547/917/20

1-кп/543/15/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.21 року смт Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Оржиця кримінальне провадження № 12020170320000122 від 20.05.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , , уродженець м.Сміла Черкаської області, працює завідуючим складу ТОВ «Агрохімпродукт», розлучений, має на утриманні малолітню дитину, 2012 року народження, громадянин України, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

представник потерпілих ОСОБА_7

захисника обвинуваченого, адвокат ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

19.05.2020 приблизно о 13 год. 25 хв. у світлий час доби, по мокрому асфальтобетонному покриттю автодороги «Оболонь-Іванівка-Проценки» зі сторони с. Проценки Глобинського району Полтравської області в напрямку с.Іванівка Семенівського району Полтавської області, керуючи автомобілем «Hyndai Tucson» , державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_3 .

У цей же час в зустрічному напрямку керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_5 , який перевозив пасажира на передньому сидінні - ОСОБА_6 .

Рухаючись у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_3 на автодорозі «Оболонь-Іванівка-Проценки» поблизу с.Іванівка Семенівського району ( наразі Кременчуцького району) Полтавської області, не переконавшись у безпечності виконання маневру, виїхав на зустрічну смугу зустрічного руху, том самим порушив вимоги п. 10.1 «Правил дорожнього руху України», де вказано:

п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

та допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із передньою частиною зустрічного автомобіля «Mitsubishi Lancer».

У результаті зіткнення водій та пасажир автомобіля «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 85 від 09.07.2020 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 8-9 ребер праворуч, середньої третини тіла грудини, крайовий перелом зовнішнього виростка правої стегнової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 84 від 14.07.2020 у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 4-5 ребер ліворуч, закритий перелом правої променевої кістки, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновку судової авто технічної експертизи № 382 від 11.06.2020 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyndai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці в діях вказаного водія вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

2.Позиція обвинуваченого у судовому засіданні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково пояснивши, що їхав на автомобілі «Hyndai Tucson» з села Іванівки у сторону смт.Семенівки по вузькій дорозі, яка мала заокруглення, мав швидкість 50-60 км. на годину. Так як, по напрямку руху росло дерево, яке закривало частину дороги, то був змушений їхати ближче до середини проїзної частини. Від керування не відволікався, крайньої розмітки немає, по середині була розмітка, але не якісна. Стан покриття дороги був мокрий. За 30 метрів помітив зустрічне авто «Mitsubishi Lancer» під керуванням ОСОБА_5 , почав гальмувати, але машину «понесло», спрацювала курсова стабілізація, яка унеможливила швидку зміну напрямку руху та уникнення дорожньо-транспортної пригоди. Після зіткнення, підбіг, оглянув потерпілих, намагався вивільнити водія, який не був пристебнутий паском безпеки. Пасажира знайшов за межами дороги у низині, подав йому протези. Сам після ДТП перебував у поганому фізичному стані.

Вважає, що у випадку, коли його позбавлять прав керування, він втратить роботу, яка пов`язана з відрядженнями на автомобілі. Автомобіль «Hyndai Tucson» не є його власністю. Після ДТП, колеги по роботі заїздили до потерпілих, цікавились станом здоров`я. Після того, як потерпілі потрапили до лікарні, перерахував ОСОБА_6 6000 грн., а ОСОБА_5 3000 грн. Внаслідок вказаного, вважає, що витрати на лікування повністю відшкодовані. Стосовно відшкодування моральної шкоди, вважає, що сума у 90000 грн. кожному є надто завищеними. Не заперечує, щоб всі збитки було відшкодовано страховою компанією. Окрім того, наголошує, що у власності потерпілого ОСОБА_5 перебуває пошкоджений автомобіль, вартість, якого на різних інтернет ресурсах становить від 2,5 до 3 тисяч доларів США, вказане треба врахувати при вирішенні долі цивільного позову. ДТП відбулось через невиконання своїх обов`язків дорожною службою, яка допустила той факт, що майже на дорозі росте дерево. Також дії пасажира ОСОБА_6 порушували Правила дорожнього руху, оскільки останній не був пристебнутий ременем безпеки, що сприяло тому, що він у результаті ДТП потрапив до кювету та отримав відповідні тілесні ушкодження.

У судових дебатах просив пробачення у потерпілих, висловив жаль з приводу події, просив сприймати його слова, як щире каяття. Просив задоволити клопотання трудового колективу підприємства на якому він працює щодо передачі його на поруки відповідно до ст. 47 КК України.

3. Дослідженні в судовому засіданні докази.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 19.05.2020 їхали з братом у напрямку с.Іванівки на швидкості біля 40 км. за годину. Візуально водій зустрічного автомобіля рухався на швидкості 70 км. на годину. За практикою та згідно Правил дорожнього руху, входячи у поворот, треба зменшувати швидкість. Побачив зустрічний автомобіль, який їхав прямо на його смугу руху. Побачивши вказане зорієнтувався на місцевості, побачив з правого боку глибокий кювет. Взяв у праву сторону, різко загальмував. Почув удар, був пристебнутий ременем безпеки. Побачив, що брата нема поруч, хоча він був також пристебнутий ременем безпеки, двері автомобіля з його боку була відчинені. Подушки безпеки не спрацювали. На даному автомобілі раніше у ДТП не потрапляв.

Після даної дорожньо-транспортної пригоди мав перелом ребер. Тривалий час лікувався у сімейного лікаря та лікаря-хірурга, робили знімки. Витратив на лікування більше коштів, ніж вказано у позові. На судово-медичну експертизу надавали всі документи, які були у наявності. Мирного урегулювання спору між учасниками пригоди досягнути не вдалось. Цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_6 вказав, що 19 травня 2020 їхали на братовій машині у Семенівському районі. Доїхавши до плавного заокруглення дороги, побачили зустрічний автомобіль «Hyndai Tucson», який став переїзжати на їх сторону руху. Брат, як водій ,повернув кермо автомобіля вправо, але відбулось зіткнення. Прийшов до тями у кюветі, головою вибив лобове скло, не міг вдихнути повітря, гукав брата, протеза на нозі не було. ОСОБА_3 зателефонував на швидку допомогу. Коди приїхала швидка допомога, повезли у лікарню, Підборіддя зашили, встановили перелом правої кисті руки, перелом ребра і тріщина ребра. Руку взяли в гіпс. Так, як має брата травматолога, який працює у Криворізькій лікарні, 20.05.2020 поїхав до брата у лікарню. Брат ОСОБА_5 лікувався у Кременчуці. У Кривому Розі встановили, що поламане ще одне ребро. Спав на стільці, бо по іншому було неможливо знайти зручну позу. Після певного часу лікування, зняли гіпс, рука працездатна на 80 відсотків. ОСОБА_3 приблизно перерахував 6 тис. грн. на лікування.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 доводиться письмовими доказами, які долучено до справи, а саме:

- Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.05.2020 року, згідно якого вказано, що у напрямку с.Іванівка Семенівського району до с. Проценки Семенівського району відбулось зіткнення транспортних засобів. У протоколі зазначено стан асфальтового покриття, розміщення транспортних засобів, зазначено слід гальмування довжиною 16 м. Складено схему до протоколу огляду місця ДТП з відображенням автомобілів, місця зіткнення, індивідуальних даних проїзної частини, узбіччя. На фото таблицях відображена інформація, яка вказана у протоколі ( а.с. 81-91 т.2);

- Згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 09.07.2020 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 8-9 ребер праворуч, середньої третини тіла грудини, крайовий перелом зовнішнього виростка правої стегнової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості; у судовому засіданні долучено копію вказаного висновку з відображенням підпису експерта та підписом засвідчено, що він повідомлений про кримінальну відповідальність відповідно до ст.ст.384, 385 КК України.

- Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 84 від 14.07.2020 у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 4-5 ребер ліворуч, закритий перелом правої променевої кістки, які відносяться до середнього ступеню тяжкості (а.с. 98-99 т.2);

- За змістом висновку судового товарознавчої експертизи № 264 від 28.08.2020 року визначено вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 225616 грн. 36 коп., а вартість матеріального збитку завданого власнику вказаного транспортного засобу становить 130190 грн. ( а.с. 102-111 т.2);

- Згідно висновку судової авто технічної експертизи № 382 від 11.06.2020 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyndai Tucson» , державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці в діях вказаного водія вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди ( а.с 114-117 т.2);

- За даними висновку експерта № 397 від 19.06.2020 року вказано, що пошкодження ходової частини досліджуваного автомобіля «Hyndai Tucson» настали внаслідок ДТП ( ас. 122-129 т.2).

Свідок ОСОБА_9 , який являється слідчим по даному кримінальному провадженню, суду пояснив, що виїхав на місце ДТП. У напрямку села Проценки на правому узбіччі автомобіль «завис» у кюветі. Асфальтове покриття було мокре. Автомобіль «Hyndai Tucson» був на смузі руху автомобіля «Mitsubishi Lancer». При проведенні огляду місця події був присутній ОСОБА_3 . Ще до приїзду працівників поліції, потерпілих госпіталізували. У подальшому водіїв освідували, на автомобілі наклали арешт. У ході досудового розслідування звертався до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до медичної документації, яка знаходилась у лікарні м.Кривий Ріг. У подальшому протокол тимчасового доступу було втрачено. Опис документів, які були вилучені був залишений у вказаній лікарні. Оригінал історії хвороби потерпілого ОСОБА_6 вилучав у лікарні м.Кривого Рогу.

4. Оцінка доказів судом

Оцінюючи надані сторонами докази з точки зору належності, суд вважає, що вони підтверджують обставини, які підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження, а отже є належними. Оцінюючи надані сторонами докази з точку зору їх допустимості, суд не знаходить підстав стверджувати, що вони отримані з порушенням вимогКПК України, а тому вони є допустимими.

Аналізуючи докази, що надані, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_10 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України. Така кваліфікація є вірною.

У судовому засіданні в порядку ст. 89 КПК України стороною захисту заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме висновку судово-медичної експертизи № 85 від 09.07.2020 щодо визначення ступеню ушкодження у потерпілого ОСОБА_5 , довідки з медико-соціальної частини « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про результати рентгенівського обстеження ОСОБА_5 від 22.05.2020 та від 27.05.2020 та покази ОСОБА_5 стосовно обставин ДТП та характеру отриманих ним тілесних ушкоджень.

Виходячи з вимогст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 87 КПК Українинедопустимими єдокази,отримані внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини, або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення таких прав та свобод людини.

Згідно положеньч.1-3ст.101КПК Українивисновок експерта-це докладнийопис проведенихекспертом дослідженьта зробленіза їхрезультатами висновки,обґрунтовані відповідіна запитання,поставлені особою,яка залучилаексперта,або слідчимсуддею чисудом,що доручивпроведення експертизи. Кожнасторона кримінальногопровадження маєправо надатисуду висновокексперта,який ґрунтуєтьсяна йогонаукових,технічних абоінших спеціальнихзнаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Проаналізувавши зазначені нормиКПК Українита досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що зазначені вимогиКПК Українибули дотримані, а тому доводи обвинуваченого та його захисника про недопустимість доказів є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами. Так, висновок судово-медичної експертизи № 85 від 09.07.2020, який було долучено до матеріалів справи у судовому засіданні 14.05.2021 є ідентичним висновку експертизи, який надано суду 06.07.2021 року. Вказаний документ містить печатку експертної установи та підписи експерта, який вказаний висновок склав. Суто технічний недолік вказаного доказу не спростовує його змісту . Відносно медичних документів на ім`я ОСОБА_5 від 22.05.2020 та від 27.05.2020 суд звертає увагу, що вони містять відповідний підпис лікаря, який є спрощеним і не може свідчити про не підписання даного документу. Вказані медичні документи знайшли своє відображення у вищезазначеному висновку судово-медичної експертизи № 85 від 09.07.2020 та сумнівів у фахівця цієї галузі не викликали.

Окрім того, сторона захисту мала права скористуватись нормами ст.22 КПК та ч.2 ст. 101 КПК України стосовно надання суду висновку судово-медичної експертизи виготовленої за їх зверненням чи клопотанням.

5. Розгляд клопотання трудового колективу щодо застосування до обвинуваченого положень ст.47 КК України

06.07.2021року наадресу судунадійшло клопотання трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпродукт» в особі директора підприємства ОСОБА_11 від 25.06.2021 року про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки трудового колективу. За змістом матеріалів вказано, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив вперше, щиро покаявся, вживав заходи щодо відшкодування шкоди, має неповнолітню доньку, доглядає за хворою матір`ю, являється відповідальним працівником, якісно виконує посадові обов`язки. Його робота пов`язана з постійними переїздами, тому питання позбавлення його права керування є досить актуальним і не сприятиме якісному виконанню посадових обов`язків. Просять закрити провадження по справі на підставі ст. 47 КК України.

Суд заслухавши прокурора, потерпілих та їх представника, які просять відмовити у задоволенні клопотання та обвинуваченого та його захисника, які підтримують зміст клопотання, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КК України у редакції станом на 28.04.2020 вказано, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 12 КК України у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі справа № 166/1065/18 розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

За змістом Постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року по справі № 338/431/18 вказано, що щире каяття характеризує собою суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості та відносно нього може ініціюватись питання про звільнення його від кримінальної відповідальності, але разом з цим, враховуючи вищезазначені норми законодавства та практику Верховного Суду, суд вважає, що часткове відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків потерпілим у сумі 3000 та 6000 грн. не може вважатись щирим розкаянням. У ході розгляду справи в суді з боку обвинуваченого виникла версія про порушення Правил дорожнього руху з боку пасажира ОСОБА_6 , вплив на обставини ДТП дерева, яке росте неподалік дороги, не визнання у якості потерпілого водія ОСОБА_5 та повне не визнання цивільного позову потерпілих, свідчить про відсутність дійсного та відвертого каяття обвинуваченого ОСОБА_3 .

З огляду на вказане, у задоволенні клопотання трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпродукт» в особі директора підприємства ОСОБА_11 від 25.06.2021 року про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки трудового колективу відмовити через відсутність з боку обвинуваченого ОСОБА_3 щирого каяття.

6. Призначення покарання

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогамист. 65 КК Українивраховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до необережних нетяжких злочинів;

- обставини вчинення злочину, які не вказують на наявність будь-яких перешкод для обвинуваченого для виконання вимог п. 10.1.ПДР, а також наслідки злочину, які полягають як у спричиненні матеріальної шкоди, так і у спричиненні ушкодження здоров`я потерпілим;

- дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце роботи, має зареєстроване місце проживання, де характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.;

- відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно дост. 67 КК Українита наявність пом`якшуючих обставин згідно ст. 66 КК України, таких як перебування на утриманні малолітньої дитини та часткове відшкодування збитків.

Інші пом`якшуючі вину обставини, такі як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, суд вважає слід виключити з переліку пом`якшуючих вину обставин, оскільки матеріалами справи та під час судового розгляду не доведена їх наявність.

Детально викладена позиція суду щодо відсутності щирого каяття з боку обвинуваченого ОСОБА_3 при розгляді клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за клопотанням трудового колективу у розділі 5 вироку.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України 23.12.2005 N 1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги

в установленні невідомих їм обставин справи.

Пом`якшуюча вину обставина, така як активне сприяння розкриттю злочину матеріалами справи не доведена, так як і не було її доведено під час судового розгляду.

Відповідно до змісту досудової доповіді Соснівського районного відділу філії Державної установи «»Центр пробації» в Черкаській області від 16.11.2020 вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький , можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому достатньо призначити покарання у виді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому судом враховано, що потерпілі не наполягають на призначенні додаткового покарання, суду надано докази того, що ОСОБА_3 має роботу, яка пов`язана з переміщенням між різними населеними пунктами. Має на утриманні малолітню дочку на користь, якої сплачує аліменти. Позбавлення права керувати транспортним засобом може позбавити його можливості утримувати сім`ю та може призвести до втрати роботи.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положеньст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті, суд не вбачає.

При визначенні розміру штрафу суд враховує положення ч.1ст. 5 КК України, відповідно до яких закон про кримінальну відповідальність, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Виходячи з наведених положень, враховуючи, що санкцією ч.1ст.286КК України в редакції, діючої на час вчиненняобвинуваченим кримінального правопорушення, передбачалось покарання у виді штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а з 1 липня 2020 року, після внесення змін Законом №2617-VIIIвід 22.11.2018року -від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, суд застосовує положення ч.1ст.286КК України в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення.

7.Рішення щодо цивільного позову

Вирішуючи заявлений позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цивільний позов до ОСОБА_3 та товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ») ( а.с 10-63 т.1) про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП в розмірі 338103,06 грн., суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Полісу ОСЦПВВНТЗ № АО3741293 виданий ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ» цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Hyndai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП застрахована у вказаній страховій компанії, зі страховою сумою (ліміту відповідальності) за шкоду завдану здоров`ю в розмірі 200 000 гривень, шкоди завданої майну в розмірі 130 000 гривень, та франшизи у розмірі 1 000 гривень. Термін дії полісу з 05.01.2020 по 04.01.2021 р. Дорожньо-транспортна пригода відбулась 19 травня 2020 року, тобто на вказану дату транспортний засіб застрахований.

У судових дебатах позиція обвинуваченого та його захисника стосовно змісту цивільного позову полягала у наступному. ОСОБА_5 взагалі не є потерпілим у даному кримінальному провадженні, тому і не може претендувати на виплату йому збитків, як матеріальних, так і моральних. Дії іншого потерпілого ОСОБА_6 , які полягали у тому, що під час ДТП він відстебнув ремінь безпеки, що призвело до його переміщення до кювету та є такими що порушують Правила дорожнього руху, таким чином є підстави для зменшення розміру шкоди. Автомобіль, який залишився у водія ОСОБА_5 , хоч і є пошкодженим, але на різних сайтах, аналогічний транспортний засіб продається за 2.5- 3 тисяч доларів США, що має бути враховано судом. Цивільний позов заперечують у повному обсязі, але не заперечують, щоб збитки, які повинна відшкодовувати страхова компанія, були потерпілим повністю відшкодовані.

За змістом відзиву на позовну заяву товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» вказало, що позовні вимоги потерпілих вони не визнають. Дійсно, 19.05.2020 на автошляху Оболонь-Іванівка-Проценки сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Mitsubishi Lancer» , державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та у якості пасажира у ньому перебував ОСОБА_6 . Згідно Полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_3 виданий ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ» цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Hyndai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована, водієм, що керував транспортним засобом був ОСОБА_3 . Пред`являючи позов до страхової компанії, власник автомобіля «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_5 просить стягнути вартість матеріального збитку у розмірі 130190 грн., хоча відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 19450 від 25.06.2020 року проведеного страховою компанією встановлено у сумі 116650 грн. Оскільки, на думку страхової компанії, позивачами не надано доказів про розмір обрахованого збитку у зв`язку із пошкодженням автомобіля, то відповідно до положень абз.2 пункту 36,2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід брати до уваги розмір шкоди, яка оцінена страховиком. З урахуванням розміру франшизи, що становить 1000 грн., страхове відшкодування має становити 115650 грн., розмір якого страхова компанія відшкодувала б, якби ОСОБА_5 звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування на протязі 30 днів після ДТП.

Іншим позивачем ОСОБА_6 заяву про страхове відшкодування також не подавалось.

Стосовно відшкодування витрат на лікування, вказано, що ОСОБА_5 довів витрати на суму 2505,56 грн., а ОСОБА_6 на суму 3194,50 грн. що доводиться медичними довідками та фіскальними чеками. З урахуванням вказаного та відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір моральної шкоди має становити 5% від суми страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю, тобто 125,28 грн. для ОСОБА_5 та 159,73 грн. для ОСОБА_6 відповідно. Таким чином, розмір моральної шкоди у розмірі 10000 грн. на користь обох потерпілих є нічим не доведеним. Разом з тим, страхова компанія наголошує, що потерпілі не звертались із заявами про страхове відшкодування, а страхова компанія мала б виплатити вказані кошти на протязі 90 днів з моменту звернення.

Отже, страхова компанія вважає передчасним звернення до неї з позовом, оскільки ще не прийнято рішення відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . При наданні вироку суду, який набрав законної сили, мають здійснюватись відповідні виплати потерпілим.

Відповідно до ч.2ст. 1187 ЦК Українишкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Відповідно дост. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 988 ЦК Українипередбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

7.1. Відшкодування матеріальних збитків, що пов`язані із пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lancer».

Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті988, статті1194 ЦК Українидає можливість дійти таких висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, то обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з п.12.1ст.12 вказаного Законустрахове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно п.2 цієї статті зазначено, що франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Згідно зістаттею 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2ст. 22 ЦК Українизбитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року N 4, при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на моментрозгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_5 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 130190 грн. 36 коп., що доводиться висновком судово-товарознавчої експертизи № 264 від 28.08.2020 року. За змістом пункту 1.3 даного висновку встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу більша за ринкову вартість КТЗ до його пошкодження, тому проводити ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого КТЗ економічно не доцільно. Суд не бере до уваги звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеного ТзОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» від 25.06.2020 року згідно якого визначено розмір матеріального збитку у сумі 116650 грн., який виготовлений на замовлення страхової компанії, оскільки у рамках даного кримінального провадження у державній експертній установі проведено експертизу, яка відповідає « Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 21.11.2003 року № 142/2092, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, а спеціаліст ( експерт), який її проводив попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384, 385 КК України.

Таким чином,оскільки відповідальністьза спричиненуматеріальну шкоду,як вартістьматеріальної шкоди,заподіяної потерпілому ОСОБА_5 ,як власникутранспортного засобу «MitsubishiLancer».має нестистрахова компанія,то позовнівимоги даногопозивача мають бутизадоволені урозмірі 129000грн.з урахуванням,розміру шкодипередбаченої страховимполісом №АО3741293(шкода запошкодження майна130000грн.)та франшизи урозмірі 1000грн.,що відповідаєположенню ст.12Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки вина ОСОБА_3 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу завдано матеріальної шкоди, доводиться матеріалами кримінального провадження, то на нього покладається деліктне зобов`язання в розмірі 1000 грн. франшизи, на суму якої було зменшено виплачене позивачу ОСОБА_5 страхове відшкодування від пошкодження майна, а отже в цій частині позов знайшов своє підтвердження та підлягає частковому задоволенню.

7.2. Відщкодування матеріальних збитків, що пов`язані з ушкодженням здоров`я потерпілих.

Згідно ізст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV(далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

Згідно ст. 24 Закону передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно дост. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»сума витрат на лікування потерпілих підлягає стягненню з ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ» , оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу, винного в спричиненні ДТП, застрахована.

Відносно потерпілого ОСОБА_6 розмір витрат на лікування становить 4194,50 грн., що доводиться чеками лікувальних закладів, але з урахуванням суми, яка зазначена у цивільному позові, а саме 3194,50 грн., то до стягнення зі страхової компанії підлягає саме цей розмір. Стосовно потерпілого ОСОБА_5 , позивач прохає стягнути 2718,56 грн. Вказана сума лище частково доводиться чеками на лікування, що має бути судом враховано при задоволенні позовних вимог у цій частині. Доведеною суд вважає суму матеріальних витрат, що пов`язані з лікуванням у розмірі 2505,56 грн. Вказані суми матеріальних збитків визнані і відповідачем товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Згідно з п.12.1ст.12 вказаного Законустрахове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно п.2 цієї статті зазначено, що франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

З урахуванням даної норми Закону, до стягнення з обвинуваченого не підлягає розмір матеріальної шкоди у розмірі 1000 грн. на користь кожного потерпілого, оскільки франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

7.3. Позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди

Згідно зіст. 1167 ч. 1 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зістаттею 23 ЦК України, особа має право на грошове відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Так, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральної шкоди, враховує, що їх здоров`ю було заподіяно значну шкоду, вони зазнали фізичного болю та страждань, витратили багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак повноцінно цього досягти не вдалось, перенесли сильний емоційний стрес через отримані травми, назавжди порушено звичайний ритм їх життя, погіршився їх психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань.

Сума, яку суд вважає доведеною в частині морального відшкодування на користь обох потерпілих є 30000 грн. кожному. Таким чином, цивільний позов підлягає у цій частині до часткового задоволення. Разом з тим, з огляду на ту обставину, що обвинуваченим ОСОБА_3 у добровільному порядку через банківську картку обом потерпілим було перераховано кошти ( в рахунок відшкодування пошкоджень): ОСОБА_5 у розмірі 3000 грн., а ОСОБА_6 у розмірі 6000 грн., розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню на вказану суму. Тобто, з ОСОБА_10 слід стягнути на користь ОСОБА_5 27000 грн., а на користь ОСОБА_6 24000 грн. Такий підхід на думку суду буде справедливим, оскільки вказані кошти були перераховані потерпілим у добровільному порядку без витребовування відповідних чеків, квитанцій, у судовому засіданні сторони не змогли розмежувати розмір витрат на лікування, які було понесено до перерахування вказаних сум та після лікування потерпілих. Також судом звернуто увагу, що обвинувачений відшкодовував витрати у більшому розмірі, ніж просять відшкодувати потерпілі зі страхової компанії, як компенсацію витрат, що пов`язана з ушкодженням здоров`я.

