номер провадження справи 15/183/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 Справа № 908/3045/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М.", 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 59

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіріз" (Общество с ограниченной отвественностью "Гириз"), 223034, Республіка Білорусь, Мінський район, м. Заславль, вул. Радянська, буд. 122, каб. 126

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Каравайко В.В.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: директор Кастін І.С.,наказ № 02, від 02.08.2010;

Небаба О.І., довіреність № б/н від 08.04.2021;

від відповідача - не з`явився;

суть спору

25.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М.", Запорізька область, м. Мелітополь до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіріз", Республіка Білорусь, Мінський район, м. Заславль про стягнення коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020, справу № 908/3045/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.12.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

09.12.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Імпульс.М.", Запорізька область, м. Мелітополь про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/3045/20, присвоєно справі номер провадження 15/183/20. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.04.2021 о/об 10:00 год. Зупинено провадження у справі № 908/3045/20 до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про надання правової допомоги. Поновити провадження у справі з 08.04.2021.

15.02.2021 на адресу суду надійшов лист від Економічного суду Мінської області повідомлення про направлення постанови. До листа додано ухвалу Економічного суду Мінської області про виконання судового доручення від 02.02.2021 справа № 1-18Ип/2021 та підтвердження про вручення документів з додаванням копії протоколу позачергових зборів ТОВ «Гіріз» від 28.02.2020 № 20 на підтвердження повноважень особи Гиринович Олександра Володимировича, яка отримала ухвалу Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі.

06.04.2021 на адресу суду надійшло клопотання від позивача про виправлення описки в позовній заяві, відповідно до якої невірно вказано:

- суму, на яку поставлено товар. Замість суми 21 106,26 доларів США необхідно зазначити суму 20 518,20 доларів США;

- суму часткової заборгованості. Замість суми 4106,26 доларів США, необхідно зазначити суму 4 518,20 доларів США.

08.04.2021 ухвалою суду поновлено провадження у справі з 08.04.2021. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3045/20 до судового розгляду по суті на 05.07.2021.

Ухвалу суду від 13.04.2021 та доручення про вручення за кордоном судових та інших документів від 13.04.2021 було надіслано на адресу економічного суду Мінської області.

14.05.2021 до суду надійшло повідомлення від Економічного суду мінської області про виконання судового доручення з наданням ухвали суду від 04.05.2021 у справі № 156ЕІП2174. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про місце та час проведення судового засідання.

05.07.2021 відкрито судове засідання та оголошено, яка справа розглядається.

Головуючим оголошено про відкриття судового засідання та розпочато розгляд справи по суті.

Перевірено явку представників сторін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив з доказами на обґрунтування визнання позову або заперечень щодо нього не надав.

Суд заслухав вступне слово позивача. Перейшов до дослідження доказів.

Позов заявлено з наступних підстав: між позивачем та відповідачем укладено зовнішньоекономічний контракт поставки. До договору було підписано додаткові угоди та специфікації №№12, 13. На виконання умов договору відповідачу було поставлено товар на суму 20 518,20 доларів США та 12 210,35 доларів США. У порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, що призвело до формування заборгованості у розмірі 12 210,35 доларів США за умовами специфікації № 13 від 27.02.2020. За товар поставлений за специфікацією № 12 від 03.02.2020 виникла заборгованість у сумі 4518,20 доларів США. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, а також нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати.

У судовому засіданні надав банківську виписку із зазначенням про те, що залишок боргу становить 10 754,55 доларів США. Просить позов задовольнити.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

У судовому засіданні 05.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд установив.

17 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Імпульс.М.» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГИРИЗ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт постачання № 170317.

За умовами контракту, постачальник зобов`язується передати покупцю у власність запасні частини, комплектуючі до рукавів високого тиску, до тракторів та сільськогосподарської техніки, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його за установленими цінами, п. 1.1 договору.

Відвантаження продукції здійснюється відповідно до специфікації до контракту, як повністю так і партіями, що визначається шляхом переговорів між сторонами та підтверджується заявкою покупця.

До контракту між сторонами підписувалися додаткові угоди, а саме: додаткова угода № 1 від 29 грудня 2017 року, яким змінено строк дії контракту до 31.12.2018.

Додатковою угодою № 2 від 29 грудня 2018 року до договору продовжено строк дії контракту до 31.12.2019 року. Додатковою угодою № 3 від 29 грудня 2019 року продовжено строк дії договору до 31.12.2020 року.

Додатковою угодою № 4 від 12 листопада 2020 року пункт 9.5 контракту викладено в наступній редакції, а саме: п. 9.5 За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 3% річних від суми заборгованості та відповідні інфляційній втрати. За несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Доповнено пункт 9.8 до контракту в наступній редакції: 9.8 За несвоєчасне надання копії платіжного доручення з позначкою банку про дату та час списання грошових коштів як це передбачено пунктом 5.3 контракту, покупець сплачує штраф у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення строку надання відповідної копії платіжного доручення.

До контракту підписано специфікації: № 12 від 03.02.2020 на суму 20 518,20 доларів США та № 13 від 27.02.2020 на суму 12 210,35 доларів США.

На виконання умов договору та специфікації № 12 ввід 03.02.2020 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 21 106,26 доларів США на умовах FСА, м. Мелітополь, що підтверджується відповідною міжнародною товарно - транспортною накладною № 12 А 073225/А 9252 В5 та вантажною митною декларацією UА 110240/2020/000640. Дата митного оформлення товару за специфікацією № 12 - 12.02.2020 року.

Також на виконання умов договору та специфікації № 13 від 27.02.2020 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 12 210,35 Доларів США на умовах FСА, м. Мелітополь, що підтверджується відповідною міжнародною товарно - транспортною накладною № 28 АН 7679-5 / А 4953 В-5 та вантажною митною декларацією UА 110240/2020/000966.

В порушення умов договору, в порушення положень пунктів 5.2., 5.3. відповідач оплату та здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 210,35 доларів США за умовами специфікації № 13 від 27.02.2020 року. За товар, поставка якого відбулась за специфікацією № 12 від 03.02.2020, залишок боргу становить 4 518,20 доларів США.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем на підтвердження постачання товару надано: специфікації № 12 від 03.02.2020, № 13 від 27.02.2020, рахунки-фактури № 12 від 03.02.2020, № 13 від 27.02.2020, міжнародні товарно-транспорті накладні № 12 А 073225/А252 В5, № 28 АН 7679-5/ А 4953 В-5, вантажні митні декларації UA 110240/2020/000640, UA 110240/2020/000966. Відповідачем доказів на спростування отримання товару не надано.

У судовому засіданні 05.07.2021 позивачем надано картку рахунку: 36.2: USD; контрагенти Гириз ООО за період з 26.11.2020 по 31.05.2021. За вказаною карткою на час вирішення спору в суді борг відповідача перед позивачем становить 10 754,55 доларів США.

Тобто за час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем зменшилася з заявлених до стягнення 16 728,55 доларів США до 10 754,55 доларів США.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5974,00 доларів США, суд закриває провадження у справі, за відсутності предмета спору.

У задоволені іншої частині позову щодо стягнення основної суми боргу позов підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач прострочив оплату вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2960,8 доларів США пені за період з 12.02.2020 по 20.11.2020, 3% річних у розмірі 742,5 доларів США за період з 12.02.2020 по 20.11.2020, інфляційні нарахування 535,33 доларів США, 20 940,54 доларів США штрафу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (ч. 3 ст. 232 ГК України),

Додатковою угодою № 4 від 12 листопада 2020 року пункт 9.5 контракту викладено в наступній редакції, а саме: п. 9.5 За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 3% річних від суми заборгованості та відповідні інфляційній втрати. За несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розмір пені, нарахований на суму заборгованості за поставлений товар за договором, складає 2960,8 доларів США (еквівалент до офіційного курсу долару США встановленого НБУ станом на 20.11.2020 83 664,41 грн). Деталізований розрахунок пені наведено у позові.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним та позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір трьох процентів річних, нарахований на суму заборгованості за поставлений товар за договором, складає 742,5 доларів США (еквівалент 20 981,79 грн за офіційним курсом станом на 20.11.2020). Деталізований розрахунок трьох процентів річних наведено у позові.

Інфляційні нарахування позивачем проведено з урахуванням того, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Розмір інфляційних втрат нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 535,33 доларів США (еквівалент 15 127,77 грн за курсом станом на 20.11.2020).

З приводу нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що умовами договору позики сторони визначили, що вартість визначена у доларах США, які покупець повинен сплатити на користь продавця нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

У цій частині суд відмовляє у задоволені позову.

Додатковою угодою № 4 від 12 листопада 2020 року контракт доповнено пунктом 9.8 наступного змісту: 9.8 За несвоєчасне надання копії платіжного доручення з позначкою банку про дату та час списання грошових коштів як це передбачено пунктом 5.3 контракту, покупець сплачує штраф у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення строку надання відповідної копії платіжного доручення.

За ненадання копії платіжного документу позивач просить стягнути з відповідача штраф 20 940,54 доларів США (еквівалент 591 721,92 грн за офіційним курсом на 20.11.2020).

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто із суті договору поставки зобов`язання продавця полягає у поставці товару, а зобов`язання покупця в прийнятті та оплаті коштів за отриманий товар.

Нарахування штрафу за прострочення строку надання копії платіжного доручення з відміткою банку про дату та час списання грошових коштів не відповідає суті виконання зобов`язання за договором постави. Нарахування даного штрафу не пов`язано з простроченням оплати за поставлений товар.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

З урахуванням наданих доказів, які досліджені судом, обставин наведених в обґрунтування позову та заперечень, вимог чинного законодавства України, суд вважає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених позовних вимог.

В свою чергу позивачем, частково обґрунтовано правомірність заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі викладеного, судовий збір у розмірі 2546,43 грн, сплачений позивачем платіжними дорученнями № 12094 від 23.11.2020 на суму 17 762,96 грн, № 120227 від 04.12.2020 на суму 100,00 грн при звернення до суду з позовною заявою у даній справі, буде повернутий позивачу відповідною ухвалою суду в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5974,00 доларів США основного боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення суми судового збору в розмірі 2546,43 грн в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 202, 231, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гириз» (223034, Республіка Білорусь, Мінський район, місто Заславль, вул. Радянська буд. 122, кабінет 126, упн: 691586696, окпо: 302606126000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпульс.М» (вул. Індустріальна 59, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, ідентифікаційний код юридичної особи 36319949) основний борг у сумі 10 754,55 доларів США (десять тисяч сімсот п`ятдесят чотири долара США 55 центів), пеню в сумі 2960,8 доларів США (дві тисячі дев`ятсот шістдесят доларів США 80 центів), 3% річних у сумі 742,5 доларів США (сімсот сорок два долара США 50 центів), усього 14 457,85 доларів США. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гириз» (223034, Республіка Білорусь, Мінський район, місто Заславль, вул. Радянська буд. 122, кабінет 126, упн: 691586696, окпо: 302606126000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпульс.М» (вул. Індустріальна 59, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, ідентифікаційний код юридичної особи 36319949) судовий збір у розмірі 6162,68 грн (шість тисяч сто шістдесят дві гривні 68 коп.). Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 5974,00 доларів США закрити за відсутністю предмета спору.

У задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 535,33 долара США та штрафу в розмірі 20 940,54 долара США, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 липня 2021 року.

Суддя І. С. Горохов