ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 808/1849/18

адміністративне провадження № К/9901/12451/21, №К/9901/15235/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС)

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (головуючий суддя: Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Іванов С.М.)

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС) від 28 березня 2018 року №0012871305; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28 березня 2018 року №0012891305; вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №0012911305 від 28 березня 2018 року; рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0012921306 про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними та частково скасовані податкові повідомлення-рішення: №0012871305 від 28 березня 2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 881384,67 грн та №0012891305 від 28 березня 2018 року про сплату військового збору в сумі 73127,25 грн; визнано протиправною та скасовано частково вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 березня 2018 року № Ф-0012911305 на суму 226767,36 грн та рішення №0012921306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 березня 2018 року в сумі 41668,37 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22 січня 2020 року за заявою Позивача Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення у справі №808/1849/18, яким присудив за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30604,20 грн, витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні у сумі 23185,00 грн та витрати, пов`язані з технічним копіюванням документів, наданих до суду в сумі 852,28 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року скасовано та прийнято нове, яким заяву про розподіл судових витрат у справі задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, в решті вимог заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року в частині вирішення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу та витрат пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року залишено без змін.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021року додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11999,98 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн 98 коп.). У задоволенні решти заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖЕНОЇ ПОСТАНОВИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення заяви Позивача про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції виходив з обсягу наданих послуг адвокатом в контексті їх співмірності заявленому позову з урахуванням доводів Відповідача щодо безпідставності визначених Позивачем до відшкодування судових витрат, викладених у письмовій заяві.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував фактичну участь представника Позивача у судових засіданнях, зробив аналіз обумовлених у договорі про надання правничої допомоги послуг адвоката з їх фактичним обсягом у межах даної справи, надавши оцінку наданим Позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу виходячи з критерію їх співмірності, визначеному у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Проаналізувавши зроблений Позивачем розрахунок вартості послуг щодо надання правничої допомоги у цій справі та надані заперечення на нього, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених Позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката при наданні професійної правничої допомоги у сумі 11999,98 грн, з яких: 8999,98 грн загальний розмір витрат на підготовку справи до розгляду; 3000 грн за участь у шести судових засіданнях).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви Позивача в частині відшкодування витрат, пов`язаних з поданням експертного висновку, суд апеляційної інстанції вказав на те, що експертне дослідження було проведене за власною ініціативою Позивача та не обумовлено обов`язковістю процесуального законодавства. Цей висновок фактично дублює оцінку доказів у даній справі, що надавалась судом за результатом судового розгляду та дослідження матеріалів справи, а тому понесені витрати на підготовку такого висновку не є доцільними та необхідними в контексті вирішення спору у цій справі.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВУ

У касаційній скарзі Позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні постанови щодо розподілу судових витрат у справі. Просить Суд скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року по справі №808/1849/18 та залишити в силі додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 . Відповідач просить Суд відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

Відповідач у касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог заяви про розподіл судових витрат та ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу Відповідача не скористався.

4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ.

Професійна правнича допомога у цій справі ФОП ОСОБА_1 надавалася Адвокатським об`єднанням «Юридична Практика», яке виконувало послуги з надання професійної правничої допомоги Позивачу у розгляді цієї справи на підставі договору №1 від 11 квітня 2018 року про надання правової допомоги (надалі також - договір).

За умовами пункту 7.5 договору встановлений фіксований розмір гонорару та/або погодинна оплата гонорару, розмір якого визначається згідно з тарифами, зазначеними у Додатку №1 до даного договору.

Остаточний розмір та обсяг наданої правової (правничої) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правову (правничу) допомогу, а також розмір фактичних витрат пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги, визначається та здійснюється на підставі акту приймання-здачі послуг (пункт 7.8 договору).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 11 квітня 2018 року із додатком 1 до нього, договір про внесення змін та доповнень до договору №1 від 18 травня 2018 року, доручення на ведення справи від 11 квітня 2018 року, детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом від 3 січня 2020 року, рахунки-фактури, платіжні доручення та меморіальні ордери, акт приймання-здачі послуг від 26 грудня 2019 року №1/11.4.2018.

Згідно з детальним описом робіт (надання послуг) адвокатом від 3 січня 2020 року гонорар адвоката узгоджений сторонами і складається з: підготовки до ведення справи 18000 грн; представництво інтересів клієнта в суді адміністративної юрисдикції 1000 грн за один вихід або за участь в судовому засіданні.

Представництво включає в себе підготовку до процесуальної дії, час та витрати пов`язані із прибуттям до місця розгляду, без обмеження час перебування в суді або іншому органі. Гонорар за представництво в разі повної участі у справі не включає в себе погодинну оплату та підлягає сплаті за один вихід або одноразову участь.

Судові засіданні по справі №808/1849/18 в Запорізькому окружному адміністративному суді, по яких було здійснено вихід та забезпечено участь адвоката, призначені: 3 липня 2018 року, 18 жовтня 2018 року, 28 листопада 2018 року, 22 січня 2019 року, 5 березня 2019 року, 28 березня 2019 року, 29 травня 2019 року, 17 липня 2019 року, 18 вересня 2019 року, 29 жовтня 2019 року, 3 грудня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 17 грудня 2019 року, 20 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року; всього 15 судових засідань за кожне з яких сплачено 1000 грн (всього 15000 грн).

Розрахунок витраченого часу на підготовку справи складається з такого: первинна консультація клієнта з вивченням документації, підготовка документів для складення позовної заяви та проведення експертизи 8 год.; вивчення судової практики щодо предмета позову 1 год.; складання позовної заяви 8 год.; складання процесуальних документів до позову (замовлення на проведення експертного дослідження від 17 травня 2018 року, заява про усунення недоліків 15 червня 2018 року, заява про зменшення позовних вимог 15 червня 2018 року, заява про уточнення позовних вимог 8 серпня 2018 року, клопотання про залучення документів 27 березня 2019 року, клопотання про долучення експертизи, клопотання про виклик експерта в судове засідання 17 липня 2019 року, пояснення від 20 грудня 2019 року, заява про стягнення судових витрат від 17 грудня 2019 року) 4 год.; подання документів в суд 2 год.

Таким чином, фактична вартість години роботи адвоката склала 818,18 грн (18000 грн / 22 год.).

Відповідно до акту приймання-здачі послуг від 26 грудня 2019 року №1/11.4.2018 адвокатським об`єднанням надані позивачу такі послуги: 1. Підготовка до ведення справи 18000 грн; 2. Участь в судових засіданнях 3 липня 2018 року, 18 жовтня 2018 року, 28 листопада 2018 року, 22 січня 2019 року, 5 березня 2019 року, 28 березня 2019 року, 29 травня 2019 року, 17 липня 2019 року, 18 вересня 2019 року, 29 жовтня 2019 року, 3 грудня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 17 грудня 2019 року, 20 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, що склало 15000 грн.

5. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційні скарзі Позивач зазначає, що предметом судової оцінки є не умови договору про надання правничої допомоги, а виключно питання компенсації стороні понесених витрат на правову допомогу, яка, у разі задоволення позову, обґрунтовано розраховує на відшкодування таких витрат за рахунок іншої сторони.

Зауважує, що критерій співмірності відшкодування витрат на правничу допомогу суд застосовує виходячи з доводів протилежної сторони щодо зменшення витрат та доказів на їх підтвердження. Вважає, що вимога визначення співмірності розміру витрат на правничу допомогу насамперед покладається на адвоката, який достеменно володіє інформацією щодо умов виконання договору, об`єму виконаних робіт та затраченого часу, а тому суд не вправі змінювати ці дані на власний розсуд.

Зазначає, вирішення питання відшкодування вартості участі адвоката у судовому засіданні потребує врахування компенсації прибуття представника до суду, підготовку до судового засідання, очікування судового розгляду, відкладення судового засідання з незалежних від представника обставин, підготовку процесуальних клопотань безпосередньо у судовому засіданні. Тому вважає безпідставним присудження судом на користь Позивача витрат щодо участі адвоката у судовому засіданні виходячи з середньої тривалості судового засідання у цій справі.

