Справа № 755/4947/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Козлюк М.В. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 485 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Дошкільного навчального закладу № 485 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 01 грудня 2020 року позивача було призначено на посаду вихователя. 26 лютого 2021 року позивача було звільнено з посади у зв`язку із закінченням строкової угоди. Лише після звільнення позивач дізналась, що її було прийнято на посаду за строковим трудовим договором. У зв`язку з чим вважає звільнення незаконним та просить скасувати наказ про її звільнення. Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

18 травня 2021 року представником відповідача було подано відзив на позову заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та пояснив наступне. Позивач 20 листопада 2020 року звернулась до відповідача із заявою про прийняття її на посаду вихователя з 01 грудня 2020 року за строковою угодою. Так, відповідачем було видано наказ від 23 листопада 2020 року про прийняття ОСОБА_1 за строкою угодою з 01 грудня 2020 року по 26 лютого 2021 року. Як зазначає представника відповідача, протягом дії строкового договору у позивача не виникало претензій до відповідача щодо умов укладення строкової угоди. Крім того, за період роботи, позивач зарекомендувала себе з негативної сторони у зв`язку з чим, відповідач як роботодавець не мав бажання продовжувати трудові відносини з ОСОБА_1 після закінчення строку дії трудової угоди. Також, представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

21 травня 2021 року позивач подала відповідь на відзив в якому наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначила, що позивач не погоджувала істотну умову договору, як строковість, а отже укладений договір є безстроковим. Щодо зазначення представником відповідача про те, що позивач себе зарекомендувала з негативної сторони, то позивач пояснила, що дана обставина не є предметом розгляду даної справи. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то позивач вказала, що до відзиву не надано доказів надання такої допомоги (договору, детального переліку робіт за договором, копій платіжних доручень тощо).

Позивач та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх додаткових пояснення представник відповідача зазначив, що позивач не має відповідної освіти, а саме «дошкільна освіта». Атестацію позивач не проходила та кваліфікаційних категорій не отримала.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 20.11.2020 року ОСОБА_1 написала заяву про прийняття її на роботу з 01.12.2020 року до дошкільного навчального закладу № 485 на посаду вихователя за строковою угодою (ст. 23 КЗпП України).

Наказом № 273-к від 23.11.2020 року ОСОБА_1 було призначено на посаду вихователя загальноосвітньої групи на 1 ставку з оплатою праці на 10 тарифним розрядом за строковою угодою з 01.12.2020 року по 26.02.2021 року.

Наказом № 62-к від 25.02.2021 року ОСОБА_1 , вихователя загальноосвітньої групи 26.02.2021 року в зв`язку з закінченням строкової угоди п.2 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Звертаючись до суд із позовом про визнання незаконним та скасування наказу № 62-к від 25.02.2021 року та поновлення на роботі позивач зазначає, що вона заперечує той факт, що між нею та відповідачем укладався строковий трудовий договір, так як ми не погоджували цю істотну умову, а отже укладений договір є безстроковим.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються згода на прийняття на роботу за строковою угодою.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст. 58 Закону України «Про освіту» особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що в 2007 році позивач закінчила Ніжинський державний університет імені Гоголя, здобула кваліфікацію «бакалавр» за спеціальністю «соціальний педагог». Спеціальність «дошкільна освіта» позивачем не здобуто.

Таким чином, норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у дошкільних навчальних закладах, передбачають, що позивач могла бути призначена на посаду вихователя загальноосвітньої групи дошкільного навчального закладу лише за строковою угодою.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є , зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Надаючи тлумачення процитованій нормі Кодексу законів про працю Верховний Суд у постанові від 16.11.2020 у справі № 202/5741/18 зазначив, що: «У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України. Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин».

Аналогічні висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц.

В даному випадку, позивач, написавши заяву про прийняття на роботу за строковою угодою, підтвердив таким чином свою волю на припинення трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Крім того, позивачка не оскаржувала умови строкової угоди з підстав порушення її трудових прав, та не ініціювала питання про визнання незаконним наказу № 273-к від 23.1.2020 року про призначення на посаду, що свідчить про погодження позивачки з умовами цієї угоди, зокрема щодо його строковості.

Зважаючи на викладене суд доходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України є законним, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі.

Також відсутні підстав для визнання незаконним наказу № 62-к від 25.02.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя загальноосвітньої групи.

Крім цього, також відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки дана вимога є похідною.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 485 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст 21, 23, 36 КЗпП України, Законом України "Про освіту", ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 212, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 485 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.07.2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Дошкільний навчальний заклад № 485, ЄДРПОУ 22876359, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ентузіастів, 13-б.

Суддя Н.О.Яровенко