ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 рокум. ОдесаСправа № 923/602/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 30.04.2021 (про повернення заяви без розгляду), суддя в І інстанції Пригуза П.Д., повний текст якої складено 05.05.2021 в м. Херсоні

у справі № 923/602/21

за позовом: першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації

до: Приватного підприємства "ЛЕВАС"

про зобов`язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "ЛЕВАС", в якому просив зобов`язати відповідача виконати умови договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою № 31 від 09.07.2018 року, укладеного між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Левас", а саме: виконати в повному обсязі послуги вартістю 21 225,52 грн., встановлені п.п. 1.1., 3.3.1., - 3.3.5. угоди сторін протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в порушення умов договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою № 32 від 09.07.2018 з додатками до нього, укладеного між сторонами, відповідачем не виконано умови договору, передбачені п.п. 3.3.3 та п.п. 3.3.5, а саме: не виконано календарний план та технічне завдання до договору щодо виготовлення та погодження проекту землеустрою в органах виконавчої влади та замовлення державної експертизи проекту землеустрою, чим порушено ст. 28 Закону України Про землеустрій, якою передбачено, що виконувати роботи із складання документації із землеустрою необхідно у строк, передбачений договором, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 30.04.2021 заяву та додані документи повернуто прокурору без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що як зазначено у позовній заяві, прокурор звернувся до суду з метою зобов`язання виконання умов господарського договору, який за доданими матеріалами і твердженнями прокурора є виконаним повністю, про що свідчить акт приймання виконаних робіт та повна сплата вартості наданих послуг.

У позовній заяві прокурор наводить доводи про необхідність захисту учасника господарського договору, а не органу державної влади чи управління, не наведено статусу позивача як компетентного органу, що у передбачений законом спосіб, повинен здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Положення або іншого документу, яким визначено юридичний статус позивача як органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, до матеріалів позовної заяви не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурором не підтверджено перед судом підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, тому позовна заява підлягає поверненню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали прокурор зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 31-1 Конституції України, ст. ст. 53, 236 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що у якості підстав для прокурорського представництва прокурор у позовній заяві зазначив, що:

-порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у безпідставному отриманні відповідачем вартості послуг з розробки проекту землеустрою та одержання державної експертизи землевпорядної документації без здійснення вiдповiдних робiт, у зв`язку з чим державі завданi збитки у сумi 21 225,52 грн.;

-позивач є стороною спірного договору на надання послуги з розробки проекту землеустрою, а також державним органом, який наділений контрольними повноваженнями, а тому є компетентним суб`єктом у спірних правовідносинах;

-позивачем не вжитi належні заходи стосовно захисту інтересів держави як стороною договору, шляхом реалізації наданих законом повноважень;

-нездійснення заходів полягає у тому, що позивач, всупереч інтересів держави, незважаючи на очевидний характер порушень, не звертався до суду з відповідним позовом.

Тому, прокурор вважає, що у даному випадку він набув підстави для представництва, однією з яких є неналежне здійснення компетентним органом (Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації) захисту інтересів держави, що полягає у його обізнаності про такі порушення та не звернення з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, причини не звернення позивача до суду зазначені скаржником у самій позовній заяві.

Посилаючись на такі ж самі обставини, що викладені в позовній заяві, прокурор вказує те, що Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, який є головним розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, не здійснено контроль за своєчасним виконанням умов договору щодо здачі робіт або повернення бюджетних коштів та позов до суду не пред`явлено.

Крім того, скаржник звертає увагу на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що за наданими прокурором матеріалами договір від 09.07.2018 року № 32 є виконаним повністю, про що свідчить акт приймання виконаних робіт та повна сплата вартості наданих послуг, оскільки за обліковими даними позивача, що слідує з листа Департаменту енергетики та екології Херсонської ОДА № 01-10-1627/0/20/013.2.2 від 10.07.2020, відповідачем умови договору не виконано, землевпорядна документація не передана.

Щодо питання представництва інтересів держави прокурором у суді скаржник наголошує, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Прокурор вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про не доведеність підстав для представництва інтересів держави в суді, а тому оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Частиною 13 статті 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові), оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 ГПК України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2021 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "ЛЕВАС", в якому просив зобов`язати Приватне підприємство «Левас» виконати умови договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою № 31 від 09.07.2018 року, укладеного між Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Левас", а саме: виконати в повному обсязі послуги вартістю 21255,52 грн., встановлені п. 1.1., 3.3.1., 3.3.5. угоди сторін протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Позовна заява ґрунтується на таких обставинах:

- 09.07.2018 року мiж Департаментом екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством «Левас» (виконавець) було укладено договір № 32 (з додатками до договору) на надання послуг з розробки проекту землеустрою, вiдповiдно до якого виконавець у 2018 роцi надає замовнику послугу з розробки проекту землеустрою з органiзацiї та встановлення меж заповідного урочища мiсцевого значення «Стояни»;

- за вказаним вище договором замовник прийняв на себе зобов`язання, пов`язані з наданням для опрацювання первинних документів, проведення оплати за договором i прийняття виконаних робiт за актом приймання-передачi, а виконавець зобов`язався надати послуги у строк, встановлений договором та додатками до нього;

- згiдно з п. 2.1. договору, загальна вартiсть послуги складає 21 255,52 грн., без ПДВ;

- позивач виконав повністю свої зобов`язання та своєчасно перерахував на рахунок відповідача вартість наданих послуг у вказаній сумі;

- сторони за спірним договором склали акт здачi - прийняття робiт (надання послуг) № ОУ-010077 вiд 19.12.2018 року, який підписаний уповноваженими особами та скрiплений печатками обох сторiн, згiдно якого відповідач передав, а позивач без будь-яких зауважень прийняв у повному обсязі технічну документацію iз розробки проекту землеустрою вiдносно земельної ділянки заповідного урочища місцевого значення «Стояни»;

- Департамент енергетики та екології Херсонської обласної державної адміністрації звернувся до головного управління Держгеокадастру у Херсонський області з листом № 01-10-1532/0/20/013.2.2 вiд 30.06.2020 щодо надання інформації про стан проведення державної експертизи землевпорядної документації по проектах землеустрою щодо організації i встановлення меж заповідного урочища місцевого значення «Стояни». Відповідач зобов`язання передбачені п.п. 3.3 договору щодо розробки проекту землеустрою та надання державної експертизи вказаного проекту не виконав;

- у відповіді на лист Херсонської обласної прокуратури за № 15/1-119вих-21 вiд 12.03.2021 року, голова ліквідаційної комiсiї Департаменту екологiї та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї в листi вiд 19.03.2021 року № 1/76 зазначила, що проект землеустрою по органiзацiї та встановленню меж заповідного урочища місцевого значення «Стояни» Приватне підприємство «Левас» нi до Департаменту екологiї та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї, нi до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї не надало;

- згiдно листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонськiй областi вiд 10.07.2020 року № 13-21-0.9-4177/2-20 державна експертиза землевпорядної документації по проекту землеустрою щодо органiзацiї i встановлення меж заповідного урочища місцевого значення «Стояни» не проводилась;

- з огляду на зазначене вище, прокурор стверджує, що виконавець послуг вiдмовився виконати календарний план та технічне завдання до договору щодо виготовлення та погодження проекту землеустрою в органах виконавчої влади та замовлення державної експертизи проекту землеустрою, чим порушив норми, встановленi ст. 28 Закону України «Про землеустрiй», якими передбачено, що виконувати роботи iз складання документацiї iз землеустрою необхiдно у строк, передбачений договором;

- на підтвердження своєї позиції прокурор також зазначив, що опрацюванням даних Державного земельного кадастру, Публiчної кадастрової карти встановлено, що земельну дiлянку об`єкта природно-заповiдного фонду, яка с предметом вищезазначеного договору, на цей час не сформовано, межi не встановлено та у кадастр не внесено;

- Департамент екологiї та природних ресурсiв з 29.10.2019 року перебуває в процесi лiквiдацiї за рiшенням засновника, водночас заходiв щодо забезпечення повного виконання договору чи повернення коштiв ним не вжито;

- на підтвердження підстав для звернення iз позовом в iнтересах Департаменту екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адміністрації, прокурор зазначав, що такий позов подається як захід прокурорського реагування з метою спонукання відповідача до виконання належним чином договірних зобов`язань у сфері природоохоронного законодавства;

- прокурор листом № 15/1-119вих-21 вiд 12.03.2021 року звертався до Департаменту екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї щодо надання інформації про вжиття заходiв щодо фактичного повного виконання договірних зобов`язань з боку виконавця (надання документації відповідно до п.3.3 договору);

- Департаментом екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї листом № 1/76 вiд 19.03.2021 року повiдомлено лише про те, що відповідач не надав Департаменту проект землеустрою з органiзацiї та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення «Стояни», а 02.04.2021 року за № 1/83 Департамент iнформував прокуратуру про відсутність позовної роботи за фактом неналежного виконання договору № 32 вiд 09.07.2018 року;

- представництво iнтересiв Департаменту екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї обумовлено необхiднiстю захисту iнтересiв держави пiд час використання земельних дiлянок державної власностi, а також у зв`язку iз невжиттям суб`єктом владних повноважень заходiв до усунення порушених державних інтересів;

- крім того, прокурор зазначив, що для здiйснення прокурором представницької функцiї в даному випадку є нагальна потреба в захистi економiчних iнтересiв держави, обумовлених безоплатним використанням земельної дiлянки державної форми власностi, а також захисту встановленого державою порядку щодо платного використання землі;

- разом з тим, на думку прокурора, ним встановлено та визначено поважнi причини, необхiднi й достатнi пiдстави для представництва в судi iнтересiв держави, оскiльки заходи реагування щодо примусового зобов`язання відповідача виконати умови договору - Департаментом екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї, не вживаються, що вказує на нездiйснення захисту iнтересiв держави.

До позовної заяви, позивачем було додано наступні документи:

- договiр № 32 вiд 09.07.2018 року про надання послуг з розробки проекту землеустрою;

- технiчне завдання на надання послуг з розробки проекту землеустрою;

- календарний план на надання послуг з розробки проекту землеустрою;

- планова калькуляцiя кошторисної вартостi послуг;

- протокол угоди про договiрну ціну;

- акт № ОУ-010077;

- платiжне доручення № 10 вiд 19.12.2018 року;

- лист Департаменту екологiї та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адміністрації від 10.07.2020 № 01-10-1627/0/20/013.2.2;

- лист Херсонської обласної прокуратури вiд 12.03.2021 року № 15/1-119вих-21;

- лист Департаменту екологiї та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адміністрації вiд 19.03.2021року № 1/76;

- лист Херсонської обласної прокуратури вiд 25.03.2021 року № 15/1-165вих-21;

- лист Департаменту екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї вiд 02.04.2021 року № 1/89;

- повідомлення Херсонської обласної прокуратури від 22.04.2021 року № 15/1-213вих-21.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Херсонської області від 30.04.2021 вказану заяву та додані документи повернуто прокурору без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що як зазначено у позовній заяві, прокурор звернувся до суду з метою зобов`язання виконання умов господарського договору, який за доданими матеріалами і твердженнями прокурора є виконаним повністю, про що свідчить акт приймання виконаних робіт та повна сплата вартості наданих послуг. У позовній заяві прокурор наводить доводи про необхідність захисту учасника господарського договору, а не органу державної влади чи управління, не наведено статусу позивача як компетентного органу, що у передбачений законом спосіб, повинен здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Положення або іншого документу, яким визначено юридичний статус позивача як органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, до матеріалів позовної заяви не надано. За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурором не підтверджено перед судом підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, тому позовна заява підлягає поверненню.

Отже, предметом апеляційного перегляду є наявність або відсутність підстав для повернення позовної заяви першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "ЛЕВАС" про зобов`язання відповідача виконати умови договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою № 31 від 09.07.2018 року, укладеного між сторонами, а саме: виконати в повному обсязі послуги вартістю 21 225,52 грн., встановлені п.п. 1.1., 3.3.1., - 3.3.5. угоди сторін протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру").

Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За умовами ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Колегією суддів враховує, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1604(2003) від 27.05.2003 року "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Європейський суд з прав людини у низці справ роз`яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").

Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

Остання потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 року у справі "Менчинська проти Росії").

Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Наведена правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 року у справі № 911/1497/18.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, визначальним для застосування вказаної вище норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 року Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 вказаної вище статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб`єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб`єктів владних повноважень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст. 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 року у справі № 910/6144/18 та від 06.08.2019 року у справі № 912/2529/18.

При цьому суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене вище, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу, який має відповідні повноваження щодо вчинення дій, направлених на захист прав та охоронюваних законом інтересів, про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Наведений правову позицію Верховним Судом, зокрема, викладено в постанові від 25.02.2021 року у справі № 910/261/20.

У даному випадку у позовній заяві першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації в обґрунтування підстав для звернення прокурора із відповідним позовом зазначено, що Департамент екології та природних ресурсiв Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї утворюється головою обласної державної адмiнiстрацiї, входить до iї складу та в межах областi забезпечує виконання покладених на нього завдань. Департамент пiдзвiтний та пiдконтрольний Мiнiстерству захисту довкiлля та природних ресурсiв України. Департамент є структурним пiдроздiлом обласної державної адмiнiстрацiї. Департамент є юридичною особою публiчного права. Одним з основних завдань Департаменту є реалiзацiя державної полiтики в областi у сферi охорони та раціонального використання земель.

Тобто, за доводами прокурора, визначеними в поданій ним позовній заяві, остання пред`явлена в інтересах Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації як захід прокурорського реагування з метою спонукання відповідача до виконання належним чином договірних зобов`язань у сфері природоохоронного законодавства.

При цьому, наряду із належним обґрунтуванням та доведенням письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, бездіяльності органу державної влади, прокурором, як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, всупереч п. 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів щодо відповідних повноважень Департаменту для захисту прав та інтересів держави у сфері дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів тощо, порушення відповідачем саме інтересів держави при невиконанні ним своїх договірних зобов`язань і саме у сфері природоохоронного законодавства.

Так, організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій врегульовано Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року, відповідно до ст.1 якої виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, серед іншого, забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 586-XIV)

Згідно ст. 5 вказаного вище Закону, склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 4-1 ч. 1 ст. 39 Закону голови місцевих державних адміністрацій: очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи.

Статтею 42 Закону визначено, що структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток. Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Типове положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 887 (надалі - Типове положення), п. 1 якого встановлено, що структурний підрозділ місцевої держадміністрації (далі - структурний підрозділ) утворюється головою місцевої держадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Відповідно до п.п. 3, 4, 5 Типового положення структурний підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також положенням про структурний підрозділ.

Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації.

Основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Серед завдань, які відповідно до визначених галузевих повноважень виконує структурний підрозділ, - надає адміністративні послуги; здійснює передбачені законом галузеві повноваження (пп. 3, 28 п. 6 Типового положення).

З аналізу даних правових норм слідує, що склад місцевої державної адміністрації формує її голова, який в межах бюджетних асигнувань та з урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначає структуру місцевої державної адміністрації, затверджує положення про структурні підрозділи, визначає його вид та статус. Згідно Типового положення основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території, реалізація якого здійснюється в тому числі і наданням адміністративних послуг.

Таким чином, з наведеного вище випливає, що Департамент екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації на час укладення спірного договору надання послуг знаходився в структурі Херсонської обласної державної адміністрації.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, а саме: Положення або іншого нормативно-правового акту, яким визначено юридичний статус позивача як органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також інших документів, зокрема таких, які б свідчили про юридичний статус позивача, як органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого б належали повноваження щодо захисту прав та охоронюваних інтересів держави в судовому порядку саме у спірних правовідносинах. Тобто, що в даному випадку цей орган діяв не як сторона договірних правовідносин з отримання послуг в цивільному порядку, а як вищезазначений орган, виконуючи свої функції такого суб`єкту в сфері природоохоронного законодавства.

До того ж, виходячи зі змісту додатків до позовної заяви, а саме з листа Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адмiнiстрацiї вiд 19.03.2021 року № 1/76, на час подання позову прокурором, Департамент ліквідований згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 24.10.2019 року № 715, та як юридична особа знаходиться в стадії ліквідації, працює ліквідаційна комісія, але ніяких документів на підтвердження юридичного статусу Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та наявності у нього, як у юридичної особи приватного права, відповідних повноважень на їх здійснення в сфері державного управління саме щодо спірних правовідносин, прокурор не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації без розгляду разом із доданими до нього додатками з огляду на те, що положення щодо набуття прокурором, який звертається до суду в інтересах держави, статусу позивача (в разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, або коли в такого органу відсутні повноваження щодо звернення до суду), не є безспірними та такими, що застосовуються за замовчуванням, оскільки за матеріалами позову не доведено, хто з осіб є уповноваженим на захист інтересів держави у даному випадку - Департамент екології та природних ресурсів, який на даний час ліквідується, Департамент захисту довкілля та природних ресурсів, який створено, або Херсонська обласна державна адміністрація, чи були порушені саме інтереси держави, які потребують захисту, або у спірних правовідносинах позивач виступав в якості тільки сторони за цивільним договором про надання послуг тощо.

Щодо доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, які не стосуються апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали господарського суду Херсонської області від 30.04.2021 року у справі № 923/602/21, а стосуються безпосередньо розгляду позовних вимог позивача по суті, зокрема встановлення наявності або відсутності факту виконання спірного договору від 09.07.2018 року № 31, судом апеляційної інстанції не розглядаються, а посилання суду першої інстанції на повне виконання договору є помилковим, оскільки справа не розглядалася по суті, але це не призвело до неправильного висновку суду в оскарженій ухвалі відповідно до норм процесуального законодавства.

Разом з тим, твердження прокурора щодо наявності виключних підстав для представництва останнім інтересів держави у даній справі колегія суддів не приймає до уваги з огляду на зазначені вище вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, оскільки жодних належних та допустимих доказів щодо надання Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон повноважень щодо здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції прокурором не надано, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Отже, зважаючи на те, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою та кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України"), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, що прокурором фактично не доведено наявності обставин, за якими чинне законодавство передбачає його можливість у даному випадку подання позову до господарського суду, а відтак, подана ним позовна заява підлягає поверненню разом з доданими до неї документами за вимогами п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення. За таких обставин оскаржувана ухвала зміні чи скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 30 квітня 2021 у справі № 923/602/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.