періоду (календарний місяць) поставки газу, становила:

- з 01.01.2018р. - 10 732,80грн. за 1000куб.м.;

- з 01.02.2018р. - 10 141,20грн. за 1000куб.м.;

- з 01.03.2018р. - 8 889,60грн. за 1000куб.м.;

- з 01.06.2018р. - 10 893,60грн. за 1000куб.м.;

- з 01.08.2018р. - 11 083,20грн. за 1000куб.м.;

- з 01.09.2018р. - 13 338,00грн. за 1000куб.м.;

- з 01.10.2018р. - 14 586,00грн. за 1000куб.м.;

- з 01.12.2018р. - 12 180,00грн. за 1000куб.м..

З огляду на викладене, згідно інформації, яка розміщена на офіційному сайті НАК "Нафтогаз України", можна прийти до висновку, що коливання цін на ринку природного газу у період укладення додаткових угод №1-5 відбувалось.

Також, як свідчить інформація ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" постачання газу розпочалось з 19.03.2018р., відповідно до актів приймання передачі від 19.03.2018р. №В0300003935 споживач прийняв 0,80тис.куб.м., №В0300003361 споживач прийняв 0,015тис.куб.м., №В0300003196 споживач прийняв 1,345тис.куб.м., №В0300002967 споживач прийняв 0,67тис.куб.м. (а.с.45-46, т.1), однак оплата відбулася лише після укладення додаткової угоди №5, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.03.2018р. №404, 403, 405, 406, 272 (а.с.71-73, т.1), тобто після того, як сторонами п`ять разів збільшено ціну газу на 10% щоразу.

Стосовно правомірності укладення додаткових угод №6-11, колегія суддів зазначає, що укладення таких угод прямо суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки додержання вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% не дотримано, так при укладені додаткової угоди №6 від 04.06.2018р. ціна збільшена на 61,2%, при укладені додаткової угоди №7 від 06.08.2018р. ціна збільшена на 64%, при укладені додаткової угоди №8 від 24.09.2018р. ціна збільшена на 80,4%, при укладені додаткової угоди №9 від 25.09.2018р. ціна збільшена на 95,4%, при укладені додаткової угоди №10 від 04.10.2018р. ціна збільшена на 113,2%. Додатковою угодою №11 ціна зменшена, однак ціна на природний газ була збільшена на 95,5%.

Отже, враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що вказані вище факти безумовно свідчать про недодержання сторонами вимог чинного законодавства України при укладені додаткових угод №1-11 до договору №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Так, додаткова угода №6 від 04.06.2018р. укладена на підставі листа ДП "Держзовнішінформ" від 23.06.2018р.. Тобто, вказану додаткову угоду укладено за відсутності будь-якого документа, що є підставою для її укладання.

Також, аналогічний випадок при укладенні додаткової угоди №7 від 06.08.2018р., яка укладена на підставі листа ДП "Держзовнішінформ" від 07.08.2018р..

Інформація наведена в листах Рівненської торгово-промислової палати від 13.09.2018р. №56.07/405 та від 02.11.2018р. №56.03/480, Івано-Франківської торгово-промислової палати від 28.09.2018р. №В-612 отримана шляхом моніторингу сайтів газопостачальних товариств та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін товару на внутрішньому ринку України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2019р. у справі №907/788/18 про визнання недійсними додаткових угод, залишеним в силі постановою Верховного суду від 23.01.2020р. без змін, позовні вимоги задоволено. Як вбачається з тексту відповідних судових рішень у вказаній справі, відповідачем на підтвердження обґрунтування внесення змін в договір також були надані довідки торгово-промислових палат, проте, як слушно зауважив суд, вони лише констатують рівень цін згідно з прейскурантом НАК "Нафтогаз України" та рівень загальних ринкових цін на газове паливо та не є доказом на підтвердження коливання ціни на товар на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №915/346/18, від 12.02.2020р. у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019р. у справі №912/898/18, від 25.06.2019р. у справі №913/308/18 та від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає випадки недійсності договору про закупівлю, та передбачає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч.4 ст.36 цього Закону.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи вище викладене в сукупності, а також з огляду на те, що додаткові угоди №1-11 до договору укладені всупереч вимогам ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", дані правочини є нікчемними, а тому, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Висновок щодо нікчемності додаткових угод викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019р. №916/3156/17, від 03.12.2020р. у справі №909/703/19, від 21.05.2020р. у справі №920/551/19, від 09.07.2019р. у справі №910/17258/17, зокрема, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Аналогічні висновки викладені також у постанові об`єднаної палати касаційного господарського суду від 18.06.2021р. у справі №927/491/19.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

За приписами ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, оскільки, вищезазначені додаткові угоди є нікчемними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р., а саме 7023,19грн. за 1 тис.м.куб. природного газу.

Таким чином, за період з 19.03.2018р. по 04.06.2018р. споживання газу ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" склало 9,223 тис.куб.м., вартість якого розрахована за наступною формулою:

10723,44грн.*9,223 -98 902,28грн., де:

10723,44грн. - ціна за додатковою угодою №5 від 23.03.2018р.;

9,223 куб.м. - об`єм спожитого газу за договором №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Сума коштів, яку переплатили за період з 19.03.2018р. по 04.06.2018р. становить 34127,40грн. = 98 902,28грн. - 64 774,88грн., де:

98 902,28грн. - вартість за додатковою угодою №5 від 23.03.2018грн. (яка діяла з 19.03.2018р. по 31.05.2018р.),

64 774,88грн. - вартість у разі закупівлі по 7023,19грн.*9,223=64774,88грн..

За період часу з 04.06.2018р. по 06.08.2018р. споживання газу ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" склало 0,394 тис куб м., вартість якого розрахована за наступною формулою:

11323,44грн.*0,394=4461,44грн., де:

11323,44грн. - ціна за додатковою угодою №6 від 04.06.2018грн.;

0,394 - куб.м. - об`єм спожитого газу за договором № 41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Тому, сума коштів, яку переплатили за період з 04.06.2018р. по 06.08.2018р. становить 1694,30грн. = 4461,44грн. - 2767,14грн., де:

4461,44грн. - вартість за додатковою угодою №6 від 04.06.2018р. 2767,14грн. - вартість у разі закупівлі по 7023,19грн.*0,394.

За період часу з 06.08.2018р. по 25.09.2018р. споживання газу ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" склало 0,113 тис.куб.м., вартість якого розрахована за наступною формулою:

11523,84грн.*0,113=1302,19грн., де:

11523,84грн. - ціна за додатковою угодою №7 від 06.08.2018р. 0,113 - куб.м. - об`єм спожитого газу за договором №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Сума коштів, яку переплатили за період з 06.08.2018р. по 25.09.2018р. становить 508,57грн. =1302,19грн. - 793,62грн., де:

1302,19грн. - вартість за додатковою угодою №7 від 06.08.2018р. 793,62грн. - вартість у разі закупівлі по 7023,19грн. * 0,113.

За період часу з 25.09.2018р. по 04.10.2018р. споживання газу ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" склало 0,173куб.м., вартість якого розрахована за наступною формулою:

13723,44грн.*0,173=2374,16грн., де

13723,44грн. - ціна за додатковою угодою №9 від 25.09.2018р.,

0,173 куб.м. - об`єм спожитого газу за договором №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Сума коштів, яку переплатили за період з 25.09.2018р. по 04.10.2018р. становить 1159,15грн. = 2374,16грн. - 1215,01грн., де:

2374,16грн. - вартість за додатковою угодою №9 від 25.09.2018р. 1215,01грн. - вартість у разі закупівлі по 7023,19грн.*0,173.

За період часу з 04.10.2018р. по 17.12.2018р. споживання газу ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" склало 3,776 тис куб м., вартість якого розрахована за наступною формулою:

14973,24грн.*3,776 = 56538,95грн., де

14973,24грн. - ціна за додатковою угодою №10 від 04.10.2018р.,

3,776 куб.м. - об`єм спожитого газу за договором №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Сума коштів, яку переплатили за період з 25.09.2018р. по 04.10.2018р. становить 30019,39грн. = 56538,95грн. - 26519,56грн., де:

56538,95грн. - вартість за додатковою угодою №10 від 04.10.2018р. 26519,56грн. - вартість у разі закупівлі по 7023,19грн.*3,776.

Споживання газу з 17.12.2018р. ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" склало 0,964тис.куб.м., вартість якого розрахована за наступною формулою:

13734,12грн.*0,964=13239,70грн., де:

13734,12грн. - ціна за додатковою угодою № 11 від 17.12.2018р.,

0,964 куб.м. - об`єм спожитого газу за договором №41АВVLz362-18 від 14.03.2018р..

Сума коштів, яку переплатили за споживання 0,964 куб.м. становить 6469,34грн. = 13239,70грн. - 6770,36грн., де:

13239,70грн. - вартість за додатковою угодою №11 від 17.12.2018р. 6770,36грн.- вартість у разі закупівлі по 7023,19грн.*0,964.

Отже, за результатами виконання вказаного правочину відповідач внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав 73 978,15грн. = (34 127,40грн. +1694,30грн. +508,57грн. + 1159,15грн. + 30019,39грн. +6469,34грн.), що свідчить про неналежне виконання умов договору та безпідставне отримання вказаних коштів за нікчемними угодами.

