УХВАЛА
09 липня 2021 року
м. Київ
справа №508/809/19
провадження № 61-10533ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів фінансових послуг, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
22 червня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслало на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.
Разом зі скаргою ОСОБА_1 подає заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого посилається на те, що її інтереси представляв в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 . Тривалий час представник не надавав інформацію скаржнику, в зв`язку з чим скаржник змушена була шукати іншого фахівця в галузі права. Копію оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку та засобами електронного зв`язку скаржнику не надсилалася, в зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин та просить його поновити.
Відповідно до вимог статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржувана постанова проголошена 22 лютого 2021 року. Строк на касаційне оскарження сплинув 24 березня 2021 року. Касаційну скаргу подано 22 червня 2021 року, тобто, поза межами строку на касаційне оскарження. Зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження суд не визнає поважними, виходячи з таких підстав.
Підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Крім того, доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, так як відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції у порядку виконання вимог статті 272 ЦПК України
не надсилав копію судового рішення на адресу заявника. Оскаржуване судове рішення оприлюднено у Єдиному державному реєстру судових рішень 03 березня 2021 року. Обов`язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи, а отримання судового рішення пізніше може свідчити про штучне збільшення строку для оскарження.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Через особливості розгляду касаційної скарги на стадії її прийняття до розгляду суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити дані про направлення судом апеляційної інстанції копії оскаржуваної постанови скаржнику засобами поштового зв`язку, оскільки матеріали справи надходять до суду лише після відкриття касаційного провадження у справі.
Таким чином, ОСОБА_1 не довела у встановлений законом спосіб непереборності обставин, які завадили б їй подати касаційну скаргу у визначений законом строк.
Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
За змістом пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2020 року, проте, з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що 09 грудня 2020 року судом першої інстанції не ухвалювалося судове рішення, яке переглядалося в апеляційному порядку відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити, яке судове рішення суду першої інстанції вона оскаржує.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та на підставі вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш
