-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/278/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест",
представник боржника - Кириченко К.І., адвокат
кредитор (ініціюючий) - ОСОБА_3,
учасник провадження - ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 )
представник учасника - Гетьман А.А., адвокат
арбітражний керуючий - Шульга Д.Л., не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon") касаційну скаргу
ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Херсонської області
від 22.01.2020
у складі судді Сулімовської М.Б.,
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 19.10.2020
у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., (головуючий), Лавриненко Л.В., Богатиря К.В.,
у справі за заявою
ОСОБА_3 ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест",
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Ухвалою від 19.04.2017 Господарський суд Херсонської області порушив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест" (далі - ТОВ "Глобал-Инвест", боржник);
визнав безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 589 089,70 грн.;
ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів;
ввів процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів;
призначив розпорядника майна;
вирішив інші процесуальні питання (том 1, а. с. 3 - 8).
2. Ухвалою від 15.05.2017 Господарський Суд Херсонської області задовольнив клопотання розпорядника майна ТОВ "Глобал-Инвест";
заборонив органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов`язані з реєстрацією прав та обтяжень на нерухоме майно, а саме, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Надеждівської с/ради Чаплинського району Херсонської області, що перебувають в оренді у ТОВ "Глобал-Инвест" (код ЄДРПОУ 33725695), за кадастровими номерами відповідно до зазначеного судом переліку та заборонив вносити відповідні відомості у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог заявника
3. 15.07.2019 розпорядник майна звернувся до місцевого суду з заявою про спростування майнових дій боржника та визнання недійсними додаткових угод (в порядку, передбаченому положеннями статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), в якій просив :
спростувати майнові дії боржника щодо відмови від права оренди земельних ділянок загальною площею 1 315,07 га, що розташовані на території Надеждівської с/ради Чаплинського району Херсонської області, шляхом дострокового припинення договорів оренди землі, укладених з фізичними особами-власниками паїв,
визнати недійсними додаткові угоди від 01.06.2015 відповідно до зазначеного арбітражним керуючим переліку, в тому числі додаткові угоди від 01.06.2015 про розірвання договорів оренди земельної ділянки від 27.02.2010 (кадастровий номер 6525482400:09:0001:0017) та від 01.09.2005 № 76 (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002), укладені між боржником та ОСОБА_2 (том 1, а. с. 38 - 204), водночас просив, відстрочити сплату судового збору;
4. 08.11.2019 арбітражний керуючий звернувся до місцевого суду із заяву про уточнення норм (вимог) заяви про спростування майнових дій боржника та визнання недійсними додаткових угод, поданої до місцевого суду арбітражним керуючим 15.07.2019, в якій арбітражний керуючий, посилаючись на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), просив суд недійсними додаткові угоди від 01.06.2015 (відповідно до зазначеного арбітражним керуючим переліку), у тому числі додаткові угоди від 01.06.2015 про розірвання договорів оренди земельної ділянки від 27.02.2010 (кадастровий номер 6525482400:09:0001:0017) та від 01.09.2005 № 76 (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002), укладені між ОСОБА_2 та боржником (том 27, а. с. 3 - 78).
4.1. В обґрунтування зазначених вимог арбітражний керуючий зазначив, що ігнорування положень статті 42 КУзПБ у цьому випадку порушує права та інтереси кредиторів та створить загрозу погашення кредиторських вимог в цілому.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
5. Ухвалою від 22.01.2020 Господарський суд Херсонської області частково задовольнив заяву розпорядника майна ТОВ "Глобал-Инвест" арбітражного керуючого Шульги Д.Л. про спростування майнових дій боржника та визнання недійсними додаткових угод;
визнав недійсними додаткові угоди за переліком, і зокрема додаткову угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2005;
Вимоги розпорядника майна арбітражного керуючого Шульги Д.Л. в частині визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6525482400:02:002:0020) від 01.10.2010 залишив без розгляду;
у задоволенні решти вимог відмовив (том 32, а. с. 178 - 248).
5.1. Місцевим господарським судом, зокрема, встановлено, що протягом 2005-2014 років ТОВ "Глобал-Инвест", яке здійснює більше 75% своєї діяльності у сфері сільськогосподарської діяльності з використанням отриманих в оренду земельних ділянок, уклало договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з фізичними особами-власниками паїв (орендодавці, відповідачі за поданою заявою), які були зареєстровані у встановленому законом порядку, про що зазначено на самих договорах та слідує з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 3, а. с. 203 - 249; том 4, а. с. 1 - 250; том 5, а. с. 1 - 249; том 6, а. с. 1 - 63, том 11, а. с. 219 - 249, том 12, а. с. 1 - 63).
5.2. Також судом встановлено, що протягом січня-квітня 2017 року договори оренди земельних ділянок, які перебували в оренді товариства, були розірвані на підставі додаткових угод, датованих 01.06.2015. В подальшому перереєстровані державними реєстраторами відділу Новокаховської міської ради на ФГ "Оазис Півдня".
5.3. Місцевий суд встановив, що 01.06.2015 боржником (ТОВ "Глобал-Инвест") та власниками земельних паїв підписано додаткові угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, відповідно до тексту яких, мовою оригіналу: "Сторони уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про наступне:
1. Цією Додатковою угодою Сторони за взаємною згодою вирішили достроково припинити дію договору оренди земельної ділянки.
2. Повернення об`єкта оренди здійснюється на підставі Акта прийому-передачі.
3. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації.
4. З моменту набуття чинності цієї угоди сторони втрачають права вимоги за договором оренди.
5. Ця додаткова угода складена в трьох автентичних примірниках, по одному - для кожної Сторони, та один екземпляр для органу реєстрації".
При цьому, суд встановив, що державна реєстрація припинення права оренди ТОВ "Глобал-Инвест" на підставі спірних додаткових угод відбувалась протягом січня-квітня 2017 року.
5.4. Надаючи оцінку позиції відповідачів щодо припинення дії договорів оренди землі саме з 01.06.2015, місцевий суд зазначив, що моментом вчинення боржником майнових дій щодо відмови від права оренди земельних ділянок слід вважати саме період з січня по квітень 2017 року, оскільки додаткові угоди про дострокове припинення договорів оренди землі набрали чинності після державної реєстрації, а не з моменту їх підписання, оскільки саме з моменту державної реєстрації означених угод сторони втратили права вимоги за договорами оренди землі, тобто коли договір, в цьому випадку додаткова угода (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору), став правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку про те, що дії боржника щодо відмови від права оренди земельних ділянок були вчинені останнім за два місяці до порушення провадження у справі про банкрутство, що підпадає під визначення положень статті 42 КУзПБ.
5.5. Суд встановив, що всі додаткові угоди про дострокове припинення дії договорів оренди земельних ділянок, які датовані 01.06.2015 та зареєстровані протягом січня- квітня 2017 року, від імені ТОВ "Глобал-Инвест" підписані ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності №780 від 20.06.2012. При цьому, судом встановлено, що одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі додаткових угод про припинення права оренди на земельні ділянки за ТОВ "Глобал-Инвест", спірні земельні ділянки були перереєстровані Державними реєстраторами відділу Новокаховської міської ради на ФГ "ОАЗИС ПІВДНЯ" (ЄДРПОУ 38687890), засновником та керівником якого є довірена особа, яка підписала від імені ТОВ "Глобал-Инвест" оспорювані додаткові угоди боржника та в подальшому перереєструвала всі земельні ділянки на своє підприємство ФГ "ОАЗИС ПІВДНЯ". За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що підписання оскаржуваних додаткових угод спрямоване на ухилення від стягнення заборгованості за наявними грошовими зобов`язаннями боржника перед кредиторами, створення видимості належної юридичної форми відчуження майна (основних засобів).
5.6. Суд також зазначив, що ухвалою місцевого суду від 19.04.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Глобал-Инвест", ухвалою суду від 15.09.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 162 432 680, 04 грн, окремо визнано вимоги забезпеченого кредитора АТ "Укрексімбанк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні на суму 417 615, 70 грн.
З огляду на зазначене, місцевий суд констатував, що через дострокове розірвання договорів оренди землі протягом січня-квітня 2017 року (тобто у "підозрілий" період - за два місяці до порушення провадження у справі про банкрутство) шляхом укладення та реєстрації спірних додаткових угод про дострокове розірвання договорів оренди землі, боржник раніше встановленого строку виконав зобов`язання щодо повернення орендованих земельних ділянок їх власникам, юридично відмовився від основних засобів шляхом виведення активів з метою їх збереження за заінтересованими особами, що призвело до фактичного зменшення активів у боржника (основних засобів, що використовувались безпосередньо у господарській діяльності товариства) і створило умови неможливості виконання (повністю або частково) грошових зобов`язань перед кредиторами.
6. Верховний Суд зауважує, що скаржником не оскаржується ухвала Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 в частині визнання недійсними інших додаткових угод, не пов`язаних з належними ОСОБА_2 на праві власності земельними ділянками, а також в частині відмови місцевого суду щодо визнання недійсними частини додаткових угод, текст яких судом визнано нечитабельним.
Відтак, з огляду на положення статті 300 ГПК України, Верховний Суд не здійснює опис обставин, які були встановлені місцевим судом щодо інших оспорюваних правочинів.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
7. Постановою від 19.10.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення;
ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 у справі № 923/278/17 в частині визнання недійсною Додаткової угоди від 01.06.2015 про розірвання Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2005 № 76, укладену між ТОВ "Глобал - Инвест" (в особі ОСОБА_4) та ОСОБА_2 , зареєстровану рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33643050 від 31.01.2017 Державним реєстратором відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області Кобіцької І.С. - залишив без змін.
7.1 Апеляційний суд зазначив, що дії боржника - ТОВ "Глобал-Инвест" щодо відмови від права оренди земельної ділянки були вчинені останнім за два місяці до порушення провадження у справі про банкрутство, що підпадає під критерії щодо визнання правочину недійсним, визначені положеннями статті 42 КУзПБ.
7.2. Апеляційний суд, надавши оцінку встановленим місцевим судом обставинам, дійшов висновку, що в цьому випадку боржником у підозрілий період вчинено майнові дії (укладено додаткові угоди про дострокове припинення договорів оренди землі), внаслідок яких боржник відмовився від права оренди на земельні ділянки, які є основним засобом його виробництва та отримання прибутку від господарської діяльності, чим фактично вчинив правочин, який не слугує меті настання правових наслідків, що обумовлені ним та який спрямований на ухилення від погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами боржника, а також завдання збитків самому товариству та доведення останнього до стану неплатоспроможності.
7.3. Суд зазначив, що через дострокове розірвання договорів оренди землі, боржник раніше встановленого строку виконав зобов`язання щодо повернення орендованих земельних ділянок їх власникам, юридично відмовився від основних засобів шляхом виведення активів з метою їх збереження за заінтересованими особами, що призвело до фактичного зменшення активів у боржника (основних засобів, що використовувались безпосередньо у господарській діяльності товариства) і створило умови неможливості виконання (повністю або частково) грошових зобов`язань перед кредиторами відповідно до затвердженого судом ухвалою суду від 15.09.2017 реєстру вимог кредиторів. Суд зауважив, що ведення господарської діяльності боржника на зазначених земельних ділянках сільськогосподарського призначення є основним джерелом отримання прибутку, та єдиною можливістю погашення кредиторської заборгованості відповідно до реєстру вимог кредиторів.
7.4. Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо відсутності в матеріалах справи фінансового звіту складеного відповідно до Методики проведення судово-економічних експертиз з питань банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, який би підтвердив факт спричинення реальних збитків, які зазнав боржник ТОВ "Глобал-Инвест" внаслідок укладення оспорюваних правочинів, відповідно до наступного.
7.5. Суд зазначив, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника, у разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника вчинених у підозрілий період, це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство. Невиконання зазначеного обов`язку є підставою для відмови господарським судом у майбутньому у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 65 КУзПБ. При цьому, суд зауважив, що дострокове припинення договорів оренди землі (позбавлення основного засобу виробництва) призвело до критичного погіршення діяльності боржника та мало наслідком настання стану неплатоспроможності боржника і невиконання зобов`язань перед кредиторами.
7.6. Апеляційний суд зазначив про необґрунтованість доводів скаржника щодо порушення місцевим судом вимог статті 86 ГПК України та про відсутність факту дослідження (огляду) судом першої інстанції оригіналів оспорюваної Додаткової угоди, оскільки підставою для визнання недійсною додаткової угоди є саме наявність ознак фраудаторного правочину, а сторонами не ставилось під сумнів укладення спірного правочину, у тому числі щодо дійсності підписів сторін. З урахуванням положень частини четвертої ст. 164 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що копія Додаткової угоди від 01.06.2015, укладеної між ТОВ "Глобал-Инвест" в особі ОСОБА_4 та скаржником, є належним доказом.
7.7. Поряд з цим, апеляційним судом вказано, що вчиняючи оспорюваний правочин (вчиняючи від імені боржника оспорювані додаткові угоди про розірвання договорів оренди), довірена особа ( ОСОБА_4 ) діяла не в інтересах довірителя, чим порушила права ТОВ "Глобал-Инвест".
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
8. ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 (далі - скаржник, ОСОБА_1 )) 17.11.2020 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №923/278/17.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №923/278/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020).
10. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020).
11. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до положень статті 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
12. Ухвалою 30.12.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020; розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 призначив на 09.02.2021 о 11:15.
13. Розгляд касаційної скарги неодноразово відкладався ухвалами Верховного Суду від 09.02.2021, від 02.03.2021, від 30.03.2021, від 13.04.2021, від 06.05.2021, від 27.05.2021
14. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Огороднік К.М., Білоус В.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021).
15. Ухвалою 27.05.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі 923/278/17;
призначив розгляд справи на 06.07.2021 об 16:00;
задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Гетьман А.А. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
16. У зв`язку з відпусткою судді Верховного Суду Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Жуков С.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021).
17. Ухвалою 05.07.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ТОВ "Глобал-Инвест" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"
18. Від ТОВ "Глобал - Инвест" 02.07.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення ОСОБА_2 .
19. Розгляд касаційної скарги здійснювався у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з представником ТОВ "Глобал-Инвест" - Кириченком К.І. та представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокатом А.А. Гетьман.
Розгляд заяв та клопотань учасників справи
20. Від директора ТОВ "Глобал-Инвест" 28.01.2021 та 03.02.2021 надійшли заява про закриття касаційного провадження та доповнення до заяви про закриття касаційного провадження відповідно, в яких керівник боржника просив закрити провадження у справі № 923/278/17 за касаційною заявою ОСОБА_2 ;
30.06.2021 від представника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) адвоката Гетьман А.А. надійшла заява, в якій адвокат просила долучити до матеріалів справи Лист Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області від 29.06.2021 за № 673/02-14 та вирішити питання щодо залучення до участі у цій справі ОСОБА_1 (1967 року народження) як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи пояснення в режимі відеоконференції, уповноважені представник учасників справи про банкрутство підтримали вимоги своїх заяв.
20.1. Розглянувши заяву директора ТОВ "Глобал-Инвест" від 28.01.2021, подану на підставі положень пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України, відповідно якої провадження у цій справі, на думку боржника, підлягає закриттю, Верховний Суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
20.2. Відповідно до частини першої статті 313 ГПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
20.3. Пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України, встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
20.4. Аналіз вказаних норм ГПК України дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі за наявності факту смерті заявника є можливим лише тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
20.5. Відповідно до положень частини першої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
20.6. Положеннями частини першої статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
При цьому, відповідно до положень частини першої статті 140 ЗК України, однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.
20.7. Відповідно до положень статті 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
20.8. Частиною четвертою статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакціях, чинних на момент укладення Договору від 01.09.2005 №76 та від 27.02.2010) було передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
20.9. Також зі змісту наявних в справі Договорів оренди земельної ділянки від 27.02.2010, (п. 35), від 01.09.2005 №76 (п. 10.5.) укладених між ОСОБА_2 та ТОВ "Глобал-Инвест" вбачається, що правонаступники (спадкоємці) орендодавця стають стороною цих Договорів після оформлення в установленому порядку права власності на земельну ділянку та письмового повідомлення орендаря про зміни, що сталися.
20.10. З огляду на викладене вище, заява директора ТОВ "Глобал-Инвест" від 28.01.2021 не підлягає задоволенню, оскільки як наведені вище правові норми так і положення укладених між скаржником та боржником Договорів оренди землі дають підстави для висновку про те, що правовідносини у цій справі допускають правонаступництво, відповідно відсутні підстави для застосування положень частини першої статті 231 ГПК України.
21. Щодо поданого представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокатом Гетьман А.А. клопотання щодо залучення до участі у цій справі ОСОБА_1 (1967 року народження) як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.07.2021 прийняла ухвалу, якою вказане клопотання задовольнила, замінила учасника у справі № 923/278/17 - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , її правонаступником ОСОБА_1 , 1967 року народження, якого залучила до участі у справі № 923/278/17.
Вступна та резолютивна частини Ухвали були проголошені у судовому засіданні 06.07.2021.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
( ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 )
22. Скаржник зазначив, що частиною третьою статті 42 КУзПБ, передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Разом з тим, земельні ділянки, які є предметом спору не є основними засобами, оборотними засобами чи іншим майном боржника, яке може бути повернуто до ліквідаційної маси боржника ТОВ "Глобал-Інвест", а їх повернення боржнику призведе до збільшення заборгованості підприємства, яке знаходиться в стадії банкрутства, не має власних засобів виробництва (с/г техніки), оскільки боржник повинен буде сплачувати орендну плату за вищезазначені земельні ділянки.
22.1. Крім цього, скаржником вказано, що висновок суду про те, що метою укладення спірних Додаткових угод є введення в оману кредиторів шляхом виведення активів (основних засобів) боржника з метою їх збереження за заінтересованими особами не відповідає дійсності, оскільки Договори оренди між власниками цих же земельних ділянок та ФГ "Оазис Півдня", від імені якого діяв його керівник ОСОБА_4 , укладались між сторонами на початку 2017 року тобто, майже через півтора року з моменту фактичного підписання оспорюваних додаткових угод між власниками земельних паїв та ОСОБА_4 , як уповноваженим представником ТОВ "Глобал-Інвест". При цьому, на момент реєстрації оспорюваних додаткових угод, ОСОБА_4 вже не був уповноваженим представником боржника - ТОВ "Глобал-Інвест". Крім того, скаржник зазначив, що сам факт підписання однією фізичною особою від різних юридичних осіб в різні проміжки часу правочинів, що стосуються одного об`єкту нерухомого майна, не є порушенням законодавства за умов існування у такої фізичної особи відповідних повноважень на час підписання. Водночас, скаржник зауважив, що подання на реєстрацію спірних Додаткових угод відбувалось на початку 2017 року власниками земельних ділянок, а не представниками ТОВ "Глобал-Інвест", тому посилання суду першої інстанції на те, що укладаючи оспорювані Додаткові угоди, боржник мав на меті виведення активів (основних засобів) боржника з метою їх збереження за заінтересованими особами - є безпідставним та таким, що ґрунтуються на припущеннях.
22.2. Поряд з цим, скаржник наголошував, що аналіз фінансово-господарської документації ТОВ "Глобал-Інвест" дає підстави дійти висновку про те, що на момент укладання оспорюваних Договорів так і на момент порушення справи про банкрутство, ознак неплатоспроможності ТОВ "Глобал-Інвест" не існувало, всі показники фінансової діяльності підприємства (коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності, коефіцієнт забезпечення оборотними засобами, чистий оборотний (робочий) капітал, наявність власних оборотних коштів), які відображені у фінансово-господарській документації боржника - відповідали рекомендованим значенням.
22.3. Скаржник зазначив, що відповідачами ставились під сумнів наявні в матеріалах справи копії оскаржуваних додаткових угод, з огляду на що, представником скаржника було заявлено клопотання про витребування оригіналів оспорюваних угод у ТОВ "Глобал- Інвест". Разом з тим, місцевий суд залишив зазначене клопотання про витребування доказів без розгляду.
22.4. Скаржник аргументував, що в цьому випадку місцевий суд повинен був закрити провадження у справі №923/278/17 про банкрутство ТОВ "Глобал-Інвест", оскільки розпорядник майна арбітражний керуючий Шульга Д.Л. не довів належними і допустимими доказами факту того, що боржник, уклавши з ОСОБА_2 . Додаткову угоду від 01.06.2015 про розірвання Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2005 №76, взяв на себе зобов`язання, яке мало вплив на його фінансово-майновий стан, у результаті чого виконання його грошових зобов`язань перед кредиторами повністю або частково стало неможливим та завдало збитків самому боржнику і довело останнього до стану неплатоспроможності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
23. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
25. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 22 - 22.4. описової частини цієї постанови.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що касаційний розгляд ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 здійснюється про в частині визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2005 № 76 (пункт 25 резолютивної частини ухвали) та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 923/278/17 повністю, оскільки цією постановою здійснено апеляційний перегляд зазначеної ухвали виключно у вказаній частині.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
26. Аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.
27. Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
28. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).
28.1. Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство, відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах провадження у справі №923/278/17 про банкрутство ТОВ "Глобал-Инвест" (порушене ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.04.2017) до місцевого суду 15.07.2019 звернувся розпорядник майна із заявою про спростування майнових дій боржника та визнання недійсними додаткових угод (в порядку, передбаченому положеннями статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), в якій просив : спростувати майнові дії боржника щодо відмови від права оренди земельних ділянок загальною площею 1315, 07 га, що розташовані на території Надеждівської с/ради Чаплинського району Херсонської області, шляхом дострокового припинення договорів оренди землі, укладених з фізичними особами-власниками паїв, визнати недійсними додаткові угоди від 01.06.2015 відповідно до зазначеного арбітражним керуючим переліку, в тому числі додаткові угоди від 01.06.2015 про розірвання договорів оренди земельної ділянки від 27.02.2010 (кадастровий номер 6525482400:09:0001:0017) та від 01.09.2005 (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002), укладені між боржником та ОСОБА_2 (том 1, а. с. 38 - 204).
30. 08.11.2019 арбітражний керуючий звернувся до місцевого суду із заявою про уточнення норм (вимог) заяви про спростування майнових дій боржника та визнання недійсними додаткових угод (поданої до місцевого суду арбітражним керуючим 15.07.2019), в якій арбітражний керуючий, посилаючись на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), просив суд визнати недійсними додаткові угоди від 01.06.2015 відповідно до зазначеного арбітражним керуючим переліку, в тому числі Додаткові угоди від 01.06.2015 про розірвання Договорів оренди земельної ділянки від 27.02.2010 (кадастровий номер 6525482400:09:0001:0017) та від 01.09.2005 №76 (кадастровий номер 6525482400:05:013:0002), укладені між ОСОБА_2 та боржником. При цьому, в обґрунтування зазначених вимог арбітражний керуючий посилався на те, що ігнорування (в цьому випадку) положень статті 42 КУзПБ порушить права та інтереси кредиторів та створить загрозу погашення кредиторських вимог в цілому (том 27, а. с. 3 - 78).
31. За висновками судів попередніх інстанцій при вирішенні спору про визнання недійсними угод у цій справі судами було встановлено наявність підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
32. Перевіряючи правильність застосування судами до спірних правовідносин положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про таке.
33. Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
34. У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
35. Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).
36. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).
37. Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
38. Водночас, під час розгляду господарських спорів судам необхідно врахувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
39. Частиною першою статті 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
40. За змістом частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
41. Застосування конкретного способу захисту прав та законних інтересів залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Отже, факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 та у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №33/29, від 02.02.2021 у справі №910/12809/16, від 12.11.2020 у справі №911/956/17.
42. Місцевий суд, з яким в подальшому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в цьому випадку спірні правочини були укладені в межах трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Глобал-Инвест" (у "підозрілий період");
- боржник уклав договір із заінтересованою особою, оскільки представником боржника на момент укладення спірних правочинів є особа, яка є керівником засновником юридичної особи, з якою в подальшому було укладено нові договори оренди зазначених арбітражним керуючим земельних ділянок;
- представник боржника фактично передчасно (завчасно виконав зобов`язання) відмовився від активів, які прямо впливають на економічну діяльність боржника.
43. Разом з тим, аналізуючи положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та положення статті 42 КУзПБ, яка набрала чинності в подальшому, Верховний Суд звертає увагу, що положення цих статей щодо підстав, наслідків не є повністю тотожними.
44. Так, на момент виникнення спірних правовідносин (укладення договорів оренди та подальшого укладення угод про дострокове розірвання) Законом про банкрутство не було передбачено трирічного строку на звернення, не було встановлено таких підстав для визнання правочину недійсним як боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
45. Отже, висновки місцевого та апеляційного суду щодо можливості застосування положень статті 42 КУзПБ в частині встановленого законодавцем для звернення із заявою про визнання правочину недійсним трирічного строку та в частині укладення договорів заінтересованою особою ( ОСОБА_4 ) є передчасними.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду щодо можливості застосування в цьому випадку річного строку, передбаченого положеннями статті 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору).
Разом з тим, апеляційний суд здійснив одночасне посилання і на положення статті 42 КУзПБ. При цьому, одночасне застосування цих норм, з урахуванням встановлених судом першої інстанції та апеляційної інстанції, в цьому випадку є неможливим.
46. В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово досліджувалися випадки застосування статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначений конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
47. Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .
47.1. Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, відповідно до якої визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
47.2. Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.
47.3. Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
48. Поряд з цим, Верховний Суд зазначає про не релевантне в цьому випадку застосування положень статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо право вимоги кредитора до боржника з огляду на таке.
48.1. Положення статті 759 ЦК України, статті 93 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" дають підстави для висновку про те, що договір оренди земельної ділянки є двостороннім правочином, сторонами якого є орендар (користувач) та орендодавець (власник майна).
48.2. Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що боржник у цій справі не є власником майна, а є користувачем земельної ділянки. При цьому, як суд першої, так і в подальшому суд апеляційної інстанції, здійснюючи захист прав орендаря, не врахували наявність прав щодо орендованого майна безпосереднього власника.
48.3. Суди помилково визначили пріоритетним право орендаря на користування над правом власності орендодавця, якому відповідно до положень статті 78 ЗК України, належать права щодо володіння, користування та розпорядження власним майном.
48.4. Водночас, власник орендованого майна не повинен нести відповідальність за помилки та недобросовісну поведінку орендаря.
У цьому випадку у зобов`язаннях, які виникли у боржника перед кредиторами, безпосередній власник не є поручителем, його майно не було обтяжене заставою чи іпотекою. Тому власник орендованого майна у цьому випадку не повинен відповідати за зобов`язаннями боржника перед третіми особами за рахунок власного майна, а наявність у боржника (ТОВ "Глобал-Инвест") заборгованості перед третіми особами не повинна створювати умови, за яких власник земельної ділянки буде позбавлений можливості користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном.
48.5. Суди попередніх інстанцій встановили, що додаткові угоди про дострокове припинення дії договорів оренди земельних ділянок, які датовані 01.06.2015 та зареєстровані протягом січня- квітня 2017 року, від імені ТОВ "Глобал-Инвест" підписані ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності №780 від 20.06.2012.
При цьому, судами встановлено факт укладення інших договорів та реєстрації за цими договорами Державними реєстраторами відділу Новокаховської міської ради на третю особу ФГ "ОАЗИС ПІВДНЯ" (ЄДРПОУ 38687890).
Тобто, в цьому випадку власник земельної ділянки - ОСОБА_2 - скористалась наданим їй правом щодо володіння та розпорядження земельними ділянками, які перебували у її власності.
49. Крім цього, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи представника боржника про те, що земельна ділянка є активом боржника, угоди щодо якого можуть бути визнані недійсними в порядку, передбаченому статтею 20 Закону про банкрутство та статтею 42 КУзПБ.
49.1. Відповідно до положень частини другої статті 20 Закону про банкрутство (в подальшому частина третя статті 42 КУзПБ), у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
49.2. При цьому, як положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (стаття 42), так і в подальшому Кодексом України з процедур банкрутства (статті 62), ліквідаційна маса визначається як усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання.
Разом з тим, судами не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер: 6525482400:05:013:0002) є власністю боржника чи належить йому на праві повного господарського відання, тому, орендована земельна ділянка (чи грошові кошти в межах її вартості) не може бути повернута боржнику в його ліквідаційну масу.
50. Водночас, Верховний Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий просив визнати недійсними Додаткові угоди від 01.06.2015 про розірвання договорів оренди земельної ділянки:
- від 27.02.2010 щодо земельної ділянки з кадастровий номер 6525482400:09:0001:0017 (том 4, а. с. 3 - 4);
- від 01.09.2005 №76 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6525482400:05:013:0002 (том 4, а. с. 5 - 6).
50.1. Разом з тим, зі змісту наданої арбітражним керуючим оскаржуваної Додаткової угоди від 01.06.2015 (том 10; а. с. 26; том 14, а. с. 14) та Акту прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 01.06.2015 (том 4, а. с. 26) вбачається, що зазначена Додаткова угода була укладена до Договору оренди №4АА0022367040973000021 від 27.04.2009. При цьому, в зазначеній Додатковій угоді відсутня інформація щодо кадастрового номеру земельної ділянки, її розташування та будь-яка інша інформація, яка б дала можливість ідентифікувати договір оренди та земельну ділянку, щодо якої було укладено такий договір оренди.
50.2. Місцевий суд у рішенні не зазначив яким чином ним був ідентифікований Договір оренди від 01.09.2005 № 76 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6525482400:05:013:0002, розірваний Додатковою угодою від 01.05.2015.
50.3. Апеляційний суд також не надав оцінки відсутності ідентифікації договору оренди земельної ділянки за оскаржуваною додатковою угодою.
51. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
51.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
51.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
51.3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51.4. Разом з тим, судові рішення першої та апеляційної інстанцій так і зазначеним критеріям не відповідають, оскільки судами помилково застосовано положення статті 42 КУзПБ, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а також не було належним чином підтверджено обставини розірвання наявною в матеріалах справи Додатковою угодою до Договору оренди №4АА0022367040973000021 від 27.04.2009 саме Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2015 №76.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
53. Враховуючи наведене вище та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а прийняті у справі ухвала місцевого суду від 22.01.2020 в частині визнання недійсним Додаткової угоди від 01.06.2015 про розірвання Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2015 №76 (пункт 25 резолютивної частини ухвали) та постанова апеляційного суду від 19.10.2020 у справі №923/278/17 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.
Судові витрати
54. Суд касаційної інстанції в цьому випадку не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат в порядку, передбаченому положеннями статті 129 ГПК України, судом касаційної інстанції не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020 в частині визнання недійсною Додаткової угоди від 01.06.2015 про розірвання Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 6525482400:05:013:0002) від 01.09.2015 № 76 (пункт 25 резолютивної частини ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.01.2020) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №923/278/17 - скасувати.
Справу у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
К.М. Огороднік
скопійовано
-
скопійовано
-