Водночас, я к свідчать матеріали справи, за отриманий від відповідача природний газ позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов`язань щодо постачання ДУ "ВОЛЦ МОЗ України" природного газу, ТОВ "Волиньгаз збут" безпідставно отримало в результаті укладених нікчемних угод, які не тягнуть за собою правових наслідків, 73 978,15грн., однак газу на вказану суму не поставило, а тому отримані кошти підлягають поверненню.

Стосовно доводів відповідача про відсутність підстав звернення заступника керівника луцької окружної прокуратури в особі Міністерства охорони здоров`я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Західного офісу Держаудитслужби, оскільки вони можуть самостійно здійснювати захист своїх інтересів у суді, слід зазначити, що вони є безпідставними, оскільки вирішення судом питання наявності у прокурора повноважень для звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Західного офісу Держаудитслужби у цій справі не суперечить правовому висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 (провадження №12-72гс-19), згідно з яким сам факт не звернення до суду Міністерства охорони здоров`я України, Державної установи "Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Західного офісу Держаудитслужби з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані позивачі неналежно виконують свої повноваження щодо повернення безпідставно виплачених грошових бюджетних коштів, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії", заява №42454/02, п.35).

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020р..

Також, заперечення Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, зазначені у поясненні від 12.02.2021р., не прийнято судом, оскільки згідно п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016р., Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підп.2, 3, абз.3 п.п.9 п.4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Підпунктом 20 п.6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п.7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (ст.1 даного Закону).

Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно п.п.8, 11 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Абзацом 6 п.3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550, орган державного фінансового контролю - Держаудитслужба, її міжрегіональні територіальні органи.

У відповідності до абз.3, 4 п.50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Також, зазначеним Порядком передбачено особливості ревізії місцевого бюджету. Так, відповідно до п.54 Порядку до проведення ревізії місцевого бюджету органи державного фінансового контролю можуть залучати інші органи державної влади в установленому законодавством порядку.

Результати ревізії місцевого бюджету відображаються у зведеній довідці, яка формується на підставі актів ревізій та інших матеріалів, оформлених за результатами контрольних заходів (п.55 Порядку).

З огляду на викладене, здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Як вбачається з матеріалів справи, що попередньо прокурор звертався до Держаудитслужби з приводу виявлених порушень та належного реагування, однак із змісту відповідей останнього (а.с.127-128, т.1) вбачається відсутність наміру вживати необхідні дії для виявлення та усунення порушень законодавства.

Відносно доводів відповідача, що прокурор не обґрунтував розумності строку упродовж якого компетентні органи не звертались до суду із позовом, слід зазначити наступне.

Зокрема, договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів між ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ у країни" та ТОВ "Волиньгаз збут" укладено ще 14.03.2018р..

Нікчемні додаткові угоди укладались у |період часу з 19.03.2018р. по 17.12.2018р., внаслідок чого ДУ "Волинський ОДЦ МОЗ України" фактично отримав менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Позивачі з часу укладення нікчемних додаткових угод з березня 2018 року по даний момент не звернулись до суду про стягнення вказаної суми коштів.

Місцевою прокуратурою на адресу Міністерства охорони здоров`я України скеровано листи від 08.07.2020р. №03.33-63-4993-вих-20, від 06.10.2020р. №33-7198вих-20 щодо необхідності судового захисту інтересів держави.

Листом від 14.09.2020р. №14-13/27244/2-20 Міністерство охорони здоров`я України повідомило про відсутність повноважень щодо визначення розміру збитків завданих підприємствам, в установах та організаціях, що належать до сфери управління МОЗ України, а [також, що юридична служба підприємства організовує претензійну та позов ту роботу самостійно, тому захист прав та інтересів ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" має здійснюватись установою самостійно.

Крім того, на адресу ДУ "Волинський ОЛЦ ЙОЗ України" скеровувались запити щодо вжиття заходів задля усунення порушень вимог чинного законодавства.

Листом від 28.05.2020р. №2/3893 ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" зазначила, що немає можливості звернутись до суду з відповідною позовною заявою у зв`язку з відсутністю фінансування.

В подальшому листом від 07.10.2020р. за №2/17918 ДУ "Волинський ОЛЦ МОЗ України" повідомила, що не заперечує щодо представлення її установи в суді у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити належний захист таких інтересів.

Також, місцева прокуратура про виявленні порушення законодавства інформувала Західний офіс Держаудитслужби листом від 23.11.2020р. №33- 8112вих-20.

Крім того, у своїй відповіді від 03.12.2020р. №13103-13-17/3994-2020 управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зазначило про те, що офіс не наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду поза межами державного фінансового контролю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прокурором обґрунтовано та в межах розумного строку подано позов, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові №912/2385/18.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. у справі №903/47/21 - без змін.

2. Справу №903/47/21 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "15" липня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.