Вважає безпідставними висновки апеляційного суду в частині витрат Позивача на проведення експертизи, оскільки замовлення експертизи здійснено адвокатом для створення концепції захисту інтересів клієнта, зокрема, задля надання оцінки в аспекті бухгалтерського обліку документів Позивача, що не були предметом перевірки контролюючого органу.

Крім того, наполягає на тому, що судом апеляційної інстанції всупереч домовленостям сторін щодо обсягу правничої допомоги не враховано частину наданих послуг щодо складання процесуальних документів із зазначенням часу на їх складання та виготовлення. При цьому суд безпідставно не врахував обумовлену сторонами фіксовану ставку, врахувавши погодинну вартість, що, як вважає скаржник, є необґрунтованим. Також, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував задоволення за результатом судового розгляду 92,74% розміру заявлених позовних вимог, що, як вважає скаржник є суттєвим для вирішення питання співмірності понесених витрат на правничу допомогу у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Позивача Відповідач зазначає про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо неспівмірності заявлених до відшкодування судових витрат. Стверджуючи про типовість податкового спору між сторонами Відповідач наполягає на тому, що затрачений адвокатом час на підготовку справи у 22 години є невиправданим, а в основу розрахунку затрат на участь адвоката у судових засіданнях має бути покладено фактичну тривалість судового засідання відповідно до судового журналу.

Вважає, що суд при визначенні суми витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодування за рахунок іншої сторони, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи. Тому заперечує щодо відшкодування заявлених витрат на експертизу, зазначаючи про те, що висновок експерта не був інформативним для суду, оскільки уся інформації щодо фактичних обставин справи, їх документального та нормативного забезпечення містилась в матеріалах справи, що були предметом дослідження та оцінки суду. Звертає увагу на відсутність доказів оплати послуг експерта за підготовку висновку та за участь експерта у судовому засіданні (квитанції, платіжні доручення тощо).

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що дана справа є незначної складності, тому не вимагає надання правової допомоги адвоката, що дає можливість Позивачу самостійно захищати свої інтереси у суді. Вважає неспівмірною визначену судом суму у розмірі 3000 грн за участь адвоката у шести судових засіданнях загальною тривалістю 4 год. 30 хв., як і присуджену до відшкодування за рахунок Відповідача суму 8999,98 грн за оформлення позову. Тому зазначає, що висновок апеляційного суду щодо співмірності та достатності суми присуджених Позивачу до відшкодування витрат на правничу допомогу, необґрунтованим.

Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу Відповідача не скористався.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Відповідач подав до суду першої інстанції письмові пояснення щодо стягнення судових витрат, заявляючи про неспівмірність та необґрунтованість заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу та підготовку висновку економічної експертизи.

В оскаржуваному судовому рішенні надаючи оцінки доводам Відповідача та запереченням проти відшкодування судових витрат у цій справі та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь Позивача судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з фактичного підтвердження Позивачем розміру судових витрат наданими документами.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

За змістом оскарженого судового рішення суд апеляційної інстанції дослідив фактично затрачений адвокатом час на участь у судових засіданнях у цій справі та проаналізував обсяг наданих послуг та складених адвокатом процесуальних документів.

Оцінивши усі необхідні аспекти: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що винагорода за послуги адвоката підлягає зменшенню.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Так, вирішуючи питання витрат щодо участі адвоката Позивача у судових засіданнях у цій справі у суді першої інстанції, апеляційний суд, врахувавши тривалість судових засідань згідно з журналами судових засідань, виходив з фактичної участі адвоката у судових засіданнях та середньої тривалості судового засідання, та, з урахуванням доводів Відповідача щодо зменшення заявлених витрат та відповідно до принципу співмірності та розумності визнав обґрунтованою суму у розмірі 3000 грн.

Також, відповідно до наданих Позивачем доказів щодо обсягу виконаних послуг з підготовки та складання процесуальних документів у цій справі та підготовку до розгляду справи у суді, виходячи з фактично затраченого часу в аспекті вказаних послуг та враховуючи доводи Відповідача щодо зменшення заявлених до відшкодування таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальний розмір витрат на підготовку справи до розгляду з урахуванням вартості години у сумі 818,18 грн становить 8999,98 грн.

Водночас, необґрунтованими є доводи Позивача щодо зміни у такий спосіб апеляційним судом способу визначення вартості витрат на правничу допомогу, оскільки у наданому детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом поряд з визначенням вартості підготовки до справи у сумі 18000 грн, адвокатом наведено розрахунок витраченого часу на здійснення окремих дій із визначенням відповідно до розрахованого часу у 22 год. фактичної вартості години роботи адвоката на рівні 818,18 грн (а.с.98-100 т.5).

Щодо відшкодування Позивачу витрат, пов`язаних з проведенням судової економічної експертизи та участі експерта в судовому засіданні в загальній сумі 27300 грн Суд враховує, що витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку та розмір витрат на проведення судово-економічної експертизи, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори на проведення експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату наданих робіт, послуг, проведення експертизи, тощо, які мають бути оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на проведення експертизи, підготовку експертного висновку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі №826/8962/18 зроблено висновок про відсутність підстав для присудження витрат на проведення судово-економічної експертизи за не підтвердження належними документами проведеної оплати таких витрат. При цьому Суд виходив з того, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто позивач, як сторона яка подавала заяву про розподіл судових витрат та особа, яка заінтересована в ухваленні рішення про стягнення на його користь судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, має самостійно подати до суду належні докази понесених витрат.

За змістом розділу 4 Договору про проведення судово-економічної експертизи від 17 травня 2018 року оплата судово-економічної експертизи проводиться авансовим платежем у розмірі 50% від попередньо визначеної вартості роботи. При цьому, згідно з пунктом 4.1 цього Договору сума у розмірі 23000 грн становить попередню вартість здійснення виконавцем судово-економічної експертизи. А відповідно до пункту 4.3 Договору остаточний розрахунок за виконану роботу замовник зобов`язаний здійснити не пізніше 10-денного терміну з дня підписання акту приймання роботи.

Отже, заявлена Позивачем до відшкодування сума економічної експертизи 23000 грн визначена умовами вказаного договору як попередня вартість судово-економічної експертизи, відтак суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи та залученням експерта, окрім договору та актів прийому-здачі виконаних робіт, Позивачем до суду не надано ані платіжних документів, ані рахунків, ані квитанцій які б підтверджували сплату Позивачем даних видів судових витрат, що призводить до неможливості встановити дійсний розмір понесених Позивачем витрат з проведення судово-економічної експертизи та залученням експерта.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував і те, що замовлення на проведення експертного дослідження було здійснено ФОП ОСОБА_1 17 травня 2018 року, тобто до моменту звернення до суду із позовом, що свідчить про те, що воно відбулося з власної ініціативи Позивача, а питання щодо необхідності проведення такої експертизи під час судового розгляду не вирішувалося.

У постанові від 16 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку експертного висновку, оскільки замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою товариства до звернення до суду з позовом. Суд також зауважив на тому, що дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені витрати були необхідними (неминучими).

Таким чином, вирішуючи питання відшкодування заявленої Позивачем вартості щодо підготовки експертного висновку у цій справі, суд апеляційної інстанції надав належної оцінки доводам сторін і наданим доказам, та, з урахуванням їх реальності та неминучості в аспекті вирішення цієї справи, зробив обґрунтовані висновки правильно застосувавши положення статті 137 КАС України.

Доводи ж Відповідача у касаційній скарзі не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції в оскарженому рішенні щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією Відповідача, є належними до відшкодування. Натомість фактично зводяться до необхідності звільнення Відповідача від обов`язку відшкодування витрат Позивача на правничу допомогу.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

Враховуючи положення статей 132, 134, 137, 139 КАС України колегія суддів вважає, що при ухваленні оскарженого судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, тому касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений підрозділ ДПС) залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх