КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/18393/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8225/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року, до якої включено заперечення на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року, ухвалені під головуванням судді Сирбул О.Ф., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про захист прав споживачів та за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (далі по тексту - ТОВ «ЖБК «Управдом») та Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на обґрунтування позову зазначив, що 10 березня 2016 року між позивачем та ТОВ «ЖБК «Управдом» були укладені договори № 21/10 «Про надання послуг про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

З 2014 року до укладення вказаних договорів позивач користувався послугами та сплачував всі зазначені в договорах послуги відповідача. Відповідно до наданих послуг відповідач передає позивачу регулярні щомісячні платіжні документи з нарахуваннями за спожиті послуги по сплаті. В опалювальний період в рахунках відповідача окремим рядком вносилася сума до сплати за послугу опалення місць загального користування будинку (надалі по тексту - МЗК) та показник споживання теплоенергії для підігріву гарячої води для її подальшої подачі споживачам будинку, який залежить від об`єму спожитої гарячої води. Послуга подачі гарячої води та послуга опалення будинку розраховуються відповідачем та оплачуються мешканцями будинку окремо, але облік об`єму двох спожитих послуг здійснюється єдиним домовим лічильником.

Оскільки нарахування за опалення МЗК в рахунках відповідача не кореспондували очікуваним розрахунковим споживанням тепла на опалення МЗК, у позивача виникли сумніви щодо правильності таких розрахунків у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою надати детальний розрахунок нарахувань за опалення МЗК будинку. Проте відповіді на таке звернення відповідач не надав, як і не надав відповіді на наступні неодноразові звернення позивача з вимогою надати повну інформацію стосовно розрахунку нарахувань відповідачем за послугу опалення МЗК будинку АДРЕСА_1 помісячно за останні три роки.

23 квітня 2017 року позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві з викладенням порушення його прав споживача стосовно отримання від відповідача інформації про методику розрахунку вартості послуги теплопостачання МЗК в вищевказаному будинку. Проте відповіді не отримав.

Зважаючи на вищезазначене та посилаючись на ст. 526 ЦК України, ст. 20, 26, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 6, 15, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 8, 10, 14 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», позивач просив:

- зобов`язати відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» надати детальну інформацію стосовно розрахунку нарахувань за послугу опалення МЗК з роз`ясненням застосування методик затверджених центральним органом виконавчої влади, за період три роки, за кожний місяць виставлених відповідачем рахунків позивачу опалювальних періодів 2014-2017 роки;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві відкрити провадження по справі за порушення відповідачем законодавства у сфері комерційного та розподільного обліку комунальних послуг за створення перешкод для доступу споживача до облікової інформації для подальшого застосування до відповідача фінансових санкцій (т. 1 а.с. 1-4).

14 лютого 2018 року до суду подано відзив Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві та клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог заявлених до відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (т.1 а.с. 24-31, 95-97).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року закрито провадження у частині позовних вимог до відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (т. 1 а.с. 112).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року передано цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ТОВ «ЖБК`Управдом» про захист прав споживачів за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (т. 1 а.с. 113).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про захист прав споживачів (т. 1 а.с. 147-148).

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЖБК «Управдом» на обґрунтування позову зазначив, що 10 березня 2016 року між позивачем та ТОВ «ЖБК «Управдом» були укладені договори № 21/10 «Про надання послуг про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

З 2014 року до укладення вказаних договорів позивач користувався послугами та сплачував всі зазначені в договорах послуги відповідача. Відповідно до наданих послуг відповідач передає позивачу регулярні щомісячні платіжні документи з нарахуваннями за спожиті послуги по сплаті. В опалювальний період в рахунках відповідача окремим рядком вносилася сума до сплати за послугу опалення МЗК та показник споживання теплоенергії для підігріву гарячої води для її подальшої подачі споживачам будинку, який залежить від об`єму спожитої гарячої води.

Оскільки нарахування за опалення МЗК в рахунках відповідача вважав не правильними, звертався до відповідача з вимогою надати детальний розрахунок нарахувань за опалення МЗК будинку. Проте відповіді на таке звернення відповідач не надавав. Тому, посилаючись на ст. 526 ЦК України, ст. 20, 26, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 6, 15, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 8, 10, 14 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», позивач просив:

- визнати порушення відповідачем умов пункту 2.3.24 Договору на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування будинків, укладеного між відповідачем та забудовником, оскільки відповідач не визнає свого обов`язку за цим Договором надання запитуваної позивачем інформації;

- визнати порушення відповідачем умов п.п. 16, 19 Договору № 21/10 від 10 березня 2016 року з надання послуг централізованого опалення, укладеного між сторонами, оскільки відповідач не визнає свого обов`язку за цим Договором надання запитуваної позивачем інформації;

- визнати порушення відповідачем умов п.п. 10, 13 Договору № 21/10 від 10 березня 2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеного між сторонами, оскільки відповідач не визнає свого обов`язку за цим Договором;

- визнати порушення відповідачем норм ст.ст. 4, 6, 15, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», відмовою надати запитувану позивачем інформацію;

- визнати порушення відповідачем норма ст.ст. 2, 8, 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» відмовою надати запитувану позивачем інформацію;

- визнати порушення відповідачем норма ст.ст. 20, 21 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмовою надати запитувану позивачем інформацію;

- визнати порушення відповідачем вимог нормативного документу постанови № 464 від 30 березня 2017 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відмовою надати запитувану позивачем інформацію;

- визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача відмови позивачу у наданні запитуваної інформації розрахунку нарахувань за опалення МЗК кв. АДРЕСА_2 за відповідні опалювальні періоди 2014-2015 роки, 2015-2016 роки, 2016-2017 року. 2017-2018 роки з помісячною деталізацією та документальним підтвердженням фіксування показників лічильників, що були складовими формул розрахунку (документи первинного обліку: Акти, протоколи, описи) і зобов`язати відповідача надати запитувану позивачем вищезазначену інформацію;

- визнати дії/бездіяльність відповідача щодо відмови реєстрації звернення позивача згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» 06 лютого 2018 року;

- визнати дії/бездіяльність відповідача щодо відмови забезпечення відповідачем особистого прийому позивача керівництвом установи відповідача згідно вимог Закону України «Про звернення громадян»;

- застосувати до відповідача фінансові санкції за порушення законодавства у сфері комерційного та розподільного обліку комунальних послуг за створення перешкод для доступу споживача до облікової інформації згідно вимог ст.ст. 14, 15, 16 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;

- стягнути із відповідача 2105 грн. 04 коп., що є сумою коштів сплачених позивачем відповідачу за послугу опалення місць загального користування за адресою проживання позивача: кв. АДРЕСА_2 , яка була нарахована відповідачем за період три роки з 2014 по 2017 роки, одну гривню грошової компенсації спричиненої моральної шкоди та 1892 грн. судових витрат, з яких 92 грн. вартість паперу та 1800 грн. вартість картриджу витрачених позивачем та 500 грн. компенсації за відрив від звичайних занять (т. 1 а.с. 53-60 т. 2 а.с. 32-33, 135).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 759/14586/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів в одне провадження зі справою № 759/18393/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про захист прав споживачів (т. 1 а.с. 235-236).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року в задоволені клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено (т. 2 а.с. 23-24).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року із роз`ясненням права включити заперечення на вказану ухвалу до апеляційної скарги на судове рішення по суті спору ((т. 2 а.с. 50-54)

07 жовтня 2020 року до районного суду надійшов відзив представника відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» - Стефанишина Ю.І. в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, зазначав, що позивачу неодноразово надавались усні та письмові роз`яснення про порядок оплати за опалення та перелік інформації, яка повинна надаватись споживачу виконавцем послуг. Зазначав, що нарахування оплати за опалення МЗК здійснювалось відповідно до Методики, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, а роздруківки щомісячних даних направлялись виробнику теплової енергії та відповідачу. Вважав доводи позивача необґрунтованими і незрозумілими, а з грудня 2017 року споживачі в будинку по АДРЕСА_1 перейшли напрямі договори з постачання теплової енергії з виробником - ПАТ «Київенерго» (т. 2 а.с. 139-144).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (т. 2 а.с. 183-190).

Не погодившись з рішенням суду, 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, до якої включив заперечення на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував вимог законодавства, обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову і дійшов помилкового висновку про відмову в його задоволенні. Зокрема, судом не враховано, що відповідач не надав відповіді на усі звернення позивача, чим порушив наведені позивачем вимоги законодавства та умови договору про надання послуг, не звернув уваги на висновки державного органу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів порушує право позивача на отримання відповідної, необхідної, повної і достовірної інформації, надання якої передбачено законом. Крім того, судом порушено ст. 263 ЦПК України та не враховано, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання покладається на відповідача (т. 2 а.с. 193-199).

01 червня 2021 року відповідач ТОВ «ЖБК «Управдом» подав відзив в якому заперечував проти доводів скарги і просив скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін (т. 2 а.с. 242-246).

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на звернення позивача відповідачем були надані неодноразові і вичерпні відповіді, та навівши перелік нормативно-правових актів, районний суд зазначив, що інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на нього не впливають на такий висновок суду.

З таким висновком районного суду, колегія суддів не погодилась, оскільки він суперечить наявним у справі доказам та є помилковим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, проживає та є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 за укладеним 10 березня 2016 року між ОСОБА_1 (Споживач) та ТОВ «ЖБК «Управдом» (Виконавець послуг) договором № 21/10 «Про надання послуг про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (т. 1 а.с. 43-45, 106-107).

Відповідно до умов п.п. 10, 13 Договору № 21/10 від 10 березня 2016 року «Про надання послуг про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», споживач має право на своєчасне отримання від Виконавця (ТОВ «ЖБК «Управдом»), а Виконавець зобов`язаний надати споживачу інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.

10 березня 2016 року між ОСОБА_1 (Споживач) та ТОВ «ЖБК «Управдом» (Виконавець послуг) було укладено договір № 21/10 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (т.1 а.с. 46-48).

Відповідно до умов п.п. 16, 19 Договору № 21/10 від 10 березня 2016 року «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», споживач має право на отримання а установленому законодавством порядку інформації, а Виконавець (ТОВ «ЖБК «Управдом») зобов`язаний надати інформацію Споживачу про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості.

Колегія суддів перевірила доводи сторін стосовно надання відповідачем відповідей на звернення позивача та встановила наступне.

ОСОБА_1 звертався до відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» з вимогою надати позивачу повну інформацію стосовно розрахунку нарахувань відповідачем за послугу опалення МЗК будинку АДРЕСА_1 .

Так, 21 грудня 2016 року на лист позивача ОСОБА_1 від 06 грудня 2016 року № 266 щодо тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» було надано відповідь за вих. № 449-12-16, за змістом якої відповідач повідомив, що звіт щодо тарифів на послуги з утримання будинків можливий лише за платною послугою та, що при розрахунку тарифу, який складав 3.75 грн. за кв.м. підприємство не користувалось послугами КП «ГІОЦ» (т. 1 а.с. 60).

06 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» з вимогою надати позивачу повну інформацію стосовно розрахунку нарахувань відповідачем за послугу опалення МЗК будинку АДРЕСА_1 з дати набрання змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 02 лютого 2016 року по дату виконання цього запиту. Вказане звернення містить відмітку про його вхідну реєстрацію за № 796 від 06 лютого 2017 року (т. 2 а.с. 68).

16 лютого 2017 року відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» за вих. № 477-02-2017 було надано відповідь ОСОБА_1 , що товариство залишається виконавцем послуг з постачання теплової енергії. В цьому ж листі зазначено, що відповідно до пункту 32 Правил, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 виконавець зобов`язаний надавати споживачеві інформацію, передбачену цим пунктом, проте надання іншої інформації законодавством не передбачено. Також зазначено про необхідність заявникові сформулювати свій запит щодо розрахунку нарахувань відповідно до нормативних вимог (т. 1 а.с. 58 т. 2 а.с. 75, 141).

22 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЖБК «Управдом» із зверненням в якому повторно просив надати заявнику повну інформацію стосовно розрахунку нарахувань відповідачем за послугу опалення МЗК будинку АДРЕСА_1 з дати набрання змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 02 лютого 2016 року по дату виконання цього запиту. Вказане звернення містить відмітку про його вхідну реєстрацію за № 306 від 24 лютого 2017 року (т. 2 а.с. 69).

За наявною у справі фотокопією відповіді, 15 лютого 2017 року вих. № 493-03-17 відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» повідомлено ОСОБА_1 про залишення без розгляду його звернення від 22 лютого 2017 року. При цьому відповідачем до суду не зазначено яким чином він надав 15 лютого 2017 року відповідь на звернення позивача від 22 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 57 т. 2 а.с. 76).

Відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» за вих. № 481-03-17 від 01 березня 2017 року було надано відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 в частині, що стосується надання копій технічного паспорту та поверхових планів із зазначенням площ підвалів, горищ, технічних та допоміжних приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому вказана лист не містить відповіді на запитувану позивачем інформацію стосовно опалення МЗК за спірний період (т. 1 а.с. 55-56).

На заяви позивача ОСОБА_1 від 17 квітня 2017 року і 18 квітня 2017 року відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» за вих. № 550-05-17 від 17 травня 2017 року було надано відповідь, за змістом якої зазначено, що тарифи на послуги, які надаються підприємством відповідача погоджені КМДА із зазначенням, що є обґрунтованими тарифи на надані відповідачем послуги (т. 1 а.с. 59).

22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЖБК «Управдом» із заявою в якій зазначав, що не отримав відповіді на попередні звернення його як споживача з приводу надання йому інформації стосовно розрахунку нарахувань відповідачем за послугу опалення МЗК будинку АДРЕСА_1 . Вказане звернення містить відмітку про його вхідну реєстрацію за № 357 від 22 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 70).

17 серпня 2017 року за вих. № 527 і 25 вересня 2017 року за вих. № 661-09-17 відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» надана відповідь ОСОБА_1 , в якій зазначені дні і години прийому начальником житлово-експлуатаційної дільниці із зазначенням, що повторно поставлені заявником питання, на які була надана відповідь, не розглядались на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян». Попереджено заявника про необхідність погасити заборгованість (т. 2 а.с. 77-78).

24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЖБК «Управдом» із заявою в якій просив щомісяця надавати показники квартирного лічильника теплопостачання та гарячої води за адресою АДРЕСА_3 для перевірки правильності розрахунку теплопостачання МЗК. Вказане звернення містить відмітку про його вхідну реєстрацію за № 384 від 24 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 71).

21 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЖБК «Управдом» із вимогою, в якій зазначав, що не отримав відповіді на попередні звернення його як споживача з приводу надання йому інформації стосовно розрахунку нарахувань відповідачем за послугу опалення МЗК квартира АДРЕСА_2 . Також заявник зазначив, що у випадку ненадання йому вищезазначеної інформації, буде звертатись до суду. Вказане звернення містить відмітку про його вхідну реєстрацію за № 393 від 21 листопада 2017 року (т. 2 а.с. 72).

05 грудня 2017 року за вих. № 804-12-17 відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом», з посиланням на виконання доручення Департаменту економіки і інвестиції КМДА, надана відповідь ОСОБА_1 , в якій зазначено нарахування оплати за централізоване опалення здійснюється по показниках квартирного приладу обліку спожитої теплової енергії за тарифом встановленим для ПАТ «Київенерго», яке є фактичним виконавцем послуги з централізованого опалення (т. 2 а.с. 79, 140).

23 серпня 2018 року ТОВ «ЖБК «Управдом» за вихідним № 236-08-18 надав відповідь ОСОБА_1 на звернення заявника від 26 липня 2018 року, за змістом відповіді зазначив перелік нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо МЗК, та зауважив, що співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла. Крім того, зазначив, що вимогу заявника «надати акти, протоколи, описи тощо» вважав неправомірною (т. 2 а.с. 73).

Крім того, за наявними в матеріалах справи доказами, позивач звертався до Головного управління Держпродспоживслужби зі зверненнями та скаргами на дії та бездіяльність відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» 22 і 23 квітня 2017 року. 11 і 14 липня 2017 року, 26 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 32-42, 49-54, 66-73, 80, 216)

09 січня 2018 року представниками Головного управління Дерпродспоживслужби в м. Києві був складений Акт № 2485, за змістом якого органом, який склав цей акт, був наданий припис ТОВ «ЖБК «Управдом» щодо необхідності надання інформації (про розрахунок нарахувань за місця загального користування за період 2016-2017 року за зверненням ОСОБА_1 ) (т. 1 а.с. 88-89).

Листом від 22 січня 2018 року № 06.5/987 начальник Головного управління Дерпродспоживслужби в м. Києві - Рубан О. повідомив заявника, що Головне управління зобов`язало ТОВ «ЖБК «Управдом» підготувати та надати до 26 січня 2018 року відомості щодо визначення плати за опалення МЗК для ОСОБА_1 як споживача за період 2016-2017 роки за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 90).

24 січня 2018 року директор ТОВ «ЖБК «Управдом» - Іонічев Л.А. за вих. № 24/1-01-18 надіслав повідомлення до Головного управління Дерпродспоживслужби в м. Києві в якому надав розрахунок за період жовтень 2016 року - грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року та листопад 2017 року в якому вказав нарахування по оплаті за місця загального користування по квартирі АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_1 . В цьому ж листі зазначено, що з грудня 2017 року за послугу теплопостачання нарахування проводить ПАТ «Київенерго» (т. 2 а.с. 142-143).

02 серпня 2018 року представниками Головного управління Дерпродспоживслужби в м. Києві був складений Акт про створення перешкод посадовим особам спеціально уповноваженого драгун виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведення перевірки відносно ТОВ «ЖБК «Управдом» (т. 2 а.с. 160-172)

08 серпня 2018 року за вих. № 06.3/12054, 10 вересня 2018 року за вих. № 07.3/13878, 15 листопада 2018 року за вих. № 07.3/17966, 14 грудня 2018 року за вих. № 07.3/19737 і 03 січня 2019 року за вих. № 07.3/94 начальник Головного управління Дерпродспоживслужби в м. Києві - Рубан О. не однократно надсилав повідомлення до Головного управління Національної поліції у м. Києві про неможливість здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за зверненням ОСОБА_1 через створення перешкод у проведенні перевірки з боку посадових осіб ТОВ «ЖБК «Управдом» із повідомленням про наявність в діях посадових осіб ТОВ «ЖБК «Управдом» ознак кримінального правопорушення, передбаченого відповідною нормою КК України (т. 1 а.с. 210 т. 2 а.с. 173-176).

Інших доказів подання позивачем ОСОБА_1 звернень до відповідача та (або) наданням відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» відповідей на звернення ОСОБА_1 до суду не надано і матеріали цивільної справи таких доказів не містять.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У частині першій статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів утримання документів.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому потрібна у повсякденному житті і тому інформація повинна надати особа (юридична особа), яка має таку інформацію.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 не заперечував того факту, що з 2014 року і до укладення із відповідачем вищевказаних Договорів від 10 березня 2016 року № 21/10 «Про надання послуг про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» і № 21/10 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» користувався послугами та сплачував всі зазначені в Договорах послуги відповідача (т. 1 а.с. 1, 154).

Надані до суду і наявні у матеріалах справи докази звернень позивача до відповідача дають підстави для висновку, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТОВ «ЖБК «Управдом» із заявами про надання детального розрахунку нарахувань за послуги централізованого опалення МЗК за період березень 2016 року - листопад 2017 року.

Доказів звернення позивача до відповідача із вимогами надати такі розрахунки за період 2014-2015 років, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, за змістом повідомлень ТОВ «ЖБК «Управдом» визнавало, що у період березень 2016 року - листопад 2017 року, ТОВ «ЖБК «Управдом» було виконавцем послуг з постачання теплової енергії із роз`ясненням позивачу, що така ситуація була обумовлена неготовністю суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії ПАТ «Київенерго» прийняти на баланс теплопостачальні мережі житлового комплексу та лише з грудня 2017 року за послугу з теплопостачання нарахування проводило не ТОВ «ЖБК «Управдом», а ПАТ «Київенерго» (т. 2 а.с. 75,142-143).

Питання житлово-комунальних послуг регулюються вищевказаним Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною другою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем комунальних послуг, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) з іншим виконавцем.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам, зокрема житлово-експлуатаційні та інші організації.

За положеннями статті 24 вищезазначеного Закону експлуатацію житлового будинку схоронність його, обслуговування мешканців, утримання житлового будинку та придомової території, контроль дотримання правил користування приміщеннями будинку здійснюють Житлово-експлуатаційні організації або відповідні підприємства, установи, організації.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, як експлуатаційні організації є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Правовий статус балансоутримувача будинку визначається його уставними документами та договорами з іншими учасниками цих правовідносин.

Отже, за змістом вищезазначених норм матеріального права праву споживача бути проінформованим про якість комунальних послуг та їх вартість кореспондує обов`язок виконавця комунальних послуг надати таку інформацію на його вимогу

Разом з тим, судом встановлено, що протягом спірного періоду постачання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання за адресою позивача здійснювалось на підставі договору укладеного між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «ЖБК «Управдом» та, що ОСОБА_1 неодноразово було роз`яснено його право на звернення для отримання необхідної інформації безпосередньо до ТОВ «ЖБК «Управдом» (т. 1 а.с. 55-60 т. 2 а.с. 75).

Однак, судом встановлено, що відповідач ТОВ «ЖБК «Управдом» інформацію (розрахунку) нарахувань за послуги централізованого опалення МЗК за період березень 2016 року - листопад 2017 року, відповідно до своїх обов`язків не надав, а запропонував позивачу здійснити власний розрахунок вартості цих послуг (т. 2 а.с. 73-74).

Такі дії розпорядника інформації не відповідають зазначеним вище нормам законодавства й порушують права позивача, як споживача, та свідчать про порушення відповідачем умов п.п. 16, 19 Договору № 21/10 від 10 березня 2016 року «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та порушення відповідачем умов п.п. 10, 13 Договору № 21/10 від 10 березня 2016 року «Про надання послуг про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач ТОВ «ЖБК «Управдом» не надав доказів та переконливих обґрунтувань неможливості надати інформацію, яку просив надати позивач.

Таким чином, встановивши, що відповідач на звернення позивача не надав повної і достовірної інформації з приводу нарахувань за послуги централізованого опалення МЗК за опалювальний період березень 2016 року - листопад 2017 року, на яку позивач відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»та статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має право, чим порушив вимоги статей 1, 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації», апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» надати вищевказану інформацію, визнавши незаконною таку бездіяльність відповідача.

Зважаючи на те, що з грудня 2017 року за послугу з теплопостачання нарахування проводить ПАТ «Київенерго», не можна визнати обґрунтованим покладення на відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» проведення такого розрахунку за грудень 2017 року.

При цьому, позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості отримати вказану інформацію за грудень 2017 року від ПАТ «Київенерго».

Поряд з цим, апеляційний суд визнав недоведеними позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 2105 грн. 04 коп., що є сумою коштів сплачених позивачем відповідачу за послугу опалення місць загального користування за адресою проживання позивача: кв. АДРЕСА_2 , яка була нарахована відповідачем за період три роки з 2014 по 2017 роки.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними доводи позивача визнати порушення відповідачем умов пункту 2.3.24 Договору на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування будинків, укладеного між відповідачем та забудовником, тобто договору, стороною якого позивач не був.

До суду не надано об`єктивних доказів відмови керівництвом відповідача особистого прийому позивача, наявна у справі відповідь на звернення позивача містить повідомлення відповідачем ТОВ «ЖБК «Управдом» днів та годин особистого прийому (т. 2 а.с. 77).

Тому, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо відмови забезпечення відповідачем особистого прийому позивача керівництвом установи відповідача згідно вимог Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», справи про правопорушення у сфері комерційного обліку комунальних послуг розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах метрологічного нагляду та державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Порядок накладення та стягнення штрафів за правопорушення у сфері комерційного обліку комунальних послуг та можливість оскарження в судовому порядку постанови про накладення штрафу визначений ст. 16 вищевказаного Закону.

З огляду на зазначене, не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 за рішенням суду у цій справі застосувати до відповідача фінансові санкції за порушення законодавства у сфері комерційного та розподільного обліку комунальних послуг за створення перешкод для доступу споживача до облікової інформації згідно вимог ст.ст. 14, 15, 16 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Щодо моральної шкоди.

02 жовтня 2020 року позивач уточнив позовні вимоги та подав заяву про збільшення заявлений позовних вимог, доповнивши вимогою про відшкодування грошової компенсації спричиненої моральної шкоди в розмірі 1 (одна) гривня (т. 2 а.с. 135).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 02 жовтня 2020 року, районний суд прийняв до розгляду вищевказану уточнену позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку чим по справі була оголошена перерва для надання можливості відповідачу підготувати відзив на збільшені позовні вимоги (т. 2 а.с. 136-137).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про відшкодування компенсації спричиненої моральної шкоди, позивач зазначав, що протиправна відмова у наданні позивачу інформації, надання якої передбачено законом, спричинила моральні переживання позивача.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Відповідного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), яка визнала за необхідне відступити від відповідного висновку про застосування статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19).

Доводи позивача про протиправну бездіяльність відповідача, який протягом тривалого часу ухилявся від виконання обов`язку щодо надання інформації споживачеві, надання якої передбачено Законом та за укладеним сторонами Договором від 10 березня 2016 року, підтверджуються наявними у справі доказами, а відтак суд апеляційної інстанції визнав їх обґрунтованими.

Необхідність неодноразових звернень до відповідача, Держпродспоживслужби, Національної поліції України та до суду, примушувало позивача порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як споживача за укладеним сторонами Договором і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв`язку між винною бездіяльністю відповідача ТОВ «ЖБК «Управдом» і наявністю моральних переживань про які зазначав позивач.

За таких обставин, з урахуванням обставин справи і наявних в ній доказів, виходячи із меж заявлених позивачем позовних вимог, який заявив розмір грошової компенсації - одна гривня, суд апеляційної інстанції визначив розмір 1 (одна) грн. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди.

Оскільки за змістом поданого позивачем клопотання від 10 вересня 2019 року, заявлене позивачем клопотання про витребування доказів фактично збігалось із заявленою позовною вимогою про зобов`язання відповідача надати позивачеві вказану інформацію, то задоволення такого клопотання призвело би до вирішення справи по суті спору в цій частині заявлених вимог, що не можна визнати обґрунтованим. Тому, колегія суддів визнала неспроможними і відхилила заперечення апелянта на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року про відмову у витребуванні доказів (т. 2 а.с. 15-24).

Щодо судових витрат.

Правові засади справлення судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового і немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі не менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли у позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року складав 1 600 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з урахуванням і пропорційно до частини задоволених позовних вимог, з відповідача на користь держави слід стягнути 1280 грн. (640 грн. (1600 грн. х 0.4 немайнова вимога) + 640 грн. (1600 грн. х 0.4 майнова вимога про відшкодування моральної шкоди)) судового збору за розгляд справи районним судом та 1920 грн. (1280 грн. х 150%) судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

З огляду на положення частини 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (код ЄДРПОУ - 38139151) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) інформацію з приводу нарахувань за надання послуг централізованого опалення місць загального користування для сплати власнику квартири АДРЕСА_2 за опалювальні періоди березень 2016 року - листопад 2017 року з помісячною деталізацією розрахунків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (код ЄДРПОУ - 38139151) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) - 1 (одну) гривню грошової компенсації моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (код ЄДРПОУ - 38139151) на користь держави 1280 грн. судового збору за розгляд справи районним судом та 1920 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова