ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

12 липня 2021 року м. Київ № 640/19623/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка І.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2020 року в адміністративній справі № 640/19623/19

за позовомОСОБА_1 до третя особаЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у міст Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) в якому просить суд:

визнати неправомірним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 13 вересня 2019 року №307/05 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ";

поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві;

стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2019 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2019 року залишено без змін.

07 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2019 року, в якій просив:

скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2019 року по справі № 640/19623/19.

Дана заява обґрунтована тим, що при прийнятті рішення від 15.09.2019 року, суд, в частині доводів позивача щодо невідповідності складу дисциплінарної комісії ГТУЮ у м. Києві положенням ч. 3, 4 та ч. 7 ст. 69 Закону України «Про державну службу», виходив з того, що «наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02.06.2016 року № 342/6 «Про утворення дисциплінарної комісії», утворено дисциплінарну комісію, персональний склад якої затверджено наказом наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02.06.2016 року № 343/6 «Про затвердження персонального складу дисциплінарної комісії».

В подальшому, відповідачем затверджено новий склад дисциплінарної комісії наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14.03.2017 року № 188/6 «Про затвердження персонального складу дисциплінарної комісії».

Таким чином, строк повноважень зазначеної дисциплінарної комісії спливає 14.03.2020 року.».

У той же час, як зазначає позивач, готуючи матеріали до Європейського Суду з прав людини та до Вищої Ради Правосуддя, ним 5 травня 2021 року виявлено, що у Системі обліку публічної інформації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Система):

1) не зареєстрований наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02.06.2016 року № 342/6 «Про утворення дисциплінарної комісії». Замість цього наказу у Системі зареєстровані два накази Головного територіального управління юстиції у м. Києві за однією датою та одним тим же номером - від 02.06.2016 року за № 342/6, але при цьому:

а) один наказ має назву «Про затвердження персонального складу дисциплінарної комісії 2016»; статус документа: втратив чинність (облікова картка документа: реєстраційний номер 9.0.0/7836/2017; дата заповнення - 21.03.2017);

б) другий - має назву «Про проведення службового розслідування»; статус документа: чинний (облікова картка документа: реєстраційний номер 13.0.0/7593/2016; дата заповнення - 06.06.2016);

2) не зареєстрований наказ Головного територіального управління у місті Києві від 02.06.2016 року № 343/6 «Про затвердження персонального складу дисциплінарної комісії».

Замість цього наказу у Системі зареєстрований наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02.06.2016 року № 343/6 з іншою назвою, а саме «Про проведення службового розслідування»; статус документа: чинний (облікова картка документа: реєстраційний номер 13.0.0/7594/2016; дата заповнення - 06.06.2016).

Вказані обставини, на думку позивача, є нововиявленими, та є підставою для перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2019 року по справі № 640/19623/19 та його скасування.

Ухвалою суду від 15.06.2021 відкрито провадження за виключними обставинами у справі № 640/19623/19, призначено заяву до розгляду у судове засідання на 01.07.2021 року.

ОСОБА_1 у судовому засіданні подану заяву підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі, в той час як представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явився, що не перешкоджає судовому розгляду такої заяви.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1,2 частини п`ятої ст.361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень суддів апеляційної і касаційної інстанції з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або ухвалено нове судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

За положеннями ч.ч. 3-5 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

Отже, відповідно до частини першої статті 361 КАС України за нововиявленими обставинами може бути переглянуто судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Виходячи зі змісту закону, необхідно враховувати, що частина 3 статті 361 КАС України сама по собі не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки перелік підстав чітко визначений частиною 2 цієї же статті.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.

Отже істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Також суд зазначає, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61).

Верховний Суд в своїй постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 зазначив, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Так, в якості нововиявленої обставини, яка на думку заявника, є підставою для скасування рішення суду від 15.09.2019 року є:

1) не існування наказу ГТУЮ у м. Києві від 02.06.2016 року № 342/6 «Про утворення дисциплінарної комісії»;

2) існування двох наказів ГТУЮ у м. Києві з однаковими датою та номером - від 02.06.2016 року № 342/6, але з різними назвами;

3) не існування наказу ГТУЮ у м. Києві від 02.06.2016 року № 343/6 «Про затвердження персонального складу дисциплінарної комісії»;

4) існування наказу ГТУЮ у м. Києві від 02.06.2016 року № 343/6 «Про проведення службового розслідування», який станом на 07.05.2021 року був чинним і немає ніякого відношення до затвердження персонального складу дисциплінарної комісії ГТУЮ у м. Києві;

Тобто, заяву заявник обґрунтовує наявністю обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, а саме: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Беручи до уваги зазначене, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію

Частиною першою та другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб`єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1) назву документа; 2) дату створення документа; 3) дату надходження документа; 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7) галузь; 8) ключові слова; 9) тип, носій (текстовий документ, електронний документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12) форму та місце зберігання документа тощо.

Суд зазначає, що відповідно до статті 18 Закону України "Про доступ до публічної інформації", постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1277 "Питання системи обліку публічної інформації" та з метою забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні Міністерства юстиції України та його територіальних органів, Міністерство юстиції України 28.05.2014 року видано наказ № 846/5 «Про систему обліку публічної інформації в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах», яким:

запроваджено ведення автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Доступ до публічної інформації Міністерства юстиції України та його територіальних органів" (далі - Система обліку), програмний комплекс якої розроблено державним підприємством "Українська правова інформація", в Міністерстві юстиції України та головних територіальних управліннях юстиції;

покладено персональну відповідальність за своєчасну реєстрацію в Системі обліку документів, що містять інформацію, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, головні територіальні управління юстиції, на керівників структурних підрозділів Міністерства юстиції України (директорів департаментів, начальників управлінь, начальників відділів, завідувачів секторів), начальників головних територіальних управлінь юстиції;

визначено відповідальними за своєчасну реєстрацію в Системі обліку документів, що містять інформацію, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, відповідно до Примірного переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2011 року № 3116/5 (далі - Перелік видів публічної інформації), структурні підрозділи Міністерства юстиції України згідно з додатком.

При цьому, виходячи з визначення поняття система обліку публічної інформації, відповідно до Положення про систему обліку публічної інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 р. № 1277 - це електронна база даних, що містить інформацію про документи, які перебували у володінні суб`єкта владних повноважень. Реєстрація документів здійснюється шляхом внесення до облікової картки відомостей про документи.

Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає, що Система обліку публічної інформації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) діє з 28.05.2014 року, а інформація про реєстрацію в ній документів є відкритою, крім випадків, встановлених законом (конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про доступ до публічної інформації" система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач у своїй заяві про перегляд рішення суду від 15.09.2019 року, не можуть бути нововиявленими, оскільки докази/інформація, про які він дізнався з Системи обліку публічної інформації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є та були відкритими, та не позбавляло його права на подання її на час подання позовної заяви до суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Отже, викладені у заяві обставини не є новими аргументами та доказами у справі, які існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Вказані позивачем обставини, є такими, що не були ним своєчасно подані під час розгляду справи 640/19623/19, за результатами якої винесено судом рішення від 15.09.2019 року.

А тому дослідивши матеріали адміністративної справи та заяви, суд приходить до переконання про те, що оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами, заявлені вимоги в заяві є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Положеннями частини першої, другої статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

З огляду на викладене, на підставі аналізу доводів заяви в сукупності з обставинами справи, відображеними у судовому рішенні, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими у розумінні чинного адміністративного законодавства, а тому у даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 14, 77, 248, 256, 361, 368, 369 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2019 року в адміністративній справі № 640/19623/19.

2. Залишити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2019 року в силі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5. Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко