ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Справа № 918/1226/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

прокуратури: Прищепа О.М.

позивача: Накопалов Є.О.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

третя особа: Лучок А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. по справі №918/1226/20, ухвалене суддею Романюк Р.В., повний текст рішення складено 05.04.2021 р.

за позовом Виконувача обов`язків керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

до відповідача 1 Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

до відповідача 2 Приватного підприємства "ХОЛДЕР АГРО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна академія аграрних наук України

про визнання недійсним договору та повернення земельних ділянок

Виконувач обов`язків керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та до Приватного підприємства "ХОЛДЕР АГРО" в якому просить: визнати недійсним договір контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020, укладений між ПП "ХОЛДЕР АГРО" та ДП "ДГ "Білокриницьке" ІСГ Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та зобов`язати ПП "ХОЛДЕР АГРО" повернути ДП "ДГ "Білокриницьке" ІСГ Західного Полісся Національної академії аграрних наук України земельні ділянки площею 601,42 га та 1009,45 га, що розташовані на території Городищенської та Білокриницької сільських рад Рівненського району Рівненської області, вартість яких становить 338 282 700 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року у справі №918/1226/20 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. у справі №918/1226/20 та прийняти нове - про задоволення позову.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. у справі №918/1226/20 та призначено справу до розгляду.

26.05.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Національної академії аграрних наук України надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. у справі №918/1226/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Рівненської місцевої прокуратури в повному обсязі.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Національної академії аграрних наук України надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 01.06.2021 р. клопотання представника Національної академії аграрних наук України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/1226/20 - задоволено.

07.06.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р., в яких позивач підтримує апеляційну скаргу прокурора та просить рішення Господарського суду Рівненської області скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 01.07.2021 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. прийняте порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 року по справі №918/1126/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та представник Національної академії аграрних наук України підтримали позицію прокурора та надали додаткові пояснення по суті спору.

Представники відповідачів не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. у справі №918/1226/20 в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020 р., укладено сторонами у письмовій формі, за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності та вільного волевиявлення, а його умови спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже правові підстави для визнання цього правочину недійсним, згідно ст. 215 ЦК України, відсутні. Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ПП "ХОЛДЕР АГРО" повернути ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" земельні ділянки площею 601,42 га та 1009,45 га, що розташовані на території Городищенської та Білокриницької сільських рад, вартість яких становить 338 282 700 грн., суд першої інстанції зазначив, що оскільки, умови оспорюваного Договору контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020 р. не містять положень, за якими право користування зазначеними земельними ділянками переходить від виробника - ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" до контрактанта - ПП "ХОЛДЕР АГРО", факт користування відповідачем 2 зазначеними земельними ділянками на підставі цього правочину судом не встановлений, позовні вимоги прокурора в цій частині судом також визнаються не обґрунтованими.

2.Узагальнені доводи апеляційних скарг та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури стверджує, що висновок суду суперечить вимогам ст. ст. 92, 116, 122, 152 ЗК України та ст. 4, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 203, 215, 235, 713 ЦК України та є необгрунтованим, оскільки між ПП «Холдер Агро» (ЄРДПОУ 37938319) та ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України (ЄРДПОУ 00729574) укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020.

Згідно з умовами даного договору державне підприємство (Виробник) зобов`язується виростити і передати у власність приватному підприємству (Контрактант) сільськогосподарську продукцію, визначену в додатках до договору, та вирощену Виробником на земельних ділянках, які наведені у додатку № 1 до договору, а Контрактант зобов`язується сприяти виробнику у вирощуванні зазначеної продукції, прийняти її і провести розрахунки на умовах визначених договором (п.1.1 договору).

З аналізу положень пунктів 2.3, 4.2.3, 4.2.6, 4.3.1, 4.4 Договору слідує, що весь обсяг робіт по вирощенню та зібранню продукції здійснює Контрактант (ПП «Холдер Агро»).

Згідно положень вказаного договору посів, вирощування та збирання сільськогосподарської продукції здійснює ПП «Холдер Агро», в той час як положення ст. 713 ЦК України передбачає виконання зазначених дій саме виробником - ДП ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України, а не приватним підприємством.

Більше того, ст.713 ЦК України не передбачає таких положень, які містить п.2.5 договору контрактації №0804ВК від 08.04.2020, а саме сплата контрактантом коштів на користь виробника незалежно від інших умов договору, від вартості переданих товарно-транспортних цінностей, робіт та послуг. Так, жодне положення законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та поставки, також не передбачає сплату коштів на користь іншої особи незалежно від інших умов договору. Однак, вказані положення договору №0804ВК від 08.04.2020 залишені поза увагою суду та без належної оцінки щодо відповідності їх вимогам закону. В той час як умови (зміст) договору контрактації №0804ВК від 08.04.2020 суперечать положенням ст. 713 ЦК України, про що зазначено прокурором як у позовній заяві, так і в судових засіданнях. Відтак, з положень договору №0804ВК від 08.04.2020 слідує, що останній за своєю правовою природою має ознаки договору оренди землі.

Також, прокурор звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст.92 ЗК України, глава 15 ЗК України «Право користування землею», ст.95 ЗК України, саме ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділене передбаченими правами щодо земельної ділянки.

Однак, право володіння та користування, що належать землекористувачеві на підставі ст. ст. 92, 95 ЗК України, за умовами спірного Договору реалізується не землекористувачем - ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України, а ПП «Холдер Агро», шляхом обробки землі та збору врожаю.

Законодавець не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Таким чином, договір контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020 суперечить вимогам законодавства, а саме ст. ст. 92, 95, 116, 122, 152 ЗК України та ст. 4, 13, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 713 ЦК України.

Крім того, враховуючи загальну площу земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування у ДП ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України, та перелік земельних ділянок, на яких здійснюється вирощування с/г культури згідно договорів контрактації укладених з ПАТ «Троянівське», ТОВ «Агрініс», ТОВ «Деликатес», то в Державного підприємства відсутні земельні ділянки визначені договором №0804ВК від 08.04.2020 в Додатку №1. Однак, судом першої інстанції оцінка вказаним обставинам не надана, попри те що на них неодноразово зверталась увага суду.

З огляду на викладене, договір контрактації №0804ВК від 08.04.2020 р. не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

У той же час, в силу вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, ст. 207 ГК України, земельні ділянки державної власності, площею 601,42 га та 1009,45 га підлягають поверненню ДП ДГ «Білокриницьке» Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України.

В письмових поясненнях Національна академія аграрних наук України звертає увагу на те, що Господарський суд Рівненської області, грубо порушивши норми матеріального права, та неправильно дослідивши фактичні обставини справи, дійшов хибного висновку щодо відсутності в договорі контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 істотних умов договору оренди землі.

Крім того, в оскаржуваному рішенні Господарський суд Рівненської області зауважив, що в силу принципу диспозитивної господарського судочинства, останній не надає оцінку договору підряду №1004 від 10.04.2020, при цьому дана позиція Суду призвела до не з`ясування обставин, що мають велике значення для справи.

Академія акцентує увагу на тому, що укладаючи договори №0804ВК від 08.04.2021 та №1004 від 10.04.2020 ДП «ДГ»«Білокриницьке», фактично усунувшись від права самостійного господарювання на земельних ділянках, що перебувають у нього на праві постійного користування використання, надало можливість їх використання ПП «Холдер Агро» для вирощення сільськогосподарської продукції (яка потім мала перейти йому ж у власність.)

Тобто, право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно ст. 92 ЗК України, за умовами вказаних правочинів реалізуються не землекористувачем - ДП «ДГ «Білокриницьке», а ПП «Холдер Агро».

Відтак, просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. у справі №918/1226/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Рівненської місцевої прокуратури в повному обсязі.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в письмових пояснення зазначило, що підтримує доводи апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - задовольнити. Рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. у справі №918/1226/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом

08.10.2020 року між Приватним підприємством "ХОЛДЕР АГРО" (Контрактант) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (Виробник) укладено Договір контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. Договору у порядку і на умовах, визначених цим договором, виробник зобов`язується виростити і передати у власність контрактанта сільськогосподарську продукцію (надалі - продукція) визначену у додатках до цього договору, та вирощену виробником на земельних ділянках, які наведені у додатку №1 до цього договору, а контрактант зобов`язується сприяти виробнику у вирощуванні зазначеної продукції, прийняти і провести розрахунки за продукцію на умовах, передбачених цим договором. Кількість, асортимент, одиниці виміру, ціна за одиницю, місце поставки продукції узгоджуються сторонами в додатках до цього договору щорічно - не пізніше 30 травня кожного року дії цього договору щодо продукції, яка буде вирощуватись виробником протягом відповідного року.

Згідно п.2.1. - п.2.3. Договору загальна вартість продукції, що постачається згідно договору визначається в додатках до цього договору. Ціна та кількість продукції будуть скориговані на дату поставки продукції. Коригування ціни має бути здійснено виходячи із середніх ринкових цін на продукцію з поля (до сушення, очищення тощо) з урахуванням якісних характеристик. Зміна ціни відображається у відповідних додатках до договору. Оплата продукції за даним договором у розмірі 100 % вартості продукції, враховуючи п. 2.3. даного договору, здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних про передачу продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника, в строки, визначені у додатку до даного договору. Контрактант вправі здійснити оплату вартості продукції у повному розмірі чи частково шляхом передоплати. При здійсненні розрахунків за продукцію, зобов`язання контрактанта з оплати продукції зменшуються на вартість переданих контрактантом виробнику товарно-матеріальних цінностей та/або виконаних робіт та/або наданих послуг, для виробництва продукції на умовах цього договору.

Незалежно від інших положень договору, контрактант сплачує виробнику грошові кошти в сумі 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 копійок) гривень. Така сплата здійснюється безумовно та незалежно від вартості переданих виробнику матеріально - технічних ресурсів та/або виконаних робіт та/або наданих послуг, та не допускається заміна вказаної оплати на інші форми розрахунків, у тому числі зарахування зустрічних взаємних вимог. Даний платіж сплачується контрактантом виробнику протягом 15 робочих днів з моменту переходу права власності на всю продукцію, котра зазначена у додатках до даного договору (п. 2.5. Договору).

Сторони підтверджують розуміння ризиків притаманних сільськогосподарській діяльності (погодні, агротехнічні, цінові, тощо). Виробник підтверджує, що він зобов`язується поставити всю продукцію, що буде вирощена на площах вказаних в Додатку № 1 на умовах передбачених даним договором. (п. 4.4 Договору).

Згідно з п.3.4. Договору право власності та продукцію переходить до контрактанта з моменту передачі продукції в межах дії даного договору.

Підпунктами 4.2.1., 4.2.2. та 4.2.6. пункту 4.2. Договору виробник зобов`язаний: виростити, зібрати і поставити (передати) контрактанту якісну продукцію, а також передати необхідну документацію на неї в місці та у встановлений цим договором строк. Вирощувати продукцію на земельних ділянках, вказаних у додатку № 1 до цього договору, особисто з використанням власних засобів (у тому числі сільськогосподарської техніки), а також має право залучати для виконання сільськогосподарських робіт (послуг) третіх осіб та контрактанта, залишаючись при цьому виробником продукції в розумінні цього договору. Зарахувати вартість поставлених контрактантом матеріально - технічних ресурсів, послуг та інших виробничих затрат у вартість вирощеної виробником сільськогосподарської продукції, тим самим зменшуючи загальну суму грошового зобов`язання контрактанта перед виробником, згідно п. 2.1. договору.

Контрактант зобов`язується сприяти виробнику у вирощуванні продукції шляхом передачі виробнику товарно-матеріальних цінностей (насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо), які виробник використовує при виробництві продукції. Найменування, кількість, ціна та загальна вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих контрактантом виробнику, вказується у накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту передачі (п. 4.3.1. Договору).

Відповідно до п. 9.1. та п. 9.2. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але не пізніше моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків в рамках цього договору.

