-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.07.2021Справа № 910/4007/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА"
про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та відшкодування 1 000 000,00 грн,
Суддя Гумега О.В.
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники:
від позивача: Суходольский С.М. на підставі довіреності № 4 від 01.02.2021
від відповідача: Шинкарук М.М. на підставі ордеру серія АІ № 1108460
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (далі - позивач, АТ "АЙБОКС БАНК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (далі - відповідач, ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА") про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація щодо АТ "АЙБОКС БАНК", поширена на інформаційному ресурсі ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 01.03.2021 за посиланням https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku під назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року", а саме інформацію наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ", необмеженому колу осіб, не відповідає дійсності, є неправдивою та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 позовну заяву АТ "АЙБОКС БАНК" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
31.03.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4007/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.04.2021 о 11:20 год.
19.04.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
26.04.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками та клопотання про витребування доказів та розгляд справи в закритому судовому засіданні. Відповідно до поданого відзиву відповідач повністю заперечував проти позовних вимог.
У підготовче засідання, призначене на 26.04.2021, з`явились представник позивача та представники відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками.
Суд долучив до матеріалів справи клопотання відповідача про витребування доказів та розгляд справи в закритому судовому засіданні. Зазначене клопотання буде вирішене судом в наступному підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні 26.04.2021 судом оголошено перерву до 24.05.2021 о 12:00 год.
18.05.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
21.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі № 910/4007/21.
24.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" про витребування доказів та розгляд справи у закритому судовому засіданні.
У підготовче засідання 24.05.2021 з`явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 24.05.2021 представник позивача не підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке було подане 21.05.2021 через відділ діловодства суду.
Суд залишив без розгляду клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 24.05.2021 суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 24.05.2021 підтримав клопотання про витребування доказів та розгляд справи в закритому судовому засіданні, яке було подане через відділ діловодства суду 26.04.2021, а також усно надав додаткові пояснення до цього клопотання.
Представник позивача у підготовчому засіданні 24.05.2021 заперечував проти клопотання позивача про витребування доказів та розгляд справи в закритому судовому засіданні з підстав, викладених у запереченнях, поданих через відділ діловодства суду 24.05.2021.
Розглянувши клопотання відповідача в частині витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача в частині витребування доказів задоволенню не підлягає.
Суд також дійшов висновку, що клопотання відповідача в частині здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні задоволенню не підлягає.
У підготовчому засіданні 24.05.2021 судом встановлено, що вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 не виконано учасниками справи у повному обсязі.
Представник позивача заявив усне клопотання про надання часу для підготовки та подання відповіді на відзив.
У підготовчому засіданні 24.05.2021 судом оголошено перерву до 07.06.2021 о 11 год. 00 хв.
24.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі № 910/4007/21 на тридцять днів.
27.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача у відзиві безпідставними та необгрунтованими, які не спростовують наведені у позовній заяві обгрунтування позовних вимог.
31.05.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про зміну адреси (в порядку ст. 120 ГПК України).
02.06.2021 через відділ діловодства суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
07.06.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач не погодився з доводами позивача у відповіді на відзив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
У підготовче засідання, призначене на 07.06.2021, з`явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 07.06.2021, суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив, подану через відділ діловодства суду 27.05.2021, заяву про зміну адреси (в порядку ст. 120 ГПК України) подану представником відповідача через відділ діловодства суду 31.05.2021 та заперечення на відповідь на відзив подані представником відповідача через відділ діловодства суду 07.06.2021.
У підготовчому засіданні 07.06.2021 суд розглянув та відхилив клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження у справі подане через відділ діловодства суду 24.05.2021.
У підготовчому засіданні, призначеному на 07.06.2021 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/4007/21 до судового розгляду по суті на 05.07.2021 о 11:20 год.
23.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про видачу копії технічного запису судового засідання.
02.07.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява відповідача про відвід судді.
05.07.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 визнано відвід судді Гумеги О.В. необґрунтованим.
У судове засідання, призначене на 05.07.2021, з`явилися представники позивача та відповідача.
Судом долучено до матеріалів справи заяву про судові витрати, подану представником відповідача 05.07.2021 через відділ діловодства суду.
У судовому засіданні 05.07.2021 судом здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 05.07.2021 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.
Стислий виклад позиції сторін.
Позивач стверджує, що інформація: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" (далі - Інформація), поширена відповідачем через власний загальнодоступний веб-сайт https://mind.ua у публікації від 01.03.2021 за посиланням https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku, під назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року" (далі - Публікація), необмеженому колу осіб, не відповідає дійсності, є неправдивою та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.
На думку позивача (далі також - банк), у діях відповідача наявний юридичний склад правопорушення щодо поширення відносно позивача недостовірної інформації, що є підставою для задоволення позову, а саме:
- Інформація є поширеною, тобто доведеною до відома необмеженого кола осіб;
- поширена ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" Інформація стосується позивача, а саме AT "АЙБОКС БАНК";
- поширена TOB "ФЬЮЧЕР МЕДІА" Інформація щодо AT "АЙБОКС БАНК", яка міститься в загальнодоступній у мережі Інтернет, є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;
- поширена ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" недостовірна інформація щодо AT "АЙБОКС БАНК" порушує особисті немайнові блага позивача, а саме, порушує недоторканість його ділової репутації, дискредитує та негативно впливає на імідж банківської установи.
Недостовірність поширеної відповідачем Інформації підтверджується позивачем з огляду на таке.
Статтею 75 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено порядок віднесення банків до категорії проблемних, а саме, за рішенням Національного банку України за умови його відповідності визначеним критеріям. Водночас, Національний банк України рішень про віднесення AT "АЙБОКС БАНК" до проблемних банків не ухвалював. Відсутність такого рішення підтверджує неправдивість частини спірної Інформації - "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк …".
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 62 Конституції України, ст. 17, 276-278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), ст. 32 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", позивач зазначив, що спірна Інформація в частині - "… Айбокс банк …, який підозрюється у сприянні відмиванню коштів …" вважалась би правдивою лише за наявності підозри у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками злочину, передбаченого ст. 209 КК України, саме відносно позивача (його посадових осіб) та (або) існування рішення Національного банку України про ліквідацію позивача, шляхом відкликання банківської ліцензії. Наразі позивач має діючу ліцензію НБУ, яка не відкликана.
Неправдивість спірної Інформації в частині "… Наразі його (Айбокс банк) діяльність перевіряє НБУ" за доводами позивача підтверджується тим, що станом на 01.03.2021 Національний банк України (далі - НБУ) ні планових, ні позапланових перевірок позивача не проводить, наступна планова перевірка AT "АЙБОКС БАНК" НБУ запланована на 4 квартал 2021 року.
Позивач звернув увагу, що відповідачем у Публікації взагалі не наведено жодного доказу на підтвердження Інформації відносно позивача.
Позивач наголосив, що TOB "ФЬЮЧЕР МЕДІА" станом на дату Публікації (01.03.2021) зобов`язане було перевірити Інформацію щодо АТ "АЙБОКС БАНК" та мати відповідні докази наявності рішення НБУ про віднесення позивача до проблемних банків, наявності підозр, оголошених службовим (посадовим) особам АТ "АЙБОКС БАНК" за участь у протиправній діяльності по відмиванню коштів, або ухвалених судами обвинувальних вироків суду за вчинення зазначеними особами злочинів, пов`язаних з відмиванням коштів, рішення НБУ про ліквідацію позивача як банківської установи, а також, проведення НБУ перевірки АТ "АЙБОКС БАНК" станом на вказану дату.
Позивач зазначив, що відповідач доказів в підтвердження правдивості поширеної щодо АТ "АЙБОКС БАНК" Інформації не надав, таких доказів не існує, а отже, поширена TOB "ФЬЮЧЕР МЕДІА" Інформація є неправдивою, що виключає в даному випадку можливість посилання відповідача на положення ст. 10 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського Суду з прав людини із цього питання, та їх застосування (використання) під час розгляду даної справи в частині свободи вираження поглядів.
Позивач вважає безпідставними твердження відповідача про те, що начебто поширена ним Інформація про АТ "АЙБОКС БАНК" є оціночними судженнями, а не фактичним твердженням, оскільки поширену Інформацію можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами. Посилання відповідача на те, що така інформація є оціночним судженням з огляду на вживання ним таких слів, як "за оцінками експертів", позивач вважає таким, що не заслуговує на увагу.
Позивач вважає, що розмір дійсної моральної шкоди, яка була спричинена AT "АЙБОКС БАНК" становить 1 000 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач заперечував проти позовних вимог повністю з огляду на таке.
На думку відповідача, позивачем не було надано жодного доказу, який би доводив недостовірність спірних висловлювань, спірні висловлювання не містять тверджень про факти, а є оціночними судженнями, окрім висловлювання "(всього 0,1% від активів)", яке відповідає дійсності.
Відповідач вважає, що частина спірної інформації, а саме "За оцінками опитаних Mind, експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк ..., який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" є оціночним судженням, в тому числі з огляду на вживання таких слів, як "за оцінками", а тому не може бути предметом судового захисту.
Відповідач зазначив, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (ст. 277 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"). Проте, позивач не скористався правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи в мережі Інтернет на веб-сайті www.mind.ua з метою обґрунтування можливої безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Стосовно спірного висловлювання "…(всього 0,1% від активів)…" відповідач погодився, що воно є фактичним твердженням, оскільки його правдивість можна перевірити. Відповідач зазначив, що наведений показник розраховується як актив конкретного банку у відсотковому виразі від усіх активів банківської системи, на підставі даних наглядової статистики, яка публікується на офіційному веб-сайті НБУ в категорії "Згруповані банківські залишки", за результатом здійснених відповідачем обчислень такий показник відповідає дійсності.
Відповідач зазначив, що фахівцями НБУ на підставі наказів НБУ від 19.02.2020 №121-но, від 13.03.2020 №173-но, від 11.12.2020 №102-но, від 16.12.2020 №1027-но та від 19.01.2021 №48-но з 20.02.2020 до 19.03.2020 та з 11.12.2020 до 11.02.2021 здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з окремих питань фінансового моніторингу в частині дотримання вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що підтверджується листом НБУ від 19.04.2021 №28-0007/33728 на адвокатський запит від 13.04.2021 р. №15
На думку відповідача, спірна Інформація не порушує особисті немайнові права позивача, оскільки термін "підозрюється" використовується відповідачем в контексті перевірок позивача НБУ і не відповідає ознакам конкретного кримінально-караного діяння.
Відповідач також зазначив, що у випадку поширення спірної Інформації було інформування громадськості про певні суспільні події, зокрема, щодо перевірки позивача з боку НБУ з питань дотримання валютного законодавства.