7.4. Позовні вимоги про стягнення з страхової компанії моральної шкоди

Суд беззаперечно впевнений, що позивачам спричинена моральна шкода, внаслідок ДТП, однак, яка згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З огляду на те, що суд вважає доведеним розмір матеріальної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, яка має стягуватись з ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_5 становить 2718,56 грн., то розмір моральної шкоди має становить 5% від даної суми, тобто 135,93 грн. На користь іншого потерпілого ОСОБА_6 з урахуванням доведеного розміру матеріальної шкоди, який становить 3194,50 грн., розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута зі страхової компанії становить 159, 73 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивачів у цій частині мають бути задоволені частково.

Також, суд критично оцінює наведені у відзиві на позовну заяву доводи цивільного відповідача ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ» щодо передчасного звернення потерпілих та цивільних позивачів, оскільки цивільно-правова відповідальність обвинуваченого не настала, так як станом на дату звернення до суду було відсутній вирок суду про визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні ДТП, з наступних підстав.

Так, ст. 35 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-VI від 01.07.2004 року визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Проте, суд звертає увагу на те, що визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI від 01.07.2004 року порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування, є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінніст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченогост. 286 КК Україниобумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI від 01.07.2004 року у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого чи іншої особи.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченимст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди, вказане також узгоджується з положеннями цивільного законодавства.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування. Перша з них передбачена ст. 35 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого чи іншої особи на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленогост. 128 КПК України.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченогост. 286 КК Українито вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого чи іншої особи до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченогост. 286 КК Українипопереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року не є обов`язковим, оскільки саме за особою права якої були порушені залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду.

7.5. Заперечення обвинуваченого за змістом цивільного позову в частині необережних дій потерпілого ОСОБА_6 та безпідставного зазначення ОСОБА_5 у якості потерпілої сторони

Відповідно дост. 1193 ч. 2 ЦК Україниякщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд не вважає, що матеріалами справи доведена груба необережність потерпілого ОСОБА_6 , що сприяла збільшенню розміру шкоди, оскільки останній перебував у стресовій ситуації та діяв за власним розсудом, а припущення сторони захисту, що могли б існувати інші наслідки, якби він не відстебнув ремінь безпеки не можуть слугувати підставою для врахування при вирішенні долі цивільного позову.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що водій транспортного засобу ОСОБА_5 внаслідок злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України отримав тілесні ушкодження та є потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Суд не має сумніву у достовірності висновку судово медичної експертизи №85 від 09.07.2020, яким визначено ступінь тілесних ушкоджень та їх зв`язок з дорожньо-транспортною пригодою 19.05.2020 р., що враховується судом при частковому задоволенні позовних вимог.

8. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно достатті 100 КПК України. Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз покладаються на обвинуваченого відповідно достатті 124 КПК України.

На підставі ч. 4ст.174КПК України слід скасувати арешт накладений ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 21.05.2020, оскільки щодо даного майна не застосовується спеціальна конфіскація, конфіскація, а також на нього не може бути звернуто стягнення за цивільним позовом.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370-371,373-374,376 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 286 КК Українита призначитий покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ») на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 129 000 гривень, яка являється шкодою завданою майну, 2505,56 грн., яка являється шкодою, яка завдана здоров`ю та моральну шкоду 125,28 грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (ТДВ «СК`Ю.ЕС.АЙ») на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 3194,50 грн, яка являється шкодою, завданою здоров`ю та моральну шкоду у розмірі 159,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 1000 гривень, яка являється франшизою та моральну шкоду у розмірі 27 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 24 000 грн.

У іншій частині позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 21.05.2020 на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 21.05.2020 на автомобіль марки «Hyndai Tucson» , державний номерний знак НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта при проведенні авто технічної експертизи № 382 від 11.06.2020 року на суму 490,35 грн.; інженерно-транспортної експертизи № 397 від 19.06.2020 року на суму 1307,60 грн., судово- автотранспортної експертизи № 264 від 28.08.2020 року на суму 1307,60 грн. Всього до стягнення підлягає 3105 грн.55 коп.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1