Справа № 215/6557/20

2/215/959/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Таран О.В.

представника відповідача - Лутоніної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в спрощеному позовному проваджені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімальної пенсії, щомісячної виплати у рахунок втраченого заробітку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 р. та уточненим позовом із збільшенням позовних вимог від 10.03.2021 р., 24.03.2021 р., 13.04.2021 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімальної пенсії, щомісячної виплати у рахунок втраченого заробітку та моральної шкоди.

Пред`явлені вимоги обґрунтовує тим, що перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Блок», 05.11.1992 р. в результаті ДТП отримав травму в результаті чого став інвалідом І групи із 100% втратою працездатності. Нещасний випадок стався під час виконання позивачем своїх трудових обов`язків.

Рішенням Павлоградського міського суду від 04.09.21998 р. встановлено щомісячний розмір виплат в рахунок втраченого заробітку у сумі 287,86 грн. на місяць при втраті працездатності 100 %, вважає, що йому було помилково недорахована виплата у рахунок втраченого заробітку та з вересня 1998 р. по 01 березня 2004 р. перерахунок страхових виплат не здійснювався, що і на теперішній час є порушенням його прав та станом на листопад 2020 р. виплата в рахунок втраченого ним заробітку відповідачем встановлено 6 150 гривен в місяць з урахуванням коефіцієнту 3 складає 6 150х3=18 450 грн. на місяць, що не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб. Крім того, призначені виплати, але не одержані своєчасно, особі яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення, а тому заборгованість складає з листопада 2017 р. по листопад 2020 р.: (211890 грн. - 6150 грн.)х36 місяців=541 080 грн. Вважає, що станом на 01.04.2001 р. дійсний розмір його втраченого заробітку відповідав 54667:900х118=7167,45 грн. на місяць, де 900 карбованців та 118 гривень є офіційною мінімальною зарплатою відповідно станом на жовтень 1992 року та 1 квітня 2001 р., що не суперечить порядку розрахунку застосованих в рішенні Павлоградського міського суду від 04.09.1998 р. Крім того, вважає, що його страхова виплата в рахунок втраченого заробітку станом на 01.06.2021 р. складає згідно ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 р.» прожитковий мінімум з 01 січня 2021 р - 2270 грн. на місяць, а тому 2270х10=22 700 гривень у місяць і повинна виплачуватися з подальшим відповідним збільшенням у майбутньому, а місячна недоплата складає: 22 700-6 105,22-5 874.92=10 719,86 грн. Сума боргу незаконно вилучених щомісячних пенсійних виплат Пенсійного Фонду України у перерахунку складає: 5874,92 гривні (пенсія станом на квітень 2021 р.)х242 місяці=1 421 730,64 гривні. За період з 01.04.2001 р. по 01.06.2021 р. за 242 місяці сума недоплат складає: 10 719,86х242=2 594 206,12 грн. Загальна сума завданої матеріальної шкоди, яку позивач просить відшкодувати складає: 1 421 730,64+2 594 206,12= 4 015 936,76 грн. У зв`язку з незаконними діями та умисному заподіянні йому фізичного та морального страждання протягом 20 років, шляхом примушування та обману, що спричинили для нього тривалий розлад здоров`я в зв`язку з чим він не мав належного доступу до повноцінного харчування, більш ефективних ліків, які б він одержував за належних законних виплат, призвели до тривалих моральних страждань. Зазначив, що відповідач дійсно виплачує щомісяця по 6105,22 грн. в рахунок втраченого заробітку, замість 60,74 мінімальних заробітних плат, такі виплати мізерні для існування інваліда з урахуванням цін в Україні, які тільки за останній рік зросли втричі, тарифів на комунальні послуги та ціни на ліки сума виплат мінімальна та враховуючи глибину, характер та тривалість страждань протягом 242 місяців, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок недоотриманих виплат, просить суд зобов`язати відповідача відшкодувати йому 84 700 гривень в рахунок завданої моральної шкоди.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився за станом здоров`я.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надали відзив на позовну заяву від 15.03.2021 р., вважаючи вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення мотивував наступним. Дійсно, ОСОБА_2 перебуває на обліку у Павлоградському відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Дніпропетровської області з 01.04.2001 р. За висновками довідки МСЕК від 16.03.2021 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 100% та 1 група інвалідності безстроково з 01.04.2001 р.

Статтею 37 Закону України №1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що при перерахуванні сум щомісячних страхових виплат, яка провадиться в разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності, зміни складу сімї померлого. Також щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що вказує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати в Україні. Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 % показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50% показника зростання середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету Фонду розмір щомісячного збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, який застосовується для здійснення перерахунку, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100% показника зростання середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення. Розмір та дата такого збільшення визначаються у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, при цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

До 01.03.2004 р. перерахунок страхових виплат не здійснювався у зв`язку з тим, що сума страхової виплати та пенсії по інвалідності перевищували середній заробіток, який позивач мав до ушкодження здоров`я, а саме: 287,00 грн., який встановлений рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 03.12.2001 р. з 01.11.2001 р. Після перерахунків, проведених відділенням відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., з 01 березня кожного року і осучаснення згідно з постановами правління Фонду «Про проведення перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим та членами їх сімей» при 100% стійкій втраті працездатності та перерахунок на відповідні коефіцієнти, які проведені позивачу. За результатами перерахунку розмір щомісячної страхової виплати станом на 01.04.2020 р. склав - 6105,22 грн., щомісячні страхові виплати та їх перерахунок здійснювався відповідно до Закону №1105 та чинних нормативно-правових актів. Крім того, відповідно до п.3 ст.42 Закону №1105 Фонд фінансує на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо таку потребу визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації. Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших закладах. Згідно довідки МСЕК від 16.03.2001 р.№10005 за час перебування на обліку ОСОБА_2 виплачено 571 958,65 грн., де 325 663,08 грн. - спеціальний медичний догляд, 164 908,70 грн. - постійний сторонній догляд; 81 386,87 грн. - побутове обслуговування та з 01.01.2021 р. розмір виплат за необхідними видами догляду встановлені в розмірі: - спеціальний медичний догляд (100% мінімальної заробітної плати)-6000 грн.; постійний сторонній догляд (50% мінімальної зарплати) - 3000 грн.; побутове обслуговування - 1500 грн., які здійснюються щомісячно. Крім того, ОСОБА_2 на підставі висновку МСЕК від 29.05.2007 р. №544, наданої заяви, згідно п.5 Постанови №228 нарахована та виплачена за період 2008 по 2020 рік грошова компенсація та транспортне обслуговування в сумі 3218,42 грн., станом на 01.03.2021 р. за 1 півріччя 2021 р. нарахована - 261,47 грн., таким чином станом на 01.03.2021 р. позивач отримує страхові виплати: втраченого заробітку - 6105,22 грн.; витрати на медичну та соціальну допомогу (спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування) - 10 500,00 грн. на загальну суму 16 605,22 грн., які виплачуються Фондом щомісячно дотримуючись норм та вимог законодавства України в межах наданих повноважень у встановлений Законом спосіб. Відповідно до додаткового відзиву на уточнену позовну заяву від 09.06.2021 р., який за своїм змістом відповідає аналогічно раніше поданому, але після осучаснення і перерахунків, проведених відділенням з 01 березня кожного року згідно з постановами правління Фонду, розмір щомісячної виплати при 100% стійкої втрати професійної працездатності станом на 01.05.2021 р. складає - 6776,79 (з урахуванням перерахунку на 01.03.2021 р.), щодо заподіяної Фондом моральної шкоди позивачу в сумі 84700,00 грн., вважають її безпідставною та недоведеною, оскільки при вирішені спорів про відшкодування шкоди за ст.1167 ЦК України доказуванню підлягає саме факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вини, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками, а відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди та саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності шкоди та її розмір протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок поведінки із заподіяною шкодою. Позивач посилається на моральні страждання через не проведення перерахунку страхових виплат та не бажання призначення страхових виплат у максимальному розмірі, але органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. В Законі України ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» норми про відшкодування шкоди - відсутні.

Позивачем надано відповідь на відзив від 26.03.2021 р., 08.06.2021 р. із обґрунтуванням своїх заперечень проти доводів, наведених представником відповідача в яких вказав на зловживання відповідача процесуальними правами визначеними вимогами ч.2 ст.43 ЦПК України, відсутності жодного доказу, які б обґрунтовували заявлені у відзові заперечення, безпідставне невиконання судових рішень, відсутність з боку відповідача намагань у перерахунку йому щомісячної соціальної виплати в рахунок втраченого ним заробітку внаслідок травми на виробництві при 100% вині державного підприємства. Вважає вимоги відповідача незаконними, такими, що не можуть служити підставою у відмові в задоволені його позовних вимог. Посилання відповідача на не чинне рішення суду від 03.12.2002 р. призводить до незаконного впливу на суд та введення його в оману. Крім того, зазначив, що відповідач несе повну та пряму відповідальність за дії та бездіяльність своїх попередників, як правонаступника з дати об`єднання Фондів, а тому зобов`язаний здійснювати усі нарахування та перерахунки в тому числі і щомісячні виплати Пенсійного Фонду, які протягом більше 20 років відповідачем та його попередниками не нараховувалися всупереч ч.1,2 ст.4, ч.3 ст.1195 ЦК України. Вважає, що усі розрахунки та перерахунки які містяться у його позовній заяві від 05.04.2021 р. є уточненими, а тому вірними у тому числі щодо законного перерахунку та відшкодування втраченого ним заробітку станом на з 04.09.1998 р. до 2004 р. щодо заперечення яких, відповідачам не надано жодного законодавчого та нормативно-правового акту, обґрунтованих заперечень та розрахунків. Зазначив, що вимогами ст.1,3,5,8,9,22,24,46,55,56,64,157 Конституції України встановлено його право на захист, як право кожного громадянина України, що є непорушним правом, яке відповідач ігнорує, декларує на правах своєї власності надані ним своє незаконне право на недоврахування йому суми втраченого заробітку при 100% втраті його працездатності, які завдають йому, як інваліду І групи, хворій людині відверті знущання та моральної шкоди. У відзиві відповідачем визнано факт незаконного стягнення щомісячної виплати у розмірі пенсії по інвалідності, яку сплачував йому Пенсійний Фонд та факт не здійснення ним перерахунку суми страхової виплати у рахунок втраченого заробітку у період до 01.03.2004 р., посилаючись на те, що перерахунки не здійснювалися, оскільки перевищували його середній заробіток, що за його розрахунками не відповідає твердженням відповідача.

09.02.2021 р. представником відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області надано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки вказаний спір є публічно-правовим, та не підлягає розгляду цивільного судочинства та даний спір виник у правовідносинах, в яких суб`єкт владних повноважень здійснює делеговані державою повноваження у сфері державного соціального страхування.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.03.2021 р. у заявленому клопотанні відмовлено.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, враховуючи позицію сторін, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що у позовних вимогах слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 04.09.1998 р. про відшкодування шкоди, завданою травмою на виробництві, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та встановлено щомісячний розмір виплат в рахунок втраченого заробітку у 287,86 гривень на місяць при втраті працездатності 100% (а.с.7-10).

Згідно витягу із акту огляду у ЛТЕК від 16 березня 2001 року ОСОБА_2 було визначено ступінь втрати професійної працездатності 100% по трудовому каліцтву - БЕЗСТРОКОВО, визначено потребу у догляді, медикаментозного та санаторно-курортного лікування (а.с.11).

Відповідно до постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати» від 27.03.2012 р. №0414/1/1/10, від 18.05.2011 р, №0414/1/1/8, від 12.04.2010 р. №0414/1/17, від 31.03.2009 р. №0414/1/1/6, від 07.04.2008 р. №0414/1/1/5, від 28.03.2007 р. №0414100001/4, від 28.03.2006 р. №1/3, 25.03.2005 р. №1/2, від 24.03.2005 р. №1/1, від 14.03.2019 р. №0412/1/1/66/65, від 02.03.2018 р. №0412/1/1/63, від 10.01.2018 р. №0412/1/1/61, від 24.03.2017 р. №0414/1/1/55, від 23.01.2015 р. №0414/1/1/18, від 29.03.2013 р. №0414/1/1/16, від 28.09.2012 р. №0414/1/1/12, від 18.04.2012 р. №0414/1/1/11, від 04.01.2021 р. №0412/1/1/67 ОСОБА_2 проведено перерахунок щомісячних страхових виплат з урахуванням встановлених коефіцієнтів при 100% стійкій втраті професійної працездатності (а.с.55-61, 63(оборот)-76, 78(оборот)), таким чином на 01.05.2021 р. розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 при 100% стійкій втраті професійної працездатності складає - 6776,79 грн.

Відповідно до рішення Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 03.12.2002 р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та встановлено розмір страхової виплати - 287,00 грн. з 01.11.2001 р.(а.с.62).

Випискою з акту огляду МСЕК №544 від 29.05.2007 р. встановлено потребу інваліда в забезпечені автомобілем згідно виробничої травми та професійного захворювання (а.с.78).

Згідно розпорядження Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.09.2008 р. №893-р ОСОБА_2 призначено та виплачено грошову компенсацію на транспортне обслуговування (а.с.77).

Так, ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 ст. 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст.4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-ХІV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування витрат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затрудженим статутом та є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Статтею 37 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-ХІV передбачено, що при перерахуванні сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім`ї померлого. Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету Фонду розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахунку, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та дата такого збільшення визначаються у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону, що передбачено ч.15 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати, та проводиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Постановою правління Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 р. встановлено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, де п.1.6 встановлено, що середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та особам, які мають на це право, визначається згідно з пунктами 9, 10, 11, 12, 13, 14 статті 42 Закону та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (із змінами, далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1266).

В редакції, що діяла до 01.01.2015 р. відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1105 зазначено, що у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв`язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Щомісячні страхові виплати та їх перерахунок здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1105 та чинних нормативно-правових актів.

Крім того, відповідно до пункту 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1105 Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).

Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого, які згідно Постанови правління Фонду на підставі висновку МСЕК від 16.03.2001 р. №10005 під час перебування на обліку у Павлоградському відділенні Фонду були призначені та виплачені у повному обсязі та станом на 01.01.2021 р. виплати за необхідними видами догляду встановлені позивачу Фондом в розмірі: 6000 грн. - спеціальний медичний догляд, 3000 грн. - постійний сторонній догляд та 1500 грн. - побутове обслуговування, які здійснюються щомісяця.

Статтею 1208 ЦК України передбачено, що за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовим рішенням, позивачеві встановлено розмір страхового відшкодування в зв`язку з втратою працездатності, яке станом починаючи з вересня 1998 р. складає 287 грн. 86 коп.

В подальшому, Фондом позивачеві були здійсненні відповідні перерахунки відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання позивача на ті обставини, що необхідно здійснити перерахунок страхових виплат в зв`язку з підвищенням вартості життя та підвищення розміру мінімальної заробітної плати, задоволенню не підлягають, так як в даному випадку позивачу Фондом було здійснено перерахування на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. При цьому було враховано всі чинники які застосовуються при даному перерахуванні.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.ст.16, 23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, тобто: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті та при вирішені спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає саме факт спричинення шкоди, протиправність дії заподіювача шкоди і його вини, причинний зв`язок між протиправною дією та наслідками, а відсутніх таких елементів виключає таку відповідальність.

Статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Постанова ВС від 13.05.2020 у справі №638/8636/17-ц).

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилися у несвоєчасній та неповній виплаті матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасному наданні соціальних послуг, а також причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивача, завданою йому моральною шкодою та допущеною з боку відповідача бездіяльністю, яка це спричинила, суду не надав. Крім того, позивачем не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України судові витрати, від яких звільнений позивач, необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року №1105-XІV , ст.ст. ст.ст. 2,4, 12 , 13 , 19 , 76,80, 81 , 141 , 259 , 264 , 265 , 274 , 354, 430 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшення розміру мінімальної пенсії, щомісячної виплати у рахунок втраченого заробітку та моральної шкоди - відмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 30 днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу в Дніпровський апеляційний суд через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 30.06.2021 р.

СУДДЯ: