Справа № 755/4539/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Кацалап А.А. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великий конференс-зал Національної Академії НАН України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Великий конференц-зал Національної Академії НАН України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем в період з 01 квітня 2019 року по 28 жовтня 2020 року. За час перебування в трудових відносинах позивач зазначає, що їй була нарахована але не виплачена заробітна плата. Після звільнення з 28 жовтня 2020 року відповідач в день звільнення не провів повний розрахунок з позивачем. Позивач неодноразово зверталась до ДП «Великий конференц-зал Національної Академії НАН України», однак станом на день звернення до суду з нею не було проведено повного розрахунку. Такі дії відповідача завдали позивачу також моральних страждань, тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

19 травня 2021 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та пояснив наступне. Позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати в період з 17 березня 2020 року по 04 грудня 2020 року, про що свідчить її заява та наказ № 12 від 07 березня 2020 року. Щодо моральної шкоди, то представник відповідача зазначив, що відповідача не зобов`язаний сплачувати моральну шкоду позивачу, оскільки остання перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за обставин, які на пряму не залежали від дій відповідача.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, з 01.04.2019 року позивач працювала у Державному підприємстві «Великий конференц-зал Національної Академії НАН України» на посаді майстра ресторанного обслуговування, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.13).

Наказом № 33 від 04.11.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з 04.12.2020 року відповідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, що підтверджується копією наказу (а.с.56).

За період перебування у трудових відносинах з відповідачем, а саме з 17.03.2020 року по 28.10.2020 року, ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата.

Судом встановлено, що з 12.03.2020 року було запроваджено карантинні обмеження по всій території України, у зв`язку з пандемією COVID-19.

17.03.2020 року ОСОБА_1 написала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін на період карантину з 18.03.2020 року по 03.04.2020 року включно або до іншої, більш пізньої дати закінчення оголошення карантину у випадку подовження його строку рішенням КМУ (а.с.17).

Наказом № 12 від 17.03.2020 року «Про надання відпусток без збереження заробітної плати та встановлення тривалості робочого часу на період карантину» надана відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на період карантину майстру із ресторанного обслуговування ОСОБА_1 з 18.03. по 03 квітня 2020 року включно, або, до іншої, більш пізньої дати завершення карантину у випадку подовження його строку рішенням КМУ (а.с.54-55).

Наказом № 27 від 28.09.2020 року «Про подовження зупинки (скорочення) роботи підприємства та встановлення тривалості робочого часу на період карантину» у зв`язку із веденням на території України заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби згідно Постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641та Закону України № 760 від 26.08.2020 року під час зупинки (скорочення) роботи підприємства з 01.09.2020 року по 31.10.2020 року за попередньою згодою із співробітником, перервати відпустку без збереження заробітної плати на період карантину майстру ресторанного обслуговування ОСОБА_1 та допустити її до роботи 7, 10, 17 та 24 жовтня 2020 року у зв`язку з виробничою необхідністю (а.с.52).

Наказом № 29 від 30.10.2020 року «Про подовження зупинки (скорочення) роботи підприємства та встановлення тривалості робочого часу на період карантину» подовжено з 01.11.2020 по 31.12.2020 року термін надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.53).

Звертаючись до суду позивач наполягає на тому, що відповідачем за вказаний період нарахована, але не виплачена заробітна плата, яку вона просить стягнути.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Для цього держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 р. № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Визначення терміну «заробітна плата» наведене у конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, яка ратифікована Україною 30.06.1961 р., ст. 94 Кодексу законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці». За їх положеннями, під заробітною платою розуміється, зокрема, будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому виразі, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, заробітна плата працівнику має виплачуватись регулярно у робочі дні та у строки, встановлені у колективному договорі або нормативним актом роботодавця, що погоджений з первинною профспілковою організацією чи іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом чи уповноваженим колективом представником. Виплата повинна відбуватись не рідше двох разів на місяць з проміжком часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. А ст. 116 КЗпП України передбачає, що повний розрахунок з працівником, який звільняється, має бути здійснено безпосередньо в день звільнення такого працівника. Якщо в день звільнення працівник не працював, розрахунок і виплата всіх належних йому сум мають відбутися не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником відповідної вимоги.

Заборгованістю з виплати заробітної плати є сума не виплаченої своєчасно заробітної плати всім категоріям працівників (штатні працівники, зовнішні сумісники, звільнені працівники тощо). Сума такої заборгованості включає всі нарахування в грошовій і натуральні формі, строк виплати яких минув до кінця місяця, у якому вони мали бути виплачені, за винятком обов`язкових утримань.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 , відповідно до її власно написаної заяви від 17.03.2020 року, перебувала з 18.03.2020 року по день звільнення, 04.12.2020 року, у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку із встановленням Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Отже підстав для стягнення заробітної плати за період з 18.03.2020 року по 28.10.2020 року у суду не має.

Що стосується вимоги позивач про стягнення з відповідача моральної шкоди, то дана вимога також не підлягає до стягнення, оскільки дана вимоги є похідною від вимоги про стягнення заробітної плати, в задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великий конференс-зал Національної Академії НАН України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 84, 115,116 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки», ст. 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Великий конференс-зал Національної Академії НАН України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.07.2020 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державне підприємство «Великий конференс-зал Національної Академії НАН України», ЄДРПОУ 14278762, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Володимирська, 55.

Суддя Н.О.Яровенко