ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/375/17 пров. № 857/500/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засіданняЮник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги приватного малого підприємства «ТЕМП» та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (головуючий суддя Лучко О.О., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 14.07.2017) по справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства «ТЕМП» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

приватне мале підприємство «ТЕМП» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (на даний час Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001382200 від 03.03.2017.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001382200 від 03.03.2017, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в частині збільшення Приватному малому підприємству «Темп» суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 1331772 грн (один мільйон триста тридцять одна тисяча сімсот сімдесят дві гривні) та за штрафними санкціями в розмірі 331701 грн. (триста тридцять одна тисяча сімсот одна гривня). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) на користь Приватного малого підприємства «Темп» (код ЄДРПОУ 13805455) частину сплаченого судового збору в розмірі 24952,10 грн (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві гривні десять копійок).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції приватне підприємство «ТЕМП» та Головне управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржили його в апеляційному порядку.

Приватне мале підприємство «ТЕМП» вважає, що постанова винесена з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що 24.10.2016 ГУ ДФС в Івано-Франківської області (надалі - Відповідач), було проведено документальну позапланову перевірку Приватного малого підприємства «ТЕМП» з питань дотримання вимог податкового законодавства, визначених в ухвалі слідчого судді Івано-Франківського міського суду Татарінової О. А. від 27.09.2016 у справі № 344/12311/16-к за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. По закінченню перевірки складено Акт № 661/19-09- 14-01/13805455 від 08.11.2016 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0003231401 від 24.11.2016 на загальну суму 4 344 165,00 грн.

Вищезазначене ППР було, відповідно до ст. 56 ПКУ, у встановлені законодавством терміни оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої ДФС України надіслала Рішення від 07.02.2017 р. № 2214 16/99- 99-11-01-02-25, яким скасувала ППР № 0003231401 ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 24.11.2016. № 0003231401 у частині донарахувань з податку на прибуток по операціях за період 2015 року, а в іншій частині зазначене ППР - залишило без змін, а скаргу ПМП «ТЕМП» - задоволено частково.

03.03.2017 апелянту було вручено нове ППР № 0001382200 згідно з якими ПМП «ТЕМП» повинно збільшити грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 1 984 623 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 588 692 грн., за штрафними санкціями - 395 931 грн.

У ході судового засідання в суді першої інстанції було з`ясовано, що дійсно між ПМП «ТЕМП» та:

1) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу № 01- 07 від 01.07.2014 пиловнику дубового на виконання умов якого протягом 2014 р. було реалізовано згідно видаткових накладних лісоматеріалів на загальну суму 466 737 грн. з яких все оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень та квитанцій до прибуткових касових ордерів.

2) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 01/1.09 від 01.09.2014 лісопродукції дубової на виконання умов якого протягом 2014 р. було реалізовано згідно видаткових накладних лісоматеріалів на загальну суму 960 597 грн з яких оплачено 734 860 грн згідно платіжних доручень та квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 на підставі довіреностей від 20.06.2014 та 22.08.2014 відповідно, уповноважили ОСОБА_4 представляти їх інтереси як фізичних осіб-підприємців із широким колом повноважень.

На підставі клопотання Апелянта, поданого в процесі розгляду справи, було допитано в якості свідка ОСОБА_4 , який підтвердив, що працював із ПМП «ТЕМП», поставляючи лісопродукцію від вищевказаних підприємців, будучи їхнім комерційним представником за довіреністю і діючи в їх інтересах, підписував від їх імені договори та інші первинні документи.

Тим не менш, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов хибного висновку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, що стосується господарських операцій з двома фізичними особами-підприємцями, зазначаючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , опитані та допитані в ході кримінального провадження, заперечили факти надання ОСОБА_4 довіреностей на представництво їхніх інтересів як підприємців, а також показали, що взагалі не знали про те, що являються підприємцями.

Також зазначено, що судом встановлено, що відносно ОСОБА_4 порушено кримінальне провадження за фактами підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

З урахуванням наведеного віднесення, позивачем до складу валових витрат по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у 2014 році суд вважає неправомірним, оскільки вказаними підприємцями така діяльність не могла проводитися. В той же час суд зазначає, що очевидною є недобросовісна поведінка ОСОБА_4 , який підробляючи документи, використовував їх у взаємовідносинах від імені третіх осіб із ПМП «ТЕМП», що вплинуло на порушення підприємством ведення бухгалтерського обліку по взаємовідносинах із даними підприємцями.

Такі помилкові висновки суду першої інстанції спростовується наступним.

Стосовно відповідальності підприємства за можливі протиправні дії постачальників зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч.1 ст. 243 ЦК України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів сфері підприємницької діяльності.

В силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (Постанова ВСУ від 13,01,2009 N21-1578).

У справі № 826/23325/15 (Постанова від 06 вересня 2016 р.) ВАСУ також прийшов до очевидного висновку: «чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.»

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

У чинному законодавстві України не зазначено як саме добросовісний учасник господарського обігу в момент вчинення господарської операції має перевіряти можливі наслідки своїх дій і передбачати подальше застосування до нього положень податкового законодавства щодо протидії фіктивному підприємництву. Зокрема, у випадку «товарності» господарської операції й дійсності всіх реєстраційних документів контрагента суб`єкт господарювання, як правило, не має розумних підстав припускати, що через тривалий проміжок часу після вчинення відповідної господарської операції особа, яка зазначається у наданих йому первинних документах, відмовиться від своїх дій, пов`язаних з реєстрацією своєї підприємницької діяльності.

Ставлення правової оцінки дій учасників господарських відносин в залежність від подій майбутнього не відповідає принципу правової визначеності закону.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009, висновок якого, в силу частини 1 ст. 244-2 КАС України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків..., вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Таким чином, покладення на ПМП «ТЕМП» відповідальності у вигляді санкцій за нібито порушення податкового законодавства за те, що окремі постачальники сировини здійснювали постачання через своїх повірених, які викликають сумніви у фіскальних органів, чи не оформили належно товарно-транспортних накладних, чи не потурбувались про сертифікати якості і походження сировини, наявність котрих при поставці не вимагається, суперечить нормам чинного законодавства.

До компетенції та обов`язків ПМП «ТЕМП» не входить перевірка достовірності доручень контрагентів (постачальників сировини), що діють через своїх повірених, а тим більше перевірка справжності підписів на документах, які за своєю формою та змістом оформлені належним чином. З кожним постачальником-підприємцем у ПМП «ТЕМП» було укладено відповідні договори купівлі-продажу, на підставі яких здійснювались господарські операції по закупівлі сировини, що приймалась на підставі видаткових накладних, які були оформлені належним чином і скріплені печаткою (за наявності) відповідного підприємця.

Таким чином, всупереч нормам чинного законодавства України, на ПМП «ТЕМП» абсолютно безпідставно і умисно покладаються нічим не передбачені обов`язки по перевірці представницьких повноважень осіб, які займаючись комерційним посередництвом поставляти від інших підприємців сировину за укладеними договорами.

Крім того, апелянт зазначає, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню №32016090000000080 від 07.09.2016, матеріали з якого стосовно показів фіз. осіб-підприємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 бралися судом до уваги як доведений факт, ще не завершене і будь-яких висновків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством на даний час, як і вироку суду за результатами цього провадження - немає. А результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами в адміністративному судочинстві.

ВАСУ в Ухвалі від 27 липня 2015 року у справі № К/800/61969/13 та цілому ряді інших рішень притримується позиції, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом.

Згідно частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За наслідком кримінального провадження порушеного щодо ОСОБА_4 відсутнє будь-яке рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, безпідставними є висновки суду першої інстанції, який опирається на матеріали кримінального провадження

Підсумовуючи наведене, апелянт стверджує, що оскаржувана постанова суду в частині відмови ПМП «ТЕМП» у задоволенні позову в загальній сумі 321 150 грн, зокрема: 256920 грн основного боргу та 64 230 грн штрафних санкцій є незаконною і необгрунтованою.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області вважає постанову суду необгрунтованою, оскільки при вирішенні спірних правовідносин судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПМП «Темп», з питань визначених ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016 у справі № 344/12311/16-к за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року. За результатами проведеної перевірки 08.11.2016 складено акт №661/19-09-14-01/13805455.

Перевіркою ПМП «Темп» встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, пп.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), пп.1.2 п.1, пп. 2.1, пп.2.4, пп.2.15, п.2.16 її.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення №88), п.7, п.15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 6 384 000 грн, в т.ч. за 2013 рік 725 799 грн, за 2014 рік 1 466 328 грн, за 2015 рік 4 791 663 грн.

На підставі даного акту перевірки, ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003231401 від 24.11.2016, яким ПМП «ТЕМП» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4344165 грн, в тому числі 3948234 грн за податковим зобов`язанням та 395 931 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України №2214/6/99-99-11-01-02-25 від 07.02.2017 скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0003231401 від 24.11.2016 в частині донарахувань з податку прибуток по операціях за період 2015 року щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь фізичних осіб-підприємців та не встановлено дебіторської та кредиторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині ППР залишено без змін.

З урахуванням вказаного рішення, 03.03.2017 ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесло нове податкове повідомлення-рішення №0001382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1588692 грн за основним платежем та 395931 за штрафними санкціями.

Даючи оцінку доводам представників позивача про порушення податковим органом вимог чинного законодавства під час проведення перевірки, суд вказав на те, що вказана ухвала прийнята на підставі клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області, з якого вбачається, що службові особи ПМП «ТЕМП» протягом 2013-2016 років відобразили у бухгалтерському обліку та податковій звітності безтоварні операції з придбання деревини дубу в фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що знаходяться на спрощеній системі оподаткування та не є платниками ПДВ, внаслідок чого безпідставно сформували витрати на загальну суму 5 555 756 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що податковий орган повинен був здійснити перевірку правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податків та зборів ПМП «ТЕМП» протягом 2013-2015 років за наслідками проведених господарських операцій із придбання сировини від фізичних осіб-підприємців, тобто тих контрагентів позивача, висновки про безтоварність операцій з якими лягли в основу порушення кримінального провадження за фактом умисного ухилення службовими особами ПМП «Темп» від сплати податку на прибуток. З цих підстав суд вважав протиправним проведення перевірки та визначення податкового зобов`язання позивачу по всіх інших контрагентах за період 2013-2014 роки в розмірі 1 114 979 грн, а тому позов у цій частині задоволено.

Однак, ГУ ДФС в Івано-Франківській області не погоджується з таким висновком суду, оскільки вважає, що судом не враховано положень Кримінального процесуального кодексу України та неповно надано правову оцінку ухвали Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016.

Згідно резолютивної частини ухвали Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016 року, слідчий суддя ухвалив призначити позапланову документальну перевірку ПМП «ТЕМП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, під час якої здійснити перевірку правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податків та зборів ПМП «ТЕМП» за наслідками проведених господарських операцій із придбання сировини, яке оформлено від фізичних осіб-підприємців, її переробки та подальшої реалізації. Судом не надано повної правової оцінки даній ухвалі, яка мотивована також тим, що враховуючи достатність підстав, необхідність у проведенні перевірки ПМП «Темп» виникла з метою дослідження та перевірки фактів законності формування ПМП «Темп» валових витрат з придбання сировини від фізичних осіб-підприємців і дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. При цьому, жодних обмежень щодо кола таких фізичних осіб-підприємців ухвала слідчого судді не містить.

А тому, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен діяти в межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законом, працівники ГУ ДФС в Івано-Франківській області повинні були здійснити перевірку позивача у відповідності до резолютивної частини ухвали Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016.

В ході перевірки встановлено документальне оформлення взаємовідносин з рядом фізичних осіб-підприємців та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку. Дані щодо придбання сировини ПМП «Темп» від фізичних осіб-підприємців та відображення в бухгалтерському та податковому обліку за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 відповідно до первинних документів, вилучених під час обшуку (протокол від 09.09.2016), визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні та представлені в ході перевірки слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області наведено в додатку №1 до акту перевірки.

Перевіркою встановлено відсутність підтвердження транспортування товару від фізичних осіб-підприємців, оскільки не надано товарно-транспортних накладних.

Обов`язкова наявність ТТН встановлюється Переліком документів, необхідних здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою КМУ №207 від 25.09.2009 (зі змінами).

Згідно п. 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яку замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

На необхідність оформлення ТТН неодноразово звертали увагу контролюючі органи (див. листи Міндоходів від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, Міністерств інфраструктури України від 11.03.2014 № 2455/25/10-14, від 28.05.2014 № 5615/25/11- 14, ДФСУ від 29.10.2015 № 22911/6/99-99-19-02-02-15, Головного управління ДФС у Вінницькій області від 29.10.2015 № 625/Ш/02-32-17-01-17).

У судовому засіданні представник відповідача наголошували також на відсутності інших документів, які могли би свідчити про транспортування товару від фізичних осіб-підприємців до ПМП «Темп». Зокрема, на відсутність подорожних листів, які з метою обліку автомобільної роботи й списання паливно-мастильних матеріалів може оформлював перевізник. При цьому, вони повинні містити всі обов`язкові реквізити первинного документа, перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІУ і п. 2.4 Положення №88.

Відповідно до умов укладених договорів ПМП «Темп» зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до накладної і сертифікату якості, які додаються за необхідності на кожну партію товару. Однак, ПМП «Темп» не надано сертифікати «Про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів» до лісопродукції отриманої від фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст.3 Закону України від 08.09.2005 № 2860-ІУ «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» реалізація суб`єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтею 2 цього Закону (рідкісних порід дерев), допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів. Постановою КМУ від 12.05.2007 № 705 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» (в редакції від 11.02.2015 чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено обов`язковість отримання карантинного сертифіката та перелік об`єктів регулювання у сфері карантину рослин. Даний перелік містить товарну позицію за кодом УКТЗЕД 4408 - листи одношарової фанери та шпону і листи для клеєної фанери (клеєні або неклеєні) та інші види деревини, розпиляної вздовж, розрізаної на частини або лущеної, струганої або неструганої, з шліфованою або нешліфованою поверхнею, з`єднані або не з`єднані у шип, завтовшки не більш як 6 мм. Тому, отримання карантинного сертифікату та сертифікату походження лісоматеріалів є обов`язковим для експорту та переміщення в межах країни вказаного товару.

При проведенні перевірки було використано матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016090000000080 від 07.09.2016; первинні документи, вилучені під час обшуку (протокол від 09.09.2016), визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та представлені в ході перевірки слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області, що стосуються господарських операцій із придбання сировини (лісопродукції), яке оформлено від фізичних осіб, а саме: договори купівлі-продажу; видаткові накладні, накладні, журнали-ордери №6, прибуткові касові ордери. Під час виїзної позапланової документальної перевірки підприємства використані комп`ютерні автоматизовані інформаційні системи ДФС.

Перевіркою, встановлено документальне оформлення взаємовідносин ПМП «Темп» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, в тому числі, з ФОП ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_1 ).

До перевірки представлено Договір купівлі-продажу від 04.01.2014 №4/1, Договір купівлі-продажу від 20.04.2015 №28/4. На виконання умов даних договорів ФОП ОСОБА_5 , виписано накладні на загальну суму 2674573 грн., без ПДВ. В податковому обліку витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у розмірі собівартості придбання в ФОП ОСОБА_5 віднесені до витрат ПМП «Темп» за 2013 рік в сумі 339463 грн; за 2014 рік в сумі 846081 грн; за 2015 рік в сумі 1489030 грн. Однак, перевіркою встановлено відсутність підтвердження транспортування товару від ФОП ОСОБА_5 до ПМП «Темп», відсутність сертифікатів.

Відповідно до пояснення від 22.08.2016, протоколу допиту від 09.09.2016 року гр. ОСОБА_8 (1988 р.н.) заперечила свою участь у здійсненні господарської діяльності. Зазначила, що жодних операцій по реалізації лісопродукції на ПМП «Темп» не проводила та не підписувала жодних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до висновку експерта № 1.1.-286/16 від 20.10.2016 Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України встановити ким, ОСОБА_5 , чи іншою особою виконано підписи у договорі та накладних, виписаних від ФОП ОСОБА_8 для ПМП «ТЕМП» не є можливим по причині несумісності для порівняння досліджуваних підписів з підписами гр. ОСОБА_5 у зразках. Однак, суд зробив висновок, що посилання представників відповідача на висновки даної судової експертизи, спростовуються показаннями ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), наданими в ході кримінального провадження, котра не заперечила факту надання ОСОБА_11 довіреності на представництво її інтересів як підприємця. Хоча ні під час перевірки, ні в ході судового засідання нотаріально-засвідченого доручення на здійснення від імені ФОП ОСОБА_5 господарської діяльності ОСОБА_11 не надано.

На думку суду неточності у формі складених первинних документів від імені ФОП ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) без зазначення «в особі ОСОБА_11 » за умови реального здійснення господарської операції не може бути підставою для визнання такої операції безтоварною. Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки ст.9 Закону №996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Надані до перевірки документи, складені від імені ФОП ОСОБА_5 не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не прийняв до уваги висновок судово-економічної експертизи №19/05-2017 від 19.05.2017, яким нормативно не підтверджено витрати ПМП «Темп», які понесені при закупівлі дуба у ФОП ОСОБА_5 в розмірі 1 185 533,48 грн, оскільки він суперечить висновку судово-економічної експертизи №193/17-22 від 03.05.2017.

При цьому судом не враховано того, що згідно висновку судово-економічної експертизи №19/05-2017 від 19.05.2017, дослідженням поданих документів, нормативно, з урахуванням висновків судових почеркознавчих експертах, не підтверджуються витрати ПМП «Темп», які понесенні при закупівлі матеріалів не лише у ФОП ОСОБА_5 в розмірі 1 185 533,48 грн, а й у ФОП ОСОБА_1 на суму 466 736,80 грн та ФОП ОСОБА_2 на суму 960 597 грн (по взаємовідносинах з якими в позові відмовлено), ФОП ОСОБА_12 на суму 717 236 грн та ФОП ОСОБА_13 на суму 375 875 грн (по взаємовідносинах з якими судом не надано жодної правової оцінки).

Згідно пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності..., інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконанихробіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, п.138.11 ст.138, п.140.2 - п.140.5 ст.140, ст.142, ст.143 та інших статей ПКУ, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку регламентується Законом №996-ХІУ та Положенням №88. Відповідно до п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення №88 від 24.05.1995 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Відображення у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Однак, ПМП «Темп» відображено в податковому обліку видаткові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, а також за первинними документами, які суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зважаючи на вищенаведене вважає, що суд надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ПМП «Темп» підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2016 ухвалою Івано-Франківського міського суду призначено позапланову документальну перевірку ПМП «ТЕМП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, під час якої здійснити перевірку правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податків та зборів ПМП «ТЕМП» за наслідками проведених господарських операцій із придбання сировини, яке оформлено від фізичних осіб-підприємців, її переробки та подальшої реалізації.

Вказана ухвала прийнята на підставі клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області (кримінальне провадження №32016090000000080, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України), з якого вбачається, що службові особи ПМП «ТЕМП» протягом 2013-2016 років відобразили у бухгалтерському обліку та податковій звітності безтоварні операції з придбання деревини дубу в фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що знаходяться на спрощеній системі оподаткування та не є платниками ПДВ, внаслідок чого безпідставно сформували витрати на загальну суму 5 555 756 грн.

На підставі наказів ГУ ДФС в Івано-Франківській області №1056 від 19.10.2016, №1117 від 28.10.2016 у та направлення на перевірку №1331 від 20.10.2016 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства «Темп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), і лісової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, за період з 01січня 2013 по 31 грудня 2015 року відповідно до питань, визначених ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016 у справі №344/12311/16-к.

За результатами перевірки складено акт №661/19-09-14-01/13805455 (а.с.46-76) від 08.11.2016, згідно якого встановлено порушення підприємством вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, пп.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, пп.1.2 п.1, пп. 2.1, пп.2.4, пп.2.15, п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.7, п.15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 6 384 000 грн., в т.ч. за 2013 рік 725 799 грн, за 2014 рік 1 466 328 грн, за 2015 рік 4 791 663 грн.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області, з урахуванням заперечень позивача, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003231401 від 24.11.2016, яким ПМП «ТЕМП» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 344 165 грн, в тому числі 3 948 234 грн за податковим зобов`язанням та 395 931 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, яке було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України №2214/6/99-99-11-01-02-25 від 07.02.2017 скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0003231401 від 24.11.2016 у в частині донарахувань з податку на прибуток по операціях за період 2015 року щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь фізичних осіб-підприємців та не встановлено дебіторської та кредиторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині ППР залишено без змін.

З урахуванням вказаного рішення 03.03.2017 ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесло нове податкове повідомлення-рішення №0001382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 588 692 грн за основним платежем та 395 931 грн за штрафними санкціями.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001382200 від 03.03.2017 слугував висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з придбання лісопродукції протягом 2013-2014 років від фізичних осіб-підприємців у зв`язку із не наданням підприємством в повному обсязі інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій, а саме: товарно-транспортних накладних та сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Крім того, зокрема, зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання лісопродукції від ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки підприємством не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, а надані для перевірки первинні документи складені та підписані не даними фізичними особами-підприємцями, а іншими не уповноваженими особами ( ОСОБА_11 та ОСОБА_4 ), а тому складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції; не підтверджують придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності; укладені з порушенням встановленого законодавством порядку, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, а також складені платником, який фактично не здійснював його реалізацію та поставку, а тому не можуть були підставою для включення сум до витрат. Відтак, податковий орган зробив висновок, що ПМП Темп" протягом 2013-2014 років безпідставно відобразило в податковому обліку взаємовідносини по придбанню лісопродукції у ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду не це, суд першої інстанції вірно вважав, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2 ст.3 даного Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документі (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення №88 від 24.05.1995 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (пп.15.4 п.15); витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (п.17); до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; інші витрати загальногосподарського призначення (п.18).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Обов`язкова наявність ТТН встановлюється також Переліком документів, необхідних здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою КМУ №207 від 25.09.2009 (зі змінами), у випадку, якщо водій вантажовідправника здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 №488/346 та наказом №983 від 05.12.2013, відповідно до п. 2 якого застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб`єктами царської діяльності, незалежно від форм власності є обов`язковим.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яку замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники ТТН підписом і за потреби печаткою (штампом). Прийнявши вантаж згідно з ТТН, водій (експедитор) підписує всі її примірники. Представник вантажоодержувача теж посвідчує підписом та в разі потреби печаткою (штампом). Підписи та печатка (штамп) проставляються при заповнені відповідних реквізитів ТТН. ТТН заповнюється на кожну поїздку автомобіля та на кожного вантажоотримувача (п.11.5-11.7 Правил).

Як уже зазначалось вище підставою для проведення перевірки позивача була ухвала Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016, вказана ухвала прийнята на підставі клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області, з якого вбачається, що службові особи ПМП «ТЕМП» протягом 2013-2016 років відобразили у бухгалтерському обліку та податковій звітності безтоварні операції з придбання деревини дубу в фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що знаходяться на спрощеній системі оподаткування та не є платниками ПДВ, внаслідок чого безпідставно сформували витрати на загальну суму 5 555 756 грн (а.с.158-159 т.3).

Дані обставини зазначені в мотивувальній частині ухвали Івано-Франківського міського суду від 27.09.2016.

З огляду на це, суд першої інстанції вважав, що оскільки суб`єкт владних повноважень повинен діяти в межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений законом, то податковий орган повинен був здійснити перевірку правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податків та зборів ПМП «ТЕМП» протягом 2013-2015 років за наслідками проведених господарських операцій із придбання сировини від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , тобто тих контрагентів позивача, висновки про безтоварність операцій з якими лягли в основу порушення кримінального провадження за фактом умисного ухилення службовими особами ПМП «Темп» від сплати податку на прибуток.

З цих підстав, суд першої інстанції вважав протиправним проведення перевірки та визначення податкового зобов`язання позивачу по всіх інших контрагентах за період 2013-2014 роки в розмірі 1 114 979 грн, а тому позов у цій частині задовольнив.

При цьому, суд першої інстанції вважав підставними доводи представників позивача про те, що перевірка не була виїзною, а проводилась без виїзду на місцезнаходження ПМП «Темп», що позбавило підприємства права надавати пояснення в ході перевірки, документи, які не були вилучені під час обшуку та вилучення бухгалтерської документації, а в подальшому були враховані під час розгляду заперечення на акт перевірки та під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, представники відповідача не довели обставини, якими би підтверджувалось проведення саме виїзної перевірки.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував і те, що особа, яка проводила перевірку, не витребувала у підприємства перелік документів, які необхідно надати для проведення перевірки, а висновки формулювала на підставі первинних документів, вилучених під час обшуку та визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні, та представлених їй в ході перевірки слідчим СВ ФУ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, про що зазначено на 14 сторінці акту перевірки (а.с.59 т.1), а тому є очевидним, що дана перевірка не проводилась з виїздом на місце. Вказане підтверджено і поясненнями представника позивача ОСОБА_15 , директора підприємства, котрий не заперечив, що зустрівся із ревізором ОСОБА_16 біля приміщення ДПІ в Долинському районі і отримав від неї копію наказу та направлення на проведення перевірки 24.10.2016 року, однак заперечив проведення перевірки в приміщенні підприємства.

Крім того, згідно акту перевірки у ході перевірки не було встановлено документального оформлення взаємовідносин ПМП «Темп» протягом 2013-2015 років з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 , про що зазначено на 14 сторінці акту перевірки (а.с.59 т.1).

Натомість, в акті перевірки зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій з придбання лісопродукції від ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки підприємством не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, а надані для перевірки первинні документи складені та підписані не даними фізичними особами-підприємцями, а іншими не уповноваженими особами ( ОСОБА_11 та ОСОБА_4 ), а також складені платником, який фактично не здійснював його реалізацію та поставку, а тому не можуть були підставою для включення сум до витрат, внаслідок чого ПМП «Темп» протягом 2013-2014 років безпідставно відобразило в податковому обліку взаємовідносини по придбанню лісопродукції у ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції з`ясовано, що між ПМП «ТЕМП» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу №4/1 від 04.01.2014, №28/4 від 20.04.2015, за умовами яких ФОП ОСОБА_5 зобов`язувалась продати у власність ПМП «ТЕМП» продукцію пиловник дубовий, а ПМП «ТЕМП» зобов`язувалось прийняти товар та оплатити його відповідно до сертифікату якості та на умовах, визначених даним договором. Перевезення товару своїм транспортом здійснює продавець.

На виконання умов зазначених вище договорів №4/1 від 04.01.2014, №28/4 від 20.04.2015 ФОП ОСОБА_5 протягом вересня 2013 року - липня 2015 року реалізувала позивачу лісоматеріали згідно наявних у справі накладених

У податковому обліку фінансово-господарські операцій відображено наступним чином: витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у розмірі собівартості придбання в ФОП ОСОБА_5 віднесені до витрат підприємства за 2013 рік (р.04 податкової декларації по податку на прибуток) в сумі 339463 грн; за 2014 рік (р.04 податкової декларації по податку на прибуток) в сумі 846081 грн.

Крім того, встановлено, що ПМП «ТЕМП» здійснило оплату за придбаний товар ФОП ОСОБА_5 всього в розмірі 2674573 грн. шляхом перерахування коштів на р/р останньої згідно відповідних наступних платіжних доручень (т2. а.с. 125-138).

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_5 на підставі довіреності від 22.08.2007 та довіреності від 01.04.2015 уповноважила ОСОБА_11 представляти її інтереси як фізичної особи-підприємця із широким колом повноважень (а.с.245-246 т.1).

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_11 ствердив, що є фізичною особою-підприємцем. Займаючись оптовою торгівлею деревиною на території Тернопільської області, співпрацював із ПМП «Темп», продаючи підприємству лісопродукцію. Протягом 2013-2015 років представляв ряд підприємців і, зокрема, ФОП ОСОБА_5 (свою родичку) у взаємовідносинах із ПМП «Темп» на основі виданої нею довіреності. Показав, що ФОП ОСОБА_5 , укладала договори з підприємством, однак не пам`ятає хто їх підписував. Показав, що як представник підприємця міг підписувати первинні документи. ОСОБА_5 , допитана в ході кримінального провадження, не заперечила факту надання ОСОБА_11 довіреності на представництво її інтересів як підприємця.

Враховуючи наведені вище первинні документи, які були опрацьовані в ході перевірки та які не заперечуються сторонами щодо їх наявності, в тому числі наявні в матеріалах справи платіжні документи (а.с.125-138 т.2), а також щомісячні акти ПМП «Темп» про переробку деревини та виготовлення лісопродукції (ламелі) із зазначенням об`ємів (а.с.170-205 т.1), митні декларації, на підставі яких вироблена продукція (ламелі) була експортована позивачем в країни Європейської Співдружності (Грецію, Угорщину, Італію, Словаччину, Францію тощо) (а.с.88-169 т.1), фітосанітарні сертифікати на продукцію, що експортується (а.с.36-112 т.2), суд першої інстанції підставно вважав, що зазначене свідчить про дійсний рух активів, зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача, а відтак безпідставними є висновки податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій підприємства із ФОП ОСОБА_5 протягом 2013-2014 років.

Відхиляючи доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів про походження лісоматеріалів та про виготовлених з них пиломатеріалів, суд першої інстанції правильно зазначив, що правилами ведення податкового обліку з податку на прибуток для віднесення до складу доходів та витрат у сумі вартості поставлених товарів з метою їх підтвердження не встановлено обов`язок надання спеціальних транспортних документів за договорами купівлі-продажу, в тому числі товарно-транспортних накладних. Оскільки постачання лісопродукції здійснювалось підприємцем за власний кошт без оформлення договорів із перевізниками, відсутність ТТН, на підставі якої перевозиться вантаж, не може слугувати підставою для визнання відсутності факту придбання товару.

Наявність сертифікатів про походження лісоматеріалів та про виготовлених з них пиломатеріалів, які відповідно до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», є підставою для реалізації за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

В постанові Кабінету Міністрів України №255 від 25.02.2003 (чинної на момент спірних правовідносин) відповідно до ч.2 ст.282 Митного кодексу України установлено, що у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено в національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами, видається Торгово-промисловою палатою або регіональними торгово-промисловими палатами.

Оскільки, для продукції ПМП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка експортувалася за кордон за кодом УКТЗЕД 4408, не передбачено наявності сертифікатів про походження лісоматеріалів та про виготовлених з них пиломатеріалів, то суд вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність операцій за відсутності таких сертифікатів не відповідають вимогам законодавства.

Стосовно посилання відповідача на висновки судової експертизи, якими не є можливим встановити ким, ОСОБА_5 , чи іншою особою виконано підписи у договорах, накладних, виписаних від ФОП ОСОБА_5 для ПМП «Темп» по причині несумісності для порівняння досліджуваних підписів з підписами ОСОБА_5 , то суд правильно вказав, що такі спростовуються показаннями ОСОБА_5 , наданими в ході кримінального провадження, котра не заперечила факту надання ОСОБА_11 довіреності на представництво її інтересів як підприємця.

Неточності ж у формі складених первинних документів від імені ФОП ОСОБА_5 без зазначення «в особі ОСОБА_11 » за умови реального здійснення господарської операції не може бути підставою для визнання такої операції безтоварною, що узгоджується із вимогами ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» про те, що бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Крім того, суд першої інстанції при постановленні рішення, також правильно врахував ту обставину, що відповідачем не було проведено зустрічну перевірку вказаного контрагента позивача, а також те, що в діях ОСОБА_11 не було встановлено, у визначений законом спосіб, фактів підробки документів, шахрайства, ухилення від сплати податків тощо.

З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного рішення в частині визначення позивачу податкових зобов`язань по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_5 протягом 2013-2014 років в розмірі 216 793 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ПМП «ТЕМП» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №01-07 від 01.07.2014 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався продати у власність ПМП «ТЕМП» продукцію пиловник дубовий, а ПМП «ТЕМП» зобов`язувалось прийняти товар та оплатити його відповідно до сертифікату якості та на умовах, визначених даним договором. Перевезення товару своїм транспортом здійснює продавець.

Згідно матеріалів адміністративної справи, на виконання умов зазначеного вище договору №01-07 від 01.07.2014 року, ФОП ОСОБА_1 протягом липня 2014 року січня 2015 року реалізував позивачу лісоматеріали згідно відповідних видаткових накладних

У податковому обліку фінансово-господарські операцій відображено наступним чином: витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у розмірі собівартості придбання в ФОП ОСОБА_1 віднесені до витрат підприємства за 2014 рік (р.04 податкової декларації по податку на прибуток) в сумі 466737 грн.

Крім того, судом встановлено, що ПМП «ТЕМП» здійснило оплату за придбаний товар у ФОП ОСОБА_1 всього в розмірі 735588,8 грн шляхом перерахування коштів на р/р останнього згідно відповідних платіжних доручень (т.2 а.с. 113-120).

Крім того, судом встановлено, що між Приватним малим підприємством «ТЕМП» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2014 №01/1.09, за умовами яких ФОП ОСОБА_2 зобов`язувалася продати у власність ПМП «ТЕМП» продукцію лісопродукція ОСОБА_17 , а ПМП «ТЕМП» зобов`язувалось прийняти товар та оплатити його відповідно до сертифікату якості та на умовах, визначених даним договором. Перевезення товару своїм транспортом здійснює продавець.

На виконання умов зазначеного вище договору №01/1.09 від 01.09.2014, ФОП ОСОБА_2 протягом вересня 2014 рок липня 2015 року реалізувала позивачу лісоматеріалів згідно відповідних видаткових накладних

У податковому обліку фінансово-господарські операцій відображено наступним чином: витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у розмірі собівартості придбання в ФОП ОСОБА_2 віднесені до витрат підприємства за 2014 рік (р.04 податкової декларації по податку на прибуток) в сумі 960597 грн.

Крім того, встановлено, що ПМП «ТЕМП» здійснило оплату за придбаний товар ФОП ОСОБА_2 всього в розмірі 1253470,00 грн шляхом перерахування коштів на р/р останньої згідно відповідних платіжних доручень (т.2 а.с. 139-153).

У даній спірній ситуації суд з`ясував, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на підставі довіреностей від 20.06.2014 та довіреності від 22.08.2014 відповідно уповноважили ОСОБА_4 представляти їхні інтереси як фізичних осіб-підприємців із широким колом повноважень (а.с.249-250 т.1).

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 показав, що співпрацював із ПМП «Темп», продаючи підприємству лісопродукцію в тому числі від імені ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 протягом 2014 року на основі виданих ними довіреностей. Показав, що від імені ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 підписував договори з підприємством, первинні документи. Аналогічні покази надавалися ним і в ході кримінального провадження.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , допитані в ході кримінального провадження, заперечили факти надання ОСОБА_4 довіреностей на представництво їхніх інтересів як підприємців, а також показали, що взагалі не знали про те, що являються підприємцями. Крім того, відносно ОСОБА_4 порушено кримінальне провадження за фактами підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців, підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (а.с.150-155 т.3). Тому з огляду на це, суд вважав, що віднесення позивачем до складу валових витрат по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у 2014 році є неправомірним, оскільки вказаними підприємцями така діяльність не могла проводитися. При цьому суд відмітив, що очевидною є недобросовісна поведінка ОСОБА_4 , який підробляючи документи, використовував їх у взаємовідносинах від імені третіх осіб (ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ) із ПМП «Темп», що вплинуло на порушення підприємством ведення бухгалтерського обліку по взаємовідносинах із даними підприємцями.

А тому, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині визначення позивачу податкових зобов`язань по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у 2014 році в розмірі 256 920 грн. та штрафних санкцій в розмірі 64 230 грн., а тому в задоволенні позову у цій частині відмовив.

Проте, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Щодо відповідальності підприємства за можливі протиправні дії постачальників то слід вказати, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч.1 ст. 243 ЦК України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. (Постанова ВСУ від 13,01,2009 N21-1578)

У справі № 826/23325/15 (Постанова від 06 вересня 2016 р.) ВАСУ зазначив, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

У чинному законодавстві України не зазначено як саме добросовісний учасник господарського обігу в момент вчинення господарської операції має перевіряти можливі наслідки своїх дій і передбачати подальше застосування до нього положень податкового законодавства щодо протидії фіктивному підприємництву. Зокрема, у випадку «товарності» господарської операції й дійсності всіх реєстраційних документів контрагента суб`єкт господарювання, як правило, не має розумних підстав припускати, що через тривалий проміжок часу після вчинення відповідної господарської операції особа, яка зазначається у наданих йому первинних документах, відмовиться від своїх дій, пов`язаних з реєстрацією своєї підприємницької діяльності.

Ставлення правової оцінки дій учасників господарських відносин в залежність від подій майбутнього не відповідає принципу правової визначеності закону.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009 року. Так, Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок неодноразово підтверджувався Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що покладення на ПМП «ТЕМП» відповідальності у вигляді санкцій за нібито порушення податкового законодавства за те, що окремі постачальники сировини здійснювали постачання через своїх повірених, які викликають сумніви у фіскальних органів, чи не оформили належно товарно-транспортних накладних, чи не потурбувались про сертифікати якості і походження сировини, наявність котрих при поставці не вимагається, суперечить нормам чинного законодавства.

До компетенції та обов`язків ПМП «ТЕМП» не входить перевірка достовірності доручень контрагентів (постачальників сировини), що діють через своїх повірених, а тим більше перевірка справжності підписів на документах, які за своєю формою та змістом оформлені належним чином. З кожним постачальником-підприємцем у ПМП «ТЕМП» було укладено відповідні договори купівлі-продажу, на підставі яких здійснювались господарські операції по закупівлі сировини, що приймалась на підставі видаткових накладних, які були оформлені належним чином і скріплені печаткою (за наявності) відповідного підприємця.

Таким чином, всупереч нормам чинного законодавства України, на ПМП «ТЕМП» безпідставно покладаються не передбачені обов`язки по перевірці представницьких повноважень осіб, які займаючись комерційним посередництвом поставляти від інших підприємців сировину за укладеними договорами.

Крім того, на даний час кримінальне провадження, матеріали з якого стосовно показів фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 бралися судом першої інстанції до уваги як доведений факт, ще не завершене і будь-яких висновків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством на даний час, як і вироку суду за результатами цього провадження - немає. Отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства дані не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення суду, яке набрало законної сили за наслідком кримінального провадження порушеного щодо ОСОБА_4 .

Відтак, у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав робити висновки, покликаючись лише на матеріали кримінального провадження.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова суду в частині відмови ПМП «ТЕМП» у задоволенні позову в загальній сумі 321 150 грн., зокрема: 256 920 грн основного боргу та 64 230 грн штрафних санкцій є необгрунтованою.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог слід скасувати, та в цій частині позовні вимоги задовольнити, бо висновки суду не відповідають матеріалам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства «ТЕМП» задовольнити, апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року по справі № 809/375/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нову постанову, якою позов приватного підприємства «ТЕМП» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001382200 від 03.03.2017, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 321 150 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 256 920 грн. основного боргу за штрафними санкціями - 64 230 грн.

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року по справі № 809/375/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст складено 29.06.2021