В додатку до Договору контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020 р. (а.с.24) сторони визначили земельні ділянки на яких буде здійснюватись виробництво сільськогосподарської продукції протягом строку дії Договору:

Городищенська сільська рада - площа 601,42 га;

Білокриницька сільська рада - площа 1009,45 га.

Договір та Додаток до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

На думку прокурора, договір контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 р. не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також прокурор звертає увагу на те, що в ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України відсутні повноважень на передачу, наданих в постійне користування земельних ділянок.

Враховуючи вище викладене, прокурор звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про визнання недійсним договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 та просив повернути ДП "ДГ "Білокриницьке" ІСГ Західного Полісся Національної академії аграрних наук України земельні ділянки площею 601,42 га та 1009,45 га, що розташовані на території Городищенської та Білокриницької сільських рад Рівненського району Рівненської області, вартість яких становить 338 282 700 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31 березня 2021 року у справі №918/1226/20 в задоволені позову відмовлено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 713 ЦК України встановлено, що за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочинів визначаються положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5-6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 125 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави за наявності яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин. Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину. За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст.1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Права землекористувачів визначено статтею 95 ЗК України, зокрема, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Предметом позову є визнання недійсним договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 р. та зобов`язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 земельні ділянки. Підставами матеріально правових вимог є, за твердженням прокурора, порушення відповідачами вимог законодавства, яке полягає в удаваного укладенні правочину, з метою приховати правочин з оренди земельних ділянок. Похідною є вимога про повернення земельних ділянок у користування відповідача 1 - ДП «ДГ «Білокриницьке» ІСГ Західного Полісся НААН України.

З наведеного вбачається, що до кола питань, які є предметом судового дослідження, належить, у першу чергу, зміст укладеного спірного договору.

Аналіз змісту умов Договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 р. свідчить про наступне.

У відповідності до положень ст.713 ЦК України предметом договору є вирощування Виробником (ПП «Холдер Агро») сільськогосподарської продукції, визначеної у Додатках до договору, на яку у подальшому право власності набуває Контрактант.

Сторонами узгоджено умови про ціну продукції, порядок розрахунків, якість продукції, порядок приймання продукції по кількості і якості, порядок переходу права власності на сільськогосподарську продукцію від Виробника до Контрактанта.

Взаємні права та обов`язки Сторін договору передбачають спільні зустрічні дії, спрямовані на досягнення мети, визначеної Договором - вирощування сільськогосподарської продукції. Так, зокрема, Виробник зобов`язаний виростити, зібрати і поставити (передати) Контрактанту якісну Продукцію, а також передати необхідну документацію на неї у місці та в строки, встановлені Договором.

У свою чергу Контрактант зобов`язується сприяти Виробнику у вирощуванні Продукції шляхом передачі виробнику товарно-матеріальних цінностей (насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо), які Виробник використовує при виробництві Продукції, у встановлений договором строк та порядку прийняти Продукцію та оплатити її.

Договір містить також інші умови, які свідчать про намір сторін для взаємної вигоди досягнути мети, яка визначена, та підтверджують справжнє і вільне волевиявлення, що випливає з умов, які деталізують виконання сторонами прав і обов`язків за Договором.

У апеляційній скарзі прокурор стверджує, що з аналізу положень пунктів 2.3, 4.2.3, 4.2.6, 4.3.1, 4.4 Договору слідує, що весь обсяг робіт по вирощенню та збиранню продукції виконує Контрактант ПП «Холдер Агро», який на підставі цього договору отримує право використовувати земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Білокриницьке». Прокурор також стверджує, що умови договору, які передбачають спосіб і порядок розрахунків сторін, за його тлумаченням, є умовами, які передбачають приховану оплату за користування земельними ділянками. На цих доводах ґрунтується позиція прокурора, що спірний договір є удаваним , оскільки укладений без наміру створити справжні правові наслідки для сторін, а справжньою метою цього договору є передача права користування земельними ділянками від відповідача 1 до відповідача 2 .

Доводи апелянта апеляційний суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Частина 3 статті 6 ЦК України встановлює, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частина 1 статті 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невідповідність окремих умов Договору контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 р. окремим положенням ст. 713 ЦК України, таким чином, не може свідчити про відсутність у сторін наміру укласти саме договір з метою контрактації сільськогосподарської продукції, а є реалізацією права сторін на вільне волевиявлення при укладенні договору в межах, у яких закон надає сторонами право на свободу договору, адже сторонами досягнуті домовленості щодо істотних умов укладеного ними договору.

Щодо твердження прокурора про наявність ознак договору оренди земельних ділянок слід зазначити, що в оспорюваному правочині відсутні істотні умови, які б надавали йому характер орендного договору у відповідності до закону , а саме не визначено об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); не встановлено орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Без встановлення ознак договору оренди землі, які випливають з положень частини 1 ст.15 Закону «Про оренду землі» твердження прокурора мають характер припущення.

Не встановлено, що умови оспорюваного правочину передбачають передачу права користування (володіння) земельними ділянками, що знаходяться на території Городищенської сільської ради, площею 601,42 га та Білокриницької сільської ради, площею 1009,45 га від виробника - ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України до контрактанта - ПП "ХОЛДЕР АГРО". Будь-яких доказів передачі зазначених земельних ділянок ПП "ХОЛДЕР АГРО" (відповідачу) на підставі оспорюваного Договору контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020 р., судам не подано.

Посилання прокурора на Договір підряду №1004 від 10.04.2020р., який укладений між сторонами і на підставі якого ПП "ХОЛДЕР АГРО" на замовлення ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" зобов`язувався виконувати сільськогосподарські роботи на певних земельних ділянках, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки цей договір є іншим юридичним фактом, іншим правочином, взаємовідносини сторін за яким обмежуються умовами цього договору, що прямо випливає з положень ст. 626,628 ЦК України, ураховуючи, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, сам факт укладення Договору підряду №1004 від 10.04.2020р. не може свідчити про удаваність іншого договору.

Оскільки оспорюваний Договір контрактації сільськогосподарської продукції №0804ВК від 08.04.2020 р. не містить положень, за якими право користування земельними ділянками на території Городищенської сільської ради, площею 601,42 га та Білокриницької сільської ради, площею 1009,45 га, переходить від виробника - ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" до контрактанта - ПП "ХОЛДЕР АГРО", твердження прокурора про наявність між сторонами прихованого договору оренду не ґрунтується на досліджених доказах.

Стаття 235 ЦК України встановлює, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У постанові від 06.06.2018 у справі № №910/19473/17 за інших фактичних обставин, але щодо удаваного правочину Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.1 ст.202, ч.3 ст. 203 ЦК України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Отже, основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці правочини з метою приховати інші та які саме. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі №6-1026цс16 та Верховним Судом у постанові №707/1541/16-ц від 11.04.2018.

Таким чином, для встановлення удаваності правочину суду необхідно на підставі переконливих доказів, оцінених судом за критеріями ст.86 ГПК України, встановити, що обидві сторони правочину не мали дійсного спрямованого на досягнення певної мети вольового наміру вчинити саме цей правочин, а навпаки, мали намір вчинити інший прихований правочин.

Як зазначає Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи із дослідженого, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про відмову у позові з мотивів недоведеності прокурором тих обставин, на які він посилається.

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ПП "ХОЛДЕР АГРО" повернути ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" земельні ділянки площею 601,42 га та 1009,45 га, що розташовані на території Городищенської та Білокриницької сільських рад, вартість яких становить 338 282 700 грн., то враховуючи похідний характер вимоги, відсутність в умовах оспорюваного Договору контрактації сільськогосподарської продукції № 0804ВК від 08.04.2020 р. положень про передачу земельних ділянок від ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" до контрактанта - ПП "ХОЛДЕР АГРО", а також відсутність будь-яких доказів, які б могли бути оцінені судом, фактичної передачі земельних ділянок, вимоги про застосування правових наслідків, визначених ст.216 ЦК України та повернення зазначених земельних ділянок відповідачу 1, є безпідставними.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.03.2021 р. по справі №918/1226/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/1226/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "08" липня 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.