ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р. Справа №914/2804/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.,

СуддівМатущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Борщ І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача адвокат Корнієнко Л.В. (довіреність №21/8 від 11.06.2021);

від відповідача-1 не з`явився;

від відповідача-2 не з`явився;

від відповідача-3 адвокат Слуцька Н.С. (довіреність від 23.11.2020);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «-Аларіт-» від 11.05.2021 (вх. суду від 19.05.2021 №01-05/1768/21)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2021, повний текст рішення складено 16.04.2021, (суддя Запотічняк О.Д., м. Львів)

у справі №914/2804/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», м. Київ

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», м. Київ,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «-Еліт Буд-», м. Київ,

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «-Аларіт-», м. Київ,

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна

застосування наслідків недійсності правочину,

та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

27.10.2020 у Господарський суд Львівської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (далі по тексту ТОВ «Інвестохіллс Веста») з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.12.2020) (а.с.4-8,т.3) до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі по тексту ПАТ «Український професійний банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «-Еліт Буд-» (далі по тексту ТОВ «-Еліт Буд-») та Товариства з обмеженою відповідальністю «-Аларіт-» (далі по тексту ТОВ «-Аларіт-») про:

1)визнання недійсним договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «-ЕЛІТ БУД-», посвідченого Смоляніновою О.Я., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером №1607 від 28.05.2015;

2)застосування наслідків недійсності цього договору шляхом скасування запису про право власності: 9839466, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 505262946101, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21666573 від 28.05.2015 15:02:08, приватний нотаріус Смолянінова Олена Ярославівна, Київський міський нотаріальний округ, що зареєстроване за ТОВ «-ЕЛІТ БУД-», розмір частки якого складає 5/6 на підставі договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1607;

3)визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609, який укладений ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «-Аларіт-»;

4)застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609, який укладений ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «-Аларіт -» шляхом скасування запису про право власності: 9844011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 505262946101, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21675601 від 28.05.2015р. 17:08:36, приватний нотаріус Смолянінова Олена Ярославівна, Київський міський нотаріальний округ, що зареєстроване за ТОВ «-АЛАРІТ-», розмір частки якого складає 1/6 на підставі договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1609;

5)визнання права власності за ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» на об`єкт нерухомого майна, а саме на будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: Насосна станція, загальною площею 207,3 кв.м.; Будівля ЦРП, загальною площею 240,8 кв.м.; Градирня, загальною площею 223,6 кв.м.; Склад для електротранспорту (Літера У) загальною площею 1766,8 кв.м.; Локомотивне депо, загальною площею 235,5 кв.м.; Дільниця ремонту транспортних засобів, загальною площею 386,1 кв.м.; Залізнична вага, загальною площею 14,7 кв.м.; Будівля теплопункту, загальною площею 25,5 кв.м.; Споруда волочильної дільниці з прибудовою (Літера А7-1) загальною площею 1090,0 кв.м.; Будівля над скважиною 1 (майстерня), загальною площею 123,7 кв.м.; Будівля над скважиною 2 (конденсат), загальною площею 91,5 кв.м.; Будівля гол. підстанції (адм.прим.) (Літера А8-2), загальною площею 216,1 кв.м.; Склад арочний МОЦ, загальною площею 298,3 кв.м.; Склад №70, загальною площею 309,9 кв.м.; Склад №88, загальною площею 2518,7 кв.м.; Склад №84, загальною площею 520,8 кв.м.; Пожежне депо, загальною площею 527,8 кв.м.; Будівля відділу збуту, загальною площею 532,8 кв.м.; Приміщення павільйону, загальною площею 92,6 кв.м.; Склад збуту (поз.44), загальною площею 202,4 кв.м.; Приміщення відділу збуту (запчастини), загальною плошею 1534,5 кв.м.; Станція діагностики (Літера И), 747,2 кв.м.; Дільниця перемотки електродвигунів (,Літера Т), загальною площею 752,8 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснила перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на наявність ознак недійсності. За результатами перевірки було виявлено недійсні правочини - договори купівлі-продажу частин об`єктів нерухомого майна від 28.05.2015, укладені між ПАТ «Український професійний банк» як продавцем та ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» й ТОВ «-Аларіт-» як покупцями, згідно з якими продано об`єкти нерухомого майна загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені договори позивач вважає нікчемними на підставі пунктів 2, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України. Відповідно, такі договори купівлі-продажу не породжують жодних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх нікчемністю. Відтак, право власності на спірне нерухоме майно не переходило до покупців і належить позивачу, оскільки останній придбав його на електронній торговій системі. На підставі ст. 16 ЦК України просив відновити своє правове становище як власника нежитлової будівлі шляхом скасування рішень і записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання за ним права власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2021 у справі №914/2804/20 вищезазначений позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1607, який укладений ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ -ЕЛІТ БУД-. Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1607, який укладений ПАТ Український професійний банк та ТОВ -ЕЛІТ БУД- шляхом скасування запису про право власності: 9839466, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 505262946101, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21666573 від 28.05.2015р. 15:02:08, приватний нотаріус Смолянінова Олена Ярославівна, Київський міський нотаріальний округ, що зареєстроване за ТОВ -ЕЛІТ БУД-, адреса: 04078, м. Київ, вул. Замковецька, буд. 106-Б, кв. 43, розмір частки якого складає 5/6 на підставі договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1607. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609, який укладений ПАТ Український професійний банк та ТОВ -Аларіт-. Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609, який укладений ПАТ Український професійний банк та ТОВ - Аларіт - скасування запису про право власності: 9844011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 505262946101, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21675601 від 28.05.2015р. 17:08:36, приватний нотаріус Смолянінова Олена Ярославівна, Київський міський нотаріальний округ, що зареєстроване за ТОВ - Аларіт -, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б, розмір частки якого складає 1/6 на підставі договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1609. Визнано право власності за ТОВ Фінансова Компанія Інвестохіллс Веста на об`єкт нерухомого майна, а саме на будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: насосної станції, загальною площею 207,3 кв.м.; будівлі ЦРП, загальною площею 240,8 кв.м.; градирні, загальною площею 223,6 кв.м.; складу для електротранспорту (Літера У) загальною площею 1766,8 кв.м.; локомотивного депо, загальною площею 235,5 кв.м.; дільниці ремонту транспортних засобів, загальною площею 386,1 кв.м.; залізничних ваг, загальною площею 14,7 кв.м.; будівлі теплопункту, загальною площею 25,5 кв.м.; споруди волочильної дільниці з прибудовою (Літера А7-1) загальною площею 1090,0 кв.м.; будівлі над скважиною 1 (майстерня), загальною площею 123,7 кв.м.; будівлі над скважиною 2 (конденсат), загальною площею 91,5 кв.м.; будівлі гол. підстанції (адм.прим.) (Літера А8-2), загальною площею 216,1 кв.м.; складу арочного МОЦ, загальною площею 298,3 кв.м.; складу №70, загальною площею 309,9 кв.м.; складу №88, загальною площею 2518,7 кв.м.; складу №84, загальною площею 520,8 кв.м.; пожежного депо, загальною площею 527,8 кв.м.; будівлі відділу збуту, загальною площею 532,8 кв.м.; приміщення павільйону, загальною площею 92,6 кв.м.; складу збуту (поз.44), загальною площею 202,4 кв.м.; приміщення відділу збуту (запчастини), загальною плошею 1534,5 кв.м.; станції діагностики (Літера И), 747,2 мкв.м.; дільниці перемотки електродвигунів (Літера Т), загальною площею 752,8 кв.м. Присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 106 388,00 грн судового збору.

Дослідивши подані позивачем звіт аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ «Український професійний банк» від 28.08.2016, суд вказав, що оспорювані договори були укладені з порушенням встановлених постановою НБУ №293/БТ від 30.04.2015 вимог, оскільки розрахунки за цими договорами проводились не через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, а через внутрішні рахунки банку, що в період укладення спірних договорів кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Розвиток 2012», яке здійснило оплату за покупців, був ОСОБА_1 , який водночас є контролером ПАТ «Український професійний банк» та пов`язаною особою з банком. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оспорювані договори є фіктивними, оскільки внутрішня воля сторін оспорюваних правочинів полягала у виведенні грошових коштів ТОВ «Розвиток-2012» з розрахункового рахунку, відкритого в ПАТ «Український професійний банк», шляхом укладення фіктивних правочинів, а не з метою отримання банком грошових коштів, які мали б бути включені до ліквідаційної маси банку та направлені на задоволення вимог кредиторів банку.

Суд відхилив посилання відповідачів 2,3, що під час розгляду справ №914/1621/18 та №914/1620/18 за позовами ПАТ «Український професійний банк» до «-Аларіт-» та до ТОВ «-Еліт Буд-» досліджувалось питання нікчемності оспорюваних у даній справі договорів, вказавши, що у даній справі беруть участь інші учасники та підлягають дослідженню інші докази, тому ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає застосуванню. Також суд відхилив як безпідставні твердження відповідачів про те, що позивач є правонаступником ПАТ «Український професійний банк» за наслідком укладення договору №80/7-3 від 24.02.2020 та пропуск позивачем строку позовної давності, так як він є правонаступником банку, вказавши, що договір №80/7-3 від 24.02.2020 за своїм змістом є договором купівлі-продажу майнових прав, а не договором відступлення прав вимоги.

Встановивши наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, а відтак і обов`язку відповідачів 2, 3 повернути таке майно банку, з урахуванням того, що позивач отримав у власність майнові права щодо нерухомого майна, зокрема щодо визнання права власності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання позивача власником будівель плошею 12 659,4кв.м у Львові на вул. Сахарова, 45.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

ТОВ «-Аларіт-» (відповідач-3) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1)суд порушив приписи ст. 75 ГПК України, оскільки не врахував преюдиційні обставини, які встановлені у рішеннях по справах №914/1620/18 та №914/1621/18;

2)висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання недійсними спірних договорів на підставі ст. 234 ЦК України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач не є кредитором по-відношенню до відповідачів, а тому спірні правочини не є фраудаторними;

3)судом не враховано, що придбавши на електронних торгах майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності позивач по справі не набув достатнього обсягу прав щодо самого нерухомого майна, які б свідчили про наявність його порушеного права;

4)висновок суду про те, що у позивача виникло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна не підтверджено жодними належними та допустимими доказами;

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, зокрема, що у справах №914/1621/18 та №914/1620/18 суди відмовили у задоволенні позову ПАТ «Український професійний банк» з підстав їх недоведеності та недостатньої кількості доказів. Під час розгляду цих справ не досліджувався висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 та аудиторський звіт фірми ТОВ «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ «Український професійний банк». При цьому зазначає, що правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для господарського суду.

В судове засідання 23.06.2021 з`явились представники позивача та відповідача-3. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України розглядає справу без їх участі.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з встановленими судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між 28 травня 2015 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1607, за яким Відповідач 1 передав належні йому на праві власності на 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, якими є будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у власність Відповідача 2 за ціною, яка становила 17 822 000,00 грн. (далі Договір купівлі-продажу 5/6).

Згідно п. 2.2. Договору купівлі-продажу 5/6 договірна ціна сплачується покупцем ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» у гривнях шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок ПАТ «Український професійний банк» № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Український професійний банк» після укладання Договору купівлі-продажу -1, але не пізніше ніж 27.05.2016р. ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» має право залучити для здійснення оплати вартості цих об`єктів нерухомого майна третіх осіб.

Пункт 2.3. Договору купівлі-продажу 5/6 передбачено, що надходження договірної ціни, зазначеної в п. 2.1. вказаного Договору, на рахунок ПАТ «Український професійний банк», вказаний в п. 2.2. цього Договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання ТОВ «-Еліт Буд» своїх грошових зобов`язань за цим Договором щодо оплати нерухомого майна.

Сума коштів в розмірі 17 822 000,00 грн. була перерахована 25.05.2015р. на рахунок НОМЕР_2 з поточного рахунку НОМЕР_3 , що належить ТОВ «РОЗВИТОК-2012» (код ЄДРПОУ 22863249) в ПАТ «Український професійний банк» з призначенням платежу «Оплата за ТОВ «ЕЛІТ-БУД»» зг. дог. доруч. 1/811-ДР від 28.05.2015 варт. нерух. майна в м. Львів, вул. Стрийська, 45 зг. з догов. куп. прод у т. ч. ПДВ 2 970 333,33 грн.».

Також, 28 травня 2015 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 3 було укладено договір купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1609 за яким Відповідач 1 передав належні йому на праві власності на 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, якими є будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у власність Відповідача 3 за ціною, яка становила 3 564 400,00 грн. (далі Договір купівлі-продажу 1/6).

Згідно п. 2.2. Договору купівлі-продажу 1/6 договірна ціна сплачується покупцем ТОВ «-АЛАРІТ-» у гривнях шляхом безготівкового ереказу суми договірної ціни на рахунок ПАТ «Український професійний банк» № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Український професійний банк» після укладання Договору купівлі-продажу -2, але не пізніше ніж 27.05.2016р. ТОВ «-АЛАРІТ-» має право залучити для здійснення оплати вартості цих об`єктів нерухомого майна третіх осіб.

Пункт 2.3. Договору купівлі-продажу 1/6 передбачено, що надходження договірної ціни, зазначеної в п. 2.1. вказаного Договору, на рахунок ПАТ «Український професійний банк», вказаний в п. 2.2. цього Договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання ТОВ «-АЛАРІТ-» своїх грошових зобов`язань за цим Договором щодо оплати нерухомого майна.

Сума коштів в розмірі 3 564 400,00 грн. була перерахована 25.05.2015р. на рахунок НОМЕР_2 з поточного рахунку № НОМЕР_3 , що належить ТОВ «РОЗВИТОК-2012» (код ЄДРПОУ 22863249) в ПАТ «Український професійний банк» з призначенням платежу «Передоплата за ТОВ «АЛАРІТ»» зг. дог. доруч. 1/813-ДР від 28.05.2015 варт. нерух. майна в м. Львів, вул. Стрийська, 45 зг. з догов. куп. прод у т. ч. ПДВ 594 066,67 грн.».

Право власності на будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Відповідач 1 набув 19 листопада 2014 року на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, яке видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. 19.11.2014р., реєстровий №1975, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 505262946101.

Вказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 12 659,4 кв.м. складається з: насосної станції, загальною площею 207,3 кв.м.; будівлі ЦРП, загальною площею 240,8 кв.м.; градирні, загальною площею 223,6 кв.м.; складу для електротранспорту (Літера У) загальною площею 1766,8 кв.м.; локомотивного депо, загальною площею 235,5 кв.м.; дільниці ремонту транспортних засобів, загальною площею 386,1 кв.м.; залізничної ваги, загальною площею 14,7 кв.м.; будівлі теплопункту, загальною площею 25,5 кв.м.; споруди волочильної дільниці з прибудовою (Літера А7-1) загальною площею 1090,0 кв.м.; будівлі над скважиною 1 (майстерня), загальною площею 123,7 кв.м.; будівлі над скважиною 2 (конденсат), загальною площею 91,5 кв.м.; будівлі гол. підстанції (адм.прим.) (Літера А8-2), загальною площею 216,1 кв.м.; складу арочного МОЦ, загальною площею 298,3 кв.м.; складу №70, загальною площею 309,9 кв.м.; складу №88, загальною площею 2518,7 кв.м.; складу №84, загальною площею 520,8 кв.м.; пожежного депо, загальною площею 527,8 кв.м.; будівлі відділу збуту, загальною площею 532,8 кв.м.; приміщення павільйону, загальною площею 92,6 кв.м.; складу збуту (поз.44), загальною площею 202,4 кв.м.; приміщення відділу збуту (запчастин), загальною плошею 1534,5 кв.м.; станції діагностики (Літера И), 747,2 мкв.м.; дільниці перемотки електродвигунів (,Літера Т), загальною площею 752,8 кв.м.

Станом на дату укладення оспорюваних договорів загальна балансова вартість майна, що продається становила 31 028 189,0 грн. та обліковувалась на рахунку № НОМЕР_4 .

Судами встановлено, що згідно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власниками:

- частки в розмірі 5/6 нерухомого майна, а саме: будівель загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «-ЕЛІТ БУД-», код ЄДРПОУ 37260210, адреса: 04078, м. Київ, вул. Замковецька, буд. 106-Б, кв. 43 на підставі Договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1607;

- частки в розмірі 1/6 нерухомого майна, а саме: будівель загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «-АЛАРІТ-», код ЄДРПОУ 39546167, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б на підставі Договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609.

Проте, матеріалами справи встановлено, що Постановою НБУ №293/БТ від 30.04.2015р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» (далі «Постанова НБУ N 293/БТ»), на період її дії, встановлено ряд обмежень для ПАТ «Український професійний банк» в його діяльності зокрема:

- не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд ПАТ «Український професійний банк», крім відчуження майна, що перейшло у власність ПАТ «Український професійний банк» на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності; не здійснювати достроково повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний банк», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу; зобов`язати ПАТ «Український професійний банк» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Частина 6 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що угоди, укладені банком із пов`язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

В силу приписів Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу за допомогою розрахункових документів здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно положень ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. ст. 655, 656 ЦК України).

Судами встановлено, що у звіті аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» від 26.08.2016р. вказано, що аудиторське завдання виконане винятково з метою встановлення фінансової та не фінансової інформації щодо окремих операцій ПАТ «Український професійний банк» за період діяльності з 01.01.2014 року по 28.05.2015 року, та її аналізу на предмет встановлення відповідей на питання, поставлені в технічному завданні (діл - Звіт).

Зі змісту Звіту вбачається, що Постановою НБУ №293/БТ від 30.04.2015р. на період її дії, встановлено ряд обмежень для ПАТ «Український професійний банк» в його діяльності, зокрема:

- не здійснювати достроково повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний банк», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу;

- зобов`язано ПАТ «Український професійний банк» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Вказана Постанова НБУ №293/БТ була прийнята зокрема з підстав того, що ПАТ «Український професійний банк» не вжив своєчасних заходів для запобігання настанню його неплатоспроможності; ПАТ «Український професійний банк» не вжив належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів НБУ; ПАТ «Український професійний банк» неспроможний виконувати вимоги клієнтів щодо повернення вкладів та проведення розрахунків. Віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних є адекватним рішенням відносно вчиненим порушенням та різкої загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ «Український професійний банк».

Згідно Звіту вбачається, що в ході аудиторської перевірки було досліджено зокрема порядок укладення договорів з відчуження рухомого та нерухомого майна в періоді з 30.04.2015 по 28.05.2015 і здійснення розрахунків відповідно до цих договорів.

Аудитори дійшли до висновку, що беручи до уваги дані фінансової та статистичної звітності банку, можна зробити висновок, що значна частка зменшення сум зобов`язань та активів в травні 2015 року відбулась без використання кореспондентського рахунку в Національному банку України, готівки в касі та банкоматах, а також кореспондентських рахунків в інших банках, шляхом внутрішньобанківських операцій; спостерігались значні та нетипові в порівнянні з попередніми звітними періодами зміни (зменшення) в інших ліквідних активах та зобов`язаннях банку, в результаті яких кредиторам, чиї вимоги в цей період були погашені, були надані переваги в черговості задоволення вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку черговості, визначеній Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У Звіті аудитори дійшли до висновку ( т.2 а.с. 152-154), що для вищезазначених розрахунків в більшості випадків, використовувалися кошти, що були накопичені в межах Банку на рахунках 5-ти клієнтів ( ОСОБА_1 , ТОВ «Розвиток-2012», ТОВ «Край-1», ТОВ «Космо Плаза» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс») шляхом їх надходження від інших клієнтів Банку, що були його кредиторами. З зазначених рахунків, накопичені кошти були в тому числі використані для погашення кредитної заборгованості та купівлі-продажу майнових прав за кредитними угодами, майна (п. 7 розділу ІІ цього Звіту).

В пункті 7 розділу ІІ Звіту аудитори зазначають, що починаючи з 27.05.2015 року на ОСОБА_1 , як інсайдера Банку, розповсюджувалася заборона, встановлена Постановою Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 року в частині заборони здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний банк».

Таким чином, дострокове повернення коштів ОСОБА_1 , є порушенням постанови НБУ №293/БТ.

В ході проведення аудиторських процедур, аудиторами встановлено, що 27.05.2015р. ОСОБА_1 на адресу НБУ було направлено листа «Щодо діяльності УПБ» (лист від 27.05.2015 року за вих. №01-08/1521, вхідн. НБУ №1 від 27.05.2015р.), в якому він виступав від імені акціонерів Банку.

Виходячи з тлумачення терміну «інсайдер», викладеному в п. 1.10. глави 1 розділу VІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року №368 (в редакції дійсній в період 21.02.2015 до 14.06.2015 року): «До інсайдерів фізичних осіб належать зокрема: а) особи, які мають істотну участь у банку; б) керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; в) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; г) керівники та контролери споріднених осіб банку; г) керівники та контролери афілійованих осіб банку; д) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в підпунктах «а» - «г» цього пункту.».

Отже, ОСОБА_1 27 травня 2015 року визнав своє інсайдерство по відношенню до ПАТ «Український професійний банк», підписавши лист до НБУ №01-08/1521 від 27.05.2015 року від імені акціонерів.

Узагальнюючи інформацію про операції, які наведені в попередніх розділах Звіту та про вплив цих операцій на фінансовий стан ПАТ «Український професійний банк» аудитори дійшли до висновків:

- що протягом періоду з 30 квітня по 28 травня 2015 року банком здійснено відчуження активів (майна та прав вимоги за кредитними договорами) на загальну суму 2 222 789,3 тис.грн. Таке відчуження прав вимоги за кредитними договорами та відчуження майна в травні 2015 року спричинило зниження ліквідаційної маси Банку для здійснення виплат кредиторам ПАТ «Український професійний банк» в порядку черговості, визначеної Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до 179,6 млн.грн. Сума акцептованих Фонду вимог склала 1092,1 млн.грн., різниця між розміром ліквідаційної маси та сумою вимог акцептованих ФГВО складає 912,5 млн.грн.;

- що прямий балансовий збиток Банку за операціями зазначеними в розділі ІІ цього звіту склав 394 501,93 тис.грн.;

- що зазначені операції призвели до негативної динаміки залишків високоліквідних активів банку у вигляді грошових коштів та коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України протягом травня 2015 року, яка значно перевищувала відповідне зменшення зобов`язань Банку за коштами клієнтів;

- що відбулося відчуження значної частини активів банку з негативним результатом та за відсутності оплати такого відчуження за рахунок зовнішніх надходжень до Банку;

- що кредиторам Банку, за рахунок коштів яких формувалися залишки на рахунку ТОВ «Розвиток-2012», ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ОСОБА_1 , ТОВ «Космо Плаза», ТОВ «Край-1» в травні 2015 року були надані переваги в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку у порядку черговості, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вищевикладені, у відповідних розділах Звіту операції здійснювались шляхом внутрішньобанківських перерахувань без використання кореспондентського рахунку банку, відкритому в НБУ.

Аудиторами встановлено, що станом на початок дня укладення кожного з договорів відступлення прав вимоги та відчуження активів Банку на рахунках нових кредиторів/покупців грошові кошти у сумах, достатніх для здійснення оплати зазвичай не обліковувались, а в більшості випадків надходили на їх рахунки в день відчуження активів від інших клієнтів Банку або шляхом внутрішньобанківських проводок з рахунків третіх осіб.

У своєму Звіті аудитори вказують, що кредиторам Банку, за рахунок коштів яких формувалися залишки на рахунках осіб, що фактично здійснювали оплату за угодами в період з 30.04.2015 по 28.05.2015, надані переваги в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку у черговості, визначеній Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, аудитори дійшли до висновку, що відчуження значної частини активів банку з негативним результатом та за відсутності оплати такого відчуження за рахунок зовнішніх надходжень до банку призвело до неплатоспроможності ПАТ «Український професійний банк».

Згідно Додатку 3 до Звіту ( т.2 а.с. 167) загальна балансова вартість майна - будівель загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату укладення оспорюваних договорів становила 31 028 189,0 грн., сума уцінки за результатом операцій щодо відчуження вказаного майна становить 13,206 млн. грн.

Згідно Додатків до Звіту щодо надходження коштів на рахунок, що належить ТОВ «РОЗВИТОК-2012» (код ЄДРПОУ 22863249) в ПАТ «Український професійний банк» за період 30.04.2015 28.05.2015 вбачається зокрема, що станом на 26.05.2015р. вихідний залишок складає 1,655 млн. грн., а станом на 28.05.2015 вихідний залишок становить 212 млн. грн., збільшення вихідного залишку на рахунку ТОВ «РОЗВИТОК-2012» здійснювалося за рахунок виключно надання фінансової допомоги інших осіб в тому числі і ОСОБА_1 в сумі близько 159,981 млн. грн.

Як вбачається зі змісту Висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 13950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 ( т. 3 а.с. 222), експертом встановлено, що висновки аудиторського звіту про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ «Український професійний банк» від 26.08.2016р. про те, що здійснення операцій, зазначених в пунктах 1, 2, 3, підпунктах 4.7, пункті 7 розділу ІІ вказаного аудиту, призвело до виведення активів Банку у травні 2015 року, документально підтверджуються.

За наслідком запровадження в ПАТ «Український професійний банк» тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов`язків, 26.08.2015 Уповноваженою особою сформовано та подано до Національного банку України інформацію щодо структури власності банку на паперовому носії за місцезнаходженням Національного банку України, та того ж дня, у форматі PDF-файлів подано на електронну адресу Департаменту реєстраційних питань та ліцензування (згідно вимог ч. 2 п. 3 Постанови № 328).

Вказана інформація про структуру власності банку отримана 26.08.2015 Національним банком України та розміщена на офіційному сайті Національного банку України.

Відповідно до відомостей про ключових учасників у структурі власності банку станом на 08.03.2015 ОСОБА_1 контролював 0,00000002% акцій ПАТ «Український професійний банк».

Також, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» на виконання Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №315 від 12 травня 2015 року, ПАТ «Український професійний банк» подано перелік пов`язаних осіб із Банком станом на 29 травня 2015 року до яких входять: ТОВ «-ЕЛІТ БУД-», ТОВ «-АРАРІТ-» та ТОВ «РОЗВИТОК-2012».

Судом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30 квітня 2015 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії проблемних на 180 днів та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

Відповідно до постанови НБУ № 293/БТ ПАТ «Український професійний банк» із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного у ній, для ПАТ «Український професійний банк» установлено обмеження, зокрема не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд ПАТ «Український професійний банк», окрім відчуження майна, що перейшло у власність ПАТ «Український професійний банк» на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, визначеною за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності, включеним до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, який відповідає критеріям, наведеним в абзацах 2-6 пункту 7 постанови Правління НБУ від 25.09.2014 № 602 «Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України».

Судами встановлено, що оспорювані договори укладені 28 травня 2015р., тобто в період дії Постанови Правління Національного Банку України від 30.04.2015р. №293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого контролю за діяльністю банку», а тому оспорювані договори укладені з недотриманням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні були проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, в той час як всі розрахунки за спірним договором проводились через внутрішні рахунки банку.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до довідки, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк», залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк» № НОМЕР_5 , відкритому в Головному управлінні Національного банку України по и. Києву та Київської області, станом на 28 травня 2015 року становив 291 732,91 грн.

Згідно довідки, виданої НБУ 18.07.2016р., залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк» № НОМЕР_5 , відкритому в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київської області, станом на 28 травня 2015 року становив 291 732,91 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк» №32009172801, відкритому в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київської області, станом на 28 травня 2015 року в розмірі лише 291 732,91 грн., підтверджує відсутність проведених розрахунків Відповідачами 2 та 3 перед Відповідачем 1 щодо оплати ціни оспорюваних договорів за нерухоме майно, що знаходиться в м. Львів по вул. Стрийська, 45 та підтверджує порушення вимог Постанови НБУ №293/БТ від 30.04.2015р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» здійснення розрахунків в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Судами встановлено, що згідно виписки по кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк», відкритого в Національному банку України, за період з 26.05.2015р. по 29.05.2015р. вбачається, що грошові кошти не були перераховані ТОВ «РОЗВИТОК-2012» за оспорюваними договорами купівлі-продажу на вказаний кореспондентський рахунок ПАТ «Український професійний банк».

Вищевказані обставини свідчать про порушення вимоги постанови Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні були проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, в той час як всі розрахунки за спірними договорами проводились через внутрішні рахунки банку.

За відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується, а сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у справі №577/5321/17, в якій встановив, що 30 квітня 2015 року правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої було установлено ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «Український професійний банк», зокрема, банк було зобов`язано не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд ПАТ «Український професійний банк», крім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за ціною, не нижче, ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, ПАТ «Український професійний банк» було зобов`язано під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

У вказаній Постанові Верховного Суду зазначено висновки суду апеляційної інстанції, з якими погодився Верховний суд, а саме: апеляційним судом було встановлено, що виконання платіжного доручення від 28 травня 2015 року № 212, оформленого ТОВ «Розвиток-2012», було неможливо, оскільки станом на 28 травня 2015 року залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк» складав 291 732,91 грн.

Суду не надано доказів проведення розрахунків за спірним договором.

Виконання платіжного доручення щодо сплати грошових коштів в сумі 17 822 000,00 грн. за договором купівлі-продажу 5/6 та виконання платіжного доручення щодо сплати грошових коштів в сумі 3 564 400,00 грн. за Договором купівлі-продажу 1/6, оформлених ТОВ «Розвиток-2012» було неможливо, про що аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21листопада 2018р. у справі №577/5321/17.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 13950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, а також Звіт аудиторської фірми ТОВ «Інтер-аудит» про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» є належними та допустимими доказами, що підтверджують наявність ознак фіктивності оспорюваних правочинів.

Судами встановлено, що ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» не має відкритих в Банку рахунків та відповідно, при здійсненні ними оплати за договорами фінансовий стан Банку та його платоспроможність могла б покращитися на суму оплати.

Однак, як вбачається з аналізу виписки по рахунку № НОМЕР_2 , на який ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» мав здійснити переказ коштів за купівлю нерухомості, згідно умов Договору купівлі-продажу-1 оплату за ТОВ «-Еліт Буд» здійснили третя особа ТОВ «РОЗВИТОК-2012» (ідентифікаційний номер: 38239352), яка мала відкриті рахунки в Банку.

ТОВ «РОЗВИТОК-2012» в період укладення ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» з Банком Договору купівлі-продажу-1 та здійснення ним оплати в період за ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» був кредитором Банку, оскільки мали залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих в ПАТ «Український професійний банк».

Судами встановлено, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «РОЗВИТОК-2012» є дві фізичні особи: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Тому місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що згідно положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», ОСОБА_1 є контролером ПАТ «Український професійний банк» та, відповідно. разом із ДП «МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА», ТОВ «КРАЙ-1», ТОВ «РОЗВИТОК-2012», ТОВ «-ЕЛІТ БУД-», ТОВ «-АЛАРІТ-», є пов`язаними особами з ПАТ «Український професійний банк».

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про те, що фізичні особи: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) не є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «РОЗВИТОК-2012» та ОСОБА_1 не є контролером Відповідача 1.

Судами встановлено , що ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» та ТОВ «-АЛАРІТ-» не були клієнтами Банку, жодного публічного конкурсу (тендеру) щодо продажу належних Банку об`єктів нерухомості Банком не проводилось, суду не надані будь-які звернення вказаних юридичних осіб щодо наміру придбати належні Банку об`єкти нерухомості, а вибір покупців нерухомості не здійснювався Банком на ринкових умовах, тому є всі підстави вважати, що покупці за Договорами купівлі-продажу були визначені контролером Банку ОСОБА_1 .

Від продажу нерухомості за договорами купівлі-продажу сума грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку не збільшилась, як і не збільшилась його платоспроможність на суму відчуженої нерухомості, оскільки фактично за договорами розраховувалися не покупці, переказавши кошти зі своїх рахунків в інших банках на кореспондентський рахунок ПАТ «Український професійний банк», а за їх дорученням розрахунки здійснювались третіми особами з їх рахунків в ПАТ «Український професійний банк». В інший спосіб зняти кошти зі своїх рахунків чи переказувати їх за межі Банку ТОВ «РОЗВИТОК-2012» в цей час не мав змоги, оскільки, Банк вже був неплатоспроможним в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», тобто, не здатний виконувати свої грошові зобов`язання.

Обгрунтованими є висновки суду першої інстанції, що Банк уклав оспорювані договори на заздалегідь невигідних для Банку умовах, перебуваючи у важкому фінансовому стані, маючи проблеми з ліквідністю, фактично вже будучи неплатоспроможним, в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Укладання Банком договорів купівлі-продажу між пов`язаними компаніями з ОСОБА_1 на невигідних для Банку умовах, що не є ринковими та з порушенням чинного законодавства, дає всі підстави вважати, що у зв`язку з неможливістю переказати кошти за межі Банку чи зняти їх готівкою, та розуміючи неможливість отримання таких коштів у випадку ліквідації Банку, за допомогою пов`язаних з ним юридичних та фізичних осіб ОСОБА_1 здійснював виведення коштів з Банку в натуральній формі майном, що належало на праві власності ПАТ «Український професійний банк», в результаті чого активи були виведені з Банку.

Фактично, відчуження майна Банку за такими договорами призвели до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів Банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності Банку, встановлених Національним банком України, а також до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами Банку (в першу чергу перед вкладниками) та як наслідок прийняття Національним банком України 28.05.2015р. Постанови №348 про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних.

Отже, договори купівлі-продажу нерухомого майна, що укладені ПАТ «Український професійний банк» з ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» та ТОВ «-АРАРІТ-» за якими розрахунки були здійснені ТОВ «РОЗВИТОК-2012», не відповідають вимогам законодавства та були укладені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Постанови НБУ №392/БТ щодо заборони відчуження нерухомого майна без здійснення оцінки незалежним суб`єктом оціночної діяльності; щодо зобов`язання здійснювати всі розрахунки в національній валюті через кореспондентський рахунок в Національному банку України.

21 листопада 2018р. Верховним Судом у справі №577/5321/17 встановлено, що укладенням договору від 28.05.2015р., банк (ПАТ «Український професійний банк») здійснив відчуження власних активів, що призвело до погіршення ліквідності Банку, неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами Банку, оскільки оплата за договором мала бути здійснена третьою особою ТОВ «Розвиток-2012», яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ «Український професійний банк», шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ «Розвиток-2012» на рахунок банку. Від продажу об`єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов`язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами. Крім того, спірний правочин був укладений у порушення постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, відповідно до якої ПАТ «Український професійний банк» було установлено обмеження щодо будь-якого відчуження будівель і споруд, а доводи касаційної скарги щодо належним чином проведеної оплати за спірним правочином спростовуються довідкою Національного банку України від 18 липня 2016 року № 55-0004/59612.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 ЦК України чітко встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Стаття 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті. Суд встановив, що ТОВ «РОЗВИТОК-2012» в період укладення ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» з Банком Договору купівлі-продажу-1 та здійснення ним оплати в період за ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» був кредитором Банку, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих в ПАТ «Український професійний банк».

У випадку не укладення оспорюваних правочинів Відповідачами, після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк», ТОВ «РОЗВИТОК-2012» у випадку заявлення ним своїх кредиторських вимог ПАТ «Український професійний банк», ТОВ «РОЗВИТОК-2012» набуло б статусу кредитора та вимоги якого були б включені Фондом до 9-ї черги вимог кредиторів, як такі, що є пов`язаними особами банку, про що було відомо ПАТ «Український професійний банк» та його посадовим особам, а також його контролеру ОСОБА_1 в момент дії Постанови НБУ №293/БТ.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що на час укладення оспорюваних правочинів та під час дії Постанови НБУ №293/БТ за якими ТОВ «РОЗВИТОК-2012» здійснило штучно операцію щодо зарахування грошових коштів за Покупців за Договорами купівлі-продажу на рахунок банку, який відкритий в ПАТ «Український професійний банк», як третя особа, виключно свідчить про наявність грошових коштів ТОВ «РОЗВИТОК-2012» на розрахунковому рахунку в ПАТ «Український професійний банк», тобто підтверджує факт того, що ТОВ «РОЗВИТОК-2012» є «потенційним» кредитором ПАТ «Український професійний банк».

Окрім вище зазначено, Постановою НБУ №293/БТ на період її дії, встановлено ряд обмежень для ПАТ «Український професійний банк» в його діяльності зокрема: не здійснювати достроково повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «Український професійний банк», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу.

Тобто, Постановою НБУ №293/БТ було заборонено повертати кошти ТОВ «РОЗВИТОК-2012», як пов`язаній особі.

Як зазначив Вищий господарський суд України від 02 листопада 2017 року у справі № 910/722/17: постанова Правління Національного банку України не є нормативно-правовим актом, однак, є обов`язковою для суб`єктів, щодо яких прийняті в межах повноважень, встановлених Законом, у даному випадку, постанова Правління Національного банку України №348 від 28 травня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний банк" до категорії неплатоспроможних" є обов`язковою для виконання ПАТ "Український професійний банк", оскільки прийнята на виконання встановленої наведеною нормою функцію забезпечення стабільності банківської системи та підтримання платоспроможності банку.

У зв`язку із можливістю неповернення ТОВ «РОЗВИТОК-2012» грошових коштів, які обліковувалися в останнього на розрахунковому рахунку, відкритому у ПАТ «Український професійний банк», кінцеві бенефіціари ПАТ «Український професійний банк», ТОВ «РОЗВИТОК-2012», ОСОБА_1 та ПАТ «Український професійний банк» дійшли до згоди щодо можливості укладення фіктивного правочину, за яким ТОВ «РОЗВИТОК-2012» зможе повернути свої активи (грошові кошти на рахунку) у виді нерухомого майна, яке передається власником ПАТ «Український професійний банк» за договорами купівлі-продажу пов`язаним їм компаніям, а саме: ТОВ «-ЕЛІТ БУД-» та ТОВ «-АРАРІТ-».

Згідно умов Договору купівлі-продажу-1 оплату за ТОВ «-Еліт Буд» здійснили третя особа ТОВ «РОЗВИТОК-2012» (ідентифікаційний номер: 38239352), яка мала відкриті рахунки в Банку.

У випадку дотримання ПАТ «Український професійний банк» вимог Постанови НБУ №293/БТ щодо здійснення розрахунків через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України, та неповернення грошових коштів (повернення активів у виді нерухомого майна) пов`язаним особам ПАТ «Український професійний банк», Договори купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ «Український професійний банк» укладалися б з непов`язаними особами з ПАТ «Український професійний банк», а грошові кошти по сплаті ціни покупцями вказаних договорів надійшли б на кореспондентський рахунок ПАТ «Український професійний банк», відкритий в Національному банку України. Внаслідок цього відбулося б збільшення активів ПАТ «Український професійний банк» у вигляді збільшення грошових коштів на кореспондентському рахунку, відкритого в НБУ, а сума наявних кредиторських вимог на час укладення та сплати ціни за договорами купівлі-продажу нерухомого майна не зменшилася б, і в такому випадку дії ПАТ «УПБ» були б цілком і повністю направлені на захист прав та інтересів кредиторів Банку.

Натомість, за Договорами купівлі-продажу нерухомого майна відбулося штучне зарахування коштів третьою особою ТОВ «РОЗВИТОК-2012» не на кореспондентський рахунок ПАТ «Український професійний банк», відкритий в Національному банку України, а саме на рахунок ПАТ «Український професійний банк» № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Український професійний банк».

Штучне зарахування коштів підтверджується тим, що оскільки ПАТ «Український професійний банк» на час укладення оспорюваних правочинів був визнаний неплатоспроможним, і, відповідно, у останнього відсутні були фінансові можливості здійснити переказ грошових коштів ТОВ «РОЗВИТОК-2012» на кореспондентський рахунок ПАТ «Український професійний банк», відкритого у НБУ, тому через що в оспорюваних договорах купівлі-продажу було вказано саме № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Український професійний банк», що дозволило виконати штучні транзакції по рахункам сторін, оспорюваних правочинів, що відкриті в ПАТ «Український професійний банк».

Можливість включення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб кредиторських вимог ТОВ «РОЗВИТОК-2012» до 9-ї черги вимог кредиторів виключно свідчить про неможливе задоволення вимог кредиторів, оскільки загальна сума кредиторських вимог Банку значно перевищувала наявні активи (майно, грошові кошти і т.д.) Банку.

Отже, ТОВ «РОЗВИТОК-2012», його посадові особи та кінцеві бенефіціарні власники (контролери) завідомо усвідомлювали, що Фондом буде встановлена пов`язаність ТОВ «РОЗВИТОК-2012» з ПАТ «Український професійний банк» та, відповідно, вимоги ТОВ «РОЗВИТОК-2012» будуть включені виключно до 9-ї черги вимог кредиторів і, вірогідно, погашення вказаних вимог взагалі не відбудеться.

З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що метою укладення оспорюваних правочинів є пріоритетність власних інтересів ОСОБА_1 , шляхом укладення фіктивних правочинів сторонами оспорюваних правочинів, всупереч вимогам Постанови НБУ №293/БТ щодо здійснення розрахунків в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, укладені оспорювані правочини, спричинили значної матеріальної шкоди кредиторам Банку, чим порушено їх права та законні інтереси.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину.

Зовнішніми проявами оспорюваних правочинів є реалізація активів Банку та отримання за них грошових коштів. Однак, внутрішня воля сторін оспорюваних правочинів полягала зовсім в іншому, а саме: виведення грошових коштів ТОВ «РОЗВИТОК-2012» з розрахункового рахунку, відкритого в ПАТ «Український професійний банк» шляхом укладення фіктивних правочинів. Також фіктивність правочину підтверджує той факт, що сторонами оспорюваних правочинів передбачено сплату ціни не лише покупцями, а й третіми особами, в даному випадку це є ТОВ «РОЗВИТОК-2012», який одночасно є кредитором банку.

В момент укладення оспорюваних правочинів, сторони чітко розуміли та усвідомлювали, що сплати ціни договорів купівлі-продажу жодним чином не буде здійснено покупцями, тому сторони і передбачили можливість сплати ціни договорів третіми особами. Місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що оспорювані правочини укладені не з метою отримання Банком грошових коштів шляхом сплати ринкової ціни договорів, які мають бути в подальшому включені до ліквідаційної маси Банку та будуть направлені на задоволення вимог кредиторів Банку, а укладені при недобросовісності сторін оспорюваних правочинів шляхом зловживання своїми правами, які діяли виключно на користь інтересів пов`язаних осіб Банку, чим спричинили грубе порушення прав та інтересів кредиторів Банку та його вкладників.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що укладені оспорювані договори купівлі-продажу за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та укладені з порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання таких договорів недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договори купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу.

Неплатоспроможний Банк (Боржник по зобов`язанням перед власними кредиторами), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь пов`язаних з ним осіб після прийняття рішення НБУ про його неплатоспроможінсть, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредиторів (вкладників), оскільки уклав договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредиторів і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, недопущення отримання реального зарахування грошових коштів на рахунок Банку та збільшення активів Банку, а також на недопущення непогашення вимог кредитора Банка ТОВ «РОЗВИТОК-2012», що є пов`язаною особою з Банком. Тому такі дії є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника та його грошові кошти в процедурі ліквідації банку, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У Постанові Верховного суду від 29.07.2019р. по справі №405/1820/17, суд вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно та грошові кошти як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Водночас, за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (грошові кошти) та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Банк, який став боржником у зв`язку з невиконанням ним своїх зобов`язань перед кредиторами Банку, вкладниками, що виникли первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Слід зазначити, на момент здійснення фраудаторних правочинів, заборгованість Банком перед кредиторами не погашена, та відповідно його належного виконання не відбулося.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається фіктивно, таким критеріям відповідати не може.

Згідно з ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, з урахуванням викладеного правильними є висновки місцевого господарського суду, що позивачем доведено, що оспорювані договори є фіктивними, оскільки доведено, що метою укладення спірних договорів є відсутність правових наслідків, обумовлених договорами, у сторін наявна вина, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивних договорів і такий умисел виник у сторін до моменту укладення договорів.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ознаки фіктивності оспорюваного правочину знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому й наявні підстави, передбачені ст. 234 Цивільного кодексу України, в силу яких спірні угоди мають бути визнані недійсними.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в позові, оскільки є справа №914/1620/18 за позовом ПАТ «Український професійний банк» до ТОВ «-Еліт Буд» та справа №914/1621/18 за позовом ПАТ «Український професійний банк» до ТОВ «-Аларіт-» про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас, відповідно до приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Відповідно до правової позиції, закріпленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16: «З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи».

Отже, у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарських справах за №914/1620/18 та №914/1621/18, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, оскільки преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У даній справі беруть участь інші сторони та підлягають доказуванню інші докази та обставини, які є відмінними від обставин та доказів які розглядались у справах №914/1620/18 та №914/1621/18, а тому, відповідно, положення ч. 4 ст. 75 ГПК України не можуть застосовуватися при розгляді даної справи із посиланням на рішення судів у справах №914/1620/18 та №914/1621/18, а обставини та докази на які посилається Позивач підлягають дослідженню по даній справі.

Що стосується доводів апелянта про те, що придбавши на електронних торгах майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності позивач по справі не набув достатнього обсягу прав щодо самого нерухомого майна, які б свідчили про наявність його порушеного права, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Судами встановлено, та сторонами не заперечується, що 15.01.2020 року, на платформі електронної торгової системи ProZorro за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-01-09-000001-b, на відкритих торгах (аукціоні) з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК», що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, нерухомості, майнових прав на нерухомість, бланків простих векселів, бланків переказних векселів та основних засобів (№ лоту: GL18N614755), ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було придбано, зокрема, майнові права щодо нерухомого майна за договором №80/7-3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 24.02.2020р., надалі «Договір купівлі-продажу» за результати відкритих торгів аукціону з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» (№ лоту: GL18N614755), які зокрема були оформлені протоколом №UA-EA-2020-01-09-000001від 15.01.2020 року.

Відповідно до п.п. 2 п. 1.1. Договору купівлі-продажу Відповідач 1 передає у власність Позивача, а Позивач приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна, а саме: будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке виникло у Відповідача 1 на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. 19.11.2014р., реєстровий №1975, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 505262946101 та було припинено на підставі Договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1607 та Договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609, які є відмінними від права власності, та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме зокрема: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину/рішення щодо припинення права власності Продавця недійсним; оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким Продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Позивачем.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1).

Згідно статті 627 вказаного Кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 204 цього ж Кодексу закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду даної справи до предмету якої не входить дійсність цього вищезазначеного договору за яким позивач придбав майнові права відмінні від нерухомого майна, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Тобто суд не повинен вирішувати питання про те, чи набув спірне майно, або права на нього позивач за умови, якщо правочин по якому таке майно набуте, не визнаний судом недійсним.

Тому відхиляються доводи апелянта про те, що позивач не набув достатнього обсягу прав, які б підлягали судовому захисту.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З урахуванням наведеного наявні всі підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, а тому у відповідності до ст. 216 ЦК України Відповідачі 2, 3 у розмірі придбаними ними часток нерухомого майна, а саме: будівель загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язані таке майно повернути ПАТ «Український професійний банк».

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскільки Позивачем відповідно до п.п. 2 п. 1.1. Договору купівлі-продажу отримано у власність майнові права щодо нерухомого майна, а саме: будівлі загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке виникло у Продавця на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. 19.11.2014р., реєстровий №1975, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 505262946101 та було припинено на підставі Договору купівлі-продажу 5/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1607 та Договору купівлі-продажу 1/6 часток об`єктів нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., за реєстровим номером №1609, які є відмінними від права власності, та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме, зокрема, шляхом визнання права власності на нерухоме майно, а тому в порядку ст. 392 ЦК України позивач може бути визнаний судом власником нерухомого майна, а саме: будівель загальною площею 12 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2021 у справі №914/2804/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275,276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю -Аларіт- від 11.05.2021 (вх. суду від 19.05.2021 №01-05/1768/21) - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2021 у справі №914/2804/20 залишити без змін.

3.Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяТ.Б.Бонк

суддяО.І.Матущак

суддяГ.Г.Якімець

Повний текст постанови складено 09.07.2021.