Справа № 127/20066/20
Провадження 2/127/1833/21
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Чудака В.Д.,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Малетича Й.К.,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Релігійної громади Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області в особі керівника Малетича Йосифа Кириловича, про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, зобов`язання вчинити дію, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Релігійної громади Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області в особі керівника Малетича Йосифа Кириловича, про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, зобов`язання вчинити дію.
Відповідно допозовної заявипозивач ОСОБА_1 просить поновитистрок длязвернення досуду зпозовною вимогоюпро скасуванняреєстраційної діївід 19.08.2015року:включення відомостейпро юридичнуособу -«Релігійна громадаУкраїнської ПравославноїЦеркви смт.Вапнярка Томашпільськогорайону» (кодЄДРПОУ 39986060)до ЄДРюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань тареєстрацію зміндо установчихдокументів вчастині змінинайменування,місцезнаходження такерівника юридичноїособи релігійної організації«Релігійна громадаУкраїнської ПравославноїЦеркви смт.Вапнярка Томашпільськогорайону» (кодЄДРПОУ 39986060),оскільки продану реєстраційнудію сталовідомо лишевлітку 2019року,а томувизнати,що строкзвернення досуду бувпропущений зповажних причин.Визнати незаконноюта скасуватиреєстраційну діюДержавного реєстратора-Управління усправах національностейта релігійВінницької обласноїдержавної адміністрації«Скасування реєстраційноїдії (длявиправлення помилок)»від 06.09.2019року,якою скасованореєстраційні дії:включення відомостейпро юридичнуособу-релігійнугромаду парафіїсмт.Вапнярка Томашпільськийрайон єпархіїУПЦ доЄДР юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань тареєстрацію зміндо установчихдокументів вчастині змінинайменування,місцезнаходження такерівника юридичноїособи -релігійної організації«Релігійна громадасвятого апостолаАндрія Первозванногосмт.Вапнярка Томашпільськогорайону ПравославноїЦеркви України».Зобов`язати Управлінняу справахнаціональностей тарелігій Вінницькоїоблдержадміністрації напідставі ст.32ЗУ «Продержавну реєстраціююридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань» вчинитиреєстраційну дію«Скасування реєстраційноїдії (длявиправлення помилок)»,якою скасуватиреєстраційні діївід 19серпня 2015року:включення відомостейпро юридичнуособу -«Релігійна громадаУкраїнської Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району» (код ЄДРПО 39986060) до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та реєстрацію змін до установчих документів в частині зміни найменування, місцезнаходження та керівника юридичної особи - релігійної організації «Релігійна громада України Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району» (код ЄДРПОУ 39986060). Судові витрати покласти на відповідача.
По справі встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 21.01.2020 року по справі №902/657/19 визнано незаконним та скасовано Наказ начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації №37 від 02.04.2019 про реєстрацію статуту релігійної громади (парафії) смт Вапнярка Томашпільського району епархії Української Православної Церкви (у новій редакції). Визнано незаконною реєстраційну дію "Включення відомостей про юридичну особу" від 08.04.2019, номер запису 1 166 120 0000 000617. Закрито провадження у справі в частині вимоги про скасування реєстраційної дії "Включення відомостей про юридичну особу" від 08.04.2019, номер запису 1 166 120 0000 000617. У задоволенні позову щодо визнання незаконною та скасування реєстраційної дії "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)" від 06.09.2019 року, якою скасовано реєстраційні дії: включення відомостей про юридичну особу-релігійну громаду парафії смт Вапнярка Томашпільський район єпархії УПЦ до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та реєстрацію змін до установчих документів в частині зміни найменування, місцезнаходження та керівника юридичної особи - релігійної організації "Релігійна громада Святого Апостола Андрія Первозванного смт. Вапнярка Томашпільського району Православної Церкви України" відмовлено. Визнано незаконною та скасовано реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" від 12.09.2019 року, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу позивача (код ЄДРПОУ 39986060), а саме змінено назву місцезнаходження та керівника юридичної особи. Вирішено питання стягнення судових витрат.
07.07.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника третьої особи - адвоката Дунаєва І.Б. про закриття провадження у справі в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Просив розглянути клопотання про закриття провадження у справі в його відсутність.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 клопотання адвоката Дунаєва І.Б. про закриття провадження у справі підтримав.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чудак В.Д. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення заявленого клопотання.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо клопотання про закриття провадження у справі покладався на розсуд суду.
Вивчивши заявлене клопотання,заслухавши думкуучасників процесу,дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української православної Церкви» до ОДА про визнання протиправним і скасування розпорядження, дійшла наступного висновку:
Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом №987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації», який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року.
Положеннями статті 14 вказаного Закону було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).
Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.
Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.
Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.
Так, відповідно до статті 248-1 ЦПК (в редакції 1963 року) громадянин має право звернутися в суд із скаргою, якщо вважає, що діями службової особи ущемлено його права.
У суд може бути оскаржено дії, одноособово здійснені службовими особами від свого імені або від імені органу, який вони представляють.
Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.
У подальшому Верховною Радою України було прийнято ГПК, який згодом, зазнавши змін, був викладений у редакції від 16 серпня 2020 року.
Відповідними нормами цього процесуального закону було визначено юрисдикцію спорів між юридичною особою та її учасником (засновником, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.
Звертає на себе увагу, що ГПК є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.
Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.
А тому положення Закону № 987-ХІІ є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин.
Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №805/4505/16-а). Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15).
Що стосується суті цього спору, то фактично підставою позову є незгода ОСОБА_1 , який вважає себе учасником (членом) правонаступника релігійної громади, яка існує в смт. Вапнярка та оскаржує дії, пов`язані з діяльністю цієї релігійної громади, а саме скасування реєстраційної дії, зокрема, по включенню відомостей про юридичну особу Релігійну громаду Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та реєстрацію змін до установчих документів в частині змін найменування, місцезнаходження та керівника юридичної особи Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК, так і ГПК залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 вказано, що підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК в редакції, чинній на час подання позову, згідно з пунктом 4 частини першої якої господарськими судами розглядаються справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскарження рішення загальних зборів учасників є спором, пов`язаним з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Крім того, правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду відповідає також висновок Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 120/248/19-а, в якому суд зазначив, що, незважаючи на те, що оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією зміни інформації про юридичну особу, з підстав позову вбачається, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених громадської організації. Саме скликання цих зборів і ухвалені ними рішення спричинили виникнення спірних правовідносин між позивачем та громадською організацією. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з наявністю спору між членами громадської організації щодо обрання керівника, членів правління та ревізійної комісії. Отже, позовні вимоги про скасування рішення реєстратора є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з постановами Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а позивач оскаржив до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень - державних реєстраторів, пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів товариства, внесенням відомостей щодо зміни складу його учасників та керівника, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації. Однак з висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з підробкою протоколу загальних зборів товариства, виключенням його зі складу учасників у незаконний спосіб, а також нікчемністю договору купівлі-продажу його частки в статутному капіталі товариства. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту його прав не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, натомість підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №826/2778/16 установила, що громадська організація звернулася до суду з позовом про визнання протиправними й скасування записів в Реєстрі громадських об`єднань та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про внесення відомостей про фізичну особу як керівника громадської організації, а також зобов`язання відповідачів відновити відомості про іншу фізичну особу як керівника громадської організації. З висловлених позивачем мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на його думку, реєстрації таких змін пов`язана з поданням документів, справжність та правомірність яких позивач заперечує, оскільки в цей період збори громадської організації взагалі не проводилися і жодні рішення про зміни в керівництві організації не приймалися. Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятими відповідачами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника. Отже, звернення громадської організації до суду із цим позовом пов`язане з наявністю спору між її учасниками з приводу керівника громадської організації, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 оскарження юридичною особою дій державного реєстратора щодо порушення процедури припинення (ліквідації) іншої юридичної особи, учасником якої позивач не був, а захищав свої права кредитора за відсутності у реєстраційній карті передбаченого підтвердження розрахунків з кредиторами, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.
Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 про оскарження дій державного реєстратора в частині припинення юридичної особи у зв`язку з тим, що рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи ухвалено на підставі документів, які надійшли від осіб, які, як вважає позивач, не мали права ухвалювати таке рішення, а документи, надані державному реєстратору, сфальшовані, зобов`язання державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Оскарження дій та рішень реєстратора щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань рішення засновників щодо припинення юридичної особи, обґрунтоване невиконанням товариством зобов`язань за інвестиційним договором, свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин. Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15).
Крім того, Касаційний господарський суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі №910/13499/19 за позовом Релігійної організації до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації, яким зареєстровано статут релігійної організації у новій редакції, зазначив про належність цієї категорії спорів до господарської юрисдикції.
Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ (в чинній редакції) Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ (в чинній редакції) релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Положеннями частин першої - п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ (в чинній редакції) визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.
У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду уточнює правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі №910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 2, пункту 3 частини першої статті 20 ГПК, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14, який був урахований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі, яка переглядається, - відсутні, оскільки з огляду на приватноправовий характер правовідносин спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (т. 1 а.с. 178) Релігійна громада Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області включена до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 19.08.2015 року державним реєстратором на підставі картки про включення відомостей про юридичну особу (Форма 16) від 18.08.2015 року та свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади від 20.02.1992 року №342. Ця дія була вчинена на підставі внесених змін до найменування та місцезнаходження юридичної особи, які в свою чергу були зроблені, зокрема, на підставі рішення уповноваженого органу релігійної організації про призначення керівника.
Отже, фактично підставою позову є незгода ОСОБА_1 , який вважає себе учасником (членом) правонаступника релігійної громади, яка існує в смт. Вапнярка та оскаржує дії, пов`язані з діяльністю цієї релігійної громади, а саме скасування реєстраційної дії, зокрема, по включенню відомостей про юридичну особу Релігійну громаду Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та реєстрацію змін до установчих документів в частині змін найменування, місцезнаходження та керівника юридичної особи Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району».
Оскарження ж реєстраційної дії, що зазначено як предмет позову в цій справі, є по суті похідною вимогою від спору щодо змін до установчих документів в частині змін найменування, місцезнаходження та керівника юридичної особи Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району», тому даний спір відноситься до спорів щодо управління юридичною особою (релігійною організацією) та має розглядатися в порядку господарського судочинства, а не цивільного, а тому наявні підстави, визначені п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 263 ЦПК України, ст. 4, 20 ГПК України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», -
УХВАЛИВ:
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Релігійної громади Української Православної Церкви смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області в особі керівника Малетича Йосифа Кириловича, про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, зобов`язання вчинити дію - закрити.
Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з вирішенням даного спору в порядку господарського судочинства.
Роз`яснити позивачу, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 09.07.2021 року.
Суддя:
