ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1108/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Швернєнко М.А. за довіреністю;

Від відповідача: Мухамеджанов О.С. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до казенного підприємства „Морська пошуково-рятувальна служба про стягнення 64 932,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний центр зайнятості (далі по тексту Центр зайнятості) звернувся до господарського суду із позовною заявою до казенного підприємства „Морська пошуково-рятувальна служба (далі по тексту Підприємство) про стягнення заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 64 932,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом відмови відповідача відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг, наданих безробітному, якого було поновлено на роботі за рішенням суду, право на стягнення яких закріплено приписами Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-III від 02.03.2000р.

Підприємство повністю заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Так, відповідачем було зазначено, що рішення суду, яким безробітну було поновлено на посаді, оскаржено Підприємством в апеляційному порядку. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про передчасність позовних вимог Центру зайнятості, оскільки необхідною передумовою для стягнення суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих соціальних послуг є факт набрання рішенням суду законної сили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості (Центральним апаратом) №146 від 09.10.2017р., Одеський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості (Центральному апарату).

Наказом Центру зайнятості „Про створення філій Одеського обласного центру зайнятості №241 від 06.07.2018р. було вирішено утворити, зокрема, Біляївську районну філію Одеського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про останню.

24.04.2020р. ОСОБА_1 звернулась до Біляївської районної філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. Крім того, ОСОБА_1 було подано до Центру зайнятості заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до даних персональної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 була 17.04.2020р. звільнена Чорноморською філією Підприємства з посади головного бухгалтера на підставі ст. 40 КЗпПУ у зв`язку з скороченням чисельності працівників.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 регулярно відвідувала центр зайнятості, що підтверджується додатком №1 до персональної картки № НОМЕР_1 . При цьому, Біляївською районною філією Одеського обласного центру зайнятості було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, про призначення допомоги по безробіттю з 24.04.2020р., про припинення реєстрації безробітної з 31.12.2020р., що підтверджується додатком №2 до персональної картки № НОМЕР_1 , а також витягом з наказів про прийняті рішення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Підприємства, за участю третьої особи: Професійної спілки працівників Підприємства, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17.04.2020р. № 217-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера філії «Чорноморська філія» Підприємства, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера, присуджено до стягнення із Підприємства на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.04.2020р. по 30.12.2020р. у загальному розмірі 197 520,00 грн., допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді головного бухгалтера та стягнення з Підприємства суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 24690,00 грн.

Відповідно до додатку №4 до персональної картки №150720042400005 безробітного Центром зайнятості протягом періоду з 18.05.2020р. по 31.12.2020р. було нараховано допомогу по безробіттю у розмірі 64 932,00 грн. При цьому, у позовній заяві позивачем було наголошено, що виплата по безробіттю була розпочата з 18.05.2020р. у зв`язку з виплатою ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з попереднього місця роботи.

31.12.2020р. Підприємством було прийнято наказ №889-к „Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідачем було скасовано наказ № 217-к від 17.04.2020р. про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.02.2021р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємства, за участю третьої особи: Професійної спілки працівників Підприємства, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

26.02.2021р. Центр зайнятості звернувся до Підприємства із претензією №1085/10/42-21, відповідно до якої позивач, посилаючись на приписи Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-III від 02.03.2000р., просив відшкодувати виплачену суму забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , яку було поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 64 932,00 грн.

Листом №1/61/559-21 від 31.03.2021р. Підприємством у відповідь на претензію Центру зайнятості було повідомлено, що у зв`язку з оскарженням рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20 в апеляційному порядку підстави для задоволення пред`явленої претензії відсутні.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Підприємства про стягнення суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, позивачем, із посиланням на приписи Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-III від 02.03.2000р. було наголошено про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, Центром зайнятості в процесі вирішення судом даного спору було зазначено, що оскарження відповідачем рішення суду в апеляційному порядку не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки виконання рішення суду шляхом прийняття наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді є достатньою підставою для стягнення із роботодавця суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявлених Центром зайнятості позовних вимог у межах даної справи є вимоги до Підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 64 932,00 грн., яка є сумою виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням відповідачем порядку звільнення останньої, яку було поновлено на посаді згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20.

Відповідно до ст. ст. 1, 43 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 19.09.2018р. (далі - Порядок №792).

Відповідно до п. 22 Порядку №792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

Згідно зі ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 22 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено, що особа, яка втратила роботу з незалежних від неї обставин та зареєструвалась у встановленому порядку, набуває право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Як зазначалось вище по тексту рішення, ОСОБА_1 після звільнення її відповідачем із займаної посади звернулась до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20 ОСОБА_1 була поновлена на посаді головного бухгалтера філії «Чорноморська філія» Підприємства. При цьому, 31.12.2020р. Підприємством було прийнято наказ №889-к про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.02.2021р. по справі №947/12277/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Підсумовуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Центру зайнятості стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв`язку із поновленням працівника на посаді за рішенням суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявлених Центром зайнятості до Підприємства позовних вимог у даній справі господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам відповідача про відсутність підстав для задоволення заявленого позову у зв`язку з оскарженням рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20 в апеляційному порядку.

Згідно зі ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення

В силу приписів ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02.06.2016р. судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013р. . № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини рішення від 23.11.2018р. № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про існування причинного зв`язку між обов`язковістю судового рішення та моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, рішення суду, що набрало законної сили є обов`язковим для його виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Верховним Судом у постанові від 24.01.2019р. по справі №760/9521/15-ц наголошено, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що допущення Київським районним судом м. Одеси негайного виконання рішення суду від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20 стосується виключно правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та Підприємством, що відповідає вимогам ст. 235 Кодексу законів про працю України. При цьому, інститут негайного виконання рішення суду не розповсюджується на правовідносини Фонду та Підприємства з питань виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному. В даному випадку діє принцип обов`язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, закріплений ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів.

При цьому, видача роботодавцем наказу про поновлення безробітного на посаді у порядку негайного виконання судового рішення не має наслідком виникнення обов`язку роботодавця щодо виконання вимог Фонду про відшкодування виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг до набрання рішення суду законної сили.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.12.2020р. по справі №947/12277/20, що свідчить про не набрання рішенням законної сили, господарський суд доходить висновку про передчасність позовних вимог Центру зайнятості до Підприємства у зв`язку з недоведеністю позивачем факту порушення його прав на момент звернення до господарського суду із даним позовом. При цьому, до моменту перегляду рішення суду в апеляційному порядку підстави для задоволення заявлених Центром зайнятості позовних вимог відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Одеським обласним центром зайнятості позовних вимог до казенного підприємства „Морська пошуково-рятувальна служба про стягнення заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 64 932,25 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 липня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна