Справа № 296/12153/19

2/296/237/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Шовтюк І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мельниченко С.В. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про встановлення посадового окладу та надбавки, визнання дій неправомірними та зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману заробітну плату та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. 20.12.2019 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (далі також - відповідач, Управління Фонду), в якому просив: (1) визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 22.11.2019 №01-134-к про звільнення позивача за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням); (2) визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 05.11.2019 №01-124-к про встановлення посадового окладу та надбавки за вислугу років позивачу; (3) поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління Фонду з 22.11.2019; (4) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.11.2019 до дня ухвалення судом рішення; (5) визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу частини заробітної плати за листопад 2019 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік; (6) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу частину заробітну плати за листопад 2019 року в сумі 2002 грн. 62 коп.; (7) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі посадового окладу в сумі 7200 грн.

ІІ. КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. Поданий позов обґрунтовувався тим, що 21.11.2019 позивач подав заяву про звільнення у зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, умов трудового договору та колективного договору, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України. На підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05.11.2019 позивача поновлено на раніше займану ним посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління Фонду поза штатом, встановлено посадовий оклад та надбавку за вислугу років у розмірі меншому ніж інші працівнику Управління Фонду та відмовлено у наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, яку отримали інші працівники Управління Фонду.

2.2. Посилаючись на те, що відповідач наказом № 01-134-к від 22.11.2019 звільнив позивача за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, тобто з інших підстав ніж просив позивач, останній вказував на незаконність свого звільнення, у зв`язку із чим просив поновити його на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити усі належні позивачу виплати.

2.3. 10.03.2020 представник відповідача подав до суду відзив, в якому посилаючись на те, що позивач звільнений з роботи правомірно у зв`язку з не бажанням продовжувати трудові відносини з відповідачем, факти порушення роботодавцем законодавства про працю, викладені у заяві позивача потребують доведення, а також вказував на відсутність правових підстав на поновлення позивача у штаті підприємства, де його посада не передбачена, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 162-167).

ІІІ. ПРОЦЕДУРА

3.1. 03.02.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі №296/12153/19, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

3.2. Позивач у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримав та просив його задовольнити.

3.3. Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

(і) Історія трудових відносин ОСОБА_1 .

4.1. 01.08.2017 наказом відповідача №68-к позивача прийнято у порядку переведення з виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління Фонду з 01.08.2017 (т. 1 а.с. 35).

4.2. 21.12.2017 наказом відповідача №466-к позивача попереджено про звільнення з посади з 29.12.2017 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 36).

4.3. 05.11.2019 рішенням Корольовського районного суду міста Житомира у цивільній справі №296/897/18 визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 21.12.2017 № 466-к про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління Фонду з 29.12.2017; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2017 до 05.11.2019 у сумі 194 813,81 грн (т. 1 а.с. 168-172).

4.4. 05.11.2019 наказом відповідача №01-123-к скасовано п. 1 наказу Фонду від 21.12.2017 №466-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29.12.2017; зобов`язано виплатити позивачу середньомісячний заробіток у межах платежу за один місяць у сумі 9 296 грн (т.1 а.с. 37).

4.5. 06.11.2019 відповідачем винесено попередження про майбутнє звільнення 09.01.2020 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою згідно ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (т. 1 а.с. 39).

4.6. 21.11.2019 позивач подав на ім`я начальника Управління Фонду заяву, в якій просив звільнити його 22.11.2019 у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору та діючого колективного договору згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України (т.1 а.с. 32).

4.7. 22.11.2019 наказом відповідача №01-134-к позивача звільнено з роботи 22.11.2019 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (т. 1 а.с. 33).

(іі) Умови оплати праці позивача

4.8. 05.11.2019 наказом Управління Фонду №01-124-к позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 4 700 грн на місяць та щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу (705 грн) відповідно до штатного розпису Управління Фонду, затвердженого наказом Виконавчої дирекції Фонду від 29.09.2017 №505 (т. 1 а.с. 38).

4.9. 08.02.2017 постановою №14 правління Фонду соціального страхування України затверджено схему посадових окладів працівників Фонду, згідно якої головному спеціалісту передбачено посадовий (місячний) оклад у розмірі 4 700 грн (т. 1 а.с. 54, 58).

4.10. Цією ж постановою правління Фонду затверджено Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду, згідно п. 3.3. якого щомісячна надбавка за вислугу років встановлюється у відсотках до посадового окладу в залежності від стажу роботи в органах Фонду в таких розмірах: від 1 до 3 років - 5 %; від 3 до 5 років - 10%; понад 5 років - 15%; понад 10 років - 20%, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30% посадового окладу.

4.11. 10.10.2017 постановою №51 правління Фонду соціального страхування України затверджено схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів, яка набула чинності з 01.01.2018, згідно додатку до якого посадовий оклад головного спеціаліста становить 7 200 грн (т. 1, а.с. 52, 53).

4.12. 10.10.2017 постановою №52 правління Фонду соціального страхування України затверджено Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду (далі - Положення №52), яка набула чинності з 01.01.2018, згідно п. 3.1. якого щомісячна надбавка за вислугу років встановлюється у відсотках до посадового окладу в залежності від стажу роботи у Фонді, її робочих органах встановлюється працівникам в таких розмірах: від 1 до 3 років - 5 %; від 3 до 5 років - 10%; від 5 до 7 років - 15%; від 7 і більше - 20% (т. 1 а.с. 49-51, 227).

4.13. 31.10.2017 директором виконавчої дирекції Фонду затверджено штатний розпис Управління Фонду з 01.01.2018, відповідного до якого посадовий оклад головних спеціалістів будь-якого з відділів Управління Фонду становить 7 200 грн (т. 1 а.с. 229).

4.14. 20.01.2019 в.о. директора виконавчої дирекції Фонду затверджено штатний розпис Управління Фонду з 01.04.2019, відповідного до якого посадовий оклад головних спеціалістів будь-якого з відділів Управління Фонду становить 7 200 грн (т. 1 а.с. 249).

(ііі) Щодо колективного трудового договору

4.15. Пунктом 15 колективного трудового договору управління та відділень управління Фонду, схваленого протоколом №1 загальних зборів трудового колективу від 18.04.2018, терміном дії 5 років (далі - колективний договір) встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення працівникам управління та відділень виконавчої дирекції фонду надається у розмірі не більше середньомісячної заробітної плати, але не менше посадового (місячного) окладу (т. 1 а.с. 40-45).

4.16. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівникам після 6 місяців безпосередньої роботи в управлінні або відділенні управління виконавчої дирекції на підставі відповідної заяви працівника (п. 16 колективного договору).

(іv) Перевірки дотримання відповідачем трудового законодавства

4.17. В період з 11.12.2019 по 18.12.2019 головним державним інспектором Управління Держпраці у Житомирській області Сивком В.В. проведено інспекційне відвідування відповідача, у ході якого встановлено порушення положень трудового законодавства щодо позивача, а саме: ч. 4 ст. 97 КЗпП щодо встановлення з 05.11.2019 позивачу посадового окладу, що погіршило умови встановлені законодавством, угодами, колективним договором, ст.2-1, ч. 2 ст. 97 КЗпП щодо не надання позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, ст. 74 КЗпП щодо не надання не використаної щорічної відпустки з 26.11.2019, за 2018-2019 року, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 83 КЗпП щодо не нарахування та не виплати позивачу при звільненні грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи з 29.12.2017 по 06.11.2019, ч. 3 ст. 38 КЗпП щодо самостійної зміни підстави розірвання трудового договору на ст. 38 КЗпП з позивачем, ч. 3 ст. 32 КЗпП щодо не повідомлення позивача про зміну істотних умов праці, що стверджується Актом №ЖТ 2606/91/АВ від 18.12.2019 (т. 1, а.с. 218-221).

4.18. 02.01.2020 головним державним інспектором Управління Держпраці у Житомирській області Сивком В.В. за результатом інспекційного відвідування відповідача зобов`язано усунути допущені порушення за ст. 29, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 38, п. 1 ч. 1 ст. 40 та ч. 1 ст. 49-2, ст. 74, ч. 2 та ч. 4 ст. 97, ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 166 КЗпП до 18.01.2020, що стверджується приписом про усунення виявлених порушень №ЖТ2606/91/АВ/П (т.1, а.с.228-239).

V. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

5.1. Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

5.2. Зі змістом статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

5.3. Частиною третьою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

5.4. Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

5.5. Згідно із частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

5.6. Частиною другою статті 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

5.7. Згідно частини четвертої статті 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

5.8. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону (частина третя статті 235 КЗпП України).

VІ. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

6.1. Встановлено, що між сторонами у справі виникли спірні правовідносини з приводу законності звільнення позивача, поновлення його на роботі, стягнення середньої заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про встановлення посадового окладу та надбавки, визнання дій неправомірними та зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману заробітну плату та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

(і) Щодо законності звільнення позивача за ст. 38 КЗпП

6.2. З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2019 позивач подав заяву на ім`я начальника управління Фонду, в якій просив звільнити його з роботи на підставі за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору та діючого колективного договору, однак 22.11.2019 наказом відповідача №01-134-к позивача звільнено з роботи 22.11.2019 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

6.3. Суд звертає увагу, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина 3 статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

6.4. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною 3 статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

6.5. Враховуючи, що 22.11.2019 позивач подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України, проте був звільнений відповідачем на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, суд дійшов висновку, що роботодавець не вправі був самостійно змінювати визначену працівником підставу звільнення з роботи, а тому вважає, що звільнення ОСОБА_1 саме з підстав, зазначених роботодавцем - за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України на підставі наказу відповідача від 22.11.2019 №01-134-к слід визнати незаконним.

(іі) Щодо наявності підстав для поновлення позивача на роботі

6.6. Зі змісту заяви позивача від 21.11.2019 вбачається, що позивач просив звільнити його за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору та діючого колективного договору управління Фонду з 22.11.2019 відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, із детальним зазначенням фактичних обставин, якими позивач обґрунтовував наявність порушення відповідачем своїх трудових прав (т. 1 а.с. 32).

6.7. Слід зазначити, що згідно положень КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

6.8. При цьому, для визначення правової підстави розірвання строкового трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

6.9. З матеріалів справи вбачається, що після поновлення позивача на роботі на підставі рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 05.11.2019 у справі №296/897/18 згідно наказу від 05.11.2019 №01-123-к, відповідач допустив порушення ряду положень трудового законодавства, умов трудового та колективного договору, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, ст.2-1, ч. 2 ст. 97 КЗпП, ст. 74 КЗпП, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 38 КЗпП, ч. 3 ст. 32 КЗпП про що головним державним інспектором Управління Держпраці у Житомирській області Сивком В.В. за наслідком інспекційного відвідування відповідача, проведеного у період з 11.12.2019 по 18.12.2019 складено відповідний Акт №ЖТ 2606/91/АВ від 18.12.2019 (див. п. 4.16).

6.10. Враховуючи, що позивач ініціював перед роботодавцем питання про розірвання трудового договору з ним у зв`язку із порушенням відповідачам законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, про що 21.11.2019 подав заяву про звільнення його з роботи з 22.11.2019 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а факт порушення відповідачем законодавства про працю відносно позивача підтверджений актом інспекційного відвідування №ЖТ 2606/91/АВ від 18.12.2019 та не спростований відповідачем, однак позивач був неправильно звільнений з формулюванням причин звільнення за ст. 38 КЗпП замість ч. 3 ст. 38 КЗпП, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача з роботи зі статті 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю шляхом внесення відповідних змін щодо формулювання причин звільнення в наказ відповідача про звільнення позивача від 22.11.2019 №01-134-к та його трудову книжку.

(ііі) Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

6.11. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік (частина другої статті 235 КЗпП України).

6.12. Враховуючи відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, суд також вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

(iv) Щодо законності встановлення позивачу посадового окладу та надбавки

6.13. З матеріалів справи вбачається, що після поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі Корольовського районного суду міста Житомира від 05.11.2019 у справі №296/897/18, наказом відповідача №01-124-к 05.11.2019 позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 4 700 грн на місяць та щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу (705 грн) відповідно до штатного розпису Управління Фонду, затвердженого наказом Виконавчої дирекції Фонду від 29.09.2017 №505 (т. 1 а.с. 38).

6.14. Суд враховує, що згідно схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України №51 від 10.10.2017, яка набула чинності з 01.01.2018, посадовий оклад головного спеціаліста становить 7 200 грн. Такий самий розмір посадовий оклад головного спеціаліста будь-якого з відділів Управління Фонду зазначено у штатному розписі відповідача з 01.01.2018 та з 01.04.2019 (див. п. 4.11, п. 4.12, п.4.13).

6.15. При цьому, посадовий оклад позивача було встановлено відповідно до штатного розпису Управління Фонду, затвердженого наказом від 29.09.2017 № 50, однак всім іншим працівникам Управління Фонду посадові оклади встановлені відповідно до іншого штатного розпису, затвердженого наказом від 19.12.2017 №396-к, яким посадового окладу для головних спеціалістів будь-якого з відділів Управління Фонду встановлені у розмірі 7200 rрн.

6.16. Щодо стажу роботи позивача суд враховує, що останній з 02.09.2011 був прийнятий на роботу у відділ виконавчої дирекції Фонду та 31.07.2017 звільнений з роботи в порядку переведення до Управління Фонду, а з 29.12.2017 поновленій на посаді на підставі рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.11.2019 у справі №296/897/18.

6.17. Водночас, Положенням про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду, яка набула чинності з 01.01.2018, встановлена щомісячна надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу в залежності від стажу роботи у Фонді, її робочих органах у розмірах: від 5 до 7 років - 15%; від 7 і більше - 20% (див. п. 4.13).

6.18. Враховуючи, що після поновлення позивача на роботі з 29.12.2017 на підставі рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.11.2019 у справі №296/897/18, безперервний стаж його роботи у Фонді, її робочих органах становив більше 7 років, у зв`язку з чим останній мав право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 20%, а щомісячний посадовий оклад головного спеціаліста будь-якого з відділів Управління Фонду становив 7 200 грн, однак позивачу наказом відповідача від 05.11.2019 №01-124-к встановлення посадовий окладу у розмірі 4 700 грн на місяць та надбавку за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу, тобто в розмірі нижчому ніж встановлено постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №51 та від 10.10.2017 №52, суд дійшов висновку, що зазначений наказ відповідача від 05.11.2019 №01-124-к в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню.

(v) Щодо правомірності нарахування позивачу заробітної плати за листопад 2019 року

6.19. Раніше судом встановлено, що встановлений наказом відповідача від 05.11.2019 №01-124-к позивачу посадовий окладу у розмірі 4 700 грн на місяць та надбавка за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу, є меншим ніж затверджено постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №51 та від 10.10.2017 №52.

6.20. Враховуючи, що за 13 робочих днів у листопаді 2019 року позивачу виплачено заробітну плату у сумі 3570,83 грн (2909,52 грн. (посадовий оклад) + 436,43 (надбавка за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу) + 224,88 грн (індексація)), а позивач мав право на виплату 5573.45 грн ([7200 грн (посадовий оклад) + 1440 грн (надбавка за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу)] / 21 роб. дн. (у листопаді 2019 року) х 13 роб. дн. (відпрацьовані позивачем у листопаді 2019 року) + 224,88 грн (індексація)), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в часині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену заробітну плату за листопад 2019 року в сумі 2002,62 грн (5573,45 грн - 3570,83 грн) гривні, яка обчислена без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

(vі) Щодо правомірності не нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за листопад 2019 року

6.21. З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2019 позивач подав на ім`я начальник Управління Фонду заяву про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка відповідно до умов колективного трудового договору від 18.04.2018 має становити не менше посадового (місячного) окладу та надається працівникам після шести місяців безпосередньої роботи в управлінні або відділенні управління виконавчої дирекції на підставі відповідної заяви працівника, однак остання позивачу виплачена не була.

6.22. Враховуючи, що позивач працює в Управлінні Фонду з 01.08.2017 згідно наказу від 01.08.2017 №68-к та звернувся до Управлінні Фонду з відповідною заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, яку згідно матеріалів справи отримували інші працівники Управлінні Фонду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в часині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі посадового окладу головного спеціаліста Управління Фонду у сумі 7200 гривень.

Керуючись статтями 76-80, 89, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

2. Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту з 22.11.2019 за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України на підставі наказу начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 22.11.2019 №01-134-к.

3. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зі статті 38 КЗпП України на частину 3 статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового та колективного договору шляхом внесення змін щодо формулювання причин звільнення в наказ про звільнення та трудову книжку ОСОБА_1 .

4. Визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 05.11.2019 №01-124-к в частині встановлення ОСОБА_1 посадового окладу та надбавки за вислугу років у розмірі, нижчому ніж встановлено постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №51 та від 10.10.2017 №52.

5. Визнати незаконним дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 частини заробітної плати за листопад 2019 року у розмірі встановленому постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 №51 та від 10.10.2017 №52 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі передбаченому колективним договором управління та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 18.04.2018.

6. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоотриманої заробітної плати за листопад 2019 року в сумі 2002 (дві тисячі дві) гривні 62 коп. (обчислений без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів).

7. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі посадового окладу головного спеціаліста Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у сумі 7200 (сім тисяч двісті) гривень.

8. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

Управління виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування України

у Житомирській області

10014, м. Житомир, майдан Корольова, 2

код ЄДРПОУ 41313540

Суддя К. В. Шалота