Справа № 523/16857/20

Провадження №2/523/681/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2021 р.

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Середи І.В.,

за участі секретаря - Щербан О.Д.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради - Каневської В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що позивач та відповідач з 2003р. перебували у фактичних шлюбних відносинах, однак фактично з 2007р. до теперішнього часу вони не підтримують жодних відносин, відповідач не бере участі у вихованні дитини. Донька повністю знаходиться на утриманні і вихованні позивача, відповідач не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з нею, не цікавиться життям, тобто злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Після надходження цивільної справи, суддю Бабакова В.П. визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 30.11.2020р. відкрито провадження по справі.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді Суворовського районного суду м.Одеси Бабакова В.П., у провадженні якого знаходилася вищевказана справа, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи автоматизованою системою документообігу, відповідно до ст.ст.14,33 ЦПК України.

Ухвалою судді від 17.02.2021р. справу прийнято до провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги в повному обсязі підтримала з підстав, зазначених в позові, просила їх задовольнити та не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судом здійснено всі можливі заходи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України щодо повідомлення про дату, місце та час судового засідання, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Обов`язковою явка сторін у судове засідання не визнавалась.

Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі належним чином повідомленого учасника справи.

Зі згоди позивача справа розглядається в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.ст.280,281 ЦПК України.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок від 27.11.2020р. №2318/01-11, вважала позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням прав та інтересів дитини.

Вислухавши позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.12.2004 року Другим відділом реєстрації актів цивільного у місті Суворовського районного управління юстиції м.Одеси, про що вчинено актовий запис №237(а.с.7).

Згідно з ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину. Якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, то вони відповідно до п.2 ч.1 та ч.2 ст.164 СК України можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько може бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитини.

Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_4 -однокурсниця позивача, яка 10 років є її сусідкою, періодично з нею бачиться і спілкується, зазначила про те, що батька дитини ніколи не бачила, знає, що ОСОБА_1 одна виховує доньку, проживає в квартирі разом з батьками та дитиною.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 10 класу знає позивачку, з 1996р. проживає з нею в одному дворі, бачила, що ОСОБА_1 самостійно виховує доньку, оскільки батько не виявляв бажання виховувати дитину, ніколи не приходив до неї, не цікавився її життям та вихованням.

Київська районна адміністрація ОМР направила до суду висновок органу опіки та піклування від 27.11.2020 р. №2318/01-11, згідно з яким вважають за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як батько ухиляється від виконання своїх обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, що можна розцінювати як винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїх батьківських обовязків, а тому має бути позбавлений батьківських прав щодо дитини.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За нормами частин 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За роз`ясненнями, що містяться в п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Суд вживав всі можливі заходи щодо виклику відповідача в судове засідання, однак ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, пояснень з приводу позовних вимог не надав, доказів щодо перешкод у спілкування з дитиною суду не надав.

Згідно з нормами ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Підстав для сумніву у достовірності висновку спеціалістів, його компетентності або об`єктивності у суду не має.

Таким чином, виходячи з встановлених в судовому засіданні фактів, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що з боку позивача доведено той факт, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітньої доньки: тривалий час не займається вихованням та духовним розвитком дитини, її життям та здоров`ям не цікавиться, не приділяє батьківської турботи по відношенню до своєї неповнолітньої доньки, тому вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,76-81,89, 258-259, 263-265, 268, 273,280-284, 354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя:

Повне рішення складено 12.07.2021р.