ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа№ 925/814/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Янович-Бунь І.Б. орд.;

від відповідача: Бунякіна М.М. орд.; Войцеховського М.Ю. орд.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.11.2020 (повний текст складено 07.12.2020) та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2020 (повний текст складено 28.12.2020)

у справі №925/814/20 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

про врегулювання переддоговірного спору,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - відповідач) та просило суд врегулювати переддоговірний спір, який виник при укладенні договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 шляхом прийняття його пунктів 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11, 9.6 та додатку №1 до договору в редакцій, запропонованій позивачем у проекті цього договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.05.2020 він подав відповідачу проект договору на транспортування теплової енергії №100-ТР/1 від 29.05.20202, який відповідачем був підписаний з протоколом розбіжностей від 02.06.2020, згідно якого відповідачем викладено у власній редакції пункті 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11 договору та виключено пункт 9.6 і додаток №1 до договору. Позивач вважає, що запропонований відповідачем у протоколі розбіжностей порядок визначення обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат енергії, а відтак, і спірні пункти договору в редакції відповідача, не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 №1174, від 01.07.2016 №1214, від 14.01.2020 №95.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що між сторонами був укладений договір на транспортування теплової енергії №100/1 від 12.03.2020, який підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей від 26.03.2020, однак позивач 15.04.2020 повідомив про неукладеність вказаного договору, посилаючись на неузгодженість істотних умов, а 29.05.2020 знову направив для підписання проект договору, який підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей, подібним протоколу до договору від 12.03.2020; договір від 12.03.2020 вважається укладеним з урахуванням пропозицій відповідача, відображених у протоколі розбіжностей від 25.03.202, тому між сторонами відсутній переддоговірний спір; компенсація втрат теплової енергії має здійснюватись виходячи з фактичних, а не орієнтовних втрат, оскільки величина втрат за звітний період безпосередньо залежить від фактично протранспортованої теплової енергії за цей же період, тому положення договору в редакції позивача не відповідають принципу справедливості та розумності. Також вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який не буде перевищувати 500000 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2020 року у позові відмовлено повністю.

Прийнято пункти 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11, 9.9 договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 і додаток №1 до нього в редакцій протоколу розбіжностей комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради від 02 червня 2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким пункти 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11, 9.6 договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 і додаток №1 до нього прийняти в редакції позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач пропонує визначити обсяг витрат для компенсації втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж, не обладнаних вузлами (приладами) комерційного обліку за нормативними технологічними втратами в порядку, встановленому НКРЕКП, а відповідач пропонує визначити обсяг таких витрат за власно розробленою формулою, яка не ґрунтується на жодній методиці, порядку чи правилах, затверджених у відповідності до законодавства; договір №100-ТР/1 від 12.03.2020 є неукладеним (таким, що не відбувся), оскільки відповідач не підписав і не повернув додаток №1 до цього договору, який містив істотні умови договору; суд прийшов хибного висновку про те, що Постанови НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 та від 01.07.2016 №1214 не поширюються на спірні правовідносини; порядок розрахунку обсягу витрат позивачем визначено у відповідності вимог міжгалузевих, галузевих методик, а самі обсяги таких втрат відповідають обсягам втрат, врахованим під час встановлення тарифів на транспортування теплової енергії; порядок розрахунку обсягів витрат теплової енергії (в редакції відповідача) не відповідає встановленому чинним законодавством порядку; судом не надано мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеному учасникам справи; судом винесено рішення щодо неоспорюваного і відсутнього в тексті договору пункту 9.9.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2020 року заяву представника відповідача адвоката Войцеховського М.Ю. від 20.11.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі №925/814/20 про відшкодування відповідачу за рахунок позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 145035,33 грн. задоволено частково.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи №925/814/20, в сумі 95126,11 грн. покладено на позивача.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради 95126,11 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовлено відповідачу у покладенні на позивача решти заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 49909,22 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права та неповно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення спору, оскільки розмір витрат, зазначений у заяві представника відповідача у сумі 145 035,33 грн, а також розмір витрат у сумі 95126,11 грн, стягнутий судом, є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і часом, витраченим адвокатами відповідача на виконання робіт, а також необґрунтованим та значною мірою завищеним; договір про надання правничої допомоги №2020/12 від 23.06.2020, укладений відповідачем з АО "ЮФ "Антіка", не містить посилань на дану справу і на певні договори транспортування газу, у судом також розглядається справа №925/822/20 за позовом відповідача до позивача про визнання укладеним договору №100-ТР/2 і у позовній заяві у вказаній справі відповідач також посилається на договір №2020/12 від 23.06.2020; відповідач у своєму штаті має адвоката БунякінаМ.М., який також представляв інтереси відповідача разом із адвокатами із АО "ЮФ "Антіка"; судове засідання 28.10.2020 тривало не більше 2 годин, а у звіті вказано 4 години; вартість представництва у суду складає 17062,98 грн, що виходить за межі принципу співмірності; позиція "вивчення та правовий аналіз відповіді на відзив … (1 год.)) є складовою частиною "складання заперечення на відповідь на відзив"; судом не надано оцінки зазначених у звіті послуг "вивчення та правовий аналіз письмових пояснень представника позивача (1,25 год.)" та "правова оцінка нових доводів, викладених в поясненнях представника позивача… (3,0 год.); згідно звіту адвокат Войцеховський М.Ю. витратив час 11 годин, а адвокат Корчагін М.П. - 23 годин, однак останні був присутнім лише в одному судовому засіданні, жодного складеного і підписаного ним документу в справі немає, тому вказаний в звіті час нічим не підтверджений; також позивач вважає завищеною зазначену у договорі і звіті ставку часової оплати адвокатів у розмірі, еквівалентній 150 дол. США.

Оскільки додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та його невід`ємною складовою, суд об`єднав розгляд апеляційних скарг позивача на рішення та на додаткове рішення у одне провадження.

23.02.2021 позивачем подані письмові пояснення, у яких він вказує, що порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування, а також визначення обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії для обоє сторін є однаковим та визначений нормативно-правовим актом НКРЕКП (постановою від 25.06.2019 №1174); обидві сторони є ліцензіатами НКРЕКП та повинні дотримуватись структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії; позивачем було розроблено річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, погоджений виконкомом Черкаської міської ради та відповідачем, яким визначено і розмір втрат теплової енергії відповідача в мережах позивача, які підлягають відшкодуванню останнім; зазначені розмірі втрат розраховані в порядку, встановленому п.3.11 спірного договору та відповідають обсягам витрат теплової енергії, визначених в додатку №1 спірного договору та повністю відповідають нормативно-правовим актам, які затверджені НКРЕКП; наполягання відповідачем на застосуванні його редакції спірних пунктів договору фактично має на меті підміну складових тарифу і самого порядку розрахунку тарифу (визначених та затверджених НРЕКП) шляхом їх зменшення від затвердженого розміру відшкодування витрат, що є грубим порушенням постанов НКРЕКП від 22.03.2017 №308, від 25.06.2019 №1174 та від 01.07.2016 №1214; затвердження судом визначення показників вартості витрат є формою втручання в дискреційні повноваження НКРЕКП; суд одночасно визнає право відповідача оплатити послуги з транспортування за врегульованими державами цінами, а право визначити розмір та суму відшкодування втрат (розмір яких у грошовому виразі визначений Регулятором) відносить до свободи договору; застосування відповідачем планового обсягу витрат на теплову енергію для компенсації втрат при проведенні розрахунків фактичних втрат з урахуванням фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії є недопустимим, оскільки призводить до порушення структури тарифу та методології розрахунку тарифу; викладення пункту 3.11 договору в редакції позивача повністю відповідає методології, яку застосовує НКРЕКП при розрахунках тарифів та значно спрощує порядок визнання фактичних втрат теплової енергії.

24.02.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу на рішення суду, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач пропонує визначати обсяг витрат теплової енергії за нормативними технологічними втратами теплової енергії, виходячи з прогнозних обсягів втрат, а відповідач пропонує визначати обсяг цих витрат залежно від фактичної обсягів; спір стосується визначення обсягу витрат теплової енергії, який не регулюється державою; Порядок урахування втрат (постанова НКРЕКП №1214), на який посилається позивач, передбачає механізм урахування таких втрат під час формування тарифів і не стосується порядку визначення обсягу втрат теплової енергії у відносинах між сторонами під час фактичного транспортування теплової енергії; Порядок формування тарифів (постанова НКРЕКП №1174) передбачає механізм урахування таких втрат за планованими обсягі і розрахунковими показникам на стадії розробки і затвердження тарифів, а не під час укладання договору та проведення розрахунків між суб`єктами відносин з транспортування теплової енергії; складовою тарифу на теплову енергію є саме витрат на компенсацію втрат теплової енергії, а не обсяг втрат теплової енергії, який на момент розрахунку і затвердження тарифу невідомий; у Постановою НКРЕКП від 14.01.2020, якою встановлено тарифи позивачу, затверджено виключно витрати на компенсацію втрат як складову частину тарифу з одиницею виміру "Грн/Гкал", а жодних обсягів втрат у структурі тарифу не затверджено; вартість послуг, які позивач надає відповідачу, визначаються на підставі обсягів протранспортованої теплової енергії, а компенсація втрат теплової енергії, згідно позиції позивача, повинні здійснюватись виходячи не з фактичних, а з орієнтовних показників обсягів втрат, що є несправедливим; відповідач пропонує застосувати формулу, яка застосовується НКРЕКП під час встановлення тарифі, тільки з використанням фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії. Також вказує, що докази понесення ним судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, оскільки детальний опис послуг та докази їх оплати можуть бути надані суду лише після надання професійної правничої допомоги в повному обсязі.

24.02.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, посилаючись на те, що договір про надання правничої допомоги не повинен містити посилання на конкретну справу і адвокати можуть надавати правничу допомогу клієнту і в інших справах; сторони у договорі визначили особливий порядок розрахунку гонорару у випадку відрядження адвоката за межі міста Києва; окрема тарифікація послуг з вивчення письмових пояснень та правової оцінки нових доводів обумовлена тим, що вони надавались поступово; фактично витрачений адвокатами час підтверджується звітом та актом прийому-передачі; гонорар адвокатського об`єднання, визначений у розмірі 150 доларів США за годину роботи є практично мінімальною ставкою гонорару та повністю відповідає ринковим цінам адвокатських об`єднань з аналогічним рейтингом та репутацією, а загальна сума витрат співмірна зі значенням справи для її учасників; позивач просить скасувати додаткове рішення та повністю відмовити в задоволенні заяви, однак не посилається на норми процесуального права, які би дозволяли повністю відмовити у компенсації судових витрат; позивачем до апеляційної скарги долучено документи, які не були подані суду першої інстанції і не обґрунтовано неможливості їх подачі, тому ці докази не можуть братись до уваги. Також вказує, що докази понесення ним судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відзиви на апеляційні скарги подані відповідачем з пропуском встановленого судом строку (п`ятнадцять днів з дати отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження), однак з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд вважає за можливе прийняти їх до розгляду.

08.04.2021 відповідачем подані додаткові пояснення у зв`язку з поясненнями позивача, у яких він заперечує проти доводів позивача та вказує, що для обґрунтування своєї позиції позивач допускає змішане застосування розрахункових (планових) і фактичних показників діяльність, що фактично означає втручання у затверджений НКРЕКП тариф, натомість відповідач розділяє вказані категорії; державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється шляхом регулювання тарифів (ціни на виробництво, транспортування, постачання 1 Гкал теплової енергії), а не регулювання обсягів теплової енергії, яка транспортується конкретними ліцензіатами і обсягів втрат теплової енергії; норми Порядку формування тарифів не визначають величини ніяких інших витрат, крім планованих і не регулюють жодних інших відносин ліцензіатів; тариф використовується під час розрахунків шляхом множення фактичних обсягів теплової енергії на відповідну графу структури тарифу і у такий спосіб визначається вартість теплової енергії, витрат для компенсації втрат теплової енергії, тощо; відповідач у своїй формулі пропонує використовувати два елементи структури тарифу та фактичний обсяг теплової енергії відповідача, протранспортований споживачам.

09.04.2021 позивачем подані пояснення по суті доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, у яких він посилається на те, що відзиви подані з пропуском встановленого судом строку; визначення обсягів витрат теплової енергії регулюється державою і на них поширюються нормативно-правові акти державного регулятора, зокрема Порядок урахування втрат та Порядок формування тарифів, які передбачають механізм урахування таких втрат під час формування тарифів, а визначення показників вартості витрат, як константного показника складової тарифу на транспортування, належить до дискреційних повноважень НКРЕКП; чинним законодавством не передбачено право ліцензіатів на власний розсуд та за власними формулами визначати обсяги протранспортованої енергії на ділянках, не обладнаних вузлами обліку або на ділянках тепломереж, на яких не були проведені спеціальні теплові випробування; тарифи, встановлені Постановою НКРЕКП №95 безпосередньо підтверджують обсяг втрат (7 760,75 Гкал); тариф на теплову енергію, що є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання, повинен дорівнювати відношенню суми загальних річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості; абсолютна величина обсягу втрат теплової енергії при її транспортуванні не залежить (не має прямої залежності) від обсягів реалізації теплової енергії споживачам.

07.05.2021 позивачем подано клопотання про подання додаткових обґрунтувань позиції та просить долучити до справи і врахувати висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України від 29.04.2021, складеного Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького на замовлення адвокатського об`єднання "Оптімалекс". В якості обґрунтування неможливості подання до суду висновку раніше, позивач посилається на необхідність певного часу на звернення із заявою та отримання згоди Інституту, час на укладення договору, виготовлення висновку, а також на встановлені карантинні заходи.

17.06.2021 відповідачем подані заперечення проти клопотання позивача про подання додаткових обґрунтувань, у яких він вказує, що висновок науково-правової експертизи не відповідає приписам статті 108 ГПК України (щодо висновку експерта у галузі права) та статті 98 ГПК України, а містить юридичну оцінку доказів, надану співробітником Інституту держави і права ім. В.М.Корецького та фактично повторює правове обґрунтування вимог позивача; обставини, з яких виходив експерт, не відповідають дійсним фактичним обставинам; висновок поданий з пропуском встановленого строку, оскільки позов було подано у червні 2020 року, апеляційна скарга подана у грудні 2020 року, а висновок замовлений лише у квітні 2021 року; також судом не приймалось рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права.

17.06.2021 відповідачем подані додаткові пояснення у зв`язку із поясненнями позивача, у яких він вказує, що пропозиції відповідача до тексту договору не призводять до зміни тарифу, який затверджений НКРЕКП, а умови договору, в редакції протоколу розбіжностей, передбачають застосування затверджених НКРЕКП тарифів; посилання позивача на Порядок урахування втрат і КТМ 204 України 244-94 спростовує його висновок про відсутність залежності між обсягом втрат тепла і обсягом протранспортованої теплової енергії; норми Порядку про формування тарифів не застосовуються до відносин після затвердження НКРЕКП тарифу.

22.06.2021 позивачем подані пояснення по суті доводів додаткових пояснень відповідача від 16.06.2021, у яких він вказує, що відповідач підміняє поняття "втрати теплової" для цілей їх компенсації "обсяг теплової енергії", для цілей вартості транспортування теплової енергії; обрана відповідачем формула розрахунку спотворює тариф та приводить до його неправильного застосування; втрати теплової енергії мають місце незалежно від споживання; відповідно до КТМ 204 України 244-94 втрати теплової енергії не є пов`язаними із обсягом споживання теплової енергії; втрати теплової енергії обов`язково визначаються на підставі випробувань, а разі неможливості проведення випробувань до їх проведення визначаються за величинами, зазначеним в пп.3.1.8 КТМ 204 України 244-94.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційних скаргах і поясненнях, просила скасувати оскаржувані рішення і додаткове рішення та задовольнити позов, підтримала клопотання про долучення висновку науково-правової експертизи.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзивах та поясненнях, просили залишити оскаржувані рішення без змін заперечили проти залучення висновку науково-правової експертизи. Також заявили, що протягом п`яти днів після винесення рішення подадуть докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши клопотання позивача про долучення висновку науково-правової експертизи, суд вважає його не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону, аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Отже, висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України від 29.04.2021, складений Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького, не є висновком експертизи в розумінні ст. 98 ГПК України та не може бути врахований як висновок експерта у галузі в порядку ст. 108 ГПК України, оскільки не стосується застосування аналогії закону (права) чи змісту норм іноземного права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" та Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради є суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП (виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; постачання теплової енергії; виробництво теплової енергії на теплоцентралях) та є суб`єктами природних монополій у сфері теплопостачання (транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами).

14 січня 2021 року НКРЕКП прийняло постанову №94 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання Комунальному підприємству теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради", якою встановлено відповідачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення/для потреб бюджетних установ/ для потреб інших споживачів (крім населення)/для потреб релігійних організацій. А також установлено тарифи на транспортування теплової енергії Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" тепловими мережами Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради. У додатках 1-6 до вказаної постанови визначено структуру тарифів.

Також 14 січня 2021 року НКРЕКП прийняло постанову №95 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно", якою встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення/для потреб бюджетних установ/для потреб інших споживачів (крім населення)/для потреб релігійних організацій. А також установлено тарифи на транспортування теплової енергії Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради тепловими мережами Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно". У додатках 1-5 до вказаної постанови визначено структуру тарифів.

Зі змісту вказаних постанов вбачається, що, як позивач, так і відповідач є теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями, які при здійсненні теплопостачання можуть використовувати теплові мережі один одного за встановленими НКРЕКП тарифами для постачання теплової енергії власним споживачам.

12 березня 2020 року позивач супровідним листом від 12.03.2020 за вих.№275 передав відповідачу два примірника підписаного позивачем та скріпленого його печаткою проекту договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1, згідно з яким позивач як теплотранспортуюча організація зобов`язується надавати послуги з транспортування теплової енергії відповідача як теплопостачальної організації по теплових мережах, які перебувають на балансі теплотранспортуючої організації, а теплопостачальна організація зобов`язується оплатити на умовах, передбачених цим договором, послуги з транспортування теплової енергії (том 1 а.с.39, 41-45).

25 березня 2020 року відповідач склав протокол розбіжностей до проекту договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 та із супровідним листом від 26.03.2020 №11/450 надіслав цей протокол розбіжностей разом з підписаним ним і скріпленим його печаткою договором на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 позивачу (том 1 а.с.40, 46-51).

У протоколі розбіжностей відповідачем було наведено власну редакцію пунктів 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.9, 3.11, 3.12, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 5.5, 5.6(виключений), 5.7, 6.4, 7.2, розділ 8 (виключений), п.9.2(виключений), додаток №1 - виключений.

Позивач протокол розбіжностей відповідача від 25.03.2020 до договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 не підписав, не погодив вказані у ньому розбіжності і не передав їх на вирішення суду.

Натомість, листом від 15.04.2020 №435 позивач повідомив відповідача, що через не підписання відповідачем проекту додатку №1 до договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1, який містить істотні умови цього договору, і не зазначення застережень до нього сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, що відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України є підставою вважати договір на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 неукладеним (таким, що не відбувся). Також вказав, що з метою врегулювання господарських відносин направляє договір на транспортування теплової енергії від 15.04.2020 №100-ТР/1 (том 1 а.с.52).

29 травня 2020 року позивач разом із супровідним листом від 29.05.2020 за вих. №933/1 надав відповідачу два примірника підписаного позивачем та скріпленого його печаткою проекту договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1, згідно з яким позивач як теплотранспортуюча організація зобов`язується надавати послуги з транспортування теплової енергії відповідача як теплопостачальної організації по теплових мережах, які перебувають на балансі теплотранспортуючої організації, а теплопостачальна організація зобов`язується оплатити на умовах, передбачених цим договором, послуги з транспортування теплової енергії (том 1 а.с.9-16).

02 червня 2020 року відповідач склав протокол розбіжностей до проекту договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 та із супровідним листом від 03.06.2020 №11/959 надіслав цей протокол розбіжностей разом з підписаним ним і скріпленим його печаткою договором на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 позивачу (том 1 а.с.17-19).

У протоколі розбіжностей відповідачем було наведено власну редакцію пунктів 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11, 9.6 (виключено), додаток №1 - виключений.

Отже, спірними є пункти 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11, 9.6 договору та додаток №1 до нього, а саме:

- п. 1.2 у редакції позивача: "1.2. Орієнтовні обсяги теплової енергії, яка транспортується за даним договором складають 74130,79 Гкал в період з 17 січня 2020р. по 31 грудня 2020р., що вказані в розрізі категорій споживачів та звітних періодів в п. 1 додатку №1 до даного договору.";

- п. 1.2 у редакції відповідача: "1.2. Орієнтовні обсяги теплової енергії, яка транспортується за цим договором складає 74130,79 Гкал. в період з 17 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.";

- п. 1.3 у редакції позивача: "1.3. Орієнтовні обсяги витрат теплової енергії для компенсації технологічних втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" в мережах "Теплотранспортуючої організації" за даним договором складають 7760,75 Гкал в період з 17 січня 2020р. по 31 грудня 2020р., що вказані в розрізі категорій споживачів та звітних періодів в п. 2 додатку №1 до даного Договору.";

- п. 1.3 у редакції відповідача: "1.3. Орієнтовні обсяги витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" за цим Договором орієнтовно складають 7760,75 Гкал. в період з 17 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.";

- п. 2.7 у редакції позивача: "2.7. Після закінчення поточного календарного місяця, але не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, "Теплопостачальна організація" зобов`язана надати "Теплотранспортуючій організації" для підписання накладну прийому-передачі витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації", розраховану відповідно до п. 4.3 даного договору. Зазначена накладна є підставою для проведення розрахунків між сторонами.";

- п. 2.7 у редакції відповідача: "2.7. Після закінчення календарного місяця, але не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, "Теплопостачальна організація" зобов`язана надати "Теплотранспортуючій організації" для підписання накладну прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації", розраховану відповідно до п.4.3 цього Договору. Зазначена накладна є підставою для проведення розрахунків між сторонами.";

- п. 3.2 у редакції позивача: "3.2. До 25 числа місяця, наступного за звітним, оплатити "Теплопостачальній організації" витрати теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" в теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" за встановленими НКРЕКП "Теплопостачальній організації" тарифами на виробництво теплової енергії за категоріями споживачів.";

- п. 3.2 у редакції відповідача: "3.2. До 25 числа місяця, наступного за звітним, оплатити "Теплопостачальній організації" фактично використану теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" за встановленими тарифами НКРЕКП "Теплопостачальній організації" на виробництво теплової енергії за категоріями споживачів.";

- п. 3.11 у редакції позивача: "3.11. Надавати до 8 числа місяця наступного за звітним "Теплопостачальній організації" у вигляді Довідки підписаної директором або уповноваженою особою "Теплотранспортуючої організації" Розрахунок обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" по групам споживачів за звітний місяць. Обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" в теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" розраховується наступним чином:

- на ділянках теплових мереж, обладнаних вузлами комерційного обліку теплової енергії на вхід в мережу "Теплотранспортуючої організації", визначається як різниця між показами вузлів комерційного обліку, встановлених на межі балансової належності теплових мереж Сторін Договору та сумарними обсягами теплової енергії, визначеними за показами вузлів комерційного обліку, встановлених на об`єктах всіх споживачів "Теплопостачальної організації", до яких транспортування теплової енергії здійснювала "Теплотранспортуюча організація", на даній ділянці теплової мережі плюс розрахунковий обсяг теплової енергії, який виставлений до сплати "Теплопостачальною організацією" споживачам, об`єкти яких не оснащені вузлами комерційного обліку теплової енергії (або вузли комерційного обліку теплової енергії зняті з абонентського обліку).

- на ділянках теплових мереж "Теплотранспортуючої організації", які не обладнані вузлами комерційного обліку на межі балансової належності теплових мереж сторін договору, обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" в теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" в розрізі категорій споживачів визначається згідно нормативних технологічних втрат теплової енергії, які враховані при встановленні НКРЕКП тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для "Теплотранспортуючої організації", з урахуванням режиму роботи теплових мереж (втрати теплової енергії на ділянках теплових мереж, які були відключені протягом звітного періоду не враховуються при визначенні обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії). Перелік ділянок теплових мереж, які були відключені протягом звітного періоду визначається згідно довідки про відключення і переключення в теплових мережах, ЦТП та окремих будинків для ремонтів, випробувань і усунення дефектів, визначеної пунктом 3.3 даного договору.

- п. 3.11 у редакції відповідача: "3.11. Надавати до 8 числа місяця наступного за звітним "Теплопостачальній організації" у вигляді Довідки підписаної директором або уповноваженою особою "Теплотранспортуючої організації" розрахунок обсягу теплової енергії для компенсації витрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" по групам споживачів за звітний місяць.

Обсяг теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" розраховується наступним чином:

1. на ділянках тепломережі, обладнаних приладами обліку на вхід в мережу "Теплотранспортуючої організації", визначається як різниця між показниками приладу комерційного обліку на межі балансової належності між сторонами Договору та сумарних показників комерційних приладів обліку всіх споживачів "Теплопостачальної організації" до яких транспортування теплової енергії здійснювала "Теплотранспортуюча організація" на цій ділянці мережі плюс розрахунковий обсяг теплової енергії, що виставлений до сплати "Теплопостачальною організацією" споживачам, які не мають комерційного приладу обліку (чи комерційний прилад обліку непрацездатний);

2. на ділянках тепломережі, не обладнаних приладами комерційного обліку на межі балансової належності між сторонами Договору обсяг теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" по групам споживачів визначається шляхом - ділення вартості витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" на тариф "Теплопостачальної організації" на виробництво теплової енергії по категоріям споживачів, що затверджений постановою НКРЕКП.

В свою чергу, вартість витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" визначається шляхом множення об`ємів теплової енергії, спожитої споживачами "Теплопостачальної організації" в звітному періоді (відповідно до даних довідки передбаченої п. 2.5 цього Договору) на затверджені НКРЕКП для "Теплотранспортуючої організації" витрати на теплову енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" (як складова частина структури тарифу на транспортування теплової енергії "Теплопостачальної організації" у тепловими мережами "Теплотранспортуючої організації", що затверджена постановою НКРЕКП)."

- п. 9.6 у редакції позивача: "9.6. Додаток №1 є невід`ємною частиною даного Договору.;

- п. 9.6 у редакції відповідача: п.9.6 виключити;

- додаток №1 у редакції позивача: у п. 1 додатку - орієнтовні обсяги теплової енергії, яка транспортується за даним договором в розрізі споживачів та звітних періодів, в п. 2 додатку - орієнтовні обсяги витрат теплової енергії для компенсації технологічних втрат теплової енергії теплопостачальної організації в мережах теплотранспортуючої організації в розрізі категорій споживачів та звітних періодів.

- додаток №1 у редакції відповідача - виключений.

Позивач протокол розбіжностей відповідача від 02.06.2020 до проекту договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 одержав 04.06.2020, не підписав (не погодив) його і 23.06.2020 подав до Господарського суду Черкаської області даний позов про врегулювання вказаних у ньому розбіжностей, посилаючись на те, що запропоновані відповідачем зміни вказаних пунктів договору суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав, що визначені ним в протоколі розбіжностей умови договору відповідають нормам чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову та приймаючи спірні пункти договору в редакції протоколу розбіжностей, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначення обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача виходячи саме із фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії є у даному випадку такими, що відповідають вимогам розумності та справедливості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом розгляду даної справи є врегулювання переддоговірного спору, який виник при укладенні договору на транспортування теплової енергії.

Правовідносини сторін у даній справі врегульовані як загальними положеннями Цивільного та Господарського кодексів, так і нормами Законів України "Про теплопостачання", Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", а також низкою підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 267 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

З пояснень представників сторін у судовому засіданні вбачається, що на даний час відсутні примірні або типові договори на транспортування теплової енергії, отже спірний договір має бути основаним на вільному волевиявленню обох сторін, однак його умови не повинні суперечити законодавству.

Так, відповідно до частин 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами 2, 4 статті 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.03.2020 позивач передав відповідачу два примірника підписаного позивачем проекту договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 з додатком №1 до нього, а відповідач, в межах двадцятиденного строку, склав протокол розбіжностей, зробив відповідне застереження у договорі та 26.03.2020 надіслав позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором позивачу.

Згідно частин 5, 6 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Позивач вказаний протокол розбіжностей не підписав, не погодив вказані у ньому розбіжності і не передав їх на вирішення суду, однак листом від 15.04.2020 повідомив відповідачу, що через не підписання відповідачем проекту додатку №1 до договору, який містить істотні умови цього договору (обсяги теплової енергії, яка транспортується; обсяги втрат теплової енергії в мережах позивача; тарифи на транспортування; тарифи на виробництво, за якими здійснюється розрахунок компенсації втрат), і не зазначення застережень до нього, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, що відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України є підставою вважати договір на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 неукладеним (таким, що не відбувся).

Частина 8 ст. 181 ГК України, на яку посилався позивач, визначає, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до частини 7 ст. 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Отже, є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що для позивача, як для монополіста з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, не передача у двадцятиденний строк з дня одержання від відповідача протоколу розбіжностей до договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 неврегульованих розбіжностей щодо умов цього договору на вирішення суду в силу ч. 7 ст. 181 ГК України означає про прийняття пропозицій відповідача.

Доводи позивача про те, що не підписання відповідачем додатку №1 свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору і він є неукладеним, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки з протоколу розбіжностей до договору від 12.03.2020 вбачається, що відповідачем у пункти 1.2, 1.3 договору включені орієнтовні обсяги теплової енергії, яка транспортується, та орієнтовні обсяги витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії (які зазначались позивачем у додатку №1), також у запропонованій відповідачем редакції пунктів договору містяться посилання на тарифи, встановлені НКРЕКП, а тому відповідач у протоколі розбіжностей до договору запропонував виключити із цього договору додаток №1 і не повинен був підписувати цей додаток.

Таким чином, суд першої прийшов до юридично правильного висновку про те, що наявність у протоколі розбіжностей відповідача від 25.03.2020 пропозицій щодо істотних умов договору на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1, необхідних для договорів даного виду, і не передача позивачем в установлений строк неврегульованих розбіжностей щодо таких умов договору на вирішення суду є підставою вважати цей договір укладеним (таким, що відбувся) на запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей умовах.

Однак, 29.05.2020 позивач направив позивачу для підписання два примірники нового проекту договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 і додатку №1 до нього.

Договори на транспортування теплової енергії від 12.03.2020 №100-ТР/1 та від 29.05.2020 №100-ТР/1 мають одинакові істотні умови про предмет, ціну, строк дії договору, але різняться за іншими їх умовами, пункти яких не співпадають як за змістом так і за номерами, а за наявності укладеного між сторонами договору 12.03.2020 пропозиція позивача укласти такий договір в іншій редакції від 29.05.2020 є правомірною, тому відповідач не відхилив пропозиції позивача щодо укладення договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1, а підписав його з протоколом розбіжностей.

Отже, процедура узгодження неврегульованих сторонами розбіжностей щодо умов договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 має відбуватися в загальному порядку, встановленому ч. 7 ст. 181 ГК України і неврегульовані сторонами розбіжності позивач передав на вирішення суду в установлений вказаною статтю строк.

Спірними є зміст пунктів 1.2, 1.3 (у яких відповідач прибрав посилання на додаток №1), зміст пунктів 2.7, 3.2 (у яких відповідач добавив слово "фактичних" до слів "витрат теплової енергії"), зміст пункту 3.11 (у якому відповідач змінив спосіб визначення обсягу теплової енергії для компенсації втрат теплової відповідача в мережах позивача), та виключення пункту 9.6 і додатку №1.

Так, за доводами позивача, причиною переддоговірного спору за спірними пунктами договору є різність у запропонованих сторонами порядках визначення обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації (відповідача) у теплових мережах теплотранспортуючої організації (позивача) на ділянках теплових мереж не обладнаних вузлами (приладами) комерційного обліку теплової енергії.

Позивач пропонує визначати обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації на ділянках теплових мереж, не обладнаних вузлами (приладами) комерційного обліку теплової енергії за нормативними технологічними втратами теплової енергії у порядку, встановленому Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174, Порядком урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 01.07.2016 №1214, який (порядок) був застосований НКРЕКП при затвердженні постановою від 14.01.2020 №95 для позивача тарифів на транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача, розрахованому виходячи з прогнозних обсягів транспортування позивачем теплової енергії відповідача за відповідний період.

Відповідач пропонує визначати обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації на ділянках теплових мереж, не обладнаних вузлами (приладами) комерційного обліку теплової енергії, у порядку, встановленому договором, який (порядок) відрізняється від застосованого НКРЕКП порядку при встановленні постановою від 14.01.2020 №95 для позивача тарифів на транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача лише тим, що витрати теплової енергії для компенсації її втрат розраховуються виходячи не з прогнозних обсягів транспортування теплової енергії, а з фактичних обсягів протранспортованої позивачем теплової енергії відповідача.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

Статтею 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Постановою від 25.06.2019 №1174 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердила Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, відповідно до п. 1.4 якого витрати теплової енергії на покриття її втрат - це складова витрат у структурі тарифів на виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії.

Постановою від 01.07.2016 №1214 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердила Порядок урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, який відповідно до його п. 1.1 визначає механізм урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання при їх формуванні.

Постановою від 14.01.2020 №95 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг установила для позивача тарифи на транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача для різних категорій споживачів.

Так, у постанові №95 тариф на транспортування позивачем теплової енергії відповідача встановлений у наступних розмірах: для потреб населення - 191,02 грн/Гкал (без ПДВ); для потреб бюджетних установ - 153,14 грн/Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів (крім населення) - 151,00 грн/Гкал (без ПДВ); для потреб релігійних організацій - 155,90 грн/Гкал (без ПДВ).

У додатку №5 до постанови №95 визначена структура цих тарифів, яка включає у себе: Виробничу собівартість, у тому числі: прямі матеріальні витрати, у тому числі: витрати на електричну енергію для технологічних потреб; витрати на воду для технологічних потреб та водовідведення; матеріали, запасні частини та інші матеріальні ресурси; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати, у тому числі: відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; внески на регулювання; інші прямі витрати; Витрати на покриття втрат; Розрахунковий прибуток транспортування теплової енергії; податок на прибуток; інше використання прибутку; Витрати на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії Черкаситеплокомуненерго в теплових мережах ліцензіата; Тарифи на транспортування теплової енергії Черкаситеплокомуненерго тепловими мережами ліцензіата; Річний обсяг корисного відпуску з власних мереж ліцензіата теплової енергії Черкаситеплокомуненерго, Гкал.

Таким чином, послуги з транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача останній має надавати за регульованими тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №95, у структурі яких враховані і витрати теплової енергії відповідача у теплових мережах позивача, визначені згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.06.2019 №1174 та Порядком урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 01.07.2016 №1214, виходячи з прогнозних обсягів транспортування теплової енергії.

Умови протоколу розбіжностей передбачають, що розрахунок платежів за послугу транспортування теплової енергії та за компенсацію втрат теплової енергії в тепломережі здійснюється на основі тарифу, затвердженого НКРЕКП.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, даний спір не стосується порядку визначення втрат теплової енергії відповідача в теплових мережах позивача як складової витрат у структурі тарифів на транспортування теплової енергії, оскільки спірними є умови договору які стосуються порядку визначення обсягу витрат теплової енергії для компенсації позивачем відповідачу втрат теплової енергії останнього в теплових мережах позивача.

При цьому позивачем не доведено, що відносини між теплопостачальною та теплотранспортуючою організаціями саме щодо компенсації другою першій фактичних втрат теплової енергії і відповідно щодо визначення фактичного обсягу витрат теплової енергії для такої компенсації регулюються державою і на них поширюються дія Порядку формування тарифів та Порядок урахування втрат.

За вказаних обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ці відносини регулюються договором між теплопостачальною та теплотранспортуючою організаціями, які можуть застосувати для регулювання спірних правовідносин формули, наведені у вказаних Порядках, лише за взаємною згодою, проте така згода між сторонами не була досягнута.

Згідно КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива на та теплової енергії на опалення житлови х та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993, втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, ґрунтових умов, строку служби тощо, і вказані втрати визначаються як сума таких показників: кількість втрат теплоти з витоком води з трубопроводів + кількість втрат теплоти за рахунок охолодження води в трубопроводах, і вказані показники залежать, у тому числі, від сумарного значення підживлення теплової мережі та витрат води на наповнення трубопроводів мережі і систем теплопостачання (пункти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 КТМ).

Умовами погодженого сторонами п. 4.1 проекту договору визначено, що вартість послуг з транспортування теплової енергії мережами позивача визначається на підставі обсягів протранспортованої теплової енергії, спожитої по категоріям споживачів згідно з п. 2.5 даного договору, помножених на тариф транспортування теплової енергії, затверджений постановою, яка діяла НКРЕКП (від 14.01.2020 №95 та від 17.03.2020 №640).

Таким чином, вартість послуг з транспортування теплової енергії мережами позивача визначається виходячи з фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії, тому й умови договору щодо визначення обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії відповідача тепловими мережами позивача виходячи саме із фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії є у даному випадку такими, що відповідають вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої про те, що позов задоволенню не підлягає, а спірні пункти 1.2, 1.3, 2.7, 3.2, 3.11, 9.6 договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 №100-ТР/1 слід прийняти в редакцій протоколу розбіжностей відповідача від 02.06.2020.

Помилкове зазначення судом першої інстанції у тексті рішення пункту "9.9" договору (який фактично у договорі відсутній), замість правильного пункту "9.6", який є одним із спірних, є очевидною опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку встановленому 243 ГПК України.

Щодо посилань позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові у справі №925/1391/18, то вони не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки вказана постанова були прийнята за інших фактичних обставин справи, зокрема: вказаний спір стосувався стягнення з ПрАТ "Черкаське хімволокно" на користь КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" боргу з відшкодування витрат на транспортування теплової енергії у 2015 році по договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 №54-Т.

Крім цього, позивач оскаржує додаткове рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 95126,11 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Антіка" був укладений договір про надання правничої допомоги від 23.06.2020 №2020/12, у відзиві на позов відповідач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у справі з розрахунку 150 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент пред`явлення рахунку за кожну годину, витрачену адвокатами адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Антіка" на надання правничої допомоги і, що розмір їх гонорару не буде перевищувати 500000,00 грн; після прийняття рішення відповідачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування відповідачу за рахунок позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 145035,33 грн.

Умовами укладеного між відповідачем та адвокатським об`єднанням договору передбачено, зокрема, що:

- 1.1. Адвокатське об`єднання зобов`язується на умовах і в порядку, які визначені цим договором, надавати правничу (правову) допомогу клієнту щодо укладення клієнтом договору на транспортування теплової енергії у 2020 році з приватним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно підприємством", зокрема щодо врегулювання розбіжностей при визначенні умов такого договору, передачі неврегульованих розбіжностей на розгляд господарського суду та представництво інтересів клієнта у судовому спорі щодо укладення відповідного договору (надалі правнича допомога), а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

- 1.2. Правнича допомога, що надається клієнту згідно з цим договором, включає:

- 1.2.1. Представництво захист, відновлення, забезпечення реалізації, дотримання або запобігання порушенню прав та законних інтересів клієнта в судах, Конституційному Суді України, в третейських судах, міжнародному арбітражі, інших міжнародних судових органах, у виконавчому провадженні, в державних або міжнародних органах та установах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними, юридичними особами та (або) їх об`єднаннями;

- 1.2.2. Інші види правничої допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, усного та письмового консультування, надання юридичних висновків, аналітичних довідок та інших послуг під час надання правничої допомоги (код ДК 79110000-8).

- 5.1. Клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду за надання правничої допомоги (гонорар), яка визначається на основі фактично витраченого часу адвокатського об`єднання на надання правничої допомоги клієнту виходячи з погодинної ставки, наведеної у п. 5.2 цього договору, з урахуванням обмежень розміру гонорару згідно з п. 5.4 цього договору;

- 5.2. За кожну годину, витрачену адвокатським об`єднанням на надання правничої допомоги клієнту, сторони встановлюють ставку гонорару на рівні еквіваленту 150 доларів США в гривнях за курсом НБУ на момент пред`явлення рахунку до оплати.

- 5.4. Загальний розмір гонорару адвокатського об`єднання за правничу допомогу, надану згідно з цим договором, не може перевищувати 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень.

- 5.5. Будь-які витрати, збори, податки, інші обов`язкові платежі, поштові, кур`єрські та інші витрати, понесені адвокатським об`єднанням для виконання завдань (запитів, доручень) клієнта, оплачуються клієнтом окремо від гонорару. Такі витрати підлягають оплаті клієнтом окремо за умови, що вони підтверджені документально у відповідності з існуючою в Україні практикою чи попередньо узгоджені з клієнтом.

- 5.6. У випадку, якщо надання правничої допомоги клієнту за договором буде пов`язано з необхідністю відрядження співробітників адвокатського об`єднання за межі міста Києва та київської області, вартість послуг адвокатського об`єднання у відповідний день буде визначатись на підставі фактично витраченого часу на виконання доручення клієнта, але не менше 4 (чотирьох) годин на день за весь період такого відрядження. Клієнт компенсує витрати на відрядження адвокатського об`єднання (добові, транспорт, проживання тощо) в розмірі, узгодженому сторонами. Розмір витрат на відрядження не може бути меншим, ніж передбачено чинним законодавством України.

Отже, відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокатське об`єднання виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта для представництва його інтересів.

На підтвердження понесення вказаних витрат відповідачем було надано копію звіту АО "Юридична фірма "Антіка" від 30.10.2020 №АО2020-16 про надані послуги (виконану роботу) за договором про надання правничої допомоги від 23.06.2020 №2020/12 на суму 145035,33 грн.; копію виставленого відповідачем АО "Юридична фірма "Антіка" рахунку від 30.10.2020 №2020-16 на оплату наданої правничої допомоги в сумі 145035,33 грн.; копію платіжного доручення відповідача від 18.11.2020 №18699 на перерахування АО "Юридична фірма "Антіка" 145035,33 грн. передплати за надання правничої допомоги згідно з рахунком від 30.10.2020 №2020-16 та договором від 23.06.2020 №2020/12; банківську виписку із особового рахунку АО "Юридична фірма "Антіка" за 18.11.2020; копію підписаного відповідачем і АО "Юридична фірма "Антіка" акту приймання-передачі від 18.11.2020 №2020-16 за договором від 23.06.2020 №2020/12; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Корчагіним М.П. від 05.12.2017 серія ХМ №000122; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Войцеховським М.Ю. від 27.06.2019 серія РН №1679; копія ордеру від 15.07.2020 серія АІ №1044352, виданому АО "Юридична фірма "Антіка" адвокату Войцеховському М.Ю. на надання правничої допомоги відповідачу на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2020 №2020/12; копія ордеру від 22.09.2020 серія АІ №1057134, виданому АО "Юридична фірма "Антіка" адвокату Корчагіну М.П. на надання правничої допомоги відповідачу на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2020 №2020/12.

Позивачем була подана заява про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги, в якій він вказував, що договір укладений після подання позову і не містить посилань на дану справу, вказані у звіті про надані послуги (виконану роботу) окремі послуги не відносяться до жодного із передбачених статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видів правничої допомоги; витрачений час на складання окремих документів є завищеним; у звіті повторюються окремі послуги; підготовка до судового засідання не відноситься до правничої допомоги; вказаний у звіті час 4 годин за представництво в судовому засіданні 28.10.2020 завищений; адвокат КорчагінМ.П. був присутній лише в одному засіданні і у справі відсутні складені та підписані ним документи; заявлені до відшкодування витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 145035,33 грн. є значно завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом першої інстанції при розгляді заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було встановлено, що наявність посилань на договір про надання правничої допомоги від 23.06.2020 №2020/12 в ордерах, на підставі яких адвокати Войцеховський М.Ю. та Корчагін М.П. здійснювали представництво відповідача у справі №925/814/20, та в інших, поданих у цій справі на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу, документах свідчить, що правнича допомога відповідачу у справі №925/814/20 надавалася адвокатами Войцеховським М.Ю. та Корчагіним М.П. саме на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.06.2020; звіт про надані послуги (виконану роботу) за договором про надання правничої допомоги містить детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатами Войцеховським М.Ю. та Корчагіним М.П., пов`язаних з розглядом справи №925/814/20, та кількості витраченого ними при цьому часу.

Також суд першої інстанції частково погодився із доводами позивача про те, що окремі зазначені у звіті послуги (підготовка та оформлення документів для відправлення позивачу, підготовка пакету документів, представництво інтересів клієнта у поштовому відділенні під час відправки документів тощо), не відносяться до видів правничої допомоги та не передбачені договором, окремі послуги (роботи) у звіті дублюються, а також є необґрунтованим включення до звіту робіт з підготовки до судових засідань (з урахуванням решти включених робіт). Інші доводи позивача суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, визнавши їх безпідставними.

Апеляційний господарський суд погоджується із мотивами відхилення доводів позивача, які зазначені у рішенні суду першої інстанції, а також враховує, що згідно правових позицій Верховного Суду (постанова від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Отже, зазначення у звіті тривалості судового засіданні 28.10.2020 - 4 години, а не 2 години (згідно п.5.6 договору), відповідає вказаним правовим позиціям Верховного Суду.

Тому, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, кількість та фактичний час витраченого адвокатами часу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 95126,11 грн.

Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами, а доводи апеляційної скарги позивача висновку суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області законні та обґрунтовані, отже, підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судові рішення та не ухвалює нових, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати пов`язані з розглядом апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2020 року та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.07.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко