ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2021 р. Cправа № 902/500/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІ Терм" (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" (вул. М.Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050)

про стягнення заборгованості 52 969,65 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБІ Терм" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" про стягнення 52969,65 грн. заборгованості, з яких: 37956,48 грн - основний борг, 11386,94 грн - 30% штраф, 2691,85 грн - інфляційні втрати та 934,38 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №20/0701-01 від 01.07.2020 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 20.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/500/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі направлена позивачу на визначену в позовній заяві адресу електронної пошти.

25.06.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. М.Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050. Конверт з ухвалою повернуто до суду 29.06.2021 з відміткою поштового відділення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями місцезнаходження юридичної особи і не містять визначень щодо фактичної чи юридичної адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України Про господарські товариства, відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБІ Терм" позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено Договір поставки № 20/0701-01 від 01.07.2020 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати товари, вид, кількість, якість, ціна, загальна вартість, умови та строки поставки, а також порядок оплати яких визначаються згідно з положеннями цього Договору та Додатками до нього, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Під Додатками до цього договору маються на у вазі додаткові угоди, рахунки-фактури, видаткові накладні, узгоджені Постачальником та Покупцем. Всі Додатки до даного Договору становлять невід`ємну частину Договору (п. 1.2. Договору).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями. Асортимент товару, одиниці виміру, ціна та загальна кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку Товару відповідно до умов, визначених цим Договором. Ціна Договору (загальна сума Договору) складається із сум, вказаних у підписаних обома сторонами видаткових накладних, що оформлюються Сторонами на протязі дії цього Договору (п. 1.4. та 1.5. Договору).

Перелік фактично поставлених Постачальником Товарів визначатиметься згідно з видатковими накладними Постачальника (п. 2.2. Договору).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого Покупцем та схваленого Постачальником замовлення на поставку Продукції, або/чи відповідного рахунку-фактури (п. 4.1. Договору).

Датою поставки та переходу права власності та всіх ризиків є дата видаткової накладної на відпуск товару Покупцю, яка видається Постачальником. Приймання-передача Товару здійснюється представником обох Сторін на складі доставки згідно наданих Постачальником супроводжуючих документів на Товар із підписанням відповідних накладних (п. 6.2. та п. 6.3. Договору).

Ціна на Товар вказується в додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною. Вартість тари, упакування та маркування Товару внесене в її ціну. Сторони підписанням цього договору підтверджують, що ціни на Товар є звичайними для товарів такого асортименту, якості та споживчих властивостей, які склалися на даному ринку товарів (п. 7.1. та п. 7.2. Договору).

Оплата за партію товару, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання замовленням Покупця, здійснюється наступним чином - 100% вартості партії Товару сплачується Покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури протягом 3 банківських днів з дати отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури від Постачальника (п. 7.7. Договору).

Сторони мають право здійснювати розрахунки за цим Договором в іншій спосіб, не заборонений законодавством України. У разі поставки Товару відповідно до додатку до Договору порядок виплати визначається у такому додатку (п. 7.9. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021 р. (п. 12.1. Договору).

01.07.2020 відповідач направив позивачу замовлення № 252 від 01.07.2020 в якому замовив Водонагрівач Areesta 80 I D Bubble (сухий тен) / арт.601762 в кількості 16 шт. на суму 37956,48 грн., який отримав на підставі видаткової накладної №214 від 01.07.2020.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, одночасно з отриманням товару відповідач отримав рахунок на оплату замовлення №252 та відповідно до п. 7.7. Договору у відповідача виникло зобов`язання здійснити оплату за отриманий товар протягом 3 банківських днів, тобто до 05.07.2020 року.

Однак в порушення договору відповідач не здійснив оплату.

В порядку досудового врегулювання спору представником позивача 13.10.2020 було направлено претензію відповідачу з проханням оплатити борг без штрафних санкцій та витрат на правову допомогу, що підтверджується наявними в справі доказами. Відповіді на претензію відповідач не надав , кошти не сплатив.

В зв`язку з не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо оплати поставленого товару позивач був змушений звернутись з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 37956,48 грн - основний борг, 11386,94 грн - 30% штраф, 2691,85 грн - інфляційні втрати та 934,38 грн - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки №20/0701-01 від 01.07.2020, не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 37956,48 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІ Терм" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" основної заборгованості у розмірі 37956,48 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 11386,94 грн - 30% штраф, 2691,85 грн - інфляційні втрати та 934,38 грн - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору протягом 20 календарних днів з дати погодження замовлення та виставлення рахунку, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 30% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Товару.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат, за період визначений позивачем, помилок не виявив, тому вимоги позивача щодо стягнення 11386,94 грн - 30% штраф, 2691,85 грн - інфляційні втрати та 934,38 грн - 3% річних підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем, як такі що передбачені договором та законом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача правомірними та обґрунтованими, доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, де поміж іншого зазначено, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу буде надано суду пізніше. Так 25.06.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23280,00 грн, дане клопотання містить докази направлення відповідачу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23280,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги №1013 від 13.10.2020, Додатковою угодою №1 від 13.10.2020 до договору про надання правової допомоги №1013 від 13.10.2020 де зазначено вартість послуг та порядок розрахунків, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 502 від 28.08.2006, Ордером серія ВН №118550 від 07.05.2021,Орієнтовним переліком першочергових процесуальних та правових заходів та розрахунок необхідного часу для їх здійснення станом на 13.10.2020, Актом прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору №1013 від 13.10.2020, Рахунки-фактури на загальну суму 10680,00 грн, платіжні доручення на суму 10680,00 грн та Звіт №1 з детальним описом робіт на суму 12600,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

У п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" (вул. М.Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 36365031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІ Терм" (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 39637992) 37956,48 грн - основного боргу, 11386,94 грн - 30% штраф, 2691,85 грн - інфляційних втрат, 934,38 - 3% річних, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору та 23280,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти представника позивача:@anwalt.com.ua.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 12 липня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034)

3 - відповідачу (вул. М.Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050)