Відповідач звернув увагу, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача опублікувати спростування, видалення спірної інформації та стягнення моральної шкоди є похідними та залежать від задоволення основної вимоги про визнання спірної інформації недостовірною.
На думку відповідача, наданий позивачем розрахунок моральної шкоди не доводить заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн та така компенсація є безпідставною з огляду на обставини справи, норми чинного законодавства України та виходячи з вимог розумності та справедливості.
Відповідач не погодився з твердженням позивача щодо безпідставності доводів відповідача про те, що поширена Інформація є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, зокрема зазначив, що слово "експертиза", на яке посилається позивач, не вживалось в спірних висловлюваннях, а позивач навмисно не наводить визначення слова "оцінка".
Відповідач вважає, що в спірному випадку позивач не довів порушення його прав, оскільки спірна інформація стосується виключно позивача, як юридичної особи, а не фізичної особи, яка діяла від імені та в інтересах позивача, як юридичної особи.
Відповідач зауважив, що у відзиві відповідач самостійно зазначив, що частина висловлювання є фактичними твердженнями "…(всього 0,1% від активів)…" та навів відповідний розрахунок та докази на його підтвердження, який позивач не заперечив.
У судовому засіданні 05.07.2021 з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив, у задоволенні позову просив суд відмовити повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.07.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
ВСТАНОВИВ:
01.03.2021 о 08 год. 00 хв. на веб-сайті "mind.ua", що є відкритим інформаційним Інтернет-ресурсом, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА", було розміщено у загальному доступі публікацію під назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року" (за посиланням: https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku) (далі - Публікація), в якій, зокрема, окремим абзацом зазначено: "...За оцінками опитаних Mind експертів, одним, з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1% від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" (далі - Інформація) (а.с. 23-32 т. 1).
Акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (позивач) стверджує, що Інформація щодо нього, поширена Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" через власний загальнодоступний веб-сайт https://mind.ua у вищенаведеній Публікації необмеженому колу осіб, не відповідає дійсності, є неправдивою та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.
На думку позивача, в спірному випадку у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" наявний склад правопорушення щодо поширення відносно позивача інформації, яка є недостовірною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Там же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Зважаючи на вищенаведені обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА", з такими позовними вимогами:
- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АТ "АЙБОКС БАНК", інформацію, поширену ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на інформаційному ресурсі ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 01.03.2021 за посиланням https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku, із назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року", а саме інформацію наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ";
- зобов`язати ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію про АТ "АЙБОКС БАНК", шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua" вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо AT "АЙБОКС БАНК";
- зобов`язати ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити визнану недостовірною вказану інформацію про AT "АЙБОКС БАНК", розміщену в мережі Інтернет, зокрема на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua";
- стягнути з ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на користь АТ "АЙБОКС БАНК" моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, серед яких справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою (п. 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Відкриваючи провадження у справі, суд має з`ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. Всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку
цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.
Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Позивач у позовній заяві установив та зазначив у якості відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" як власника веб-сайту "mind.ua", на якому розміщено Публікацію зі спірною Інформацією.
Згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (ідентифікаційний код 21570492) та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (ідентифікаційний код 40430635) є юридичними особами, а отже, особами, зазначеними у статті 4 ГПК України.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, встановлений судом суб`єктний склад учасників справи та предмет спору у справі, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору у даній справі стало поширення відповідачем спірної Інформації у Публікації на веб-сайті https://mind.ua.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно статті 4 Закону України "Про інформацію" суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" також встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено:
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (пункт 1).
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (пункт 2).
Судом враховано, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 вказаної статті свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Хендісайд проти Сполученого Королівства", від 07.12.1976, п. 49).
Однак, свобода вираження поглядів не може розцінюватися як право на поширення недостовірної інформації.
Чинним законодавством України передбачена можливість спростування недостовірної інформації і таке право не є обмеженням свободи вираження поглядів.
Згідно статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
Відповідно до приписів статей 91, 94 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість своєї ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.
Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.
Відповідно до частини першої наведеної статті ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право, зокрема, на спростування цієї інформації.
Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право, зокрема, на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (частина 6 статті 277 ЦК України).
Згідно з частиною 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Для вирішення спору необхідно встановити:
- чи мало місце поширення відповідачем інформації;
- чи стосувалася поширена інформація позивача;
- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;
- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (статті 76-79 ГПК України).
Стосовно того, чи мало місце поширення відповідачем спірної Інформації.
Як зазначив позивач, поширення спірної Інформації необмеженому колу осіб відбулось на веб-сайті https://mind.ua у публікації від 01.03.2021 під назвою "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року" (за посиланням https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku). Отже, йдеться про поширення спірної Інформації в мережі Інтернет.
Розміщення спірної Інформації на веб-сайті https://mind.ua, який належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА", підтверджується матеріалами справи, а саме роздруківками сторінок з веб-сайту https://mind.ua з наведеною публікацією та відповідних розділів веб-сайту https://mind.ua (а.с. 23-49 т. 1).
Так, судом встановлено, що публікацію під назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року" (а.с. 23-34 т. 1), яка, зокрема, містить спірну Інформацію: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" (а.с. 28 т. 1), було розміщено 01.03.2021 о 08 год. 00 хв. у загальному та вільному доступі для необмеженого кола користувачів на відкритому інформаційному Інтернет-ресурсі "mind.ua". Як свідчить інформація з веб-сторінки з наведеною публікацією, станом 09.03.2021 цю публікацію проглянуло 7 836 користувачів сайту, а станом на 25.05.2021 - 20 121 користувачів сайту (а.с. 23, 200 т. 1).
Відкритість Інтернет-ресурсу "mind.ua" та доступність розміщеної на ньому інформації, зокрема наведеної публікації, підтверджується не лише можливістю без перешкод для будь-кого перейти за посиланням на веб-сайт цього ресурсу, але й зазначенням на веб-сайті https://mind.ua у розділі "УГОДА КОРИСТУВАЧА" (посилання: https://mind.ua/agreement) про те, що доступ до сайту надано невизначеному колу осіб (а.с. 39 т. 1).
Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується факт поширення в мережі Інтернет спірної Інформації.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.
Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:
а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися.
Судом досліджено, що у розділі веб-сайту "mind.ua" під назвою "УГОДА КОРИСТУВАЧА", а також розділі під назвою " ПОЛІТИКА КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ ТА ФАЙЛИ COOKIE " (посилання: https://mind.ua/agreement, https://mind.ua/privacy) (а.с. 39, 44 т. 1), зазначено, що власником веб-сайту https://mind.ua є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА". У розділі веб-сайту https://mind.ua під назвою "ПРО НАС" зазначено адресу: Україна, 04071, м. Київ, вул. Межтгірська, буд. 22 (а.с. 35, т. 1), яка відповідає місцезнаходженню Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬЮЧЕР МЕДІА" згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що власником веб-сайту https://mind.ua являється відповідач.
При цьому суд взяв до уваги, що поданий відповідачем відзив на позов не містить заперечень з приводу того, що він являється власником вказаного сайту та саме він поширив спірну Інформацію, а відтак, в силу приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України відповідач позбавляється права заперечувати проти відповідних обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що мало місце поширення відповідачем спірної Інформації необмеженому колу осіб.
Стосовно того, чи стосувалася поширена спірна Інформація позивача.
Публікація, яку поширив відповідач через власний веб-сайт https://mind.ua, враховуючи її назву "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року" та зміст, стосується банківських установ.
Публікація містить спірну Інформацію "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ".
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у справі є Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (АТ "АЙБОКС БАНК"), ідентифікаційний код 21570492, основним видом діяльності якого згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є "64.19 Інші види грошового посередництва" (а.с. 60-63 т. 1).
Матеріали справи містять банківську ліцензію № 53 від 11.07.2018, видану Приватному акціонерному товариству "АЙБОКС БАНК" (АТ "АЙБОКС БАНК"), унесеному до Державного реєстру банків 24.12.1993 за № 222, на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с. 77 т. 1).
Відповідач не заперечив, що спірна Інформація стосувалась саме позивача.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що поширена відповідачем спірна Інформація стосувалася позивача.
Стосовно того, чи є підстави для визнання поширеної Інформації недостовірною, що не відповідає дійсності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що поширена відповідачем Інформація є недостовірною, що не відповідає дійсності. При цьому суд виходив з наступного.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
1. Позивач стверджує, що неправдивим та одночасно негативним по відношенню до AT "АЙБОКС БАНК" твердженням у поширеній відповідачем спірній Інформації є наступне: "...За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк...".
Вживане відповідачем у Інформації словосполучення "одним з найбільш проблемних є Айбокс банк" містить пряму вказівку на позивача, має стверджувальний характер, точно та чітко констатує конкретну подію, факт, що вже відбувся та існує, а саме про те, що AT "АЙБОКС БАНК" є проблемним банком, посилаючись при цьому на оцінки опитаних Mind експертів.
Натомість, інформацію про те, чи є AT "АЙБОКС БАНК" проблемним банком, можливо перевірити.
Визначення поняття "проблемний банк" міститься у п. 12 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України;.
Статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на час поширення спірної Інформації 01.03.2021) передбачено порядок віднесення банку до категорії проблемних, зокрема, частиною першою наведеної статті визначено перелік критеріїв, за умови відповідності банку хоча б одному з яких, Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних.
Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України (ч. 2 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Водночас, Національний банк України рішень про віднесення AT "АЙБОКС БАНК" до категорії проблемних не приймав.
В матеріалах справи наявна банківська ліцензія № 53 від 11.07.2018, видана АТ "АЙБОКС БАНК" (а.с. 77 т. 1).
Під час розгляду справи по суті відповідач не надав належних та допустимих доказів визнання позивача проблемним банком.
Як вбачається зі змісту спірної Інформації, вона не містить жодних посилань на докази, які б підтверджували віднесення AT "АЙБОКС БАНК" до проблемних банків.
Відповідач у спірній Інформації посилається лише на оцінку "опитаних Mind експертів", однак при цьому ним не зазначено конкретних осіб-експертів, які були опитані, не наведено їх фаху і досвіду для надання такої оцінки, матеріалів, на які такі експерти посилаються, конкретних висновків експертів.
Отже, поширена відповідачем спірна Інформація щодо проблемності AT "АЙБОКС БАНК" є недостовірною, неправдивою.
2. Позивач стверджує, що неправдивим та одночасно негативним по відношенню до AT "АЙБОКС БАНК" твердженням у поширеній відповідачем спірній Інформації є наступне: "… Айбокс банк …, який підозрюється у сприянні відмиванню коштів…".
Як вбачається із структури згаданого висловлювання, в контексті всієї спірної Інформації, воно містить пряму вказівку на позивача, є стверджувальним, констатує факт того, що станом на час поширення Інформації відповідачем, тобто станом на 01.03.2021, AT "АЙБОКС БАНК" вже підозрюється у сприянні відмиванню коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.
Стаття 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, зокрема, згідно з частиною першої цієї статті набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 32 Закону України від 06.12.2019, № 361-IX "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" особи, винні у порушенні вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, в тому числі у незабезпеченні належної організації та/або проведення первинного фінансового моніторингу, а також у причетності до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення або у сприянні іншим особам у вчиненні таких дій, або які фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, несуть відповідальність згідно із законом. Банки, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням Національного банку України шляхом відкликання банківської ліцензії (за ініціативою Національного банку України).
Згідно з ч. 1 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення
Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачає невинуватість особи до тих пір, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законодавством України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідач у поширеній спірній Інформації стверджує, що позивач "підозрюється у сприянні відмиванню коштів".
Разом з тим, у процесі розгляду справи по суті відповідачем не наведено доказів, які б свідчили про здійснення повідомлення про підозру відповідним компетентним органом відносно службових (посадових) осіб позивача або причетності позивача до вчинення відповідних злочинів, наявності обвинувальних вироків щодо їх доведеності.
Як стверджує позивач, AT "АЙБОКС БАНК" та його посадові (службові) особи не є фігурантами кримінальних проваджень щодо відмивання або сприяння комусь у відмиванні коштів, відсутні оголошені підозри або обвинувальні вироки по вказаному факту. Докази протилежного відсутні в матеріалах справи, відповідачем не зазначені та до матеріалів справи не долучені.
Отже, поширена відповідачем негативна Інформація про те, що AT "АЙБОКС БАНК" підозрюється у сприянні відмиванню коштів, є недостовірною, неправдивою.
3. Позивач стверджує, що неправдивим та одночасно негативним по відношенню до AT "АЙБОКС БАНК" твердженням у поширеній відповідачем спірній Інформації є наступне: "… Наразі його діяльність перевіряє НБУ …".
Враховуючи, що у наведеному висловлюванні відповідача міститься займенник "його", а в попередньому реченні мова йшла про AT "АЙБОКС БАНК", то це висловлювання відповідача стосується саме позивача.
Отже, відповідач стверджує, що станом на час поширення спірної Інформації, а саме на 01.03.2021, Національний банк України (сполучення великих літер "НБУ" у публікації, є загальноприйнятим в Україні скороченим найменуванням Національного банку України) проводить перевірку AT "АЙБОКС БАНК", яка, з огляду на зміст попередньо викладеної спірної Інформації, пов`язана з тим, що AT "АЙБОКС БАНК" "підозрюється у сприянні відмиванню коштів".
Такі твердження відповідача можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.
Спірна Інформація не містить зазначення жодних доказів того, що Національний банк України станом на час поширення спірної Інформації проводив таку перевірку AT "АЙБОКС БАНК".
Під час розгляду справи відповідачем не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів того, що Національний банк України проводив таку перевірку AT "АЙБОКС БАНК" станом на час поширення спірної Інформації.
Станом на 01.03.2021 Національний банк України ні планових, ні позапланових перевірок позивача не проводив, що не спростовано відповідачем.
Отже, поширена відповідачем спірна Інформація щодо AT "АЙБОКС БАНК" про перевірку останнього Національним банком України станом на 01.03.2021 у вигляді твердження "Наразі його діяльність перевіряє НБУ", є недостовірною та неправдивою.
Доводи відповідача про те, що у випадку поширення спірної Інформації було інформування громадськості про певні суспільні події, зокрема, щодо перевірки позивача з боку НБУ з питань дотримання валютного законодавства, суд оцінює критично.
Судом враховано, що стосовно висловлювання у спірній Інформації "…(всього 0,1% від активів)…" відповідач погодився, що воно є фактичним твердженням, оскільки його правдивість можна перевірити. За доводами відповідача, наведений показник розраховується як актив конкретного банку у відсотковому виразі від усіх активів банківської системи, на підставі даних наглядової статистики, яка публікується на офіційному веб-сайті НБУ в категорії "Згруповані банківські залишки", за результатом здійснених відповідачем обчислень такий показник відповідає дійсності.
Судом досліджено, що у поширеній Інформації відповідачем у дужках зазначено "(всього 0,1% від активів)".
У поширеній Інформації відсутні будь-які пояснення щодо здійснених відповідачем обчислень, а відповідно щодо вказаного відповідачем показника.
Відповідачем поширена Інформація щодо проблемності банку позивача, щодо підозри банку у сприянні відмиванню коштів та перевірки діяльності банку НБУ у зв`язку з цим.
У поширеній Інформації не йдеться про розрахунок активів всієї банківської системи в цілому та позивача, зокрема.
З огляду на наведене, повідомлення, зазначене відповідачем в дужках "(всього 0,1% від активів)", сприймається як дані, що додатково ідентифікують позивача та не змінюють суті поширених відповідачем недостовірних відомостей про позивача.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність тощо.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Отже, поширюючи спірну Інформацію, вважаючи її правдивою, такою, що відповідає дійсності, відповідач на час її поширення повинен був мати в наявності докази на її підтвердження.
Долучений відповідачем до матеріалів справи лист Національного банку України від 19.04.2021 №28-0007/33728 (а.с. 146-149 т. 1) на адвокатський запит представника відповідача від 13.04.2021 №15 (а.с. 136-137 т. 1) стосовно надання інформації про проведені перевірки Банку за період 01.01.2020 по 13.04.2021 та висновки і прийняті рішення за результатами проведення таких перевірок, судом не приймається у якості належного та допустимого доказу на підтвердження достовірності та правдивості тверджень відповідача у спірній Інформації, а саме, що "... одним, з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" у спірній Інформації. При цьому судом враховано, що зі змісту вказаного листа НБУ не вбачається, що НБУ приймалось рішення про віднесення АТ "АЙБОКС БАНК" до проблемних банків, що відповідними компетентними органами оголошувались підозри службовим (посадовим) особам позивача у вчиненні відповідного кримінального карного діяння або ухвалювалось щодо них обвинувальний вирок, що НБУ приймалось рішення про ліквідацію банку позивача шляхом відкликання банківської ліцензії. Судом також враховано, що підтвердженням твердження відповідача про перевірку НБУ діяльності позивача станом на дату поширення спірної Інформації (01.03.2021) має бути відповідне рішення НБУ, акти перевірок, відповідні звіти тощо станом на 01.03.2021, тоді як такі докази відповідачем до матеріалів справи не додані.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що поширена відповідачем спірна Інформація: "...За оцінками опитаних Mind експертів, одним, з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності.
Стосовно того, чи є поширена Інформація оціночними судженнями.
Судом враховано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2017 у справі № 6-639 цс 17, постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 757/33799/15-ц.
Тож, судом досліджено спірну Інформацію на предмет того, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, враховуючи, що сторони з приводу цього надали відповідні доводи та заперечення, а згідно норм статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Так, відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 918/233/18.
Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті.
Суд наголошує, що свобода вираження поглядів не може розцінюватися як право на поширення недостовірної інформації.
З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши спірну Інформацію та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що висловлювання, які знайшли відображення в оскаржуваній позивачем Інформації, а саме: "...За оцінками опитаних Mind експертів, одним, з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1% від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" не є оціночними судженнями, оскільки висловлювання відповідача стосуються конкретних фактів, конкретної особи, є точними, чіткими та мають стверджувальний характер, такі факти можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами.
Таким чином, поширена відповідачем спірна Інформація "...За оцінками опитаних Mind експертів, одним, з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1% від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ" є фактичним твердженням.
Посилання відповідача на те, що спірна Інформація є оціночним судженням з огляду на вживання ним таких слів, як "за оцінками експертів", судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.
Спірна Інформація не містить зазначення конкретних осіб-експертів, які були опитані, їх фаху і досвіду для надання відповідної оцінки, матеріалів, на які такі експерти посилались, конкретних висновків експертів, наданих за результатами проведених досліджень. Такі докази не були подані відповідачем під час розгляду справи.
Суд відзначає, що саме лише посилання в спірній Інформації на проведення опитування експертів та їх оцінки не змінює змісту поширеної відповідачем інформації.
Застосування словосполучення "за оцінками експертів" не робить спірну Інформацію оціночними судженнями, оскільки, як було встановлено судом, висловлювання відповідача в спірній Інформації стосуються конкретних фактів, конкретної особи, є точними, чіткими та мають стверджувальний характер, такі факти можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами.
Щодо посилання відповідача на cт. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з приводу права на свободу вираження поглядів, у тому числі журналістами, як однієї з важливих засад демократичного суспільства, та на рішення Європейського суду з прав людини із зазначеного питання в якості прецедентної практики при тлумаченні зазначеної міжнародної правової норми.
За висновками Великої Палати Європейського Суду з прав людини у рішенні від 10.12.2007 у справі "Штоль проти Швейцарії", ст. 10 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року надає журналістам, які висвітлюють питання, що мають суспільний інтерес, відповідні гарантії за умови, що вони діють добросовісно, керуючись перевіреними фактами і повідомляють достовірну і точну інформацію, дотримуючись при цьому правил журналістської етики (див. також рішення Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справах "Фрессоз і Руар проти Франції" від 21.01.1999, рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Моннат проти Швейцарії" від 21.09.2006).
Згідно ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", ст. 26, 37 Закону України "Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні", ст. 59, 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, яка не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку. Журналіст зобов`язаний передавати для публікації об`єктивну і достовірну інформацію. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.
Таким чином, виходячи із приписів зазначених вище норм права автор або інформаційний ресурс (видавець) тощо до моменту поширення інформації зобов`язані перевірити її на достовірність та мати цьому відповідні докази, і лише у цьому разі включається відповідний механізм захисту права на свободу вираження поглядів, передбачений ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Водночас, як встановлено судом, відповідач доказів на підтвердження правдивості поширеної щодо AT "АЙБОКС БАНК" спірної Інформації не надав, а отже, поширена відповідачем спірна Інформація є неправдивою, що виключає в даному випадку можливість посилання відповідача на положення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Стосовно того, чи призвело поширення спірної Інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
Оскільки судом встановлено, що спірна Інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, судом досліджено, чи призвело поширення спірної Інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Згідно частини 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Судом встановлено, що поширена відповідачем спірна Інформація, не ґрунтується на жодних доказах, є неправдивою та недостовірною.
Проаналізувавши зміст поширеної відповідачем спірної Інформації щодо позивача, яка викладена у стверджувальній формі, суд доходить висновку, що така Інформація може створювати у користувачів веб-сайту переконання у протиправності дій позивача та причетності останнього до злочинної діяльності, зокрема, участі у "сприянні відмиванню коштів", що може викликати негативне ставлення до AT "АЙБОКС БАНК" користувачів веб-сайту, потенційних та діючих клієнтів, контрагентів (фізичних та юридичних осіб), створювати відносно позивача негативну громадську думку, що може негативно впливати і на результати господарської діяльності AT "АЙБОКС БАНК", дискредитувати його в ділових колах, на ринку фінансових послуг.
Таким чином, право на недоторканість ділової репутації позивача є порушеним, оскільки внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації у інших учасників господарських відносин може сформуватись негативна оцінка підприємницької діяльності AT "АЙБОКС БАНК", яка безпосередньо впливає на стан його господарських відносин з контрагентами та клієнтами. Поширена відповідачем недостовірна інформація принижує авторитет AT "АЙБОКС БАНК", негативно впливає на його імідж.
З огляду на наведене, матеріалами справи підтверджується, що поширення спірної Інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.
Разом з цим, доводи відповідача про те, що спірна Інформація не порушує особисті немайнові права позивача, оскільки термін "підозрюється" використовується відповідачем в контексті перевірок позивача НБУ і не відповідає ознакам конкретного кримінально-караного діяння, суд оцінює критично.
Твердження відповідача про те, що в спірному випадку позивач не довів порушення його прав, оскільки спірна інформація стосується виключно позивача, як юридичної особи, а не фізичної особи, яка діяла від імені та в інтересах позивача, як юридичної особи, судом відхиляються як безпідставні.
Отже, судом по матеріалам справи встановлено сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення щодо поширення відповідачем на веб-сайті https://mind.ua недостовірної інформації наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1% від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ", яка стосується позивача та порушує особисті немайнові права останнього.
В свою чергу, сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АТ "АЙБОКС БАНК", інформації, поширеної ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на інформаційному ресурсі ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 01.03.2021 за посиланням https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku, із назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року", а саме інформацію наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ", підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач звернувся до суду з вимогами:
- зобов`язати ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію про АТ "АЙБОКС БАНК", шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua" вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо AT "АЙБОКС БАНК";
- зобов`язати ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити визнану недостовірною вказану інформацію про AT "АЙБОКС БАНК", розміщену в мережі Інтернет, зокрема на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua".
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 277 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач, право на недоторканість ділової репутації якого, особисті немайнові права якого порушено внаслідок поширення про нього відповідачем недостовірної Інформації, має право на спростування цієї інформації.
При цьому з урахуванням частин 4, 7 статті 277 ЦК України, спростування такої недостовірної інформації має здійснити відповідач, як особа яка поширила інформацію, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Судом встановлено, що спірна Інформація була поширена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua"
Таким чином, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію підлягає задоволенню повністю.
Судом враховано, що згідно положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як вказав Верховний Суд у наведеній постанові від 07.02.2018 у справі № 923/970/16, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом (пункт 145 рішення ЄСПЛ у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" від 15.11.1996).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою. Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 914/873/17 та від 07.02.2018 у справі № 923/970/16.
У постанові від 07.02.2018 у справі № 923/970/16 Верховний Суд також вказав, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи наведене та встановлені обставини даної справи, звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання відповідача видалити визнану недостовірною інформацію розцінюється судом як ефективний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню повністю.
Позивач також звернувся до суду з вимогою стягнути з ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" на користь АТ "АЙБОКС БАНК" моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Відповідно до ч. 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Судом враховано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали, зокрема, у зв`язку з приниженням її ділової репутації.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 73 ГПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) обставин, що обгрунтовують вимоги позивача, на підставі доказів. Обов`язок доказування і подання доказів в силу приписів ст. 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи.
Відтак, звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн, позивач повинен не тільки довести порушення його особистих немайнових прав, зокрема, права на недоторканість ділової репутації, внаслідок поширення недостовірної інформації, а й надати суду докази заподіяння такої шкоди у визначеному розмірі.
В обгрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн, завданої позивачу внаслідок поширення відповідачем недостовірної Інформації, позивач зазначив таке.
Наявність позитивної ділової репутації у суб`єкта господарювання впливає на здатність підприємства емоційно приваблювати клієнтів та партнерів, викликати довіру як у працівників, так у суспільства, створює внутрішню позитивну атмосферу в колективі.
Враховуючи специфіку діяльності позивача як фінансової установи, що входить до банківської системи, де ціна ділової репутації дуже висока, яка полягає у тому, що її успішність залежить виключно від ефективності залучення клієнтів, наявність у банка позитивної ділової репутації безпосередньо впливає на його господарську успішність.
Натомість поширення відповідачами щодо позивача недостовірної та неправдивої Інформації руйнує позитивний образ банка в очах клієнтів, відлякує їх, негативно впливає на емоційний стан його працівників, адже, позбавляє їх впевненості у майбутньому, що безпосередньо впливає на якість їх роботи, а отже, і економічну ефективність діяльності банка як суб`єкта господарювання.
Тривалість даної ситуації (з 01.03.2021) та доступність Інформації (доступ до сайту надано невизначеному колу осіб) змушує позивача спрямовувати професійні, людські та часові ресурси на спростування такої недостовірної інформації, роз`яснення клієнтам та партнерам банку про неправдивість Інформації, на відновлення іміджу тощо.
В обгрунтування суми моральної шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн, позивач зазначив:
- позивач є банківської установою і має високу конкуренцію на ринку банківських послуг (крім позивача існує ще 73 банківські установи), відтак поширення недостовірної інформації відповідачем принижує ділову репутацію позивача та його конкурентоспроможність на ринку банківських послуг;
- позивач вимушений надати усім існуючим клієнтам відповідні роз`яснення щодо поширеної Інформації;
- у Броварському міськрайонному суд Київської області здійснюється розгляд справи № 361/7839/20 за позовом AT "АЙБОКС БАНК" до ОСОБА_1 , ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за аналогічних підстав та обставин, проте відповідач продовжує поширювати спірну інформацію про позивача, що безпосередньо вказує на наявність умислу в його діях, систематичність і тривалість, спрямованість дій з дискредитації ділової репутації саме позивача;
- станом на 09.03.2021 недостовірну Інформацію відповідача переглянуло 7 836 осіб, станом на 29.03.2021 - 13 887 осіб, станом на 25.05.2021 - 20 121 особа;
- відповідно до ринкової вартості ребрендинг, створення брендбука, редізайн, рекодинг сайту установи складає приблизно 655 тис. грн, розміщення новин на профільних ресурсах ЗМІ та робота із створення іміджу установи за рік біля 749 тис. грн, а загалом близько 1404 000 грн, відповідно приблизна їх вартість на місяць становить біля 117 тис. грн;
- за період з 01.01.2020 по 01.01.2021 кількість клієнтів банку збільшилась на 924 особи.
Позивач надав приблизний розрахунок моральної шкоди на обгрунтування суми, зазначеної у позовній заяві (а.с. 75 т. 1).
Судом встановлено, що поширення спірної Інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховуються, зокрема, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом досліджено, що позивачем не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження надання ним роз`яснень щодо поширеної Інформації усім існуючим клієнтам; доказів на підтвердження вказаної ним ринкової вартості ребрендингу, створення брендбука, редізайну, рекодингу сайту установи, ринкової вартості розміщення новин на профільних ресурсах ЗМІ та роботи із створення іміджу установи, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн останнім до справи не долучено.
Отже, оцінивши зміст наданих позивачем доводів в обгрунтування вимоги про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди, суд відзначає, що саме лише посилання позивача на те, що банківська установа має високу конкуренцію на ринку банківських послуг, на руйнування позитивного образу банка в очах клієнтів, відлякування клієнтів, емоційний стан працівників банку, направлення банком певних ресурсів на спростування недостовірної інформації, здійснення відповідних роз`яснень клієнтам та партнерам банку, за відсутності при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної (немайнової) шкоди у визначеному ним розмірі (1 000 000,00 грн).
Суд наголошує, що з урахуванням визначеного приписами ГПК України обов`язку доказування, позивачу не достатньо вказати на потенційну можливість завдання шкоди його діловій репутації, наразі необхідно обов`язково надати докази на підтвердження її завдання та розміру.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів завдання позивачу моральної (немайнової шкоди) шкоди у визначеному ним розмірі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку відмовити повністю у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до складу якого включив 21 810,00 грн понесених витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та приблизно 40 000,00 грн, витрат на правову допомогу тощо, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з 14 850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу із розрахунку 1 350,00 грн за 1 год. роботи адвоката (участь у судових засіданнях, складання та подання процесуальних документів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір в сумі 21 810,00 грн повністю покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
По матеріалам справи судом встановлено, що до закінчення судових дебатів у справі позивачем не було подано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також не зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
До закінчення судових дебатів у справі відповідачем через відділ діловодства суду 05.07.2021 подано заяву про судові витрати, згідно якої відповідач зазначив, що розмір судових витрат, які ТОВ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" має сплатити у зв`язку з розглядом справи становить 15525,00 грн витрат на правову допомогу, а також заявив, що відповідно до ч. 8 ст. 128 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат будуть надані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення судових витрати відповідача на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЙБОКС БАНК" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9 А; ідентифікаційний код 21570492), інформацію, поширену ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22; ідентифікаційний код 40430635) на інформаційному ресурсі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (веб-сайті) "mind.ua", у мережі Інтернет, у публікації від 01.03.2021 за посиланням https://mind.ua/publications/20222673-rejting-nadijnosti-bankiv-za-pidsumkami-2020-roku, із назвою: "Рейтинг надійності банків за підсумками 2020 року", наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ".
3. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22; ідентифікаційний код 40430635) протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4007/21 спростувати недостовірну інформацію про ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЙБОКС БАНК" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9 А; ідентифікаційний код 21570492) наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ", шляхом розміщення в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua" вступної та резолютивної частини рішення суду у справі № 910/4007/21 таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо AT "АЙБОКС БАНК".
4. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22; ідентифікаційний код 40430635) протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4007/21 видалити недостовірну інформацію про ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЙБОКС БАНК" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9 А; ідентифікаційний код 21570492) наступного змісту: "За оцінками опитаних Mind експертів, одним з найбільш проблемних є Айбокс банк (всього 0,1 % від активів), який підозрюється у сприянні відмиванню коштів. Наразі його діяльність перевіряє НБУ", розміщену в мережі Інтернет, зокрема на інформаційному ресурсі (веб-сайт) "mind.ua".
5. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЬЮЧЕР МЕДІА" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22; ідентифікаційний код 40430635) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЙБОКС БАНК" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9 А; ідентифікаційний код 21570492) 21 810,00 грн (двадцять одну тисячу вісімсот десять гривень 00 коп.) судового збору.
6. В іншій частині позову відмовити.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 14.07.2021
Суддя О.В. Гумега
скопійовано
-
скопійовано
-
