Провадження №2/447/271/21 Справа №447/221/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

30.06.2021 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Друзюк М.М.,

секретар судового засідання Мазуркевич І.Є.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушеного права власності на землю,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 з позовом про зобов`язання ОСОБА_2 провести розмежування межі між земельною ділянкою ОСОБА_1 кадастровий номер 4623010100:01:007:0022, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і суміжною земельною ділянкою ОСОБА_2 ( адреса: АДРЕСА_2 ) за умовами укладеної сторонами 21.12.2009 мирової угоди по натягнутому шнуру, починаючи від межового знаку: кам`яного( бетонного) стовпчика ОСОБА_1 по всій довжині її земельної ділянки, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , до останнього металевого стовпця ОСОБА_1 , з перенесенням бетонного бордюру і розташованих на ньому металевих стовпців ОСОБА_2 з земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Як на підстави для задоволення позовних вимог позивач відповідно до ст.. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ст. 152 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) покликається на наступні обставини:

Позивач підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 520814 від 06.07.2006, виданого Миколаївською міською радою Львівської області, є власником на праві приватної власності земельної ділянки площею 0.0540 га, кадастровий номер 4623010100:01:007:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

Відповідач, яка проживає по сусідству з господарством позивача, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 642735 від 15.03.2010 на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0552 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 4623010100:01:007:008, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 у 2010 році самовільно у відсутності позивача - ОСОБА_1 не по встановленій документально межі, а на власний розсуд, облаштувавши бетонний фундамент з металевими стовпцями і причепленою до них дротяною сіткою (драбицею) самовільно пригородила частину земельної ділянки позивача на відстань 25 см по всій довжині та незаконно володіє і користується нею, чим створює позивачу перешкоди в користуванні її земельною ділянкою;

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2008 у справі № 22ц-2084 2008р. та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27.08.2015 у справі № 447/1235/14, які набрали законної сили, встановлено, що межовим знаком між земельними ділянками позивача та відповідача у справі є бетонний (кам`яний) стовпчик, а не металевий стовпчик, що незаконно облаштований ОСОБА_2 на бетонному фундаменті на земельній ділянці ОСОБА_1 ;

Станом на день звернення до суду умови мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.12.2009 у справі № 2-1337/09, з вини ОСОБА_2 не виконані;

Факт самовільного проведення ОСОБА_2 розмежування суміжних земельних ділянок із встановленням нею бетонного бордюру, металевих стовпчиків і дротяної сітки, які фактично знаходяться на земельній ділянці позивача, підтверджується актом обстеження від 13.02.2014, затвердженим Миколаївською міською радою Львівської області, долученими до позовної заяви світлинами, листом Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» від 11.08.2017 та схемою топографо-геодезичного знімання частини території АДРЕСА_1 станом на 16.02.2015;

Межова лінія між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинна бути ламаною, а не прямою, а відтак ОСОБА_2 порушила межі земельної ділянки, належної позивачу, оскільки із фотографій, доданих до позовної заяви, вбачається, що межа між земельними ділянками проходить по прямій лінії.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

Відповідно до постанови державного виконавця від 31.01.2014 ВП № 40151075, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1337/2009, виданого Миколаївським районним судом Львівської області від 05.02.2010 про визнання укладеною мирової угоди між сторонами, закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст.. 50 Закону України «Про виконавче провадження»;

Долучена позивачем до матеріалів справи схема топографо-геодезичного знімання частини території АДРЕСА_1 станом на 16.02.2015 не відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки відповідно до схеми ширина земельної ділянки ОСОБА_5 від АДРЕСА_1 до межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 становить 22,16 м, а відповідно до державного акту ця відстань становить 22,15 м;

Відповідно до схему-плану земельної ділянки АДРЕСА_3 , за 1955 рік та плану земельної ділянки площею 0,0600 га по АДРЕСА_4 , відведеному ОСОБА_6 , ширина земельної ділянки ОСОБА_2 після розширення АДРЕСА_5 , а не 15,60 м, як зазначає позивач;

На думку відповідача, викладені вище нею доводи, встановлені судами під час розгляду справи № 447/1235/14-ц та справи № 447/699/16.

У відповіді на відзив позивач заперечує, наведені у відзиві доводи та зазначає, що предметом позову у справі № 447/1235/14-ц було визнання недійсними рішень Миколаївської міської ради Львівської області від 25.10.2009, від 29.06.2006 та державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , також вказує про те, що нею не погоджувалося межі земельної ділянки ОСОБА_2 , а підпис у земельно-технічній документації, виготовленій Приватною фірмою «Кадастр-М» є сфальсифікованим. Крім того, позивач вказує на те, що постанову про закриття виконавчого провадження від 31.01.2014 вона не отримувала, а тому була позбавлена можливості її оскаржити. Щодо розбіжностей даних у державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 від 06.07.2006 та у топографо-геодезичному зніманні, проведеному у 2015 році щодо ширини її земельної ділянки на 1 см, позивач вказує, що такі розбіжності пояснюються тим, що документи виготовлялися з різницею у дев`ять років, а тому така похибка є допустимою.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначила про наступне:

постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2014 надсилалася на адресу позивача, що підтверджується як супровідним листом від 31.01.2014, так і копією акту державного виконавця від 11.12.2013, про виконання мирової угоди від 21.12.2009, який був підписаний ОСОБА_1 , та надісланий на адресу суду разом з матеріалами позовної заяви;

судами під час розгляду справ № 447/669/16-ц, № 447/1235/14-ц було встановлено, зокрема, що акт обстеження земельної ділянки від 13.02.2014 не містить даних про взаємне розташування земельних ділянок сторін;

план земельної ділянки на будівництво житлового будинку за 1977 рік , виданий ОСОБА_6 до приватизації відповідачем земельної ділянки не має жодного відношення;

земельна ділянка площею 0,05518 га передана у приватну власність відповідачу для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 на підставі рішень Миколаївської міської ради від 25.10.2005 та від 29.06.2006, які позивачем оскаржувалися в судовому порядку, проте в позові було відмовлено.

У поясненнях щодо заперечень позивача на відповідь на відзив, позивач зазначила, що правове обґрунтування позовних вимог у цивільній справі № 447/221/21 та у цивільній справі № 447/699/19-ц є різними, оскільки у справі № 447/221/21 позивач обґрунтовував свої вимоги п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України - відновлення становища, яке існувало до порушення права , коли суб`єктивне право не припинено і його можна відновити шляхом усунення наслідків правопорушення, а у справі № 447/699/19-ц - п.п. 3,2,10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просять суд задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, просить суд в позові відмовити.

Ухвалою від 11.02.2021 прийнято справу до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 02.03.2021 зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію плану земельної ділянки за 1977 рік та оригінал такого плану для огляду в судовому засіданні. Відповідач надала для огляду у судовому засіданні оригінал плану земельної ділянки АДРЕСА_4 , виданого ОСОБА_6 , за 1977 рік, копія якого була долучена до матеріалів справи.

Ухвалою підготовчого засідання від 08.04.2021 підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснив, що ОСОБА_2 встановила огорожу на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , у 2006 році був закопаний стовп, по якому проводилися ОСОБА_1 заміри.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2006 позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0540 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_6 .

Надалі, 15.03.2010 відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0540 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.12.2009 у справі № 2-1337/09р у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої знищенням межових знаків затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за умовами якої ОСОБА_2 , виходячи з інтересів добросусідства, погодилась та не заперечувала проти проведення розмежування земельної ділянки, яка знаходиться по сусідству з ОСОБА_1 , починаючи таке розмежування з крайнього стовпця, натягнувши при цьому шнур для проведення рівноти земельної ділянки. При цьому таке розмежування сторони погоджувалися провести спільно і за кошт сторін, встановивши при цьому межові знаки (стовпці), які були знесені ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язувалася відновити стовпці до попереднього стану.

Постановою заступника начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ від 31.01.2014 ВП № 40151075 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1337/2009, виданого 05.02.2010 Миколаївським районним судом про визнання укладеною між сторонами мирової угоди 21.12.2009, закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові державним виконавцем зазначено, що в процесі виконання виконавчого провадження державним виконавцем рішення виконано в повному обсязі, що підтверджується актом державного виконавця від 11.12.2013; рішення Миколаївської міської ради від 13.07.2010 № 1081/3 про проведення розмежування між земельними ділянками встановлено, що фактичні межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_6 відповідають земельно-кадастровій документації та державним актам на право власності на землю і їх зміщення чи пересування огорожі є неправомірним.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції , яка діяла на момент прийняття державним виконавцем постанови від 31.01.2014) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, акт державного виконавця від 11.12.2013 складений та підписаний стягувачем та боржником - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно без зауважень та застережень.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським районним судом Львівської області, про визнання укладеною мирової угоди від 21.12.2009, умови якої позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати, закінчене у зв`язку з його фактичним виконанням.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27.03.2017 у справі № 447/699/16-ц (яке набрало законної сили відповідно до ухвал суду апеляційної та касаційної інстанцій) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , до Миколаївської міської ради Львівської області про визнання незаконними рішень сесії Миколаївської міської ради Львівської області від 25.10.2009, від 29.06.2006, визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 15.03.2010 ОСОБА_2 , та про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою.

Під час розгляду справи № 447/699/16-ц судами встановлено правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку 0,0600 га по АДРЕСА_4 , на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та відсутність доказів порушення прав ОСОБА_1 при приватизації цієї земельної ділянки ОСОБА_2 , та дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними вказаних рішень Миколаївської міської ради Львівської області та державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи на усні клопотання сторін з Миколаївського відділу Держгеокадстру у Львівській області витребувано для огляду оригінали технічної документації із землеустрою по оформленні державного акту, виданого ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,0540 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 серія ЯГ № 520814 від 06.07.2006 та державного акту, виданого ОСОБА_2 , на право власності на земельну ділянку площею 0,0552 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 серія ЯГ № 642735 від 15.03.2010.

Під час огляду технічних документацій із землеустрою по оформленні державних актів на зазначені вище земельні ділянки, судом встановлено, що для оформлення ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку, 18.10.2005 та 15.07.2009 були складені та підписані акти встановлення і узгодження меж між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по металевій огорожі. Доводи позивача - ОСОБА_1 , про те, що підпис на акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 15.07.2009 проставлений не нею, а є сфальсифікованим, не підтверджується матеріалами справи, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення приналежності підпису проставленому на акті від 15.07.2009 ОСОБА_1 останньою суду не заявлялося.

Крім того, суд зазначає, що в акті від 15.07.2009 обстеження межі земельних ділянок в АДРЕСА_6 і АДРЕСА_2 , зазначено, що при виїзді комісії на місце ОСОБА_1 погодилася із встановленою межею між земельними ділянками, яка проходить по металевій огорожі та бетонному бордюрі. У присутності членів комісії ОСОБА_1 підписала акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 , тобто погодилася з тим, що зауважень і претензій до існуючої межі у неї більше немає і земельний спір вирішений за згодою сторін.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Додані до позовної заяви світлини, датовані 2014 та 2019 роками не місять даних про взаємне розташування земельних ділянок сторін, будь-яких графічних зображень та не дають суду підстави для визначення відповідності фактичного розташування бетонного бордюру відносно меж земельних ділянок сторін у справі, та оцінені судом як такі, що не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження обставин, якими обґрунтовує свої вимоги позивач.

За таких обставин, суд зазначає, що належних доказів того, що бетонний бордюр і розташовані на ньому металеві стовпці знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 суду під час розгляду справи позивачем не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з «Топографо-геодезичного знімання частини території АДРЕСА_6 від 16.02.2015» ширина земельної ділянки ОСОБА_1 від АДРЕСА_6 до межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 становить 22,16 м, а відповідно до державного акту, виданого 06.07.2006 ОСОБА_1 , ця відстань становить 22,15 м.

Відтак, «Топографо-геодезичноме знімання частини території АДРЕСА_6 від 16.02.2015», на яке покликається позивач, не відповідає технічній документації із землеустрою по оформленню державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва житлового будинку і господарських будівель, виданого 06.07.2006 ОСОБА_1 .

Щодо інших доводів, викладених в позовній заяві, суд зазначає, що акт обстеження від 13.02.2014, складений депутатами Миколаївської міської ради 6-го скликання Курачем Г.М і ОСОБА_8 щодо встановлення межі між земельними ділянками по АДРЕСА_7 , не є належним та допустимим доказом у справі та не доводить зокрема факту знаходження бетонного бордюру і розташованих на ньому стовпців, які належать ОСОБА_2 , на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , не містить даних про взаємне розташування земельних ділянок сторін у справі.

Доводи позивача про те, що в рішеннях судів при розгляді справ №№ 22-ц-2084 2008р, 447/1235/14, в яких брали участь ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , встановлено, що кам`яний стовп знаходиться на межі спірних земельних ділянок, не доводять тієї обставини, що огорожа відповідача знаходиться на земельній ділянці позивача.

Покази допитаного у судовому засіданні свідка спростовані письмовими доказами у справі.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести розмежування та встановити межу між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичними особами та фізичними особами підприємцями, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням. Відтак, задоволення такої позовної вимоги не належить до компетенції суду.

Оскільки позивач не довела тих обставин, на які посилалась як на підставу позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_2 провести розмежування межі між земельною ділянкою ОСОБА_1 кадастровий номер 4623010100:01:007:0022, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і суміжною земельною ділянкою ОСОБА_2 ( адреса: АДРЕСА_2 ) за умовами укладеної сторонами 21.12.2009 мирової угоди по натягнутому шнуру, починаючи від межового знаку: кам`яного (бетонного) стовпчика ОСОБА_1 по всій довжині її земельної ділянки, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , до останнього металевого стовпця ОСОБА_1 , з перенесенням бетонного бордюру і розташованих на ньому металевих стовпців ОСОБА_2 з земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Судовий збір покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування імен сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 12.07.2021.

Суддя Друзюк М. М.