ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» липня 2021 року

м. Харків

справа № 641/3431/19

провадження № 22ц/818/3492/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцина В.Б.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Миловарний комбінат»,

третя особа Головне управління Держпраці у Харківській області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року в складі судді Маньковської О.О.

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат», третя особа: Головне управління Держпраці у Харківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що він працював у відповідача з липня 2016 року по листопад 2018 року. Відповідач не виплачував заробітну плату за надурочний робочий час.

16 листопада 2018 року його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. При цьому в день звільнення відповідач не виплатив остаточний розрахунок в повному обсязі.

Вказав, що з приводу його порушеного права, він звертався до Головного управління Держпраці в Харківській області, однак, йому рекомендовано звертатись до суду.

Зазначив, що на підприємстві працював відповідно до графіку роботи охорони при безперервному процесі праці. У вказаному графіку зазначено, що для працівників охорони застосовується підсумковий облік робочого часу. За умовами роботи не може бути встановлена до цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Обліковим періодом для робітників охорони у відповідача встановлено рік.

Також, у графіку затверджено режим роботи: початок роботи о 08:00 годині, закінчення роботи з 08:00 наступного дня. Тривалість робочого дня 22,5 години. Три перерви тривалістю по 30 хвилин кожна. При цьому, час перерви працівник охорони визначає самостійно на свій розсуд, але не має права залишати свій пост.

Посилався на те, що з 01 січня 2017 року працівників охорони переведено з режиму доба через троє на доба через двоє, посилаючись на наказ підприємства від 27 грудня 2016 року. З цим наказом він не був ознайомлений. Про його існування йому стало відомо лише у грудні 2018 року з листа Головного управління Держпраці у Харківській області. За цим наказом працівникам охорони встановлено режим роботи, а саме з 08:00 години до 00:30 години (16,5 годин), з 15:30 години до 08:00 години (16,5 годин). Однак, фактично він працював по 24 години відповідно до графіку чергувань.

Зазначив, що працівники підрозділу охорони працювали по 24 години в зміні в режимі доба через дві, але в графіках роботи вказано час роботи охоронника 16,5 годин. Графіки роботи затверджені директором та узгоджені з головою профкому, однак з цим графіком він не ознайомлений та не підписував його.

Вказав, що у відомостях нарахування заробітної плати кількість відпрацьованих годин та робочих днів співпадає з графіком роботи охорони за 2017, 2018 роки, а також не вказано кількість годин, відпрацьованих у нічний час. Таким чином, з врахуванням податків, профспілкових внесків та інших видів відрахувань, відповідач має виплатити йому заборгованість по заробітній платі за період роботи з липня 2016 року по день звільнення з роботи за власним бажанням 16 листопада 2018 року в сумі 36 058,17 грн.

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 36058,17 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в сумі 17123,45 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 369,90 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне акціонерне товариство «Миловарний комбінат» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини у справі, не враховано суми переплат за період з 2016-2018 років, що становлять 2119,89 грн. Підсумкова сума недоплат за цей період за розрахунком суду складає 17123,45 грн. Проте, фактично ця сума становить 16945,08 грн. Таким чином, сума доплат за роботу в нічний час та оплат надурочних годин в спірний період часу повинна відповідати фактичній сумі за наведений період часу з відрахуванням загальної суми переплат 2119,89 грн. Вважав, що за розрахунком суду сума доплат за роботу в нічний час та оплат надурочних годин в спірний період часу повинна становити 14825,19 грн (16945,08-2119,89 грн).

22 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому доводи відзиву є аналогічними доводам позовної заяви.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами порушене право, яке підлягає захисту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з трудової книжки серії НОМЕР_1 бачається, що наказом № 37-л від 11 липня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу Приватним акціонерним товариством «Миловарний комбінат» на посаду начальника зміни охорони.

Наказом № 57 від 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України (а.с.14 том 1).

За відповіддю Головного Управління Держпраці у Харківській області № А-1249/А-1357/02.04/12.-14/14634 від 17 грудня 2018 року на звернення ОСОБА_1 в ході перевірки виявлені порушення. Також зазначено, що нарахування заробітної плати проводилося згідно із штатним розписом за фактично відпрацьований час на підставі табелів обліку використання робочого часу. Згідно з наданими графіками роботи охорони табелями обліку використання робочого часу факт виконання роботи у понаднормований час не підтверджується. В ході проведення інспекційного відвідування були надані графіки чергування, які мають розбіжності у відпрацьованому часі. Встановленні достовірності цих документів не належить до компетенції Головного Управління Держпраці у Харківській області. ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду з позовом (а.с.65-66 том 1).

Як вбачається з режиму роботи охорони, який розроблений начальником охорони Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» ОСОБА_3 зазначено, що початок робочого дня розпочинається з 08: 00 години. При тривалості зміни - 14,5 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 22:30 години, 2 охоронець з 17:30 години до 08:00 години; при тривалості зміни - 15,00 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 23:00 години, 2 охоронець з 17:30 години до 08:00 години; при тривалості зміни - 15,5 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 23:30 години, 2 охоронець з 16:00 години до 08:00 години; при тривалості зміни - 16,5 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 00:30 години, 2 охоронець з 15:30 години до 08:00 години; при тривалості зміни - 17,0 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 01:00 години, 2 охоронець з 15:00 години до 08:00 години; при тривалості зміни - 17,5 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 01:30 години, 2 охоронець з 14:30 години до 08:00 години; при тривалості зміни - 18,00 годин: 1 охоронець з 08:00 години до 02:00 години, 2 охоронець з 14:00 години до 08:00 години (а.с.127 том 1).

Із «Інструкції чергової зміни охорони ХМК» вбачається, що за охоронцями були закріплені дільниці. За ОСОБА_1 закріплена дільниця № 1 від забороненої зони, компресійна, периметр огородження до ж/д воріт. З даною інструкцією позивач ОСОБА_1 ознайомлений (а.с.60, 131-132, 202-203 том 1).

Як вбачається з табелів обліку робочого часу ОСОБА_4 відпрацював: у січні 2017 року 155 годин, у лютому 2017 року 149 годин, у березні 2017 року 171,5 годин, у квітні 2017 року 165 годин, у травні 2017 року 165 годин, у червні 2017 року 148,5 годин, у липні 2017 року 99 годин, у серпні 2017 року 140,5 годин, у січні 2017 року 132 години, у жовтні 2017 року 170 годин, у листопаді 2017 року 170 годин, у грудні 2017 року 165,5 годин, у січні 2018 року 171,5 годин, у лютому 2018 року 152 години, в березні 2018 року 165 годин, у квітні 2018 року 165 годин, у травні 2018 року 155 годин, у червні 2018 року 99 годин, в липні 2018 року 165 годин, у серпні 2018 року 148,5 годин, у вересні 2018 року 137 годин, у жовтні 2018 року 171,5 годин, у листопаді 2018 року 91 година (а.с.201-227 том 1).

Вказані години роботи у табелях обліку робочого часу повністю співпадають з відпрацьованими годинами роботи, які вказані у розрахункових листах ОСОБА_1 (а.с.43-47, 123-126, 199-201 том 1).

Як вбачається з графіку роботи охорони при непереривному процесі роботи по Приватному акціонерному товариству «Миловарний комбінат» на 2016 рік зазначено кількість змін охорони, їх склад (1 начальник та 2 охоронця), кількість годин у зміні (в залежності від зміни - кількість годин в зміні від 19,0 до 22,5 годин). В примітках зазначено, що до даної категорії робітників застосований сумований облік робочого часу, виникаючі недопрацювання та перепрацювання в годинах. При відхиленні від встановленої трудовим законодавством норми балансуються в рамках звітного періоду. Звітним періодом для даної категорії робітників є рік. Режим роботи: початок робочого дня з 08:00 години, закінчення в 08:00 годині наступного дня. Тривалість зміни в робочі дні 22,5 години та три перерви по 30 хвилин. Час перерви працівник визначає самостійно на свій розсуд без шкоди для підприємства. Працівник охорони не має права залишати пост без догляду, тому під час перерви працівники охорони підміняють один одного. Графік затверджений директором та складений економістом по труду (а.с.48-51 том 1).

Як вбачається з графіку роботи охорони при непереривному процесі роботи по Публічному акціонерному товаристві «Миловарний комбінат» на 2017 рік, зазначено кількість змін охорони, їх склад (1 начальник та 2 охоронця), кількість годин у зміні (в залежності від зміни - кількість годин в зміні від 14,5 до 17,0 годин). В примітках зазначено, що до даної категорії робітників застосований сумований облік робочого часу, виникаючі недопрацювання та перепрацювання в годинах. При відхиленні від встановленої трудовим законодавством норми балансуються в рамках звітного періоду. Звітним періодом для даної категорії робітників є рік. Режим роботи: початок робочого дня з 08:00 години, закінчення в 08:00 годині наступного дня. Тривалість зміни в робочі дні 22,5 години та три перерви по 30 хвилин. Час перерви робітник визначає самостійно на свій розсуд, але без збитків для виробництва. Працівник охорони не має права залишати пост без нагляду, тому під час перерви робочі охорони підміняють один одного. Графік затверджений директором та складений економістом по труду (а.с.52-55, том 1).

Із графіку роботи охорони вбачається, що при непереривному процесі роботи по Публічному акціонерному товаристві «Миловарний комбінат» на 2018 рік, зазначено кількість змін охорони, їх склад (1 начальник та 2 охоронця), кількість годин у зміні (в залежності від зміни - кількість годин в зміні від 14,5 до 18,0 годин). В примітках зазначено, що до даної категорії робітників застосований сумований облік робочого часу, виникаючі недопрацювання та перепрацювання в годинах. При відхиленні від встановленої трудовим законодавством норми балансуються в рамках звітного періоду. Звітним періодом для даної категорії робітників є рік. Режим роботи: початок робочого дня з 08:00 години. Час перерви робітник визначає самостійно на свій розсуд, але без збитків для виробництва. Працівник охорони не має права залишати пост без нагляду, тому під час перерви робочі охорони підміняють один одного. Графік затверджений директором та складений економістом по труду (а.с.56-58, 248-250 том 1).

Як вбачається з довідки Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» № 77 від 16 листопада 2018 року за період з липня 2016 року по листопад 2018 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 92026,68 грн (а.с.39 том 1).

Наказом № 50 від 27 грудня 2016 року у зв`язку зі скороченням 4 зміни (начальник зміни ОСОБА_5 ) переведено працівників охорони з режиму роботи сутки через троє на сутки через двоє та встановлено з 01 січня 2017 року неповний робочий час відповідно затвердженого графіку режиму роботи з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу для робочих охорони з сумованим врахуванням робочого часу (а.с.159 том 3).

В Правилах внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком № 2 до Колективного договору на 2013-2017 роки, визначено графік роботи охоронців з 08:00 до 08:00 годин (22,5 годин), три перерви (по 30 хвилин) за ковзаючим графіком (а.с.174-179 том 3).

В Правилах внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком № 2 до Колективного договору на 2017-2021 роки, визначено графік роботи охоронців з 08:00 до 00:30 годин (16,5 годин), з 15:30 до 08:00 годин (16,5 годин), три перерви (по 30 хвилин) за ковзаючим графіком (а.с.207-212 том 3).

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції були допитані свідки. Зокрема, свідок ОСОБА_3 пояснив, що працював начальником охорони підприємства відповідача. Зазначив, що з 01 січня 2017 року працівники охорони були переведені з режиму роботи доба через троє на доба через двоє, а саме з 08:00 годин до 08:00 годин Вказав, що дійсно, графік режиму роботи ним складався, проте, до обліку робочого часу працівників відношення не мав. Зазначив, що робочий час фактично складав 22,5 години. Перерва надавалась працівникам охорони протягом 1,5 годин - тричі по 30 хвилин в будь-який час в залежності від навантаження виробництва комбінату, оскільки комбінат працював іноді в одну зміну, іноді - в дві. Крім того, були як вихідні так і святкові дні. Проте, кожен охоронець мав можливість для перерви.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що працювала в охороні підприємства з 2016 року по 2018 роки разом з ОСОБА_1 01 січня 2017 року працівники охорони були переведені з режиму роботи доба через троє на доба через двоє, а саме з 08:00 годин до 08:00 годин Зазначила, що перерва у охоронців була лише формальною. Можливість прийому їжі була відсутня, оскільки завжди в зміні працювали 2 особи. Місце для прийому їжі не було обладнано. За територію підприємства виходити було заборонено. Прохідна була обладнана турнікетом, один з охоронців (жінка) вів журнал, а охоронець (чоловік) знаходився на навантаженні. Вказала, що комбінат працював в одну або дві зміни з 08:00 до 16:30 годин, та з 15:30 до 08:00 годин Субота, неділя вихідні дні, коли навантаження або розвантаження автівок було відсутнє.

Свідок ОСОБА_7 надала аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює головним бухгалтером у відповідача. Зазначила, що начальником охорони здійснювалася підготовка табеля обліку робочого часу, який спочатку здавався у відділ кадрів, потім економісту, який вносив дані для нарахування заробітної плати до комп`ютеру. Вказала, що до її обов`язків не належить спостереження за фактично відпрацьованим часом працівників. Пояснила, що на підприємстві відсутнє суміщення, проте визначався код 152, оскільки був збій програми, однак, це ніяким чином не вплинуло на нарахування заробітної плати. Зазначила, що за весь час роботи на підприємстві позивач до неї не звертався жодного разу з приводу невірного нарахування заробітної плати.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 4Кодексу законівпро працюУкраїни (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно із частиною 5 статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі статтею 241-1 КЗпП України.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зi статтею 7 Закону України «Про колективні договори i угоди» в колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторiн щодо регулювання виробничих, трудових i соціально-економічних відносин, зокрема, режиму роботи, тривалостi робочого часу i відпочинку. Режим роботи, тривалiсть робочого часу i часу вiдпочинку встановлюються роботодавцем самостійно - Правилами внутрiшнього трудового розпорядку або колективним договором з дотриманням норм законодавства про працю. За статтею 50 КЗпП нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до статті 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Порядок застосування підсумованого обліку робочого часу наводиться у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19 квітня 2006 року № 138.

Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.

Відповідно до статті 66 КЗпП України працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час.

Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. Час перерви у цьому випадку не оплачується і не включається в робочий час.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити неможливо, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Час перерви в роботі для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб є складовою частиною робочого часу. Оплата праці працівників у цьому випадку провадиться за весь фактично відпрацьований за графіком час.

Тобто, на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працiвниковi має бути надано можливiсть приймання їжi впродовж робочого часу. Перелiк таких робiт, порядок i мiсце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, установи, органiзацiї. Оплачують працiвникам у цьому разi увесь фактично вiдпрацьований за графiком час. Ураховуючи викладене, якщо за умовами праці працівники постійно мають бути присутнiми на робочому мiсцi, перерва не встановлюється. У разі встановлення перерви працiвники мають право використовувати її на свiй розсуд, у тому числі відлучатися від роботи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Приватним акціонерним товариством «Миловарний комбінат» визначено час роботи працівників охорони, а саме доба, як до так і після 27 грудня 2016 року, зокрема, доказом цього є наказ № 50 від 27 грудня 2016 року. Таким чином, судом обґрунтовано прийнято до уваги кількість відпрацьованих годин позивачем кожну зміну в період з липня 2016року по листопад 2018 року 24 години кожну зміну.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що згідно графіків роботи охорони при непереривному процесі роботи з 2016 року по 2018 рік та Колективних договорів за 2013-2022 роки позивачу, як працівнику охорони на підприємстві, був встановлений графік перерви. Проте, під час перерви він не мав можливості відлучатися з місця роботи та використовувати час перерви на свій розсуд. Таким чином, час перерви позивача є складовою частиною робочого часу, тому оплата праці позивача повинна бути проведена за весь фактично відпрацьований за графіком час, а саме за 24 години кожну зміну.

В разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді у подвійному розмірі годинної ставки (стаття 106 КЗпП).

Згідно зі статтею 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день підлягає оплаті у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. Робочий час з 10 години вечора до 6 години ранку вважається нічним (стаття 54 КЗпП). Відповідно до статті 108 КЗпП робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Нічним вважається час з 22:00 до 6:00 (стаття 54 КЗпП).

Згідно Переліку доплат та надбавок до тарифних ставок на підприємстві за роботу в нічний час з 22:00 години до 06:00 години встановлена 20% годинна тарифна ставка за кожну годину роботи.

Для особи, яка працювала за підсумованим обліком робочого часу і якій установлений оклад (місячна тарифна ставка) для оплати його праці, треба визначати годинну тарифну ставку. Для визначення годинної тарифної ставки для цілей оплати нічного (вечірнього) часу роботи та фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі та вихідні дні требамісячний оклад поділити на місячну норму тривалості робочого часуза відповідний місяць, установлену правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком змінності для цього працівника (лист Мінсоцполітики від 17 лютого 2012 року № 51/13/116-12, лист Мінпраці від 18 травня 2007 року № 380/13/84-07).

Виходячи з того, що підприємством в табелях обліку робочого часу було визначено кількість відпрацьованих годин, яка не відповідає обставинам справи, суд першої інстанції навів власний розрахунок при визначенні заробітної плати позивача, яка повинна була бути виплачена підприємством, з яким колегія суддів погоджується та вважає за правильне те, що за період з липня 2016 року по листопад 2018 року стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума саме в розмірі 17 123,45 гривень, оскільки позивач в період роботи з липня 2016 року по листопад 2018 року на підприємстві працював в режимі доба через троє, в подальшому доба через двоє, при цьому, його робочий час складав 24 години на добу, так як в даному випадку в робочий час включається час перерви.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Миловарний комбінат» по суті погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невиплати в повному обсязі позивачу заробітної плати та вважає, що сума за спірний період повинна складати 14825,19 грн, однак належного розрахунку не надав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки доказів.

Докази та обставини, на які посилається Приватне акціонерне товариство «Миловарний комбінат» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368,п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миловарний комбінат» - залишии без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 12 липня 2021 року.